Постанова

від 19.03.2013 по справі 801/1365/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2013 р. (о 10:20) Справа №801/1365/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря судового засідання Цатурян С.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - Котеленець Ю.А., паспорт НОМЕР_1, довіреність № б/н від 01.02.2013;

від позивача - Колмиков І.В., паспорт НОМЕР_2, довіреність № б/н від 01.02.2013 р.;

від позивача - Шпакович К.В., паспорт НОМЕР_3, довіреність № б/н від 01.02.2013 р.;

від відповідача - Гончаров В.М., посвідчення НОМЕР_4, довіреність № 081/1 від 15.11.2012 р.;

прокурор - Бекірова Д.І., посвідчення НОМЕР_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Орен-Крим»

до Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища

за участю Сімферопольської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправними дії,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій Орен-Крим» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування п. 4.2 розділу 4 Припису головного спеціаліста відділу оперативного екологічного контролю Рескомприроди Криму Петрова А.С. № 40/01 від 06.09.2012 р. про заборону ТОВ «Санаторій «Орен-Крим» користування надрами при заборі підземних вод; визнання протиправними дії Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища стосовно визначення розміру збитків на підставі акту планової перевірки ТОВ «Санаторій «Орен-Крим» дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині охорони водних ресурсів від 21-31 серпня 2012 року відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 20.06.2009 року № 389.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2013 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні 19.03.2013 року позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.03.2013 р. проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях по справі.

Прокурор у судовому засіданні 19.03.2013 року проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях по справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши осіб, що беруть участь у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідно до Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року № 1524, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінприроди є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Відповідно до ст. 1 Положення про Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою Ради Міністрів АР Крим від 09.08.2005 року № 359, Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища є органом виконавчої влади АР Крим, підзвітним, підконтрольним та відповідальним перед ВР АР Крим та Радою міністрів АР Крим. Рескомприроди Криму здійснює регулювання та координацію діяльності в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, заповідної справи, екологічної та, в межах своєї компетенції, радіаційної безпеки на території АР Крим, а також державні виконавчі функції, делеговані у відповідності до Конституції України.

Таким чином, відповідач - Республіканський комітет з охорони навколишнього природного середовища АР Крим у відносинах із фізичними та юридичними особами, стосовно реалізації задач і виконання функцій, покладених на нього згідно із чинним законодавством, зокрема, щодо проведення перевірок з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища згідно з Положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Громадські інспектори охорони навколишнього природного середовища:

а) беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державного контролю рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону навколишнього природного середовища, додержання норм екологічної безпеки та використання природних ресурсів;

б) проводять перевірки і складають протоколи про порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища і подають їх органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняти рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача про визнання рішення протиправним, суд зобов'язаний встановити: чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії та рішення обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Орен-Крим» зареєстровано у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 26.11.1993 року, ідентифікаційних код юридичної особи № 13786640, місцезнаходження юридичної особи: 97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Фрунзе, б. 17, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 442569 (а.с. 27).

Судом встановлено, що 21-31.08.2012 року Республіканським комітетом АР Крим з охорони навколишнього природного середовища на підставі наказу Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища від 27.06.2012 року № 362 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Санаторій «Орен-Крим», за результатами якої 31.08.2012 року складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

06.09.2012 року, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Санаторій «Орен-Крим» Республіканським комітетом АР Крим з охорони навколишнього природного середовища було винесено припис № 40/01, яким відповідач вимагає позивача усунути порушення природоохоронного законодавства (а.с. 64-67).

Відповідно до п. 4.2 вказаного Припису ТОВ «Санаторій «Орен-Крим» на підставі ст.ст.19, 21 Кодексу України про надра приписується з моменту отримання припису, до моменту отримання спеціального дозволу заборонено здійснювати забір підземної води з артезіанської свердловини № 6411 при відсутності спеціального дозволу на користування надрами.

Згідно з п.7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Отже, акт є службовим документом, який містить фактичні дані, встановлені перевіркою та висновки щодо результатів перевірки, та є єдиною підставою для складання припису.

Також судом було встановлено, що за матеріалами проведеної планової перевірки з 21-31 серпня 2012 відповідачем був зроблений розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок порушення позивачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів , які підлягають відшкодуванню за період з 08.08.2011 р. по 30.08.2012 р. в розмірі 839 977,32 грн. (а.с. 119).

Згідно з листом Прокуратури АР Крим від 16.01.2013 року № 07/1/4-31 вих-13 щодо виконання вимоги Сімферопольської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері від 14.01.2013 року № 83-59 вих-13 відповідачем був зроблений розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок порушення позивачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів , які підлягають відшкодуванню за період з 08.08.2011 р. по 30.08.2012 р. в розмірі 716 079,00 грн. (а.с. 120).

Відповідно до ч.1 ст.19 Кодексу України про надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів і використовувати надра для господарських і побутових потреб.

22.12.2010 року Законом України № 2849-VI були внесені зміни до ст.23 Кодексу України про надра, згідно якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, і використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Тобто після внесення змін до статті 23 Кодексу України про надра, видобування підземних вод, як загальнодержавного корисної копалини, без оформлення спеціального дозволу на користування надрами стало можливим для господарсько-питного та господарсько-побутового водопостачання виробничих, технологічних підрозділів землевласників і землекористувачів.

Судом встановлено, що на підставі державного акта на право постійного користування землею позивач - ТОВ «Санаторій «Орен-Крим» з 1999 року є землекористувачем (ст.23 Кодексу України про надра) (а.с. 30-31).

Позивач здійснює забір підземних вод для використання в господарсько-побутових, господарсько-питних цілях за допомогою артезіанської свердловини № 6411, яка знаходиться на балансі позивача та на яку позивач має паспорт Свердловини (а.с. 165-166).

В даному Паспорті зазначено, що Свердловина бурилась з метою забезпечення санаторію водою на господарсько-питні, господарсько-побутові потреби санаторію.

Статтею 49 Водного кодексу України зазначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. В дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Згідно п.3 «Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 321, дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, а саме: в разі використання поверхневих вод - з Республіканським комітетом по водному господарству Автономної Республіки Крим, територіальними органами басейнових управлінь водних ресурсів або обласними виробничими управліннями водного господарства і меліорації в разі використання підземних вод - з Державною геологічною службою або дочірніми підприємствами НАК "Надра України" за переліком, який затверджує Мінекоресурсів; у разі використання водних об'єктів віднесених до категорії - лікувальних, - з МОЗ.

Судом встановлено, що позивач має дозвіл на спеціальне водокористування серії УКР-КРЫ № 1597 від 08.11.2010 року, виданий Республіканським Комітетом АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, в якому зазначена мета водокористування: господарсько-питні та господарсько-побутові потреби санаторію, терміном дії до 01.10.2013 року.

Таким чином, позивач здійснює спеціальне використання водних ресурсів на підставі дозвільних документів, передбачених нормами чинного законодавства.

Статтею 25 Водного кодексу України визначено, що державний облік водокористування, в тому числі використання підземних вод, ведеться за формами, затвердженими спеціально-уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань водного господарства за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Згідно «Інструкції щодо заповнення форми № 2-ТП (водгосп)", затвердженої наказом Держкомстату України від 30.09.1997 р. № 230 (зареєстрованого в Мін'юсті України від 16.10.1997 р. за № 480/2284) державному обліку підлягає використання води промисловими підприємствами, у тому числі обсяги води, використаної окремо для:

- води, використаної для задоволення всіх господарських, побутових і комунальних потреб населення і працівників на підприємствах верб організаціях;

- води, використаної для виробничих (технічних) потреб підприємств і організацій.

Як свідчать матеріали справи, згідно держстатзвітності за формою 2 ТП (водгосп) "Звіт про використання води" за III квартал 2011р., IV квартал 2011р., I квартал 2012р., II квартал 2012р., III квартал 2012р., забір позивачем підземних вод зі свердловини склав 15,5 тис.м3 (а.с. 73-78).

Таким чином, суд доходить висновку про те, що забір води зі свердловини здійснювався позивачем в межах затверджених лімітів на госпитні потреби, що підтверджується показниками в держстатзвітності за формою 2 ТП (водгосп) "Звіт про використання води".

Судом також встановлено, що основним джерелом водопостачання позивача є комунальний водопровід КРП «ВПВКГ м. Євпаторія» згідно договору № 11/700/20 від 23.01.2008г, укладеного між позивачем та КРП «ВПВКГ» на водопостачання з комунального водопроводу та продовженого 26.09.2012 року (а.с. 32-43).

Згідно існуючим схемам підводки труб від ВПВКГ м.Євпаторії, наданих позивачем до матеріалів справи, вбачається, що подача води до басейну, який згідно з формою ОЗ 6 є малою архітектурною формою, гідромасажних відділень та поливу зелених насаджень здійснюється з системи ППВКХ м.Євпаторії. Таким чином, твердження відповідача та прокурора відносно того, що подача води до басейну, гідромасажних відділень здійснювалося виключно із свердловини, є не підтвердженими матеріалами справи(а.с. 102, 113).

Згідно держстатзвітності за формою 2 ТП (водгосп) "Звіт про використання води» за IIIквартал 2011р., IV квартал 2011р., I квартал 2012р., II квартал 2012р., III квартал 2012р. водоспоживання з комунального водопроводу склало 38,0 тис. м3 (а.с. 73-78).

Водоспоживання з комунального водопроводу здійснювалося для виробничих потреб позивача, що підтверджується показниками в держстстзвітності за формою 2 ТП (водгосп)" Звіт про використання води» за III квартал 2011р., IV квартал 2011р., I квартал 2012р., II квартал 2012р., III квартал 2012р.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що водозабезпечення позивача здійснювалося: для виробничих цілей згідно Договору № 11/700/20 від 23.01.2008 р., укладеного з КРП «ВПВКГ м. Євпаторія», для господарсько - питних потреб із свердловини № 6411, факт чого підтверджується формами 2 ТП (водхоз).

Судом встановлено, що відповідач та прокурор посилаються на міждержавний стандарт ГОСТ 17.1.1.04-80», затверджений постановою Держкомітету СРСР по стандартам від 31.03.1980 р. № 1452, відповідно до якого до господарсько-побутових потреб належать : господарське питне водопостачання територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціювання повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо, полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби ( в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж).

Відповідач, посилаючись на міждержавний стандарт ГОСТ 17.1.1.04-80, затверджений постановою Держкомітету СРСР по стандартам від 31.03.1980 р. № 1452, зазначає що до господарсько-побутових потреб не віднесені лікувальні, курортні та оздоровчі цілі, потреби сільського господарства (без зрошення і обводнення), а також зрошення та обводнення, промислові (виробничі) потреби; потреби теплоенергетики; територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод ; скидання стічних вод та інші потреби, а також багатоцільове водокористування в зв'язку із чим підземна вода зі свердловини № 6411 використовувалася позивачем в розумінні ст. 23 Кодексу України про надра, не для господарсько-побутових потреб, господарсько-питних потреб, а для виробничих потреб, у зв'язку з чим позивачу необхідно було отримувати спецдозвіл на користування надрами.

Проте, суд не погоджується з тим, що позивачем здійснюється використання підземної питної води на цілі, які віднесені до курортних, а не до господарсько- побутових, господарсько-питних потреб.

Той факт, що позивачем здійснюється використання підземної води для господарсько-питних та господарсько-побутових потреб підтверджується:

- Дозволом на спеціальне водокористування за УКР-КРЫ № 1597 від 08.11.2010

року, в якому зазначено що метою водокористування є госпитні та госпобутові потреби.

- формами № 2 -ТП якими відображені обсяги цільового водоспоживання з комунального водопроводу та свердловини № 6411;

- паспортом свердловини по забору підземних вод № 6411, в якому зазначено, що

Свердловина бурилась з метою забезпечення санаторію водою на господарсько-питні, господарсько- побутові потреби санаторію.

Крім того, суд виходить з наступного.

Постановою ВР України від 12.09.1991 р № 1545-ХП встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які неврегульовані законодавством України, за умови, якщо вони не суперечать законам України.

З прийняттям Водного кодексу України, Кодексу України про надра, Земельного кодексу України, ГОСТ 17.1.1.04-80 колишнього СРСР встановлює тільки класифікацію підземних вод по цілям водокористування незалежно від характеру використання підземних вод (п.1 даного ГОСТу) і не має ніякого відношення до реалізації українськими підприємствами - землекористувачами своїх законних прав на видобуток підземних вод для чітко визначених цілей у рамках чинного водного, гірського, земельного законодавства України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст.ст. 3, 8 Конституції України, ст. 8 КАС України).

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Оскільки Конституція України, як зазначено в ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. (Пленум Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р.).

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що Закони України, зокрема Кодекс України про надра, має вищу юридичну силу, ніж інші нормативно підзаконні акти.

У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01.11.1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Тому, суд застосовує норми прямої дії Конституції України та Кодексу України про надра.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не приймає до уваги як доказ посилання відповідача на те, що основною діяльністю позивача є надання послуг санаторно-курортного комплексу, таким чином, відповідно до ГОСТ водокористування позивача віднесено до курортних цілей.

Суд зауважує, що відповідач у підтвердження вищевказаної позиції, у порушення вимог ст.71 КАС України, не надав жодних доказів.

Також, суд не бере до уваги твердження відповідача та прокурора відносно того, що згідно розрахунку лімітів використання води та водовідведення на 2012 рік, затвердженого відділом державного обліку використання вод Управління комплексного використання водних ресурсів Рескомводгоспу АР Крим, відділом екологічної інспекції Західно-Кримського регіону Рескомприроди АР Крим, водозабезпечення зі свердловини здійснювалося для: виробничих потреб - басейну на відкритому повітрі, лікувальні процедури водо-грязелікувальні процедури - «гідромасаж», господарські потреби - полив зелених насаджень, поливання удосконалених покриттів.

Відповідно до Водного кодексу України ліміт використання води - це граничний обсяг використання води. В самому розрахунку ліміту використання води та водовідведення на 2012 рік, зазначено, що об'єкт (ТОВ «Санаторій «Орен-Крим» звітує за використання води по гост.ст. звіту форма 2ТП -(водгосп).

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що позивачу розрахунком лімітів використання води та водовідведення на 2012 рік було затверджено лише граничний ліміт використання води на 2012 рік. Фактичне використання води за 2012 рік як із свердловини № 6411 так і з ВПВКГ м. Євпаторія відображено у формах 2ТП (водгосп) у відповідності з Інструкцією щодо заповнення форми № 2-ТП (водгосп)", затвердженої наказом Держкомстату України від 30.09.1997 р. № 230 (зареєстрованого в Мін'юсті України від 16.10.1997 р. за № 480/2284) (а.с. 170-172).

Щодо посилань відповідача відносно того, що позивач при отриманні спецдозволу на водокористування зобов'язаний дотримуватися вимог КП «Южгеоцентр» (висновок № 03-390 від 21.10.2010 р.), згідно до якого позивач повинен був одержати спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр, суд зазначає що, лист КП «Южгеоцентр», яким було погоджено позивачу дозвіл на спецводокористування за умови отримання спецдозволу на користування надрами, датований 21.10.2010 р., тобто до набрання чинності нової редакції ст.23 Кодексу України про надра.

Таким чином, після внесення змін до статті 23 Кодексу України про надра, а саме з 22.12.2010 р., видобуток підземних вод, як загальнодержавного корисної копалини, без оформлення спеціального дозволу на користування надрами стало можливим для господарсько-питного та господарсько-побутового водозабезпечення виробничих, технологічних підрозділів землевласників і землекористувачів.

Також судом встановлено, що, у своєму листі від 21.10.10 р. вих. № 03-390 КП «Южгеоцентр» підтвердив, що водопостачання зі свердловини № 6411 використовується виключно для господарсько-питних цілей. Тому суд прийшов до висновку, що позивачу, в розумінні ст. 23 Кодексу України про надра, не було потрібно одержання спеціального дозволу на користування ділянкою надр при видобуванні підземних вод із свердловини № 6411, розташованої на його території. Висновки ж відповідача про те, що ТОВ «Санаторій «Орен-Крим», згідно з висновком КП «Южгеоцентр» зобов'язане було, отримати спецдозвіл на користування надрами при видобутку підземних вод з артезіанської свердловини, є необґрунтованим та суперечать ст. 23 Кодексу України про надра в редакції з 22.12.2010 р.

Відносно твердження прокурора про те, що за порушення позивачем здійснення водозабору зі свердловини № 6411 без отримання спеціального дозволу на користування надрами складено протокол про адміністративне правопорушення від 31.10.2012 р. № 008927 та винесено постанову від 01.11.2012 р. № 008928/144 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 867 грн., яке ТОВ «Санаторій «Орен-Крим» сплативши 06.11.2012 (квитанція № к12/6/27) визнало факт самовільного видобування підземної води з свердловини, без отримання спеціального дозволу, суд зазначає наступне.

Постанова від 01.11.2012 р. № 008928/144 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 867 грн. була прийнята за підсумками розгляду не одного протоколу про адміністративне правопорушення від 31.10.2012 р. № 008927, на який посилається прокурор та відповідач, а на підставі складених за підсумками перевірки адміністративних протоколів від 31.10.2012 року № 008926, № 008927, № 008928, № 008932 в сукупності. (а.с. 185-188). Отже, дії позивача щодо сплати штрафу в розмірі 867 грн. згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення від 01.11.2012 р. № 008928/144 не можна кваліфікувати як визнання позивачем себе винним в порушенні природоохоронного законодавства по факту самовільного видобування підземної води з свердловини без отримання спеціального дозволу.

Більш того, суд зазначає, що до штрафу, як виду адміністративного стягнення, позивач, як юридична особа, не притягувався.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки, не можуть розглядатись як обов'язкові відповідно до частини 4 ст. 72 КАС України.

Також, суд зазначає, що норма частини 4 ст. 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України № 2379/12/13-12 від 14.11.2012 року.

Судом встановлено, що в свердловині № 6411 встановлений та працює агрегат електронасосний відцентровий свердловинний, для води типу ЕЦВ 6-10-110, продуктивністю 10 м.куб / на годину, продуктивність водозаборів підземних вод якого не перевищує 300 кубічних метрів на добу, що відображено в паспорті на агрегат, копію якого надані позивачем до матеріалів справи, у зв'язку з чим, позивач не перевищував передбачену ст. 23 Кодексу України про надра добову норму водозабору підземної води (а.с. 55-57).

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що позивачем продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, використання підземної води здійснюється для господарсько-питних, господарсько-побутових потреб, суд приходить до висновку що відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра позивач має право добувати підземні води для власних господарсько-побутових та господарсько-питного водопостачання без спеціальних дозволів на користування надрами при дотриманні законодавчо встановленого ліміту добового забору води (не більше 300 кубічних метрів на добу по водозабірному спорудженню).

Таким чином, суд приходить до висновку, що п.4.2. розділу 4 Припису № 40/01 від 06.09.2012 р., яким позивачу заборонено здійснювати забір підземної води з артезіанської свердловини № 6411, розташованої на його території у зв'язку з неотриманням позивачем спеціального дозволу на користування надрами, є противоправним та підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності нарахування відповідачем, за підсумками проведення планової перевірки, розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення позивачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які підлягають відшкодуванню за період з 08.08.2011 р. по 30.08.2012 у розмірі 716 079,00 грн. суд зазначає наступне.

Наказом Мінекоресурсів від 30.06.2011 р. № 20, зареєстрованого в Мін'юсті України від 15.07.2011 р. за № 881/19619, з 08.08.2011р. введена Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використанні водних ресурсів.

Даною Методикою розраховується збиток, заподіяний державі самовільним використанням водних ресурсів, тобто видобуванням підземних вод для виробничих (технологічних) потреб без дозвільних документів (спеціальних дозволів на використання надр.).

Згідно п.п. 12 і 9.1. Методики, самовільним водовикористання є використання водних ресурсів без дозволів на спеціальне водовикористання і / або спеціального дозволу на користування надрами (підземної води).

Відповідно до положень цивільного та господарського законодавства для застосування такої міри як відшкодування збитків, потрібна наявність складу правопорушення, як то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи: шкідливий результат такої поведінки збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність - не наступає.

Беручи до уваги, що на підставі державного акта на право постійного користування землею позивач - ТОВ «Санаторій «Орен-Крим» з 1999 р., в розумінні ст.23 Кодексу України про надра є належним землекористувачем, відповідно до вимог Водного кодексу України отримав від Рескомприроди Криму дозвіл на спеціальне водокористування за УКР-КРЫ № 1597 від 08.11.2010 року, в якому зазначено цільове використання: госпитні потреби санаторія, формами № 2 -ТП відображені обсяги цільового водоспоживання з комунального водопроводу та свердловини № 6411 (за період з 08.08.2011 р. - 30.08.2012 р.), позивач може в розумінні ст. 23 Кодексу України про надра використовувати здобуту підземну воду з артезіанської свердловини № 6411 для власних побутових потреб та господарсько-питного водозабезпечення без спеціального дозволу на використання надр, то його дії по забору підземних вод із свердловини № 6411 не можуть кваліфікуватись як самовільне використання водних ресурсів, і самовільний видобуток підземних вод для виробничих (технологічних) потреб без дозвільних документів в розумінні п. 12 і 9.1 Методики.

У зв'язку з цим, дії відповідача по здійсненню розрахунку, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 20 червня 2009 року № 389, розміру збитків, що підлягають відшкодуванню за період з 08.08.2011 р. по 30.08.2012 р., є неправомірними.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У порушення зазначених правових норм, відповідачем жодними доказами не доведено правомірності своїх дій відносно прийняття оскаржуваного пункту 4.2. Припису та нарахування, за підсумками проведення планової перевірки, розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення позивачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які підлягають відшкодуванню за період з 08.08.2011 р. по 30.08.2012 у розмірі 716 079,00 грн., у зв'язку з чим суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1,2 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, відповідно до задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 19.03.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, згідно зі ст. 160 КАСУ постанова складена у повному обсязі 22.03.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати п. 4.2 розділу 4 Припису Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища № 40/01 від 06.09.2012 року.

3. Визнати протиправним дії Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища щодо визначення розміру збитків на підставі акта планової перевірки ТОВ «Санаторій «Орен-Крим» дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині охорони водних ресурсів від 21-31 серпня 2012 відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 20 червня 2009 року № 389.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Орен-Крим» (ЄДРПОУ13786640) витрати зі сплати судового збору у сумі 34,41 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кірєєв Д.В.