Постанова

від 28.03.2013 по справі 5011-11/16460-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2013 р. Справа№ 5011-11/16460-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Пустовойтов Д.М. - довіреність б/н від 20.10.2012 року,

від відповідача: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова" на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року

у справі № 5011-11/16460-2012 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мемфіс-2007"

до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія

„Нова"

про стягнення 28 347,42 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача 28 347,42 грн. заборгованості за неналежне виконання останнім своїх зобов'язань щодо оплати вартості медикаментів за Договором № 15/0/14-12 від 28.02.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року (повний текст рішення підписано 22.01.2013 року) позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ „СК „Нова" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року для розгляду справи № 5011-11/16460-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року розгляд справи було відкладено на 28.03.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників позивача та відповідача.

28.03.2013 року представники відповідача в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник позивача проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив суд апеляційну скаргу ПрАТ „СК „Нова" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 28.03.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ „СК „Нова" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.02.2012 року між ТОВ „Мемфіс-2007" (виконавець) та ВАТ „СК „НОВА" (правонаступником якого є ПрАТ „СК „НОВА") (замовник) укладено договір № 15/0/14-12 про медикаментозне забезпечення (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору виконавець забезпечує медикаментами та медичними матеріалами (далі - медикаменти) застрахованих осіб (далі - клієнтів), відповідно до додатку № 1 до даного Договору, а замовник зобов'язується оплатити вартість медикаментів, наданих виконавцем клієнтам.

Згідно із п. 3.2 Договору, підставою для видачі клієнту медикаментів є страховий поліс або картка застрахованої особи та заява на видачу медикаментів від замовника, яка направлена по факсу (додаток № 2 до Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість обумовлених видів медикаментів та медичних матеріалів визначається на підставі рахунків виконавця на оплату фактично наданих медичних послуг за звітний місяць.

У п. 5.1 Договору сторони обумовили, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником на підставі наступних документів:

- рахунку виконавця на оплату фактично наданих медичних послуг;

- зведеного звіту та акту наданих послуг (додаток № 4 до Договору);

- копії заяви на видачу медикаментів замовника, яка направлена по факсу.

Згідно із п. 5.2 Договору документація визначена в п. 5.1 Договору надається виконавцем замовнику подекадно на протязі поточного місяця.

Оплата замовником рахунку здійснюється на протягом 10 робочих днів з моменту одержання від виконавця рахунку та іншої належним чином оформленої документації, зазначеної в п. 5.1 Договору (п. 5.3).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов п. 5 Договору позивачем 24.10.2012 року було направлено відповідачу лист № 22-10/2012 від 22.10.2012 року з вимогою сплатити заборгованість за Договором в розмірі 28 347,42 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 0007 та описом вкладення.

До вказаного листа позивач додав документи на оплату вартості наданих медикаментів у розмірі 28 347,42 грн., а саме:

- зведені звіти про надані послуги по забезпеченню медикаментами клієнтів № 32 за період з 24.03.2012 року по 24.03.2012 року, № 33 за період з 25.03.2012 року по 31.03.2012 року, № 35 за період з 01.04.2012 року по 02.04.2012 року, № 39 за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року, № 40 за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року, № 41 за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року, № 42 за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, № 43 за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року та відповідні заявки замовника на медикаменти за вказані періоди.

- рахунки-фактури № 55 від 02.04.2012 року на суму 6 215,97 грн., № 56 від 02.04.2012 року на суму 4 418,71 грн., № 58 від 02.04.2012 року на суму 8 513,03 грн., № 86 від 01.06.2012 року на суму 1 337,98 грн., № 93 від 04.07.2012 року на суму 1 015,03 грн., № 94 від 04.07.2012 року на суму 1 368,92 грн., № 98 від 02.08.2012 року на суму 3 316,89 грн., № 103 від 04.09.2012 року на суму 2 160,89 грн.

Лист № 22-10/2012 від 22.10.2012 року з усіма доданими до нього документами отриманий відповідачем 26.10.2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та не заперечується відповідачем.

Враховуючи вищевикладене та п. 5.3 Договору, вірним є висновок суду першої інстанції, що оплати наданих медикаментів відповідачу за Договором настав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач зобов'язання за Договором щодо своєчасної сплати наданих позивачем послуг не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 28 347,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивач за договором надав товар, але відповідач у строки не розрахувався і в матеріалах справи відсутній контррозрахунок останнього, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо оплати наданих позивачем послуг не надав, то колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 28 347,42 грн. є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова" на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року у справі № 5011-11/16460-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2013 року у справі № 5011-11/16460-2012 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 5011-11/16460-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 29.03.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.