Постанова

від 21.01.2013 по справі 2а-5141/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

м. Миколаїв.

21.01.2013 р. Справа № 2а-5141/12/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФРУТ УКРАЇНА», вул.. Чкалова, 209/1, кв. 32, м. Миколаїв, 54003

до відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул.. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

Головуючий суддя Середа О.Ф.,

секретар судового засідання Котенкова Л.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: не з'явився,

Від відповідача: не з'явився,

Суть спору: про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001102301 від 19.06.2012 року та визнання протиправними дії,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІФРУТ УКРАЇНА» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001102301 від 19.06.2012 року та визнання протиправними дії (згідно заяви про зміну позовних вимог від 21.01.2013 року).

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФРУТ УКРАЇНА» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 19.06.2012 року № 0001102301.

В решті позову відмовити.

Стягнути судові витрати в сумі 300,00 грн. (триста гривень 00 коп.) з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 34034404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІФРУТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 24778980).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2013 року Справа № 2а-5141/12/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна", м. Миколаїв

до відповідача : Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

секретар судового засідання Котенкова Л.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору : про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дії.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.12 р. № 0001102301 та визнання протиправними дії (згідно заяви про зміну позовних вимог від 21.01.13 р.). Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач).

Стосовно суті позовних вимог позивач не згоден із зазначеними у Акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні від 19.06.12 р. № 0001102301 висновками про порушеннями законодавства.

При цьому, позивач посилається на те, що жодна з перелічених у висновках Акту перевірки статей Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України підприємством не порушена, а викладення фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є порушенням пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 р. № 984, згідно із яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, позивач вважаємо дії відповідача по визнанню недійсними даних, наведених у декларації підприємства з податку на додану вартість за вересень 2011 р. про обсяги придбання та продажу протиправними, та такими, що породжують відповідні негативні правові наслідки для нього, оскільки визнання недійсними даних податкової звітності є підставою для її уточнення, а відтак - для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні, виходячи з такого.

Перевіркою підприємства позивача перевіряючими було встановлено порушення:

- статей 203, 215, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені позивачем у декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 р. про обсяги придбання та продажу є недійсними;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем було завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість;

- пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, внаслідок чого було завищено податковий кредит за вересень 2011 р.

Відповідач зазначає, що при проведенні аналізу даних, отриманих за результатами співставлення даних податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України з використанням комплексу "Контрагент" та даними податкової декларації з ПДВ за вересень 2011 р. від 18.10.11 р. № 9008893823 та додатку 5 до податкової декларації з ПДВ від 18.10.11 р. № 9008893429, наданих до перевірки документів податкового обліку, встановлено, що податковий кредит позивача за вересень 2011 р. дорівнює 94595 грн. та на 25,85% від суми загального податкового кредиту за вересень 2011 р. сформовано за рахунок постачальника - ТОВ "Флорена-Плюс" у сумі 24450 грн.

Посилаючись на Акт перевірки від 07.03.12 р. № 103/22-9/35851839 складений ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Флорена-Плюс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.09 р. по 29.02.12 р. відповідач прийшов до висновку, що відповідно до частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ "Флорена-Плюс" з вищезазначеними контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

На думку відповідача, операції ТОВ "Флорена-Плюс" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ТОВ "Флорена-Плюс" не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) ТОВ "Флорена-Плюс" контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів, відповідач дійшов до висновку, що здійснення основного виду діяльності не є можливим.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Флорена-Плюс" здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття товариством належним чином цивільної праводієздатності, тому фінансово-господарські взаємовідносини між ним та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що правочини, здійснені позивачем з контрагентом-постачальником ТОВ "Флорена-Плюс" за вересень 2011 р. є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та згідно частини 1 статті 203 ЦК України суперечить інтересам держави і мають ознаки недійсних. Як наслідок, правочини, які були здійснені позивачем з контрагентом-покупцем ТОВ "ВП "Інтерфрут", також є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки недійсних.

На підставі вищенаведеного, відповідач вважає, що правочини, здійснені позивачем з контрагентом-постачальником ТОВ "Флорена-Плюс" за вересень 2011 р., є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та згідно частини 1 статті 203 ЦК України суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи вищенаведене слід вважати усі операції купівлі-продажу позивача з ТОВ "Флорена-Плюс" за вересень 2011 р. такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є безтоварними по ланцюгу до вигодонабувача.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Дослідивши формування податкового кредиту з податку на додану вартість суб'єктів господарських відносин, відповідачем встановлено, що підприємством позивача на порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по підприємству ТОВ "Флорена-Плюс" за вересень 2011 р. в сумі 24450 грн., використання якої у межах господарської діяльності не доведено.

Таким чином, позивач на порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України завищив податковий кредит за вересень 2011 р. на суму 20000 грн. по підприємству ТОВ "Флорена-Плюс".

Враховуючи відсутність фінансово-господарських взаємовідносин позивача з підприємствами-постачальниками ТОВ "Флорена-Плюс" за вересень 2011 р., відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) на адресу позивача, податкові накладні, виписані ним в подальшому підприємству ТОВ "ВП "Інтерфрут" в вересні 2011 р., за відповідними фінансово-господарськими операціями, мають ознаки первинних документів, які не відповідають чинному законодавству, а тому податкові накладні, складені та видані із порушенням податкового законодавства України, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствами-покупцями.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.06.12 р. відповідачем по справі було проведено виїзну документальної перевірки підприємства позивача щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за вересень 2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Флорена-Плюс ", про що складено Акт від 05.06.12 р. № 1488/22-220/24778980 (надалі - Акт перевірки № 1488/22-220/24778980).

Зокрема, в Акті перевірки № 1488/22-220/24778980 відповідач зазначив висновки про порушення позивачем:

- статей 203, 215, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині вчинення правочинів , які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені позивачем у декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 р. про обсяги придбання та продажу, а отже і про задекларовані податковий кредит та податкові зобов'язання з ПДВ, є недійсними ;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем було завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 4450 грн., в тому числі за вересень 2011 р. в сумі 4450 грн. по ТОВ "ВП "Інтерфрут" та завищено суму податкового кредиту на загальну суму 4450 грн., в тому числі за вересень 2011 р. в сумі 4450 грн. по ТОВ "Флорена-Плюс";

- пунктів 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, пункту 1 статті 216, статей 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем із зазначеними у Акті перевірки постачальниками та покупцями;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, внаслідок чого було завищено податковий кредит за вересень 2011 р. на суму 20000 грн. по підприємству ТОВ "Флорена-Плюс".

За наслідками проведеної перевірки та висновків Акту перевірки № 1488/22-220/24778980 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 19.06.12 р. № 0001102301 про збільшення суми грошового зобов'язання підприємству позивача за платежем податок на додану вартість у сумі основного платежу 20000 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10000 грн.

Подані позивачем заперечення до Акту перевірки № 1488/22-220/24778980 з усіма первинними документами, які за поясненнями представника позивача фактично не були враховані під час проведення перевірки на адресу відповідача, скарги до ДПС у Миколаївській області та ДПС України були залишені без розгляду та задоволення.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, інші матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги в частині визнання податкового повідомлення-рішення від 19.06.12 р. № 0001102301 протиправним та скасуванню такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Наведені порушення податкового та цивільного законодавства встановлені перевіряючим на підставі Акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.12 р. № 103/22-9/35851839 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Флорена-Плюс" (код за ЄДРПОУ 35851839) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.09 р. по 29.02.12 р. В даному Акті перевірки без дослідження первинних документів підприємства зазначено, що відповідно до частин 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ "Флорена-Плюс" з вищезазначеними контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України.

Вказане свідчить про те, що ДПІ у Печерському районі м. Києва фактично зробила висновки без співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів вищевказаного підприємства та без проведення відповідної перевірки.

Згідно із пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 996-ХІV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону № 996-ХІV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що факт вчинення платником податків господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Судом з'ясовано, що позивачем було надано до перевірки усі документи, що підтверджують здійснення ним господарських операцій у перевіреному періоді та на підставі яких було сформовано податкову звітність, що не заперечно представником відповідача.

Судом встановлено, що ТОВ "Флорена-Плюс" та позивач по справі 13.09.11 р. уклали договір № 1309, згідно якому товариство здійснювало постачання останньому яблук.

Реальність зазначеного постачання та правомірність формування податкового кредиту підтверджується належним чином складеною видатковою від 23.09.11 р. № РН-230909 та податковою накладною № 389 від 23.09.11 р. № 389. В Акті перевірки № 1488/22-220/24778980 відсутні будь-які зауваження відповідача щодо їх форми чи змісту, проведеними розрахунками та товарно-транспортними накладними.

В подальшому, зазначені товари були використані позивачем у господарській діяльності, а саме, реалізовані ТОВ "ВП "Інтерфрут", що підтверджується укладеним договором від 09.08.11 р. № 09/08-11, видатковою накладною від 24.09.11 р. № РН-0000111, податковою накладною від 24.09.11 р. № 120 та товарно-транспортною накладною від 24.09.11 р. № 240901Ф.

Акт виконаних робіт (послуг) від 30.09.11 р. № ОУ-300935 підтверджує, що позивачем було прийнято від ТОВ "Флорена-Плюс" у повному обсязі виконані послуги по сортуванню та переробці 200 т. яблук та проведено у повному обсязі у безготівковій формі розрахунок.

Вказане свідчить про безпідставність висновку відповідача, викладеному в Акті перевірки № 1488/22-220/24778980, що акт виконаних робіт (послуг) від 30.09.11 р. № ОУ-300935 не відповідає вимогам статі 9 Закону № 996-ХІV, а саме, не має обов'язкових реквізитів - змісту та обсягу господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, змістом зазначеної господарської операції було надання послуг по сортуванню та переробці яблук загальним обсягом 200 т.

Наведене свідчить про те, що зазначений акт, як і інші надані до перевірки документи відповідають вимогам статті 9 Закону № 996-ХІV, чим спростовує припущення перевіряючих, що позивачем яблука не придбавались та не продавались в подальшому, але послуги з їх переробки та сортуванню були використані останнім у господарській діяльності з поставок іншим покупцям, про що зазначено в Акті перевірки № 1488/22-220/24778980.

Суд вважає, що перевіряючими не було прийнято до уваги той факт, що вартість послуг по переробці та сортуванню яблук в подальшому була включена позивачем у вартість продукції, яка реалізовувалась ТОВ "ВП "Інтерфрут", хоча факт подальшої реалізації наведеної продукції підтверджується укладеним договором, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Наведене свідчить, що перелічені у висновках Акту перевірки № 1488/22-220/24778980 норми Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України, які на думку відповідача були порушені позивачем, є недоведеними. Викладення фактів порушень законодавства ґрунтується лише на припущеннях, що є порушенням пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 р. № 984, згідно із яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, лише відсутність контрагентів-постачальників позивача за юридичною адресою під час проведення перевірок податковими органами не може бути достатнім для того, щоб зробити висновок не тільки про нікчемність всіх угод укладених ними до цього, але й угод, укладених позивачем із покупцями всупереч наявним документам. Діюче законодавство України не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів.

Тобто, суд встановив, що позивач, як платник податків, діяв у межах чинного законодавства, не було обізнане про намір контрагентів, не повинно відповідати за їх звітність та не має права витребовувати у контрагентів документи з метою отримання інформації, не передбаченої законом.

Згідно статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.03 р. № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Для того, щоб констатувати факт нікчемності правочинів, податковому органу слід мати фактичні підтвердження, докази наявності первинних намірів та фактичного досягнення кінцевої мети - вчинення таких нікчемних правочинів.

У разі, якщо відповідач вважає, що правочин є недійсним, він повинен мати докази фіктивності такого правочину, та звертатися до суду із відповідним позовом, а не визнавати правочини між позивачем та його контрагентами безпосередньо у акті перевірки.

Незаконне заволодіння майном держави є кримінальним злочином, оскільки про це свідчить диспозиція статті 190 та частина друга статті 191 Кримінального кодексу України і встановлюється лише вироком суду. Акт перевірки № 1488/22-220/24778980 не містить жодного посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ наказу ДПА України від 25.01.11 р. № 41 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Таким чином, визнання відповідачем недійсними даних, наведених у декларації позивача з податку на додану вартість за вересень 2011 р. про обсяги придбання/продажу, встановлення завищення суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 4450 грн., в тому числі за вересень 2011 р. в сумі 4450 грн. по ТОВ "ВП "Інтерфрут" та завищення суми податкового кредиту на загальну суму 4450 грн., в тому числі за вересень 2011 р. в сумі 4450 грн. по ТОВ "Флорена-Плюс" є недоведеним та безпідставним.

Але, при цьому суд встановив, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача в частині невизнання даних декларації позивача, що призвело до настання для підприємства відповідних негативних правових наслідків і таке інше, задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Відповідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно приписів статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду жодного доказу щодо настання негативних наслідків. А лише зазначення в Акті перевірки № 1488/22-220/24778980 точки зору перевіряючих про визнання недійсними даних податкової звітності не може бути належним доказом підтвердження наявності такого негативного наслідку для позивача саме на час вирішення спору.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 19.06.12 р. № 0001102301.

В решті позову відмовити.

Стягнути судові витрати в сумі 300,00 грн. (триста гривень 00 коп.) з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 34034404) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфрут Україна" (код ЄДРПОУ 24778980).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку

Головуючий суддя О.Ф. Середа

28.01.2013 р.