Ухвала

від 14.03.2013 по справі 2а/2570/3893/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/3893/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Носівський цукровий завод" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 р. позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ Чернігівської області від 03.12.2012 року № 0000172200 повністю та № 0000182200 частково у розмірі 125 990,00 грн. зменшеної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 31 497,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Носівський цукровий завод» 2 146,00 грн. судового збору, сплаченого за платіжними дорученнями від 14.12.2012 № 1611 та від 20.12.2012 № 1642.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначені апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції, як і колегією суддів апеляційного суду, встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка TOB «Носівський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, про що складено Акт від 14.11.2012 № 1159/22-36213924.

Вказаною перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого TOB «Носівський цукровий завод» занижено суму ПДВ, що підлягає до сплати в бюджет, за жовтень 2011 року в розмірі 723 298,00 грн.; п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого TOB «Носівський цукровий завод» завищено суму ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню, за грудень 2011 року в розмірі 141 190,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки Ніжинською ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 03.12.2012 № 0000172200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених (далі - ПДВ) в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 904 122,50 грн. (у т. ч. за основним платежем - 723 298,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 180 824,50 грн.) та № 0000182200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 141 190,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 70 595,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено наявності сукупності обставин та підстав, які відповідно до положень ПК України виключають можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту та не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Носівський цукровий завод» (Покупець) та ПП «Еверест» (Постачальник) укладено договір поставки від 01.06.2011 № ДГ-00132, за предметом якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця - вапняк флюсовий звичайний виробництва ВАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», ПАТ «Комсомольське рудоуправління» та вугілля марки АК 50-100 виробництва ПП «Мета 2007», TOB «Ресурси» у відповідності до ТУУ 14.1-00191856-005-2003, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар, на умовах FCA (ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (залізнична станція Носівка Південно-Західної залізниці, код станції 323804, код отримувача 1438) (Правила «ІНКОТЕРМС» 2000) та оплатити його згідно з умовами цього Договору.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового спишу платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як свідчать матеріали справи, за виконання умов договору TOB «Носівський цукровий завод» здійснило оплату на користь ПП «Еверест», що підтверджується випискою по рахунку.

Крім того, встановлено, що вапняк та вугілля доставлявся до позивача залізничним транспортом. Відповідно до вантажних накладних на перевозку вантажу залізничним транспортом вапняк та вугілля були відвантажені ПРАТ «КОМСОМОЛЬСЬКЕ РУ» (ід. код 00191827) (станція Каракуба), ПАТ «ДОКУЧАЄВСЬКИЙ ФЛЮСО-ДОЛОМІТНИЙ КОМБІНАТ» (ід. код 00191856) (станція Оленівка), TOB «БРІЗ ШВЕСТ» (ід. код 36559655) (станція Щетове).

При цьому, TOB «Носівський цукровий завод» придбавав послуги з організації залізничних перевезень вапняку та вугілля від станції Каракуба у TOB «Магістраль плюс» (ід. код 35484783), що підтверджується актами виконаних робіт (а. с. 170-199) (вантажовідправник - ПРАТ «КОМСОМОЛЬСЬКЕ РУ»), виписаними TOB «Магістраль плюс». Послуги надані TOB «Магістраль плюс» були замовлені, а також оплачені TOB «Носівський цукровий завод».

Факт передачі товару підтверджується також наявними видатковими накладними, де встановлено підписи відповідальних осіб.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказані документи надавались позивачем до перевірки, однак не були взяті відповідачем до уваги на підставі твердження в Акті перевірки, що надані TOB «Носівський цукровий завод» до перевірки документи не підтверджують доставку вапняку та вугілля від ПП «Еверест» згідно договору поставки від 01.06.2011 № ДГ-00132, а саме: ватажні накладні не містять такого реквізиту як власник вантажу.

Вказане твердження податкового органу колегія суддів спростовує тим, що позивачем надані всі необхідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій згідно вказаного договору, та підтвердження доставки вапняку та вугілля від контрагента, а правилами заповнення вантажної накладної не передбачено вказувати власника вантажу.

Вказані видаткові накладні також повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

В акті перевірки податкового органу не має відомостей про відсутність податкових накладних.

Первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Пунктом 18 Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997р. № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" так і пунктом 16 Порядку, затвердженого наказом від 21.12.2010р. № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Наряду з цим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з вище наведеними нормами законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем доведено факт здійснення господарської операції з його контрагентом та настання правових наслідків для сторін цієї операції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що за відсутності чітких вимог до складання вантажної накладної та відсутності законодавчо визначеної підстави визнання її не чинною, недоліки у складанні такої накладної, при доведеності факту проведення фінансово-господарської діяльності, не впливають на формування податкового кредиту з ПДВ відповідного періоду.

Крім того, підпис директора Кудіна В.М., який призначений на посаду 23.08.2011 на договорі поставки від 01.06.2011 № ДГ-00132 також не може вплинути на недійсність даного договору, так як поставка товару відбувалась у вересні 2011 року та листопаді 2011 року. А тому пояснення позивача щодо фактичного підписання договору в серпні 2011 року, тобто після погодження даного договору, суд визнає таким, що підтверджується наведеним.

Так, податковий кредит позивачем сформований вірно, на підставі п.198.2, п. 198.6 ПК України, положення яких надавало позивачу право формувати кредит з дати списання коштів з банківського рахунку або дати отримання ним товарів та послуг, при підтверджені здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними, іншими наявними документами, передбаченими п. 201.11 ПК України.

Позивач, відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», проводив належний фінансовий облік господарських операцій, з подачею відповідної звітності, а його первинні документи відповідають вимогам, передбачених ст. 9 зазначеного вище Закону, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, кримінальна справа за даними обставинами не порушена, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача та його контрагентів у відповідача відсутні, тоді як при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Оскільки відповідачем дійсно не надано суду будь-яких доказів щодо притягнення до кримінальної відповідальності вищезазначеного контрагента або позивача, то відсутні підстави стверджувати про їх намір вчинення нікчемного правочину.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 19.03.2013.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.