Постанова

від 05.02.2013 по справі 2а/2570/3893/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Справа № 2а/2570/3893/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 року Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді Житняк Л.О.

при секретарі Сугаковій Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу № 2а/2570/3893/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Носівський цукровий завод»

до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

14.12.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Носівський цукровий завод» (далі - ТОВ «Носівський цукровий завод») звернулось до суду з уточненим (а. с. 226) адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (далі - Ніжинська ОДПІ):

від 03.12.2012 № 0000172200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених (далі - ПДВ) в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 904 122,50 грн. (у т. ч. за основним платежем - 723 298,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 180 824,50 грн.);

від 03.12.2012 № 0000182200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 141 190,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 70 595,00 грн. - частково у розмірі 125 990,00 грн. зменшеної суми бюджетного відшкодування з ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 31 497,50 грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Носівський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, якою встановлені порушення Податкового кодексу України, про що складено Акт від 14.11.2012 № 1159/22-36213924.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо безпідставності спірних податкових повідомлень-рішень позивач зазначив, що між ТОВ «Носівський цукровий завод» та ПП «Еверест» укладено договір поставки від 01.06.2011 № ДГ-00132, дійсність господарських операцій на виконання якого за жовтень 2011 року та грудень 2011 року підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, вантажними накладними, актами виконаних робіт, виписками по рахунку, зауважуючи при цьому, що вказані первинні бухгалтерські документи надавались підприємством до перевірки, що підтверджується їх переліком в Акті перевірки.

Крім того, позивач звернув увагу на те, що висновки відповідача про порушення ТОВ «Носівський цукровий завод» п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ґрунтувались лише на твердженні, що надані до перевірки документи не підтверджують доставку вапняку та вугілля від ПП «Еверест» згідно договору поставки від 01.06.2011 № ДГ-00132, оскільки вантажні накладні не містять такого реквізиту як власник вантажу. Додатково, позивач зазначив, що Правилами оформлення перевізних документів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, не передбачено при заповненні вантажної накладної вказувати власника вантажу, зазначаючи окрім іншого на відсутності чітких вимог до складання вантажної накладної та відсутності законодавчо визначеної підстави визнання її не чинною, а тому, на думку позивача, недоліки у складанні такої накладної не можуть впливати на реальність здійснення господарських операцій згідно договору поставки від 01.06.2011 № ДГ-00132.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що висновки зазначені в Акті перевірки від 14.11.2012 № 1159/22-36213924 є неправомірними та такими, що не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення від 03.12.2012 № 0000172200 та від 03.12.2012 № 0000182200 у розмірі 125 990,00 грн. - необґрунтованими та прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень.

Представники відповідача проти позову заперечили та просили у його задоволенні відмовити, пояснивши, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства. Надавши заперечення проти позову представники відповідача наголосили на тому, що документів, які б підтверджували доставку вапняку та вугілля від ПП «Еверест» позивачем до перевірки не надано, оскільки надані вантажні накладні не містять такого реквізиту як власник вантажу, а тому в Акті перевірки зроблено висновок, що на виконання договору поставки товару від 01.06.2011 № ДГ-00132 вапняк та вугілля ПП «Еверест» до ТОВ «Носівський цукровий завод» фактично поставлено не було. При цьому, відповідач зазначив, що на порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 встановлено заниження позивачем суми ПДВ за жовтень 2011 року в розмірі 723 298,00 грн. та завищення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за грудень 2011 року в розмірі 141 190,00 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Носівський цукровий завод» (ід. код 36213924) як юридичну особу 15.01.2010 зареєстровано Носівською районною державною адміністрацією (Свідоцтво про державну реєстрацію від 15.01.2010 № 10531020000000360), внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і взято на облік до Ніжинської ОДПІ (Носівське відділення) як платника податків з 18.01.2010 за № 2363, зареєстрований платником ПДВ (Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 04.02.2008 № 100095089).

Відповідно, перевіряючи підстави проведення перевірки позивача, судом встановлено, що на підставі направлень від 27.09.2012 № 620, № 621, № 622 та від 16.10.2012 № 683 (вручені головному бухгалтеру Копаниці Н.М. під розписку 27.09.2012), виданого Ніжинською ОДПІ, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 та відповідно до наказу Ніжинської ОДПІ від 11.09.2012 № 595, проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Носівський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, про що складено Акт від 14.11.2012 № 1159/22-36213924 (а. с. 11-83).

ТОВ «Носівський цукровий завод» проінформоване про проведення перевірки письмовим повідомленням від 13.09.2012 № 25/22 (лист від 13.09.2012 № 9267/10/22-017), яке направлено суб'єкту господарювання 13.09.2012 з повідомленням про вручення (вручено - 17.09.2012).

Перевірку проведено з відома директора ТОВ «Носівський цукровий завод» Кудіна В.М. та в присутності головного бухгалтера Копаниці Н.М.

Перевірка проводилась з 27.09.2012 по 24.10.2012, термін проведення якої продовжувався з 25.10.2012 на 10 робочих днів на підставі наказу Ніжинської ОДПІ від 16.10.2012 № 703.

В розділі 4 «Висновок» Акту перевірки встановлено порушення:

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Носівський цукровий завод» занижено суму ПДВ, що підлягає до сплати в бюджет, за жовтень 2011 року в розмірі 723 298,00 грн.;

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Носівський цукровий завод» завищено суму ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню, за грудень 2011 року в розмірі 141 190,00 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним Актом перевірки, ТОВ «Носівський цукровий завод», у встановленому законом порядку, подало до Ніжинської ОДПІ свої заперечення від 21.11.2012 вих. № 959 (а. с. 84-86), розглянувши які остання повідомила про відсутність підстав для зміни висновків в Акті перевірки від 14.11.2012 № 1159/22-36213924 (відповідь на заперечення від 28.11.2012 № 12919/7/22-017, а. с. 87-92).

На підставі вказаного Акту перевірки Ніжинською ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

від 03.12.2012 № 0000172200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених (далі - ПДВ) в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 904 122,50 грн. (у т. ч. за основним платежем - 723 298,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 180 824,50 грн.) (а. с. 8);

від 03.12.2012 № 0000182200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 141 190,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 70 595,00 грн. (а. с. 9).

Так, в ході проведення перевірки ТОВ «Носівський цукровий завод» Ніжинською ОДПІ встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту відповідно до наданих до перевірки податкових накладних (перелік наведений на 45 арк. Акту перевірки), виписаних контрагентом ПП «Еверест», були віднесені суми ПДВ пов'язані з придбанням вапняку та вугілля, які необхідні у технології виробництва цукру.

В Акті перевірки зазначено, що поставка вапняку та вугілля від ПП «Еверест» відбувалась на підставі договору поставки товару від 01.06.2011 № ДГ-00132, укладеного з ТОВ «Носівський цукровий завод».

Під час перевірки встановлено, що вапняк та вугілля доставлявся до ТОВ «Носівський цукровий завод» залізничним транспортом. Відповідно до вантажних накладних на перевозку вантажу залізничним транспортом, які надавались останнім до перевірки, вапняк та вугілля були відвантажені ПРАТ «КОМСОМОЛЬСЬКЕ РУ» (ід. код 00191827) (станція Каракуба), ПАТ «ДОКУЧАЄВСЬКИЙ ФЛЮСО-ДОЛОМІТНИЙ КОМБІНАТ» (ід. код 00191856) (станція Оленівка), ТОВ «БРІЗ ІНВЕСТ» (ід. код 36559655) (станція Щетове).

При цьому, в Акті перевірки вказано, що ТОВ «Носівський цукровий завод» придбавав послуги з організації залізничних перевезень у ТОВ «Магістраль плюс» (ід. код 35484783). Згідно наданих до перевірки актів виконаних робіт (вантажовідправник - ПРАТ «КОМСОМОЛЬСЬКЕ РУ»), виписаних ТОВ «Магістраль плюс», останнє займалося організацією залізничних перевезень вапняку та вугілля від станції Каракуба. Послуги надані ТОВ «Магістраль плюс» були замовлені та оплачені ТОВ «Носівський цукровий завод».

Таким чином, оскільки, на думку Ніжинської ОДПІ, документів, які б підтверджували доставку вапняку та вугілля від ПП «Еверест» підприємством не надано, в Акті перевірки податковий орган прийшов до висновку, що на виконання договору поставки товару від 01.06.2011 № ДГ-00132 вапняк та вугілля ПП «Еверест» до ТОВ «Носівський цукровий завод» фактично поставлено не було, в результаті чого останнє на порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України безпідставно включило до податкового кредиту за жовтень 2011 року ПДВ у сумі 723 298,00 грн.

Крім того, враховуючи вищевказані порушення, в Акті перевірки також зазначено, що за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 ТОВ «Носівський цукровий завод» задекларовано ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 1 165 719,00 грн. та податку, що підлягає (підлягав) бюджетному відшкодуванню, у сумі 1 093 016,00 грн., з яких встановлено заниження суми ПДВ за жовтень 2011 року в розмірі 723 298,00 грн. та завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за грудень 2011 року в розмірі 141 190,00 грн.

При цьому суд досліджує правомірність податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012 № 0000182200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 141 190,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 70 595,00 грн. - частково у розмірі 125 990,00 грн. зменшеної суми бюджетного відшкодування з ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 31 497,50 грн.

В частині визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ по ПП «ЛАБ» у розмірі 11 495 грн., по ТОВ «ДОМЕС» у розмірі 2 925 грн. та по податковій накладній від 04.11.2011 № 14 (на загальну суму 4 680 грн.) в якій визначено ПДВ у розмірі 780 грн. - не оскаржується у зв'язку із згодою щодо даного нарахування податкового зобов'язання та відповідного зменшення позовних вимог у цій частині. (а. с. 54,55,58).

Перевіряючи правильність проведення відповідачем перевірки ТОВ «Носівський цукровий завод» слід зазначити, що вона проведена відповідно до вимог п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, згідно якого органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Поняття та порядок проведення документальної планової виїзної перевірки, визначені пп. 77 Кодексу, дотримано. Строки проведення виїзних перевірок, встановлені ст. 82 Кодексу, не порушено.

Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну «податкове зобов'язання», вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), саме пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Також в даних правовідносинах враховується п. 44.1 ст. 44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

І оскільки в силу абзацу «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, тому необхідно врахувати п. 198.2 ст. 198 Кодексу, якою встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

При цьому, суд зазначає п. 198.3 ст. 198 Кодексу, яким визначається податковий кредит звітного періоду та п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Кодексу щодо визначення та розрахунку суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом), і враховує, що за п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Кодексу).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представниками відповідача не оспорювалась.

У відповідності до виду діяльності, між ТОВ «Носівський цукровий завод» (Покупець) та ПП «Еверест» (Постачальник) укладено договір поставки від 01.06.2011 № ДГ-00132 (а. с. 98-102), за предметом якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця - вапняк флюсовий звичайний виробництва ВАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат», ПАТ «Комсомольське рудоуправління» та вугілля марки АК 50-100 виробництва ПП «Мета 2007», ТОВ «Ресурси» у відповідності до ТУУ 14.1-00191856-005-2003 (далі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар, на умовах FCA (ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (залізнична станція Носівка Південно-Західної залізниці, код станції 323804, код отримувача 1438) (Правила «ІНКОТЕРМС» 2000) та оплатити його згідно з умовами цього Договору.

Даний Договір набирає чинності в день підписання його обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.2 Договору).

Відповідно до п. 1.2 та п. 2.3 Договору місцезнаходження товару - м. Докучаєвськ, строки та порядок поставки якого визначений - вересень-листопад 2011 року. По кожній партії товару, в момент його передачі Постачальник зобов'язаний передати Покупцю наступні документи: залізнична накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, документи, що підтверджують право власності (п. 2.4 Договору). Згідно п. 3.1 Договору оплата товарів Покупцем здійснюється за ціною, зазначеною в накладній, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в порядку попередньої оплати кожної погодженої партії товару в розмірі 100%.

Між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, підписано та скріплено печатками підприємств.

На момент укладання договору позивач та контрагент у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платники ПДВ, установчі документи яких не були визнані в судовому порядку недійсними та був відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб.

На виконання умов договору ПП «Еверест» були виписані на адресу ТОВ «Носівський цукровий завод» податкові та видаткові накладні, які надавались позивачем до перевірки та перелік яких відображений в Акті перевірки від 14.11.2012 № 1159/22-36213924 (належним чином завірені копії знаходяться в матеріалах справи - а. с. 103-109,110-114,116-121,123,125).

Сума ПДВ за такими податковими накладними включені ТОВ «Носівський цукровий завод» до податкового кредиту відповідного періоду та відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, які відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Із зазначеного зроблено висновок, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту ПП «Еверест», при наявності належно оформлених податкових накладних, виписаних останнім на адресу ТОВ «Носівський цукровий завод», зауважень щодо оформлення яких Ніжинською ОДПІ в Акті перевірки не висловлено.

За виконання умов договору ТОВ «Носівський цукровий завод» здійснило оплату на користь ПП «Еверест», що підтверджується випискою по рахунку (а. с. 200-201) та не заперечувалось представниками відповідача в ході судового розгляду.

Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що вапняк та вугілля доставлявся до ТОВ «Носівський цукровий завод» залізничним транспортом.

Відповідно до вантажних накладних на перевозку вантажу залізничним транспортом (а. с. 127-169), які також надавались позивачем до перевірки, вапняк та вугілля були відвантажені ПРАТ «КОМСОМОЛЬСЬКЕ РУ» (ід. код 00191827) (станція Каракуба), ПАТ «ДОКУЧАЄВСЬКИЙ ФЛЮСО-ДОЛОМІТНИЙ КОМБІНАТ» (ід. код 00191856) (станція Оленівка), ТОВ «БРІЗ ІНВЕСТ» (ід. код 36559655) (станція Щетове).

При цьому, ТОВ «Носівський цукровий завод» придбавав послуги з організації залізничних перевезень вапняку та вугілля від станції Каракуба у ТОВ «Магістраль плюс» (ід. код 35484783), що підтверджується актами виконаних робіт (а. с. 170-199) (вантажовідправник - ПРАТ «КОМСОМОЛЬСЬКЕ РУ»), виписаними ТОВ «Магістраль плюс». Послуги надані ТОВ «Магістраль плюс» були замовлені, а також оплачені ТОВ «Носівський цукровий завод».

Факт передачі товару підтверджується також наявними видатковими накладними, де встановлено підписи відповідальних осіб (а. с. 110-114,116-121,123,125).

Вказані видаткові накладні також повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Так, враховуючи п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, суд зазначає, що підставою для визначення витрат у податковому обліку є первинні документи, оформлені належним чином. Первинні документи повинні мати певний перелік обов'язкових реквізитів, які визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, наявність у платника податку видаткових та податкових накладних з ПДВ та оплата вартості товару (робіт, послуг) є достатніми підставами для формування таких витрат та відповідно податкового кредиту з ПДВ.

Отже, судом встановлено, що дійсність господарських операцій за договором поставки від 01.06.2011 № ДГ-00132, укладеним між ТОВ «Носівський цукровий завод» та ПП «Еверест» за жовтень 2011 року та грудень 2011 року підтверджується договором поставки від 01.06.2011 № ДГ-00132 (а. с. 98-102), податковими накладними (а. с. 103-109), видатковими накладними (а. с. 110-114,116-121,123,125), рахунками-фактурами (а. с. 115,122,124,126), вантажними накладними (а. с. 127-169), актами виконаних робіт (а. с. 170-199), виписками по рахунку (а. с. 200-201) на умовах FCA (ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (залізнична станція Носівка Південно-Західної залізниці, код станції 323804, код отримувача 1438) (Правила «ІНКОТЕРМС» 2000).

Таким чином, на підтвердження виконання договору поставки від 01.06.2011 № ДГ-00132, укладеного між ТОВ «Носівський цукровий завод» та ПП «Еверест», надавались всі необхідні первинні бухгалтерські документи. Вимоги договору виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що представниками відповідача в судовому засіданні не заперечувалось.

З пояснень позивача та відповідача вбачається, що Ніжинською ОДПІ не були взяті до уваги дані документи. Не був взятий до уваги і той факт, що вказані господарські операції не визнавались в судовому порядку недійсними. При цьому відсутність у вантажних накладних такого реквізиту як власник вантажу на дійсність договору не вплинула.

Так, суд зауважує, що вищевказані документи надавались позивачем до перевірки, однак не були взяті відповідачем до уваги на підставі твердження в Акті перевірки від 14.11.2012 № 1159/22-36213924, що надані ТОВ «Носівський цукровий завод» до перевірки документи не підтверджують доставку вапняку та вугілля від ПП «Еверест» згідно договору поставки від 01.06.2011 № ДГ-00132, а саме: ватажні накладні не містять такого реквізиту як власник вантажу, що є протиправним, оскільки позивачем надані всі необхідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій згідно вказаного договору, та підтвердження доставки вапняку та вугілля від контрагента, а правилами заповнення вантажної накладної не передбачено вказувати власника вантажу.

Слід також звернути увагу, що висновки відповідача про порушення ТОВ «Носівський цукровий завод» п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зроблені виключно виходячи з виявлених недоліків у вантажних накладних, при цьому не ставлячи під сумнів сам факт поставки/отримання товарів між сторонами договору поставки від 01.06.2011 № ДГ-00132 відповідно до вантажних накладних.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Згідно п. 1.2 Порядку накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею.

Так, із врахуванням п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, суд визнає, що підставою для визначення витрат у податковому обліку є первинні документи, оформлені належним чином. Первинні документи повинні мати певний перелік обов'язкових реквізитів, які визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, наявність у платника податку видаткових та податкових накладних з ПДВ та оплата вартості товару (робіт, послуг) є достатніми підставами для формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В той час, за відсутності чітких вимог до складання вантажної накладної та відсутності законодавчо визначеної підстави визнання її не чинною, недоліки у складанні такої накладної, при доведеності факту проведення фінансово-господарської діяльності, не впливають на формування податкового кредиту з ПДВ відповідного періоду.

Крім того суд зазначає, що підпис директора Кудіна В.М., який призначений на посаду 23.08.2011 на договорі поставки від 01.06.2011 № ДГ-00132 також не може вплинути на недійсність даного договору, так як поставка товару відбувалась у вересні 2011 року та листопаді 2011 року. А тому пояснення позивача щодо фактичного підписання договору в серпні 2011 року, тобто після погодження даного договору, суд визнає таким, що підтверджується наведеним.

Отже, суд прийшов до висновку, що наданими ТОВ «Носівський цукровий завод» документами повністю підтверджується факт проведення фінансово-господарської діяльності, що в свою чергу повністю спростовує заперечення відповідача, оскільки висновки останнього ґрунтувались лише на твердженні, що надані позивачем до перевірки документи не підтверджують доставку вапняку та вугілля від ПП «Еверест» згідно договору поставки від 01.06.2011 № ДГ-00132, оскільки вантажні накладні не містять такого реквізиту як власник вантажу. Тому враховуючи досліджені та враховані під час перевірки первинні бухгалтерські документи, платник податку також правомірно в податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2011 року включив до складу податкового кредиту з ПДВ суму 723 298,00 грн. При цьому, суд зауважує, що підставою для висновку Ніжинської ОДПІ про незаконне формування ПДВ, можливе тільки в тому випадку, якщо позивачем не доведено і судом не встановлено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

З урахуванням досліджених господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, суд прийшов до висновку, що за належних доказів - а саме - договору поставки від 01.06.2011 № ДГ-00132, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, вантажних накладних, актів виконаних робіт, виписок по рахунку - не врахування підстав формування ПДВ, вказане не давало Ніжинській ОДПІ підстав для висновку про заниження ТОВ «Носівський цукровий завод» суми податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 723 298,00 грн. за жовтень 2011 року та відповідно зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 125 990,00 грн. за грудень 2011 року, а отже й прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в цих розмірах. (а. с. 68, 71). Відповідно щодо нарахованої суми штрафних санкцій необхідно зазначити, оскільки визначена податковим повідомленням-рішенням сума грошового зобов'язання за основним платежем визнана судом протиправною, тому сума штрафних санкцій підлягає скасуванню на підставі відсутності суми грошового зобов'язання за основним платежем.

Дослідивши матеріали справи, суд погоджується із обґрунтуваннями позивача про те, що висновки Ніжинської ОДПІ, викладені в Акті перевірки - є безпідставними, оскільки згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства, фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаної суми зі складу податкового кредиту та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по ПДВ, що в свою чергу вплинуло на суму бюджетного відшкодування з ПДВ - є незаконним.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

У даному випадку, констатуючи спірність формування відповідачем податкового зобов'язання позивачу по ПДВ та відповідно коригування суми бюджетного відшкодування з ПДВ, згідно вимог Податкового кодексу України, враховуючи ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 11, ст.ст. 71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав, що податкове повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ від 03.12.2012 № 0000172200 підлягає скасуванню повністю. Податкове повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ від 03.12.2012 № 0000182200 підлягає скасуванню частково у розмірі 125 990,00 грн. зменшеної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 31 497,50 грн.

Всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати по справі згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області від 03.12.2012 № 0000172200 повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області від 03.12.2012 № 0000182200 частково у розмірі 125 990,00 грн. зменшеної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 31 497,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, отримувач: УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУ ДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Носівський цукровий завод» (ід. код 36213924) 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.) судового збору, сплаченого за платіжними дорученнями від 14.12.2012 № 1611 та від 20.12.2012 № 1642.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Житняк