Рішення

від 31.01.2013 по справі 0124/7485/2012

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 0124/7485/2012

2/121/59/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого - судді Веденмеєр М.В., при секретарі Іваненковій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Ялта цивільну справу за позовом республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія» до ОСОБА_1, третя особа: приватне акціонерне товариство «НФСК «ДОБРОБУТ», про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач уточнивши свої позовні вимоги, звернувся до суду з позовом у якому просить стягнути з відповідача майнову шкоду, заподіяну джерелом підвищеної безпеки у розмірі 201006,01 гривень, витрати за проведення та складання звіту від 17 липня 2012 року у сумі 1000 гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2020,93 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 червня 2012 червня 2012 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Mazda-3» та «Ford Tranzit» в результаті порушення водієм транспортного засобу «Mazda-3» ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, за що останній притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП постановою Ялтинського міського суду від 20 липня 2012 року. Автомобілю «Ford Tranzit», який знаходиться на балансі позивача, завдано механічні пошкодження на суму 201006,01 відповідно до даних судової експертизи. На звернення позивача до відповідача з вимогами про відшкодування шкоди, відповідач відповів відмовою, посилаючись на зобов'язання відшкодувати шкоду страховою компанією, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів укладений з приватним акціонерним товариством «НФСК «ДОБРОБУТ» (далі - ПАТ «НФСК «ДОБРОБУТ»). Проте третя особа, на звернення позивача про відшкодування шкоди не відповідає, але на думку позивача ця обставина не звільняє відповідача від обов'язку сплати всію суму завданої шкоди.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач та представник третьої особи у судове засідання не з'явились, про місце, день та час розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином, причину неявки суду не надали.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 червня 2012 року о 07 годині 00 хвилин на 53 км+50м автодороги Гончарне-Ялта, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Мазда-3», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на праві власності, у стані стомлення заснув за кермом, не обрав безпечну швидкість руху, рухався не чітко правого краю дороги, здійснив виїзд на зустрічну смугу дорожнього руху, у результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Форд-Транзіт», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, у зв'язку з чим транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 20 липня 2012 року ОСОБА_1 за вчинення зазначеної ДТП було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.7).

У відповідності із ст. 22 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій задано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 цієї статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу

У силу ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, на відповідній правовій підставі, що володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної безпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, відповідно до ст. 1188 ЦК України.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність,здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Згідно висновку експерта від 28 грудня 2012 року №11/547, сума матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля -мікроавтобуса марки «Ford Tranzit», державний номер НОМЕР_2, становить 201006,01 гривень (а.с.76-103).

Таким чином, відповідач повинний відшкодувати відповідачу завдану ним майнову шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 26 червня 2012 року.

Однак, визначаючи розмір матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без чинного поліса обов'язкового страхування цивільного-правової відповідальності, а статтею 22 цього Закону передбачено відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, шляхом виплати страховиком при настанні страхового випадку відповідно до лімітів відповідальності суми шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну третьої особи, різницю між сумою відшкодування визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує винна у скоєнні ДТП особа.

З приписами ст.3 зазначеного Закону, обов'язкове страхування цивільно-правоовї відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, та/або майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/6789710 від 09 червня 2012 року, ОСОБА_1 застрахував свою відповідальність у ПАТ «НФСК «ДОБРОБУТ», страхова сума складає 50000 гривень. При цьому, розмір франшизи встановлений 0 гривень. (а.с.33).

Враховуючи вищевикладене, з відповідача повинно бути стягнуто на користь позивача сума матеріальних збитків, що перевищує ліміт відповідальності страховика, а саме 151 006,01 гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за проведення звіту по визначенню поновлювального ремонту та матеріальної шкоди спричиненої власнику транспортного засобу у сумі 1000 грн. (а.с. 30) та судові витрати по справі, пропорційно сумі задоволених позивних вимог, у виді судового збору в розмірі 1510 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.3, 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1187, 1194 Цивільного Кодексу України,,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія», - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія» (ЄДРПОУ 16331584, п/р 26003310112001, ФАБ «Південний», м.Ялта, МФО 384522) матеріальну шкоду у розмірі 151 006 ( сто п'ятдесят одна тисяча шість) гривень 01 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь республіканського підприємства «Курортно-оздоровчий комплекс «Росія» (ЄДРПОУ 16331584, п/р 26003310112001, ФАБ «Південний», м.Ялта, МФО 384522) судові витрати по справі за проведення звіту по визначенню поновлювального ремонту та матеріальної шкоди спричиненої власнику транспортного засобу у розмірі 1000 (тисяча) гривень, судові витрати по справі у виді судового збору в розмірі 1510 ( тисяча п'ятсот десять ) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: