Ухвала

від 28.03.2013 по справі 2а-2000/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2000/12/2770

28.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Мунтян О.І.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - Приватного підприємства "Альвир"- Ляскін Олексій Євгенович, довіреність № б/н від 22.02.12

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби - Кирюхіна Яніна Миколаївна, довіреність № 2265/9/10-039 від 19.10.12

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби - Летюча Діана Геннадіївна, довіреність № 480/9/10-039 від 06.03.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В. ) від 30.10.12 по справі № 2а-2000/12/2770

за позовом Приватного підприємства "Альвир" (вул. Ген. Лебедя, 47, м. Севастополь, 99029)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37, м. Севастополь, 99011)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30 жовтня 2012 року у справі № 2а-2000/12/2770 адміністративний позов Приватного підприємства «Альвир» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000210221 від 19 червня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3049333,50 грн., у тому числі зі штрафних санкцій 362749,50 грн. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 30 жовтня 2012 року та у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Флорена Плюс» та ТОВ «Укрхолод» та суперечливість письмових доказів позивача - документів бухгалтерського та податкового обліку. Податкова інспекція також вказує на те, що судом першої інстанції не було досліджено питання щодо зберігання товару, наявності у позивача рахунків на оплату товару та вказує на невідповідність товарно-транспортних накладних на перевезення нафтопродуктів Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженого спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із збільшенням позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2686584 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 362749,5 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2012 року № 0000210221.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС від 22.03.2012 року № 21/22-1/30746780/426/10 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Альвир» (код за ЄДРПОУ 30746780) по податку на додану вартість з питань взаємовідносин з постачальниками - ТОВ «Компанія Тегра» ( код за ЄДРПОУ 37288388), ТОВ «Флорена-Плюс» (код за ЄДРПОУ 35851839), ТОВ «Укрхолод» (код за ЄДРПОУ 35791438) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.» про заниження суми грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 2686584 грн. внаслідок завищення позивачем податкового кредиту у сумі 2753435 грн. за період лютий - грудень 2011 року за фінансово-господарськими відносинами з ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Флорена Плюс» та ТОВ «Укрхолод», правочини з якими податкова інспекція вважає нікчемними - в силу припису закону.

З акту перевірки вбачається, що позапланову документальну невиїзну перевірку ПП «Альвир» здійснено ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 05.03.2012 року № 270.

Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-IV, який набрав чинності з 01.01.2011року, врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 20.1.4. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно положень пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Кодексом визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері забезпечення державної податкової політики, які в силу ст. 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

Спосіб - це визначений законом в рамках компетенції суб'єкта владних повноважень порядок, у якому здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, суб'єкти владних повноважень можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Як вказувалося вище, відповідачем проведена позапланова документальна невиїзна перевірка.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені статтею 79 Податкового кодексу України.

Так відповідно до п.п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, положенням ст. 79 Податкового кодексу України чітко визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу, і за умови дотримання встановленого порядку її проведення.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 06 червня 2012 року у справі № 2а-782/12/2770 ( т. 1, а.с. 30-31), що набрало законної сили в силу ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року (т. 3, а.с. 87-89), визнаний протиправним та скасований наказ ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя № 270 від 05.03.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Альвир» та визнано протиправними дії ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя з проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Альвир» на підставі наказу начальника ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя № 270 від 05.03.2012 року та оформленої актом перевірки від 22 березня 2012 року.

З вказаних судових рішень вбачається, що визнані протиправними дії ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя з проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Альвир», проведеної на підставі наказу начальника ДПІ № 270 від 05.03.2012 року та оформлені актом перевірки від 22.03.3012 року стосуються саме акту перевірки за № 21/22-1/30746780/426/10 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Альвир» (код за ЄДРПОУ 30746780) по податку на додану вартість з питань взаємовідносин з постачальниками - ТОВ «Компанія Тегра» ( код за ЄДРПОУ 37288388), ТОВ «Флорена-Плюс» (код за ЄДРПОУ 35851839), ТОВ «Укрхолод» (код за ЄДРПОУ 35791438) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.».

Під час розгляду справи № 2а-782/12/2770 адміністративним судом було встановлено, що наказ ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя № 270 від 05.03.2012 року був виданий завчасно - ще до вручення позивачу запитів про надання пояснень та документів. До того ж, копія цього наказу на адресу ПП «Альвир» навіть не направлялась, що є порушенням вимог п. 79.2 статті 79 Податкового кодексу України. Крім того, судом встановлено, що у порушення вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України податковою інспекцією не було вручено ПП «Альвир» обов'язковий письмовий запит про надання пояснень та документальних підтверджень. Адміністративний суд зазначив, що такі дії податкової інспекції порушують право позивача надати до перевірки документальні докази та письмові пояснення.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частин 1, 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Оскільки судовим рішенням по справі № 2а-782/12/2770 визнаний протиправним та скасований наказ ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя № 270 від 05.03.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Альвир» та визнано протиправними дії ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя з проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Альвир» на підставі наказу начальника ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя № 270 від 05.03.2012 року та оформленої актом перевірки від 22 березня 2012 року, то судова колегія не може взяти у якості доказу у підтвердження висновку про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Флорена-Плюс» та ТОВ «Укрхолод» та завищення позивачем податкового кредиту у сумі 2753435 грн. за період лютий - грудень 2011 року за фінансово-господарськими відносинами з ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Флорена Плюс» та ТОВ «Укрхолод», акт ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС від 22.03.2012 року № 21/22-1/30746780/426/10 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Альвир» (код за ЄДРПОУ 30746780) по податку на додану вартість з питань взаємовідносин з постачальниками - ТОВ «Компанія Тегра» ( код за ЄДРПОУ 37288388), ТОВ «Флорена-Плюс» (код за ЄДРПОУ 35851839), ТОВ «Укрхолод» (код за ЄДРПОУ 35791438) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.».

Інші належні та допустимі докази суду не надані.

При цьому, судова колегія зазначає, що висновок податкової інспекції щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Флорена-Плюс» та ТОВ «Укрхолод» та неотримання позивачем товарів - нафтопродуктів від вказаних Товариств повинен бути доведеним.

Судова колегія зазначає, що податкова відповідальність має індивідуальний характер і при відсутності належних доказів про те, що реальне виконання умов договорів між позивачем та ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Флорена-Плюс» та ТОВ «Укрхолод» не мало місце, товари (послуги) не отримані позивачем від вказаних суб'єктів господарювання та у подальшому - не використані у власній господарській діяльності, у суду немає правових підстав до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Вчинення податковою інспекцією протиправних дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача призвело до того, що під час перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача не досліджувалися, оскільки позивач не надавав відповідачу такі документи, питання щодо реального виконання умов договорів між позивачем та вищевказаними Товариствами не досліджувалося як не досліджувалося питання щодо використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих від Товариств нафтопродуктів.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо питання нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Флорена-Плюс» та ТОВ «Укрхолод» судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодекс.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочини між позивачем та ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Флорена-Плюс» та ТОВ «Укрхолод» суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, податкова інспекція, яка є заінтересованою особою та заперечує дійсність правочинів між позивачем та ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Флорена-Плюс» та ТОВ «Укрхолод» у судовому порядку не оспорила дійсність вказаних правочинів.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Наявні у матеріалах справи письмові докази (первинні документи бухгалтерського та податкового обліку) свідчать про отримання позивачем товару - нафтопродуктів за договорами постачання із ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Флорена-Плюс» та ТОВ «Укрхолод». Позивач пояснив, що отримані нафтопродукти були реалізовані ним через власну мережу АЗС шляхом роздрібної та дрібно - оптової торгівлі, тобто нафтопродукти використані у власній господарській діяльності. Доказів зворотнього податкова інспекція суду не надала, оскільки це питання не досліджувала.

Посилання податкової інспекції на протоколи допитів водіїв ТОВ «Вік Авто», зазначених як перевізники паливно-мастильних матеріалів на адресу позивача від ТОВ «Компанія Тегра», судовою колегією до уваги не береться, оскільки факти, про яки йдеться мова у протоколах допиту, повинні бути доведеними належним чином - вироком суду у кримінальній справі.Також судова колегія не бере до уваги посилання податкової інспекції на невідповідність товарно-транспортних накладних вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженого спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує право платника податку на додану вартість на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту. Таким документом є виключно податкова накладна, наявність яких підтверджено наданими до матеріалів справи копіями накладних.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна обов'язкова для водія як документ, супроводжуючий вантаж. Тобто товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує надання послуг по перевезенню вантажу.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, подорожній лист вантажного автомобіля і товарно-транспортна накладна можуть застосовуватись у відносинах між перевізником та вантажовідправником.

Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Позивач не повинен нести відповідальність за правильність оформлення товарно-транспортних накладних постачальником нафтопродуктів та їх перевізником та недоліки оформлених документів.

Крім того, судова колегія виключає з кола доказів Висновок експертного дослідження від 31.08.2012 року №2-31/08/2012-сі ТОВ «Донецький інформаційно-консультаційний центр», що був направлений податковою інспекцією на адресу Севастопольського апеляційного адміністративного суду листом від 22.03.3013 року за № 597/9/10-039 з наступних підстав.

По-перше, відповідно до частини 2 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим ненаданням їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхиленням їх судом першої інстанції.

Відповідач не надавав суду першої інстанції Висновок від 31.03.2012 року № 2-31/08/2012-сі ТОВ «Донецький інформаційно-консультаційний центр» та не заявив суду апеляційної інстанції обґрунтоване клопотання щодо дослідження вказаного Висновку. Разом із листом від 22.03.3013 року за № 597/9/10-039 податкова інспекція надала лист Слідчого відділу ДПС у м. Севастополі від 07.12.2012 року за № 890/507/09-010, яким на службову записку № 335/10-0 від 05.12.2012 року направило вказаний Висновок начальнику Управління правової роботи ДПС у м. Севастополі. Але, судова колегія зазначає, що таке отримання Управлінням правової роботи ДПС у м. Севастополі Висновку від Слідчого відділу ДПС у м. Севастополі після прийняття судом першої інстанції постанови по справі не може розцінюватися як обґрунтоване ненадання Висновку суду першої інстанції при відсутності доказів отримання Висновку від 31.08.2012 року Слідчим відділом після ухвалення судом першої інстанції постанови від 30 жовтня 2012 року.

По-друге, з Висновку вбачається, що матеріали на дослідження поступили до ТОВ «Донецький інформаційно-консультаційний центр» 30.08.2012 року, а сам Висновок підготовлений та підписаний вже 31.08.2012 року, дослідження проведено без витребування від позивача первинних документів бухгалтерського та податкового обліку та дослідження проведено не на підставі постанови слідчого у кримінальній справі а на підставі листа в.о. начальника УОПМ ДПА в м. Севастополі Статника Ю.С. від 30.08.2012 року. Сам Висновок є Висновком експертного дослідження а ні Висновком судово-економічної експертизи, особа що його підготувала не попереджена про кримінальну відповідальність за надання цього Висновку, а питання які були поставлені зроблені за умови того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Альвир» та ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Флорена-Плюс» та ТОВ «Укрхолод» носили безтоварний характер.

В матеріалах справи є усі докази, що свідчать про отримання позивачем товару - нафтопродуктів від ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Флорена-Плюс» та ТОВ «Укрхолод», а саме: договори, накладні, видаткові накладні, податкові накладні, акти прийому-передання нафтопродуктів, банківські документи щодо оплати нафтопродуктів, довіреності позивача на отримання нафтопродуктів, довіреність ТОВ «Компанія Тегра» на ім'я Дашко О.В. від 16.01.2011 року (т. 1 а.с. 100) на передання ППМ у м. Севастополі, сертифікати відповідності нафтопродуктів, паспорта якості нафтопродуктів, акти звірок розрахунків за отримані та оплачені нафтопродукти, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що нафтопродукти, що отримувалися ним від ТОВ «Компанія Тегра», ТОВ «Флорена-Плюс» та ТОВ «Укрхолод», передавалися безпосередньо на АЗС а частина нафтопродуктів зберігалася на АЗС, що розташована у м. Севастополі, Фіолентовське шосе та яка має необхідні виробничі потужності - ємності. Факт реалізації отриманих нафтопродуктів від вказаних суб'єктів господарської діяльності позивач підтверджує звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), що долучені до матеріалів справи.

Оскільки податкова інспекцій здійснила позапланову документальну невиїзну перевірку у порушення вимог Податкового кодексу України та не досліджувала питання щодо реального виконання умов договорів постачання та використання нафтопродуктів у власній господарській діяльності позивача, факт передання отриманих нафтопродуктів безпосередньо на АЗС та зберігання частки нафтопродуктів на АЗС, що розташована у м. Севастополі, Фіолентовське шосе та подальшу їх реалізацію через АЗС спростувати не має можливість.

Суд першої інстанції ретельно з'ясував фактичні обставини справи, що мають значення для справи та надав правильну юридичну оцінку спірним правовідносинам у справі, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судове рішення ухвалено Окружним адміністративним судом м. Севастополя з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції - відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.10.12 по справі № 2а-2000/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська