Постанова

від 20.03.2013 по справі 24/110-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа№ 24/110-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

за участю представників:

від позивача -не з'явились,

від відповідача -Чесноков С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива-Славутич» б/д, б/н

на рішення господарського суду Київської області від 18.01.2013

у справі № 24/110-12

за позовом приватного підприємства «Метизи-94», м. Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива-Славутич», м. Славутич

про стягнення 34 531грн.98коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 18.01.2013 (суддя Лутак Т.В.) частково задоволено позов ПП «Метизи-94» та стягнуто з ТОВ «Перспектива-Славутич» 27804грн.91коп. штрафу, 751грн.07коп. пені, 442грн.55коп. - 3 % річних за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного розрахунку за отриманий від позивача товар (дріт) згідно договору поставки №0707/П від 07.07.2011. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому судом відмовлено в стягненні з відповідача інфляційних втрат, оскільки за період з серпня 2011 року до вересня 2012 року інфляційне збільшення суми боргу є меншим одиниці (- 89, 22 грн.). Також, судом частково відмовлено в стягненні суми пені та 3 % річних, в зв'язку з їх невірним розрахунком позивачем та стягнуто зазначені санкції за уточненим розрахунком суду з визначення періодів та суми стягнення.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати в частині стягнення з відповідача штрафу та застосувати до вимог позивача позовну давність. Відповідач, заперечуючи проти стягнення зазначає, що судом не були розглянуті надіслані відповідачем 14.01.2013 документи, а саме: додаткові письмові пояснення щодо суті спору та заява про застосування строків позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив в її задоволенні відмовити, рішення господарського суду Київської області залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Перевіривши матеріали справи, врахувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

07.07.2011 між ПП «Метизи-94» (позивач-постачальник) та ТОВ «Перспектива-Славутич» (відповідач-покупець) укладено договір №0707/П постачання товару, за умовами якого позивач продає, а відповідач приймає та оплачує товар (дріт) на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору товар постачається на умовах: FCA, обов'язки позивача з поставки завершені, коли товар надано в розпорядження відповідачу в м. Славутич на його склад. Розвантаження транспортного засобу відповідач здійснює самостійно.

Згідно з п. 4.1 договору відповідач здійснює оплату по факту отримання продукції протягом 15 банківських днів на підставі рахунку позивача.

Відповідно до п. 5.2 договору за прострочення оплати, або поставки винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з п. 5.3 договору якщо прострочення оплати поставленого товару складає більше 15 календарних днів від терміну згідно п. 4.1, п. 4.2, відповідач оплачує позивачу штраф у розмірі 100 % від суми отриманого і неоплаченого товару.

На виконання умов договору позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0003418 від 07.07.2011 на суму 27 804грн.91коп.

В подальшому, позивач по видатковій накладній № РН-0002338 від 22.07.2011 поставив відповідачу товар на загальну суму 27 804грн.91коп., а відповідач на підставі довіреності № 1315 від 21.07.2011 товар отримав.

В зв'язку з тим, що відповідач за отриманий товар розрахувався з порушенням строків встановлених договором, оскільки перший частковий платіж здійснив 02.09.2011 (з про строчкою в 20 днів), а наступними платежами до подачі позову розрахувався повністю, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 27804грн.91коп. - штрафу, передбаченого п. 5.3 договору, 753грн.11коп. - пені, 4528грн.05 грн. - інфляційних втрат та 1445грн.91коп. - 3 % річних.

Як зазначалось вище господарським судом Київської області позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача 27804грн.91коп. штрафу, 751грн.07коп. пені, 442грн.55коп. - 3 % річних за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасного розрахунку за отриманий від позивача товар (дріт) згідно договору поставки №0707/П від 07.07.2011.

Київський апеляційний господарський суд вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо відмови в стягненні з відповідача частини інфляційних втрат, оскільки за період з серпня 2011 року до вересня 2012 року інфляційне збільшення суми боргу є меншим одиниці (- 89, 22 грн.). Також, судом правомірно частково відмовлено в стягненні суми пені та 3 % річних, в зв'язку з їх невірним розрахунком.

Щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 27804грн.91коп. на підставі п. 5.3 договору апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність його зменшення враховуючи наступне.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення господарського суду зазначає, що пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач поступово розраховувся з позивачем за отриманий товар. На час звернення позивачем до суду заборгованість відповідача за отриманий товар була повністю погашена.

Враховуючи обставини справи, н е в і д п о в і д н і с т ь розміру стовідсоткового штрафу наслідкам порушення, що фактично збільшило вартість продукції вдвоє і виключає економічну доцільність торгової операції, враховуючи при цьому вжиття відповідачем заходів до повної оплати продукції, стягнення з нього пені та 3 % річних, апеляційний господарський суд вбачає наявність підстав для застосування в даному випадку наведених норм законодавства.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про зменшення нарахованого позивачем штрафу, передбаченого п. 5.3 договору, до 10 %. Отже, стягненню з відповідача, крім пені і річних, підлягає 2780грн. 49коп. штрафу за прострочення оплати поставленого товару.

Відповідач вимагав застосування строку позовної давності щодо стягнення штрафу (заяву про застосування строків позовної давності надіслав до суду 14.01.2013, згідно штампу відділення зв'язку на конверті), тобто до призначеного на 18.01.2013 судового засідання. За незалежних від відповідача причин вказана заява надійшла до суду лише 21.01.2013 та не була розглянута судом).

Проте, строк позовної давності щодо стягнення з відповідача заявленого позивачем штрафу, останнім не пропущено.

Дійсно, відповідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання (Лист Вищого господарського суду від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Строк позовної давності за вимогами про сплату штрафу розпочався 26.07.2011, враховуючи, що товар отримано відповідачем 22.07.2011, а пунктом 4.2 договору передбачено, що якщо п. 4.1 передбачена часткова або повна передплата, а відповідач отримав неоплачений товар, то він зобов'язаний сплатити його протягом 1-го банківського дня з моменту отримання. Позивач звернувся з вимогами про стягнення штрафу 12.11.2012 (згідно штампу відділення зв'язку на конверті в якому надіслано позовну заяву до суду), тобто не в межах річного строку, який, відповідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Проте, з наявної в матеріалах справи претензії №327 від 27.03.2012 вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату суми заборгованості за отриманий товар, суми штрафу та пені. Після вказаної претензії відповідачем проведено оплату щодо погашення наявної заборгованості, а саме: 06.04.2012, 10.04.2012, 11.04.2012, 13.04.2012, 31.08.2012, 06.09.2012, 10.09.2012, 14.09.2012, що підтверджується наявними в справі копіями платіжних доручень (а.с. 34-42). Отже, дії відповідача щодо оплати товару є визнанням заборгованості перед позивачем та переривають перебіг строку позовної давності.

При цьому необхідно зазначити, що проти стягнення пені та 3 % річних відповідач не заперечував.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 18.01.2013 у справі №24/110-12 підлягає зміні в частині суми стягнення штрафу.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 18.01.2013 у справі №24/110-12 змінити, зменшивши розмір стягнутої пені на 90 %.

2. Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Київської області від 18.01.2013 у справі №24/110-12 в наступній редакції:

"Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива-Славутич" (07100, Київська область, місто Славутич, Київський квартал, будинок 130, ідентифікаційний код - 13726164) на користь приватного підприємства "Метизи-94" (69006, місто Запоріжжя, вулиця Портова, будинок 2, ідентифікаційний код - 24911663) 2780 (дві тисячі сімсот вісімдесят)грн. 49коп. штрафу, 751 (сімсот п'ятдесят одна) грн. 07 коп. - пені, 442 (чотириста сорок дві) грн. 55 коп. - 3 % річних, 1351 (одну тисячу триста п'ятдесят одну) грн. 59коп. судового збору".

3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області.

4. Справу № 24/110-12 повернути господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Синиця О.Ф.

Судді Зеленін В.О.

Мальченко А.О.