Ухвала

від 02.04.2013 по справі 2а-233/10/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Справа № 31354/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

з участю секретаря судового засідання Курніцької Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Франківськ-Центр-Буд» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року у справі за його позовом до держаної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2010 року приватне підприємство «Франківськ-Центр-Буд» (далі - ПП) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення держаної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі - ДПІ) № 0001562302/0 від 30.09.2009 року, № 0001562302/1 від 15.12.2009 року, якими позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 3479118 грн., з яких 2 319 412 грн. за основним платежем та 1 159 706 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також рішення ДПІ № 33462/10/25-026/399/68 від 10.12.2009 року про результати розгляду його скарги.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року у справі № 2а-233/10/0970 у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ПП просив зазначене судове рішення скасувати та задовольнити його позов. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що проведення ДПІ перевірку ПП та прийняття на підставі акту № 12107/23-2/35915394 від 24.09.2009 року «Про результати документальної невиїзної перевірки приватного підприємства «Франківськ-Центр-Буд» з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаєморозрахунках з ПП «ОСОБА_2» за період з 26.06.2008 року по 31.12.2008 року» оспорюваних податкових повідомлень-рішень відбулось з порушенням вимог чинного законодавства України.

Висновок ДПІ про порушення ПП вимог податкового законодавства щодо завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП «ОСОБА_2», на переконання апелянта, не ґрунтується на нормах Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), оскільки факт придбання товарно-матеріальних цінностей від вказаного суб'єкта господарської діяльності підтверджується належним чином оформленими податковими накладними.

Одночасно апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що проведення перевірки ПП було проведено з порушенням встановленого Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-ХІІ) та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ) порядку, а саме без повідомлення посадових осіб позивача про її проведення, без дослідження всіх документів, які підтверджують здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Необґрунтованість висновків відповідача щодо відсутності факту поставки товарів від ПП «ОСОБА_2» спростовується результатами господарської діяльності ПП, зокрема фактами оплати позивачем придбаного товару, які зазначені в акті перевірки, та фактами подальшої реалізації даного товару іншим контрагентам.

Клопотання ПП про призначення по справі судово-економічної експертизи було залишено судом без задоволення, однак відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували його доводи відносно того, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності.

Окрім того, апелянт наполягає на тому, що судом не наведено жодних мотивів щодо відмови в задоволенні вимоги про скасування рішення ДПІ № 33462/10/25-026/399/68 від 10.12.2009 року про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення.

Представник ДПІ у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість поданої апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Апелянт в судове засідання апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову ПП, суд першої інстанції виходив із того, що 24 вересня 2009 року ГДПРІ ДПІ в м. Івано-Франківську ОСОБА_1 на підставі ст. 11 Закону № 509-ХІІ та п. 7.7 ст. 7 Закону № 168-97-ВР було проведено документальну невиїзну перевірку ПП з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаєморозрахунках з ПП «ОСОБА_2» за період з 26.06.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 24 вересня 2009 року № 12107/23-2/3593539.

При цьому податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.3.1, п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168-97-ВР, в результаті чого занижено ПДВ на суму 2 319 412,00 грн. за липень 2008 року.

Висновки контролюючого органу базуються на тому, що у процесі опрацювання системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ПП було встановлено, що за липень 2008 року (враховуючи уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань по ПДВ ) позивач відобразив придбання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) від ПП «ОСОБА_2» на суму 13943080,00 грн. (в т. ч. ПДВ 2319412,00 грн.).

Разом із тим, ПП «ОСОБА_2» останню податкову звітність подавало за перший квартал 2008 року. Відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду №2а-4879/08 від 27 листопада 2008 року юридичну особу ПП «ОСОБА_2» припинено.

Одночасно було встановлено, що 21 лютого 2008 року громадянкою ОСОБА_2 передано всі права та обов'язки власника та засновника ПП «ОСОБА_2» ОСОБА_3, який одночасно перебував на посаді директора ПП «Франківськ-Центр-Буд». При цьому, діючи у порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168-97-ВР, ОСОБА_3 у податковій декларації з ПДВ за липень 2008 року, в уточнюючому розрахунку та розшифровках відобразив податковий кредит на суму 2319412,00 грн. ПДВ, який сформував за наслідками нібито проведених операцій з придбання товарів від ПП «ОСОБА_2».

Разом із тим, під час допиту у якості свідка 11.08.2009 року старшим слідчим в ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області підполковником податкової міліції ОСОБА_4 ОСОБА_3 ствердив, що за період з 22.02.2008 року по 04.08.2008 року на ПП «ОСОБА_2» найманих працівників не було, складських та інших приміщень, в т.ч. орендованих не було, транспортних засобів не було, господарсько-фінансову діяльність підприємство не проводило, поставку та отримання продукції не здійснювало, товарно-транспортних та податкових накладних не складало.

Проведеною перевіркою виключено зі складу податкового кредиту податкові накладні про поставку товарів (надання послуг) ПП «ОСОБА_2» для позивача, підписані ОСОБА_5, який під час допиту працівниками податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області засвідчив, що податкові накладні, виписаних від імені ПП «ОСОБА_2», бачить вперше, на ПП «ОСОБА_2» та у позивача ніколи не працював, вказані копії накладних та оригінали, з яких зроблені копії, підписані не ним, підпис на його зовсім не схожий. Хто підписував ці документи йому не відомо, на підставі чого податковим органом було зроблено висновок про те, що податкові накладні, які свідчать про поставку товарів від ПП ОСОБА_2», підписані невстановленою особою.

В період з березня по липень 2008 року постачальником ПП «ОСОБА_2» було ПП «Карат», яке за вказані місяці звітувало про відсутність діяльності. У ході виїзду на місце працівниками податкового органу було встановлено, що дане підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Жовківським СВ РВ УМВС України у Львівській області 21.08.2008 року порушена кримінальна справа за ч. 3 ст. 190 КК України за ознаками шахрайства в діях посадових осіб ПП «Карат». 29.07.2009 року у зв'язку з не поданням податкової звітності протягом останніх 12 місяців анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Відтак у акті перевірки ДПІ було зроблено висновок, що у порушення пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168-97-ВР позивачем занижено ПДВ в сумі 2319412,00 грн. за липень 2008 року та винесено оспорювань податкове повідомлення-рішення №0001562302/0 від 30.09.2009 року.

У результаті розгляду скарги ПП відповідачем було залишено без задоволення скаргу підприємства, а прийняте податкове повідомлення-рішення - без змін.

На підставі аналізу вимог Закону № 168-97-ВР та фактичних обставин справи суд першої інстанції прийшов до висновку, що у випадку перерахування підприємством коштів контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

При цьому судом констатовано, що відповідачем доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а отже правових підстав для задоволення позову немає.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем 24.09.2009 року було проведено документальну невиїзну перевірку ПП з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаєморозрахунках з ПП «ОСОБА_2» за період з 26.06.2008 року по 31.12.2008 року, за наслідками якої складено акт від 24.09.2009 року № 12107/23-2/3593539, у якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп. 7.3.1, п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168-97-ВР, в результаті чого занижено ПДВ на суму 2 319 412,00 грн. за липень 2008 року.

Суть виявленого порушення полягає у тому, що ПП за липень 2008 року відображено придбання ТМЦ від ПП «ОСОБА_2» на суму 13943080,00 грн. (в т. ч. ПДВ 2319412,00 грн.).

При цьому судом було встановлено, що 21 лютого 2008 року громадянкою ОСОБА_2 передано всі права та обов'язки власника та засновника ПП «ОСОБА_2» ОСОБА_3, який перебував на посаді директора ПП і у податковій декларації з ПДВ за липень 2008 року, в уточнюючому розрахунку та розшифровках відобразив податковий кредит на суму 2319412,00 грн. ПДВ, сформований за наслідками проведених операцій з придбання ТМЦ від ПП «ОСОБА_2».

ПП «ОСОБА_2» останню податкову звітність подало за перший квартал 2008 року. Відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду № 2а-4879/08 від 27.11.2008 року ПП «ОСОБА_2» припинено.

З урахуванням наведеного та показань ОСОБА_3 та ОСОБА_6, даних у ході допитів у якості свідків працівниками податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податкові накладні, які свідчать про поставку товарів позивачу від ПП ОСОБА_2», підписані невстановленою особою, а сам факт поставки таких ТМЦ є сумнівним.

Окрім того, як встановлено податковим органом, у період з березня по липень 2008 року постачальником ПП «ОСОБА_2» було ПП «Карат», яке за вказані місяці звітувало про відсутність діяльності і у ході виїзду було встановлено, що зазначене підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

Жовківським СВ РВ УМВС України у Львівській області 21.08.2008 року порушена кримінальна справа за ч. 3 ст. 190 КК України за ознаками шахрайства в діях посадових осіб ПП «Карат». 29.07.2009 року у зв'язку з не поданням податкової звітності протягом останніх 12 місяців анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168-97-ВР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

На думку апеляційного суду, зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Покликання апелянта на підтвердження факту поставок ТМЦ від ПП «ОСОБА_2» з огляду на наявність відповідних податкових накладних та руху коштів по поточних рахунках суперечать іншим доказам по справі.

Так, до матеріалів справи було долучено копії податкових накладних від ПП «ОСОБА_2», відповідно до яких поставка товарів відбувалися щоденно (шість днів на тиждень) протягом липня місяця 2008 року при відсутності у підприємства ресурсів для здійснення такого виду діяльності.

На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при відсутності фактичного здійснення господарської операції з придбання у ПП «ОСОБА_2» ТМЦ, на яку позивач посилається, як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, та при підписанні відповідних податкових декларацій невстановленою особою у порушення приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ДПІ було правомірно прийнято оспорювані повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 3479118 грн., з яких 2319412 грн. за основним платежем та 1159706 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також правомірно відмовлено у задоволенні скарги позивача рішенням ДПІ № 33462/10/25-026/399/68 від 10.12.2009 року.

Покликання апелянта на порушення податковим органом порядку проведення камеральних перевірок, на переконання апеляційного суду, не спростовують наявність у діях позивача порушень податкового законодавства та не впливають на правильність вирішення спору судом першої інстанції.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу приватного підприємства «Франківськ-Центр-Буд» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2010 року у справі № 2а-233/10/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 03 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба