Ухвала

від 22.05.2013 по справі 824/157/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/157/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов О.В.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сушка О.О.

суддів: Гонтарука В. М. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з питань захисту персональних даних на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з питань захисту персональних даних про визнання дій протиправними , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державної служби України з питань захисту персональних даних про визнання бездіяльності щодо ненадання відповіді на скаргу №447/1499 від 15.11.2012 р. протиправною, встановлення десятиденного строку для розгляду скарги №447/1499 від 15.11.2012 р. і надання на неї обґрунтованої відповіді та зобов'язання надати відповідь про результати розгляду скарги №447/1499 від 15.11.2012 року.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано дії відповідача щодо надання відповіді за результатами розгляду скарги №447/1499 від 15.11.2012 року з порушенням встановлених законодавством строків - протиправними; стягнуто з Державного бюджету України в особі відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору на суму 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп; зобов'язано Державну казначейську службу України стягнути зазначені судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання їх рахунку Державної служби України з питань захисту персональних даних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На адресу суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.11.2012 року уповноважений представник позивача звернувся зі скаргою (вих.№447/1499) до відповідача, в якій просив відібрати від ОСОБА_3 письмові пояснення щодо підстав передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Вікна Стиль Трейдінг" персональних даних позивача та скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3

Згідно з повідомлення про вручення поштового відправлення зазначена скарга отримана відповідачем 19.11.2012 року, що підтверджується відповідним підписом на ньому.

За результатами розгляду скарги позивача, 31.01.2013 р. за №09/218-12 відповідачем на адресу позивача спрямовано лист (проміжна відповідь). При цьому, відповідач не надав суду жодних доказів, які підтверджують факт реального надіслання цього листа на адресу позивача.

Також, 06.02.2013 року за №09/305-13 відповідачем на адресу позивача спрямовано лист (остаточна відповідь). Факт отримання даного листа визнається позивачем, а тому відповідно до положень ч.3 ст.72 КАС України, зазначені обставини перед судом не доказуються, так як у суду не виникає сумніву щодо їх достовірності та добровільності визнання.

Враховуючи зазначене, відповідачем первинна відповідь (проміжна) на скаргу позивача, була зареєстрована у журналі вихідної кореспонденції через 66 днів з моменту надходження скарги, а остаточна відповідь була зареєстрована у журналі вихідної кореспонденції через 72 дні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив право позивача щодо своєчасного розгляду її звернення, внаслідок неправомірності своїх дій в частині строків розгляду звернення.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду повністю відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наступним.

Відповідно до п.3 Положенням про Державну службу України з питань захисту персональних даних (далі-Положення), затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року №390 до основних завдань Служби у т.ч. відноситься реалізація державної політики у сфері захисту персональних даних та контроль за додержанням вимог законодавства про захист персональних даних.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернулась до відповідача із скаргою, відповідно до змісту якої просила провести перевірку ОСОБА_3, як особи, яка порушила вимоги Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 року, №2297-VI. Тобто, враховуючи правову суть ймовірних порушень викладених у скарзі, скарга позивача була спрямована до уповноваженого на це органу, яким є відповідач.

Оскільки, відсутній спеціальний нормативний акт, який би врегульовував питання щодо інформування суб'єкта звернення (позивача) до відповідача, про розгляд скарги та про прийнятті рішення за її розглядом, то правовідносини, які виникли між ними, у зв'язку із зверненням позивача зі скаргою врегульовуються Законом України «Про звернення громадян» №393 та Інструкцією про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2004 № 26/5 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.03.2004 за № 342/8941).

Перш за все, ч. 1 ст.20 Закону №393 передбачено, що звернення (яким в розумінні Закону №393 є також скарга) розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Крім того, зазначена норма також викладена і у п.3.7 розділу 3 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2004 № 26/5.

Однак, скарга позивача розглядалась позивачем у строк, який перевищує сорок п'ять днів (максимально можливий строк), що суперечить як положенням ст.20 Закону №393, так і положенням Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2004 № 26/5.

Разом з тим, п.10 ч.3 ст.2 КАС України визначено, що суб'єкти владних повноважень при прийняті рішень та вчинені дій зобов'язанні діяти своєчасно в межах розумного строку.

В даному випадку, межі розумного строку для розгляду звернень громадян законодавчо визнаечні і не можуть перевищувати сорок п'ять днів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що завантаження в роботі у зв'язку із надходженням на адресу відповідача великої кількості звернень громадян не може впливати на права суб'єкта звернення, які гарантовані йому законами.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідач свої заперечення на позов відповідно до вимог чинного законодавства не обґрунтував.

Таким чином колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладеного і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а відтак постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з питань захисту персональних даних, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Гонтарук В. М.

Боровицький О. А.