Ухвала

від 12.06.2013 по справі 801/1365/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1365/13-а

12.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

при секретарі судового засідання Карпової І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "ОРЕН-КРИМ"- Котеленець Юлія Андріївна, довіреність № 1 від 01.02.13

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "ОРЕН-КРИМ"- Шпакович Катерина Володимирівна, довіреність № 5 від 01.02.13

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "ОРЕН-КРИМ"- Колмиков Ігор Володимирович, довіреність № 3 від 01.02.13

представник відповідача, Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища - Гончаров Владислав Миколайович, довіреність № 08/1 від 06.03.13

прокурор, Сімферопольської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 801/1365/13-а за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В. ) від 19.03.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "ОРЕН-КРИМ" (вул. Фрунзе, 17,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97400)

до Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища (вул. Кечкеметська, 198,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95022)

за участю Сімферопольської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері Автономної Республіки Крим (вул. Дзержинського, 6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправними дії

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "ОРЕН-КРИМ" до Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, за участю Сімферопольської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправними дії - задоволено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, Сімферопольська міжрайонна прокуратура з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері Автономної Республіки Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 23 Кодексу України «Про надра», відповідно до якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

При цьому пояснив, що 08.11.2010р. позивачу надано дозвіл на спеціальне водокористування № 1597 серія УКР-КРИ строком дії до 01.10.2013р., яким зазначено, що цілі водокористування є господарсько-питні, виробничі, технічні потреби санаторію.

Проте, відповідно до розрахунку ліміту використання води та водовідведення ТОВ «Санаторій «Орен-Крим» на 2012р., узгодженого відділом державного обліку використання вод Управління комплексного використання водних ресурсів Рескомводгоспу АР Крим, відділом екологічної інспекції Західно-Кримського регіону Рескомприроди Криму та затвердженого керівником ТОВ «Санаторій «Орен-Крим» Арістовим А.Є., водоспоживання зі свердловини здійснюється, в тому числі, для виробничих потреб - басейн на відкритому повітрі, лікувальні процедури водо-грязелікувальниці - «гідромасаж».

Посилаючись на міждержавний стандарт «ГОСТ 17.1.1.04-80», затверджений постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31.03.1980р. № 1452, апелянт вважає, що до господарсько-побутових потреб не належать лікувальні, курортні та оздоровчі цілі, потреби сільського господарства (без зрошення та обводнення), а також зрошення та обводнення; промислові (виробничі) потреби; потреби теплоенергетики; територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод; скидання стічних вод та інші потреби, а також багатоцільове водокористування.

Тож, на його думку, потреби з наповнення басейну на відкритому повітрі, відповідно до вказаного міждержавного стандарту, відносяться до оздоровчих цілей водокористування, потреби для здійснення лікувальних процедур водогрязелікувальниця - «гідромасаж» - відноситься до курортних цілей водокористування, а відтак норми ст. 23 Кодексу України «Про надра» не поширюються на користування надрами позивачем - забір підземних вод зі свердловини № 6411 для оздоровчих та курортних цілей водокористування, та, як наслідок, забір підземних вод зі свердловини № 6411 потребує отримання спеціальних дозволів та гірничого відводу в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011р.

Апелянт також вказує, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги, що п. 4.1 оскарженого припису позивача зобов'язано отримати спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр, проте в цій частині припис не оскаржено, а також, скасовуючи розрахунок розміру збитків та визнаючи в цій частині дії Рескомприроди Криму протиправними, суд не врахував, що розрахунок розміру збитків не є рішенням суб'єкту владних повноважень в розумінні ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим не може бути оскарженим в порядку КАС України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сімферопольської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері Автономної Республіки Крим.

Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що прокурор викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судову засіданні пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Орен-Крим» є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 26.11.1993 року, ідентифікаційних код юридичної особи № 13786640, місцезнаходження юридичної особи: 97400, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Фрунзе, б. 17, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 442569.

21-31.08.2012 року Республіканським комітетом АР Крим з охорони навколишнього природного середовища на підставі наказу Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища від 27.06.2012 року № 362 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Санаторій «Орен-Крим», за результатами якої 31.08.2012 року складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

06.09.2012 року, з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Санаторій «Орен-Крим» Республіканським комітетом АР Крим з охорони навколишнього природного середовища було винесено припис № 40/01, яким позивачу приписано усунути порушення природоохоронного законодавства.

Зокрема, відповідно до п. 4.2 вказаного припису ТОВ «Санаторій «Орен-Крим» на підставі ст.ст.19, 21 Кодексу України про надра, з моменту отримання припису і до моменту отримання спеціального дозволу заборонено здійснювати забір підземної води з артезіанської свердловини № 6411 при відсутності спеціального дозволу на користування надрами.

Згідно з п. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Отже, акт є службовим документом, який містить фактичні дані, встановлені перевіркою та висновки щодо результатів перевірки, та є єдиною підставою для складання припису.

Крім того, як свідчать матеріали справи, за матеріалами проведеної планової перевірки з 21-31 серпня 2012 відповідачем був зроблений розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок порушення позивачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які підлягають відшкодуванню за період з 08.08.2011 р. по 30.08.2012 р. в розмірі 839 977,32 грн.

Згідно з листом Прокуратури АР Крим від 16.01.2013 року № 07/1/4-31 вих-13 щодо виконання вимоги Сімферопольської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері від 14.01.2013 року № 83-59 вих-13 відповідачем був зроблений розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок порушення позивачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів , які підлягають відшкодуванню за період з 08.08.2011 р. по 30.08.2012 р. в розмірі 716079,00грн.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що дії Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища щодо визначення розміру збитків на підставі акта планової перевірки ТОВ «Санаторій «Орен-Крим» підлягають розгляду адміністративним судом в порядку КАС України

Крім того, судова колегія зауважує, що в силу ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

В даному випадку, звернувшись до суду з позовом, позивач вважав, що його права порушуються саме п. 4.2 спірного припису, яким йому з моменту отримання припису і до моменту отримання спеціального дозволу заборонено здійснювати забір підземної води з артезіанської свердловини № 6411 при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, а також діями з розрахунку розміру збитків, оскільки такий розрахунок покладений в основу позову до Господарського суду АР Крим про стягнення нарахованих збитків.

Порушень своїх прав пунктом 4.1 припису, яким позивача зобов'язано отримати спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр, позивач не вбачав, з огляду на що і не оскаржував його до суду.

За таких обставин, а також враховуючи приписи ч. 2 ст. 11 КАС України, відповідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, судова колегія вважає, що у суду першої інстанції не було підстав надавати оцінку п. 4.1 припису, який позивачем не оскаржувався.

Що стосується решти доводів апеляційної скарги, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.19 Кодексу України про надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Так, згідно зі ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів і прісні підземні води до 20 метрів і використовувати надра для господарських і побутових потреб.

22.12.2010 року Законом України № 2849-VI були внесені зміни до ст.23 Кодексу України про надра, згідно якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, і використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Отже, після внесення змін до статті 23 Кодексу України про надра, видобування підземних вод, як загальнодержавної корисної копалини, без оформлення спеціального дозволу на користування надрами стало можливим для господарсько-питного та господарсько-побутового водопостачання виробничих, технологічних підрозділів землевласників і землекористувачів.

Як свідчать матеріали справи, на підставі державного акта на право постійного користування землею позивач - ТОВ «Санаторій «Орен-Крим» з 1999 року є землекористувачем (ст.23 Кодексу України про надра).

Позивач здійснює забір підземних вод для використання в господарсько-побутових, господарсько-питних цілях за допомогою артезіанської свердловини № 6411, яка знаходиться на балансі позивача та на яку позивач має паспорт свердловини.

В даному паспорті зазначено, що свердловина бурилась з метою забезпечення санаторію водою на господарсько-питні, господарсько-побутові потреби санаторію.

Статтею 49 Водного кодексу України зазначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. В дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Згідно з п.3 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 321, дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, а саме: в разі використання поверхневих вод - з Республіканським комітетом по водному господарству Автономної Республіки Крим, територіальними органами басейнових управлінь водних ресурсів або обласними виробничими управліннями водного господарства і меліорації в разі використання підземних вод - з Державною геологічною службою або дочірніми підприємствами НАК "Надра України" за переліком, який затверджує Мінекоресурсів; у разі використання водних об'єктів віднесених до категорії - лікувальних, - з МОЗ.

Судовою колегією встановлено, що позивач має дозвіл на спеціальне водокористування серії УКР-КРИ № 1597 від 08.11.2010 року, виданий Республіканським Комітетом АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, в якому зазначена мета водокористування: господарсько-питні та господарсько-побутові потреби санаторію, терміном дії до 01.10.2013 року.

Таким чином, позивач здійснює спеціальне використання водних ресурсів на підставі дозвільних документів, передбачених нормами чинного законодавства.

Статтею 25 Водного кодексу України визначено, що державний облік водокористування, в тому числі використання підземних вод, ведеться за формами, затвердженими спеціально-уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань водного господарства за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Згідно «Інструкції щодо заповнення форми № 2-ТП (водгосп)", затвердженої наказом Держкомстату України від 30.09.1997 р. № 230 (зареєстрованого в Мін'юсті України від 16.10.1997 р. за № 480/2284) державному обліку підлягає використання води промисловими підприємствами, у тому числі обсяги води, використаної окремо для:

- води, використаної для задоволення всіх господарських, побутових і комунальних потреб населення і працівників на підприємствах верб організаціях;

- води, використаної для виробничих (технічних) потреб підприємств і організацій.

Як свідчать матеріали справи, згідно держстатзвітності за формою 2 ТП (водгосп) "Звіт про використання води" за III квартал 2011р., IV квартал 2011р., I квартал 2012р., II квартал 2012р., III квартал 2012р., забір позивачем підземних вод зі свердловини склав 15,5 тис.м.куб.

Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, забір води зі свердловини здійснювався позивачем в межах затверджених лімітів на госпитні потреби, що підтверджується показниками в держстатзвітності за формою 2 ТП (водгосп) "Звіт про використання води".

Матеріалами справи також підтверджено, що основним джерелом водопостачання позивача є комунальний водопровід КРП «ВПВКГ м. Євпаторія» згідно договору №11/700/20 від 23.01.2008р, укладеного між позивачем та КРП «ВПВКГ» на водопостачання з комунального водопроводу та продовженого 26.09.2012 року.

З існуючих схем підводки труб від ВПВКГ м.Євпаторії, наданих позивачем до матеріалів справи, вбачається, що подача води до басейну, який згідно з формою ОЗ 6 є малою архітектурною формою, гідромасажних відділень та поливу зелених насаджень здійснюється з системи ВПВКГ м.Євпаторії.

Таким чином, твердження апелянта відносно того, що подача води до басейну, гідромасажних відділень здійснювалося виключно із свердловини, є не підтвердженими матеріалами справи.

Згідно держстатзвітності за формою 2 ТП (водгосп) "Звіт про використання води» за IIIквартал 2011р., IV квартал 2011р., I квартал 2012р., II квартал 2012р., III квартал 2012р. водоспоживання з комунального водопроводу склало 38,0 тис. м.куб.

Водоспоживання з комунального водопроводу здійснювалося для виробничих потреб позивача, що підтверджується показниками в держстатзвітності за формою 2 ТП (водгосп)" Звіт про використання води» за III квартал 2011р., IV квартал 2011р., I квартал 2012р., II квартал 2012р., III квартал 2012р.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що водозабезпечення позивача здійснювалося: для виробничих цілей згідно договору № 11/700/20 від 23.01.2008 р., укладеного з КРП «ВПВКГ м. Євпаторія», для господарсько - питних потреб із свердловини № 6411, факт чого підтверджується формами 2 ТП (водгосп).

Посилання апеянта на міждержавний стандарт ГОСТ 17.1.1.04-80, затверджений постановою Держкомітету СРСР по стандартам від 31.03.1980 р. № 1452, відповідно до якого до господарсько-побутових потреб належать: господарське питне водопостачання територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціювання повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо, полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж), а також відповідно до якого до господарсько-побутових потреб не віднесені лікувальні, курортні та оздоровчі цілі, потреби сільського господарства (без зрошення і обводнення), а також зрошення та обводнення, промислові (виробничі) потреби; потреби теплоенергетики; територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод; скидання стічних вод та інші потреби, а також багатоцільове водокористування, у зв'язку з чим підземна вода зі свердловини № 6411 використовувалася позивачем не для господарсько-побутових потреб, господарсько-питних потреб, а для виробничих потреб, а тому позивачу необхідно було отримувати спецдозвіл на користування надрами, судова колегія вважає необгрунтованими.

При цьому судова колегія зазначає, що факт здіснення позивачем використання підземної води для господарсько-питних та господарсько-побутових потреб підтверджується: дозволом на спеціальне водокористування за УКР-КРИ № 1597 від 08.11.2010р., в якому зазначено, що метою водокористування є госпитні та госпобутові потреби; формами № 2 -ТП, якими відображені обсяги цільового водоспоживання з комунального водопроводу та свердловини № 6411; паспортом свердловини по забору підземних вод № 6411, в якому зазначено, що свердловина бурилась з метою забезпечення санаторію водою на господарсько-питні, господарсько- побутові потреби санаторію.

Письмові пояснення директора санаторію судова колегія до уваги не приймає, оскільки вони не можуть вважатися допустимими доказами в розумінні ст. 70 КАС України.

Також судова колегія не бере до уваги доводи апелянта про те, що згідно розрахунку лімітів використання води та водовідведення на 2012 рік, затвердженого відділом державного обліку використання вод Управління комплексного використання водних ресурсів Рескомводгоспу АР Крим, відділом екологічної інспекції Західно-Кримського регіону Рескомприроди АР Крим, водозабезпечення зі свердловини здійснювалося для: виробничих потреб - басейну на відкритому повітрі, лікувальні процедури водо-грязелікувальні процедури - «гідромасаж», господарські потреби - полив зелених насаджень, поливання удосконалених покриттів.

Відповідно до Водного кодексу України ліміт використання води - це граничний обсяг використання води. В самому розрахунку ліміту використання води та водовідведення на 2012 рік зазначено, що об'єкт (ТОВ «Санаторій «Орен-Крим») звітує за використання води по гост.ст. звіту форма 2ТП -(водгосп).

Виходячи з викладеного, позивачу розрахунком лімітів використання води та водовідведення на 2012 рік було затверджено лише граничний ліміт використання води на 2012 рік. Фактичне використання води за 2012 рік як із свердловини № 6411, так і з ВПВКГ м. Євпаторія відображено у формах 2ТП (водгосп) відповідно до Інструкції щодо заповнення форми № 2-ТП (водгосп)", затвердженої наказом Держкомстату України від 30.09.1997 р. № 230 (зареєстрованого в Мін'юсті України від 16.10.1997 р. за № 480/2284).

Крім того, судлва колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до Постанови ВР України від 12.09.1991р. № 1545-ХП до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які неврегульовані законодавством України, за умови, якщо вони не суперечать законам України.

З прийняттям Водного кодексу України, Кодексу України про надра, Земельного кодексу України, ГОСТ 17.1.1.04-80 колишнього СРСР встановлює тільки класифікацію підземних вод по цілям водокористування незалежно від характеру використання підземних вод (п.1 даного ГОСТу) і не має ніякого відношення до реалізації українськими підприємствами - землекористувачами своїх законних прав на видобуток підземних вод для чітко визначених цілей у рамках чинного водного, гірського, земельного законодавства України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст.ст. 3, 8 Конституції України, ст. 8 КАС України).

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з викладеного, Закони України, зокрема Кодекс України про надра, має вищу юридичну силу, ніж інші нормативні підзаконні акти, тому застосуванню підлягають норми Кодексу України про надра.

Щодо посилань апелянта відносно того, що позивач при отриманні спецдозволу на водокористування зобов'язаний дотримуватися вимог КП «Южгеоцентр» (висновок № 03-390 від 21.10.2010 р.), згідно до якого позивач повинен був одержати спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр, суд зазначає що, лист КП «Южгеоцентр», яким було погоджено позивачу дозвіл на спецводокористування за умови отримання спецдозволу на користування надрами, датований 21.10.2010 р., тобто до набрання чинності нової редакції ст.23 Кодексу України про надра.

Крім того, як свідчать матеріали справи, у своєму листі від 21.10.10 р. вих. № 03-390 КП «Южгеоцентр» підтвердив, що водопостачання зі свердловини № 6411 використовується виключно для господарсько-питних цілей.

Матеріали справи свідчать про те, що в свердловині № 6411 встановлений та працює агрегат електронасосний відцентровий свердловинний, для води типу ЕЦВ 6-10-110, продуктивністю 10 м.куб / на годину, продуктивність водозаборів підземних вод якого не перевищує 300 кубічних метрів на добу, що відображено в паспорті на агрегат, копію якого надані позивачем до матеріалів справи, у зв'язку з чим, позивач не перевищував передбачену ст. 23 Кодексу України про надра добову норму водозабору підземної води.

З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що позивачем продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, використання підземної води здійснюється для господарсько-питних, господарсько-побутових потреб, судова колегія приходить до висновку, що відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра позивач має право добувати підземні води для власних господарсько-побутових та господарсько-питного водопостачання без спеціальних дозволів на користування надрами при дотриманні законодавчо встановленого ліміту добового забору води (не більше 300 кубічних метрів на добу по водозабірному спорудженню).

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачу, в розумінні ст. 23 Кодексу України про надра, не було потрібно одержання спеціального дозволу на користування ділянкою надр при видобуванні підземних вод із свердловини № 6411, розташованої на його території, а відтак п.4.2. розділу 4 Припису № 40/01 від 06.09.2012 р., яким позивачу заборонено здійснювати забір підземної води з артезіанської свердловини № 6411, розташованої на його території у зв'язку з неотриманням позивачем спеціального дозволу на користування надрами, правомірно був судом першої інстанції визнаний противоправним та скасований.

Що стосується правомірності нарахування відповідачем, за підсумками проведення планової перевірки, розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення позивачем законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які підлягають відшкодуванню за період з 08.08.2011 р. по 30.08.2012 у розмірі 716 079,00 грн., то, як правильно встановив суд першої інстанції, Наказом Мінекоресурсів від 30.06.2011 р. № 20, зареєстрованого в Мін'юсті України від 15.07.2011 р. за № 881/19619, з 08.08.2011р. введена Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використанні водних ресурсів, якою розраховується збиток, заподіяний державі самовільним використанням водних ресурсів, тобто видобуванням підземних вод для виробничих (технологічних) потреб без дозвільних документів (спеціальних дозволів на використання надр.).

Згідно п.п. 12 і 9.1. Методики, самовільним водовикористання є використання водних ресурсів без дозволів на спеціальне водовикористання і / або спеціального дозволу на користування надрами (підземної води).

Відповідно до положень цивільного та господарського законодавства для застосування такої міри як відшкодування збитків, потрібна наявність складу правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи: шкідливий результат такої поведінки збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. При відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність - не наступає.

Беручи до уваги, що на підставі державного акта на право постійного користування землею позивач - ТОВ «Санаторій «Орен-Крим» з 1999 р., в розумінні ст.23 Кодексу України про надра є належним землекористувачем, відповідно до вимог Водного кодексу України отримав від Рескомприроди Криму дозвіл на спеціальне водокористування за УКР-КРЫ № 1597 від 08.11.2010 року, в якому зазначено цільове використання: госпитні потреби санаторія, формами № 2 -ТП відображені обсяги цільового водоспоживання з комунального водопроводу та свердловини № 6411 (за період з 08.08.2011 р. - 30.08.2012 р.), позивач може в розумінні ст. 23 Кодексу України про надра використовувати здобуту підземну воду з артезіанської свердловини № 6411 для власних побутових потреб та господарсько-питного водозабезпечення без спеціального дозволу на використання надр, то його дії по забору підземних вод із свердловини № 6411 не можуть кваліфікуватись як самовільне використання водних ресурсів, і самовільний видобуток підземних вод для виробничих (технологічних) потреб без дозвільних документів в розумінні п. 12 і 9.1 Методики.

У зв'язку з цим, дії відповідача по здійсненню розрахунку, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 20 червня 2009 року № 389, розміру збитків, що підлягають відшкодуванню за період з 08.08.2011 р. по 30.08.2012 р., також правильно судом першої інстанції були визнані протиправними.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2013р. по справі №801/1365/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2013р. по справі № 801/1365/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко