Постанова

від 01.04.2013 по справі 826/1939/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2013 року 12:29 № 826/1939/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллнесс" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2012 р. №00001452202 та №00001462202 за участю представників сторін:

від позивача: Кліща А. О., довіреність № б/н, від 27.02.13 р.;

від відповідача: Макаренко В. А., довіреність № 745/9/10-034, від 17.01.13 р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Веллнесс", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2012 р. №00001452202 та №00001462202.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Укрторгпартнер" (код за ЄДРПОУ 36693415) за період з 01.05.2010 р. по 30.09.2010 р. порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсними господарські договори між позивачем та ПП "Укрторгпартнер", зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Укрторгпартнер" (код за ЄДРПОУ 36693415) за період з 01.05.2010 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Веллнесс", код за ЄДРПОУ 36187334, з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Укрторгпартнер" (код за ЄДРПОУ 36693415) за період з 01.05.2010 р. по 30.09.2010 р. №765/22-2/36187334 від 05.10.2012 р. (надалі - Акт перевірки №765/22-2/36187334).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №765/22-2/36187334, позивачем порушено вимоги п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємства на загальну суму 16026,00 гривень, а саме: за ІІ квартал 2010 р. - 9158 грн., за ІІІ квартал 2010 р. - 6868 грн.; порушено вимоги п.п.7.3.1. п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 11369,00 грн., а саме: за травень 2010 р. - 1172,00 грн., за червень 2010 р. - 4075,90 грн., за липень 2010 р. - 1665,00 грн., за серпень 2010 р. - 2990,30 грн., за вересень 2010 р. - 1465,20 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №765/22-2/36187334 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №00001462202 від 23.10.2012 р. (надалі - ППР №00001462202), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 20032,50 грн., з яких 16026,00 грн. - за основним платежем, а 4006,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №00001452202 від 23.10.2012 р. (надалі - ППР №00001452202), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14211,00 грн., з яких 11369,00 грн. - за основним платежем, а 2842,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Велнесс" зареєстровано Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 09.10.2008 р., взято на податковий облік у ДПІ у Оболонському районі м. Києва 13.10.2008 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 16.01.2009 р.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Велнесс", як покупцем, та ПП "Укрторгпартнер", як продавцем, був укладений Договір купівлі-продажу №32 від 05.05.2010 року (надалі - Договір купівлі-продажу №32), згідно п.1.1. якого в порядку та на умовах визначених даним договором, продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар відповідно накладної, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Укрторгпартнер" на виконання умов Договору купівлі-продажу №32 були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 76923,00 грн., в т.ч. ПДВ 12820,50 грн. (від 03.05.2010 р. - на суму 15744,24 грн., в т.ч. ПДВ 2624,04 грн.; від 20.05.2010 р. - на суму 8231,76 грн., в т.ч. ПДВ 1371,96 грн.; від 01.06.2010 р. -на суму 16223,76 грн., в т.ч. ПДВ 2703,96 грн.; від 21.06.2010 р. - на суму 3756,24 грн., в т.ч. ПДВ 626,04 грн.; від 01.07.2010 р. - на суму 6233,76 грн., в т.ч. ПДВ 1038,96 грн.; від 21.07.2010 р. - на суму 3196,80 грн., в т.ч. ПДВ 532,80 грн.; від 02.08.2010 р. - на суму 14745,24 грн., в т.ч. ПДВ 2457,54 грн.; від 01.09.2010 р. -на суму 8791,20 грн., в т.ч. ПДВ 1465,20 грн.).

На виконання умов Договору купівлі-продажу №32, ПП "Укрторгпартнер" поставило позивачу товар на загальну суму 76923,00 грн., в т.ч. ПДВ 12820,50 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №202 від 03.05.2010 р. - на суму 15744,24 грн., в т.ч. ПДВ 2624,04 грн.; №243 від 20.05.2010 р. - на суму 8231,76 грн., в т.ч. ПДВ 1371,96 грн.; №289 від 01.06.2010 р. -на суму 16223,76 грн., в т.ч. ПДВ 2703,96 грн.; №321 від 21.06.2010 р. - на суму 3756,24 грн., в т.ч. ПДВ 626,04 грн.; №519 від 01.07.2010 р. - на суму 6233,76 грн., в т.ч. ПДВ 1038,96 грн.; №527 від 21.07.2010 р. - на суму 3196,80 грн., в т.ч. ПДВ 532,80 грн.; №613 від 02.08.2010 р. - на суму 14745,24 грн., в т.ч. ПДВ 2457,54 грн.; №1049 від 01.09.2010 р. -на суму 8791,20 грн., в т.ч. ПДВ 1465,20 грн.).

Судом встановлено, що ПП "Укрторгпартнер" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 76923,00 грн., в т.ч. ПДВ 12820,50 грн. (№202 від 03.05.2010 р. - на суму 15744,24 грн., в т.ч. ПДВ 2624,04 грн.; №243 від 20.05.2010 р. - на суму 8231,76 грн., в т.ч. ПДВ 1371,96 грн.; №289 від 01.06.2010 р. -на суму 16223,76 грн., в т.ч. ПДВ 2703,96 грн.; №321 від 21.06.2010 р. - на суму 3756,24 грн., в т.ч. ПДВ 626,04 грн.; №519 від 01.07.2010 р. - на суму 6233,76 грн., в т.ч. ПДВ 1038,96 грн.; №527 від 21.07.2010 р. - на суму 3196,80 грн., в т.ч. ПДВ 532,80 грн.; №613 від 02.08.2010 р. - на суму 14745,24 грн., в т.ч. ПДВ 2457,54 грн.; №1049 від 01.09.2010 р. -на суму 8791,20 грн., в т.ч. ПДВ 1465,20 грн.)

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - Приватне підприємство "Укрторгпартнер" було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість, а свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "Укрторгпартнер" було анульовано лише 19.12.2011 р. з ініціативи податкового органу.

Згідно з дослідженими судом наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за травень-вересень 2010 року, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ПП "Укрторгпартнер" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданим деклараціям, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу №32 позивачем були сплачені кошти, що підтверджується, дослідженими судом банківськими виписками та не заперечувалось відповідачем.

В обґрунтування правомірності винесених оскаржуваних ППР №00001452202 та ППР №00001462202 відповідач посилався на Акт ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Укрторгпартнер" (код ЄДРПОУ 36693415) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. від 06.04.2012 р. №19/22/36693415.

Суд критично відноситься до таких посилань відповідача, як на доказ недійсності чи нікчемності правочинів між позивачем та ПП "Укрторгпартнер", оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору купівлі-продажу №32.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача, - ПП "Укрторгпартнер", не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність Договору купівлі-продажу №32, укладеного між позивачем та ПП "Укрторгпартнер", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ПП "Укрторгпартнер", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання. Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Суд також звертає увагу, що основними видами діяльності позивача згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля іншими продовольчими товарами.

Судом встановлено, що придбаний за Договором купівлі-продажу №32 товар був реалізований позивачем іншим юридичним особам, що підтверджується, дослідженими судом, відповідними видатковими накладними та належними чином засвідченими банківськими виписками

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для збільшення позивачу грошових зобов"язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ПП "Укрторгпартнер" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, та не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З логічного аналізу, зазначених вище норм, та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено заниження суми податку на прибуток підприємства на загальну суму 16026,00 гривень, а саме: за ІІ квартал 2010 р. - 9158 грн., за ІІІ квартал 2010 р. - 6868 грн.; заниження податку на додану вартість на загальну суму 11369,00 грн., а саме: за травень 2010 р. - 1172,00 грн., за червень 2010 р. - 4075,90 грн., за липень 2010 р. - 1665,00 грн., за серпень 2010 р. - 2990,30 грн., за вересень 2010 р. - 1465,20 грн.

Відповідачем не доведено, в чому полягає порушення позивачем наведених норм Законів України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ППР №00001452202 та ППР №00001462202.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллнесс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 23.10.2012 р. №00001452202 та №00001462202.

3. Судові витрати в сумі 343,00 грн. (триста сорок три гривні) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллнесс" (ідентифікаційний код 36187334) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 01.04.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 05.04.2013 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко