Рішення

від 18.03.2013 по справі 906/141/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" березня 2013 р. Справа № 906/141/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Максимчук Ю.В.- довір. б/н від 08.02.2013;

від відповідача: Лісовський О.С. - довір. б/н від 01.03.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОШЕ" (м.Луцьк, Волинська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіролл" (м,Житомир)

про стягнення 161080,00 грн.

У відповідності до ст.77 ГПК України, в судовому засіданні 04.03.2013 було оголошено перерву до 12:00 18.03.2013.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті товару, отриманого згідно видаткових накладних №85 від 24.03.2011 та №103 від 31.03.2011 в розмірі 161080,00грн.

Представник позивача в судовому засіданні 04.03.2013 позов підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.03.2013 проти вимог позивача заперечив, однак письмового відзиву не надав.

У зв'язку з необхідністю надання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву та доказів в обґрунтування своїх заперечень, господарським судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 18.03.2013 о 12:00.

Після перерви представник позивача надав додаткові пояснення від 18.03.2013 (а.с.89-90) та повідомив, що заборгованість відповідача за поставлений товар не змінилась і станом на день розгляду справи складає 161080,00грн., на підтвердження чого надав довідку про заборгованість №43 від 18.03.2013 (а.с.88).

Представник відповідача в судовому засіданні 18.03.2013 проти наявності заборгованості у заявленій позивачем до стягнення сумі не заперечив, відзиву на позовну заяву не надав, позовні вимоги визнав.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Згідно досягнутої між сторонами усної домовленості, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОШЕ" (далі - позивач) в період з 24.03.2011 по 31.03.2011 на підставі виставлених рахунків-фактур №85 від 22.03.2011 (а.с.9) та №103 від 30.03.2011 (а.с.10) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Свіролл" (далі - відповідач) товар - кормові продукти на загальну суму 235440,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №85 від 24.03.2011 та №103 від 31.03.2011 (а.с.11-12).

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, слід зазначити, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем.

Вказана правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011 та від 21.04.2011 №9/252-10, а також інформаційному листі від 17.07.2012 №01-06/928/2012.

Таким чином, оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлено не було, у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунок з позивачем після отримання товару.

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий ним товар виконав частково на загальну суму 74360,00грн., сплативши на рахунок позивача 24.06.2011 - 26360,00грн., 11.07.2011 - 5000,00грн., 14.09.2011 - 5000,00грн., 28.09.2011 - 5000,00грн., 01.12.2011 - 5000,00грн., 06.12.2011 - 2000,00грн., 12.12.2011 - 1000,00грн., 22.12.2011 - 2000,00грн., 17.01.2012 - 5000,00грн., 21.03.2012 - 5000,00грн., 11.04.2012 - 2000,00грн., 18.04.2012 - 2000,00грн., 24.04.2012 - 2000,00грн., 17.05.2012 - 2000,00грн. та 04.07.2012 - 5000,00 грн. (а.с.13-27).

У зв'язку із здійсненням відповідачем розрахунків за отриманий товар лише частково 07.12.2012 позивачем було направлено відповідачу вимогу №06/01 від 06.12.2012 про сплату боргу в сумі 161080,00грн. (а.с.29), яка за даними позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 161080,00грн. (235440,00грн. - 74360,00грн.), що підтверджується довідкою позивача про стан заборгованості №43 від 18.03.2013 (а.с.88); рахунками-фактури №85 від 22.03.2011 та №103 від 30.03.2011 (а.с.9-10); видатковими накладними №85 від 24.03.2011 та №103 від 31.03.2011 (а.с.11-12); виписками з рахунку позивача №2600202230432 (а.с.13-27); банківськими виписками (а.с.55,56,59,60,62,65,67,68,70,72-76) та іншими матеріалами справи, а та не заперечується представником відповідача.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Представник відповідача доводи позивача не оспорив, позовні вимоги визнав, доказів проведення розрахунків в повному обсязі не надав.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 161080,00грн. боргу по оплаті поставленого товару.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,34,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіролл" (10006, м.Житомир, вул. Героїв Пожежних, буд.122, ідент. код 30558635)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОШЕ" (43020, Волинська область, м.Луцьк, вул.Рівненська, буд.76 А, ідент. код 35325569)

- 161080грн. боргу по оплаті поставленого товару;

- 3221,60грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.03.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу - рек. з повід.