Ухвала

від 02.04.2013 по справі 2а-5141/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 р.Справа № 2а-5141/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В., судді -Градовського Ю.М., судді -Вербицькій Н.В. при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФРУТ УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІФРУТ УКРАЇНА» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2012 року №0001102301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 30000,00 грн., в тому числі 20000,00 грн. - за основним платежем та 10000,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також позивач з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 21.01.2013 року просив визнати протиправними дії ДПІ щодо визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем із переліченими в акті перевірки контрагентами, та дії, які полягають у визнанні недійсними даних декларації позивача з ПДВ за вересень 2011 року щодо обсягу придбання та продажу.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту №1488/22-220/24778980 від 05.06.2012 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки позивача щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за вересень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Флорена-плюс».

За актом перевірки підставою для нарахування спірним рішенням зобов'язань з ПДВ стали висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту вересня 2011 року сум ПДВ по операціям з ТОВ «Флорена-плюс», оскільки, як вважає ДПІ, операції позивача з цим контрагентом є нікчемними, і фактично від вказаного постачальника товарів та послуг в адрес позивача не поставлялось.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, є упередженими, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по операціям з вказаним контрагентом.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року позовні вимоги задоволені частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 року №0001102301, а в решті позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, до податкового кредиту квітня 2011 року позивач включив дві суми ПДВ по операціям із ТОВ «Флорена-плюс», а саме: 4450 грн. - за податковою накладною №389 від 23.09.2011 року на поставку 17,8 т. яблук загальною вартістю 26700 грн. та 20000,00 грн. - за податковою накладною №389 від 30.09.2011 року про надання послуг з сортування та переробці 200т. яблук загальною вартістю 120000,00 грн..

В акті перевірки ДПІ стверджує, що позивач зависив податкові зобов'язання та податковий кредит на суму 4450,00 грн. (придбання яблук у ТОВ «Флорена-плюс» та їх реалізація в адрес ТОВ «ВП «Інтерфрут»), а також зависив податковий кредит на суму 20000,00 грн. (по послугам ТОВ «Флорена-плюс» з сортування та переробці яблук).

В якості кваліфікації дій позивача ДПІ вказує на порушення ним ст.ст.203, 207, 215, 216, 228, 665 ЦК України та ст.ст.185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України.

Додатково ДПІ посилається на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних від ТОВ «Флорена-плюс» та на недоліки складання акту виконаних робіт, який на думку ДПІ не містить обов'язкових відомостей стосовно наданої послуги.

Приведені податковим органом в акті перевірки доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

В акті перевірки (розд.3.1) ДПІ підтверджує, що господарська операція позивача з придбання у ТОВ «Флорена-плюс» яблук на суму 26700,00 грн. з ПДВ оформлена договором постачання №1309 від 13.09.2011 року, видатковою накладною №РН-230909 та податковою №389 від 23.09.2011 року, а надання послуг сортуванню та переробці яблук на суму 120000,00 грн. з ПДВ оформлено актом виконаних робіт (наданих послуг) №0У-300935 та податковою накладною №537 від 30.09.2011 року.

ДПІ не посилається на недоліки складання вказаних податкових накладних.

Посилання ДПІ на недоліки акту виконаних робіт (наданих послуг) №0У-300935 від 30.09.2011 року колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки даний акт в повній мірі визначає суть наданих позивачу послуг, їх кількість та вартість.

Факт того, що ТОВ «Флорена-плюс» на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Отже, спеціальні вимоги щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ «Флорена-плюс» позивачем дотримані.

В той же час , колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За змістом акту перевірки позиція ДПІ полягає у тому, що первинні документи від ТОВ «Флорена-плюс» не можуть підтверджувати правомірність формування позивачем податкового кредиту, оскільки фактично операції позивача з цим контрагентом були безтоварними, а правочини з ним - нікчемними.

Позивач проти таких тверджень ДПІ заперечує, наполягаючи на тому, що операції з вказаним контрагентом відбувались реально, товар і послуги від нього поставлялися і були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ «Флорена-плюс», позивач зазначає, що діюче законодавство не покладає на нього відповідальності за невиконання або не належне виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з такою позицією позивача, оскільки податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені в акті перевірки обставині діяльності ТОВ «Флорена-плюс», з якими ДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності ТОВ «Флорена-плюс», в матеріалах справи відсутні. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальника на момент проведення з ними операцій.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, а як вже зазначено вище, ці вимоги позивачем дотримані.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів та послуг у ТОВ «Флорена-плюс» в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем в адрес цього контрагента коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг.

А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі докази вчинення позивачем таких дій відсутні.

З наведеного слідує, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаного контрагента, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ТОВ ТОВ «Флорена-плюс» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з купівлі товарів у цього постачальника, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно тверджень ДПІ про укладання позивачем в порушення статей 203, 215, 216, 228 ЦК України нікчемних правочинів, колегія суддів зазначає, що по-перше, укладена позивачем із ТОВ «Флорена-плюс» угода №1309 від 13.09.2011 року, на поставку яблук, а також угода щодо надання послуг з сортування та переробці яблук за своєю суттю є оспорюваними, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих угод недійсними немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цих угод при її укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Щодо посилань ДПІ на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних від ТОВ «Флорена-плюс» колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Сам факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар, або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Товарно-транспортна накладна передбачена Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, а ці Правила не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного, колегія судів приходить до висновку, що нарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість здійснено відповідачем спірним повідомленням-рішенням безпідставно, у зв'язку з чим суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав його протиправним та скасував.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ щодо визнання нікчемними правочинів та даних декларації з ПДВ за вересень 2011 року позивачем не оскаржувалась, а тому не підлягає перегляду в порядку апеляційного провадження.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 січня 2013 року - без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 квітня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька