Постанова

від 14.03.2013 по справі 824/157/13-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 р. Справа № 824/157/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого -судді Анісімова О.В., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань захисту персональних даних про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань захисту персональних даних (далі - відповідач або Служба) про визнання бездіяльності щодо ненадання відповіді на скаргу №447/1499 від 15.11.2012 р. протиправною, встановлення десятиденного строку для розгляду скарги №447/1499 від 15.11.2012 р. і надання на неї обґрунтованої відповіді та зобов'язання надати відповідь про результати розгляду скарги №447/1499 від 15.11.2012 р.

До початку судового розгляду справи по суті позивач, відповідно до ч.1 ст.137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), змінила позовні вимоги і просила суд виключно визнати протиправними дії Служби щодо надання відповіді за результатами розгляду її скарги №447/1499 від 15.11.2012 р. з порушенням встановлених законодавством строків.

Від уповноваженого представника позивача до суду поштою надійшла заява, відповідно до змісту якої останній просив суд розглянути справу у порядку письмового провадження. Крім цього, від уповноваженого представника відповідача до суду також, надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши зміст зазначених заяв, суд вважає, що заяви по своїй правовій природі і за змістовим навантаженням є заявами про розгляд справи без участі представників сторін. У зв'язку із викладеним, керуючись ч.4 ст.122 КАС України суд вважає за можливим розглянути справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до змісту позову та додатків до нього позивач позовні вимоги обґрунтував наступним.

Так, 15.11.2012 р., уповноваженим представником позивача ОСОБА_2, в інтересах позивача, на адресу Служби, поштою надіслано скаргу №447/1499 відповідно до змісту якої вимагалось відібрати від ОСОБА_3 письмові пояснення щодо підстав передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Вікна Стиль Трейдінг" персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 та скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення скарга № 447/1499 отримана відповідачем 19.11.2012 р.

Посилаючись на положення ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р., №393/96-ВР (далі - Закон №393) позивач вважає, що Служба зобов'язана була розглянути скаргу та надати на неї відповідь у місячний термін, з моменту її надходження. Однак у встановленні Законом №393 строки Служба відповіді на скаргу не надала, чим порушила права позивача в частині своєчасного отримання відповіді про результати розгляду її звернення. 11.02.2013 року, поштою, ОСОБА_1 отримала лист №09/305-13 від 06.02.2013 року "про розгляд скарги", який підписаний керівником Служби.

Відповідно до наданого представником відповідача письмового заперечення, Служба позов не визнає у повному обсязі, у зв'язку із чим просить суд відмовити у його задоволенні виходячи із наступного.

Так, вважає, що Служба діяла в межах повноважень визначених Законом України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р., №2297-VI та Положенням про Державну службу України з питань захисту персональних даних, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 390. При проведення перевірки за зверненням ОСОБА_1 дії Служби були спрямовані на з'ясування факту поширення її персональних даних, що підтверджується наданими до заперечення документами.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2004 № 26/5 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.03.2004 за № 342/8941), в установах та організаціях, що належать до сфери його управління звернення вважається вирішеним, якщо розглянуті всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжиті потрібні заходи щодо його виконання і заявника повідомлено про результати перевірки звернення і прийняте рішення. Отже, звернення ОСОБА_2 в інтересах громадянки ОСОБА_1 вирішено по суті і скаржнику надано відповідь.

Вважають, що діями Служби не було порушено прав чи свобод позивача, так як її дії направлені на відновлення прав ОСОБА_1 у сфері захисту персональних даних та зазначеними діями не створено перешкод для реалізації громадянкою конституційних прав чи свобод. Крім цього, позивач не зверталась на адресу Служби щодо усунення порушень її прав, які нібито були завдані недотриманням строків передбачених ст.20 Закону №393. Також, згідно заперечення на позов Служба проінформувала суд про великі обсяги звернень громадян до неї.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, 15.11.2012 р. уповноважений представник позивача ОСОБА_2, діючи в інтересах позивача, звернувся зі скаргою (вих.№447/1499) до Служби, в якій просив відібрати від ОСОБА_3 письмові пояснення щодо підстав передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Вікна Стиль Трейдінг" персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 та скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення зазначена скарга отримана відповідачем 19.11.2012 р., що підтверджується відповідним підписом на ньому.

31.01.2013 р. за №09/218-12 Службою на адресу позивача спрямовано лист (проміжна відповідь) щодо розгляду її скарги від 15.11.2012 р., №447/1499 (а.с.29). При цьому суд зазначає, що відповідач не надав суду жодних доказів, які підтверджують факт реального надіслання цього листа на адресу ОСОБА_1

Крім цього, 06.02.2013 р. за №09/305-13 Службою на адресу позивача спрямовано лист (остаточна відповідь) щодо розгляду її скарги від 15.11.2012 р., №447/1499 (а.с.30). Факт отримання даного листа визнається позивачем, а тому відповідно до положень ч.3 ст.72 КАС України, зазначені обставини перед судом не доказуються, так як у суду не виникає сумніву щодо їх достовірності та добровільності визнання.

З викладеного слідує, що Службою первинна відповідь (проміжна) на скаргу ОСОБА_1 від 15.11.2012 р., №447/1499 була зареєстрована у журналі вихідної кореспонденції через 66 днів з моменту надходження скарги, а остаточна відповідь була зареєстрована у журналі вихідної кореспонденції через 72 дні.

Суд, вважає дії Служби щодо ненадання своєчасної відповіді на скаргу ОСОБА_1 №447/1499 від 15.11.2012 р. протиправними, виходячи із наступного.

Так, Служба у розумінні КАС України є суб'єктом владних повноважень, а тому відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині 3 ст.2 КАС України викладені принципи якими має керуватися суб'єкт владних повноважень (у нашому разі Служба), при прийнятті рішень, вчинені дій на реалізацію своїх повноважень.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із п.3 Положенням про Державну службу України з питань захисту персональних даних (далі-Положення), затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 №390 до основних завдань Служби у т.ч. відноситься реалізація державної політики у сфері захисту персональних даних та контроль за додержанням вимог законодавства про захист персональних даних.

ОСОБА_1 звернулась до Служби із скаргою, відповідно до змісту якої просила провести перевірку ОСОБА_3, як особи, яка порушила вимоги Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 р., №2297-VI. Тобто, враховуючи правову суть ймовірних порушень викладених у скарзі, скарга ОСОБА_1 була спрямована до уповноваженого на це органу, яким є Служба.

Механізми здійснення Службою державного контролю за додержанням вимог законодавства про захист персональних даних шляхом проведення перевірок фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, підприємств, установ і організацій усіх форм власності, органів державної влади, що є володільцями та/або розпорядниками баз персональних даних, а також оформлення і розгляд результатів перевірок, урегульований Порядком здійснення Державною службою України з питань захисту персональних даних державного контролю за додержанням законодавства про захист персональних даних, затвердженого наказом Мінюсту від 22.06.2012, №947/5.

Однак зазначеним Порядком не врегульоване питання щодо інформування суб'єкта звернення до Служби, яким є ОСОБА_1, про розгляд скарги та про прийнятті рішення за її розглядом.

А тому, враховуючи відсутність спеціального нормативного акту, правовідносини, які виникли між Службою та ОСОБА_1, у зв'язку із зверненням останньої зі скаргою врегульовуються Законом №393 та Інструкцією про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2004 № 26/5 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.03.2004 за № 342/8941).

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №393 звернення (яким в розумінні Закону №393 є також скарга) розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Аналогічна норма також викладена і у п.3.7 розділу 3 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2004 № 26/5.

Як встановлено судом вище скарга ОСОБА_1 №447/1499 від 15.11.2012 р. розглядалась Службою у строк який перевищує сорок п'ять днів (максимально можливий строк), що суперечить як положенням ст.20 Закону №393, так і положенням Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2004 № 26/5.

Відповідно до п.10 ч.3 ст.2 КАС України суб'єкти владних повноважень при прийняті рішень та вчинені дій зобов'язанні діяти своєчасно в межах розумного строку.

Законодавчо визначені межі розумного строку для розгляду звернень громадян, які не можуть перевищувати сорок п'ять днів.

Обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо своєчасного розгляду звернення громадян, кореспондується в право суб'єкта звернення, в нашому випадку ОСОБА_1, на своєчасний розгляд його звернення.

Разом з цим, Служба таке право ОСОБА_1 щодо своєчасного розгляду її звернення порушила, внаслідок неправомірності своїх дій в частині строків розгляду звернення.

При цьому суд вважає, що завантаження в роботі у зв'язку із надходженням на адресу Служби великої кількості звернень громадян не може впливати на права суб'єкта звернення, які гарантовані йому законами.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті тягар доказування перекладено законодавцем на суб'єкта владних повноважень у справах про протиправність його рішення, якщо він заперечує проти позову. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач належним чином обґрунтував свої позовні вимоги, тоді як відповідач свої заперечення на позов відповідно до вимог чинного законодавства не обґрунтував.

Таким чином, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань захисту персональних даних про визнання протиправними дій щодо надання відповіді за результатами розгляду її скарги №447/1499 від 15.11.2012 р. з порушенням встановлених законодавством строків підлягає задоволенню.

Враховуючи положення ч.1 ст.94 КАС України, а також те, що позивач про справі згідно квитанції №25350 від 22.01.2013 р. сплатив судовий збір у сумі 34,41 грн., суд вважає за необхідним зазначені документально підтверджені судові витрати стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань захисту персональних даних про визнання дій протиправними - задовольнити у повному обсязі.

Визнати дії Державної служби України з питань захисту персональних даних щодо надання відповіді за результатами розгляду скарги №447/1499 від 15.11.2012 р. з порушенням встановлених законодавством строків - протиправними.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної служби України з питань захисту персональних даних (код ЄДРПОУ 37508334) на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору на суму 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Зобов'язати Державну казначейську службу України стягнути зазначені судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання їх рахунку Державної служби України з питань захисту персональних даних.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя О.В. Анісімов

Судді Т.М. Брезіна

В.К. Левицький