Постанова

від 27.03.2013 по справі 801/1525/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2013 р. 10:59 Справа №801/1525/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Компанія «Сансіті»

до Державної податкової інспекція у м. Сімферополі АР Крим ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.13р. №0001192204 та №0001202204

за участю:

представника позивача - Болібкова А.В., довіреність №б/н від 30.01.13р.;

представника відповідача - не з'явився;

свідка - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1;

Суть спору: Приватне підприємство «Компанія «Сансіті» (далі - позивач, ПП «Компанія «Сансіті») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекція у м. Сімферополі АР Крим ДПС (далі - відповідач, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС) про в визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.13р. №0001192204 та №0001202204, мотивуючи свої вимоги тим, що вони прийняті із порушенням норм податкового законодавства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.02.13р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та свідка, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Компанія «Сансіті» 17.10.03р. зареєстроване Державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим у якості юридичної особи (а.с. 37).

Взятий на облік у якості платника податків 23.10.03р., що підтверджується відповідною довідкою від 24.03.03р. №2462/19-2 (а.с. 42).

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АА №686624, основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; оптова торгівля текстильними товарами; оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням; роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; будівництво житлових і нежитлових будівель; виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі (а.с. 40).

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів, у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

У період з 19.12.12р. по 21.09.12р. посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Компанія «Сансіті» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Габарит Груп» за період з 01.07.09р. по 30.06.12р.

За результатами перевірки було складено акт №10577/22-1/32703403 від 05.09.12р. (а.с. 11-33).

Перевіркою було встановлені порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 143806,00грн., у тому числі: за 2 квартал 2010 року - на суму 6262,00грн., за 3 квартал 2010 року - на суму 66963,00грн., за 4 квартал 2010 року - на суму 70581,00грн.;

- п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 115045,00грн., у тому числі: за травень 2010 року - на суму 5010,00грн., за липень 2010 року - на суму 3880,00грн., за серпень 2010 року - на суму 49690,00грн., за жовтень 2010 року - на суму 27570,00грн., за грудень 2010 року - 28895,00грн.

На підставі зазначених порушень відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 28.01.13р. №0001202204 про донарахування податку на додану вартість у сумі 115045,00грн. та штрафних санкцій у сумі 28761,25грн. (а.с. 9), №0001192204 про донарахування податку на прибуток у сумі 143806,00грн. та штрафних санкцій у сумі 35951,50грн. (а.с. 10).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 575225,00грн., у тому числі: за 2 квартал 2010 року - на суму 25050,00грн., за 3 квартал 2010 року - на суму 267850,00грн., за 4 квартал 2010 року - на суму 282325,00грн.

Відповідачем вказується, що порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, у тому числі, контрагентів позивача - ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Габарит Груп». Зазначено, що діяльність вказаних контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру. До того ж, зазначені контрагенти не мають основний стан.

Такі висновки відповідач зробив на підставі:

- акту від 06.04.12р. №9/22/35941644 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Габарит Груп», код за ЄДРПОУ 35941644, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»;

- акту від 06.04.12р. №17/22/36693441 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Кримспецтехнолоджи», код за ЄДРПОУ 36693441, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»;

- акту від 06.04.12р. №21/22/37081614 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Пан Буд», код за ЄДРПОУ 37081614, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.».

На підставі викладених висновків відповідач зробив висновок про порушення позивачем - п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого відповідачем було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 143806,00грн. та нараховано штрафних санкцій у сумі 35951,50грн.

Так, відповідач посилається на те, що вказані підприємства є - «вигодо набувачами» у зв'язку з порушенням кримінальної справи № 69-0146, за обвинуваченням директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_3, за ч.3 ст.212 КК України та інших осіб, у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України.

При чому акті перевірки використані матеріали досудового слідства по вказаній кримінальній справі.

У зв'язку з зазначеним, відповідачем правочини між позивачем так контрагентами визнано нікчемними відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства, при цьому як зазначає Відповідач визнання таких правочинів судом не вимагається.

Надаючи оцінку правомірності використання відповідачем при проведені перевірки даних досудового слідства та обов'язковість їх врахування при розгляді адміністративної справи судом, суд зазначає.

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже вирок суду по кримінальні справі має набрати законної сили, та стосуватись дій чи бездіяльності особи, правові наслідки яких розглядає адміністративний суд, та у вироку повинно бути надано оцінку питанням, чи мало місце діяння, та чи вчинене воно конкретною особою.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Також відповідачем було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 115045,00грн. та штрафних санкцій у сумі 28761,25грн., відповідно податкового повідомлення-рішення від 28.01.13р. №0001202204.

Перевіряючи доводи відповідача щодо завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ судом зазначається наступне.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

П.п. 5.3.9 п.5.3 т. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Судом встановлено, що у періоді, щ о перевірявся, між ПП «Компанія «Сансіті» та ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Габарит Груп» встановлено взаємовідносини із придбання товару, загальною вартістю 690270,00грн. у тому числі ПДВ у сумі 115045,00грн.

Усі договори із зазначеними контрагентами укладалися в усній формі.

ПП «Компанія «Сансіті» від підприємств-контрагентів отримані первинні бухгалтерські та податкові документи, а саме: податкові накладні (які відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за відповідним період) та видаткові накладні (які відображені по рахунку 631 за відповідні квартали).

Від ПП «Габарит Груп» на загальну суму 53340,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 8890,00грн.:

за травень 2010 року - 30060,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 5010,00грн.:

- Податкова накладна від 31.05.10р. №315 на суму 30060,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 5010,00грн. (а.с. 127), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за травень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за травень 2010 року, видаткова накладна від 31.05.10р. №315 (щодо придбання дверей, фурнітури) на суму 30060,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 5010,00грн. (а.с. 128), що відображені по рахунку 631 у ІІ кварталі 2010 року.

за липень 2010 року - 23280,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 3880,00грн.:

- Податкова накладна від 30.07.10р. №307 на суму 23280,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 3880,00грн. (а.с. 130), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за липень 2010 року, видаткова накладна від 30.07.10р. №307 (щодо придбання промислових товарів) на суму 23280,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 3880,00грн. (а.с. 131), що відображені по рахунку 631 у ІІІ кварталі 2010 року.

Від ПП «Пан Буд» на загальну суму 471510,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 78585,00грн.:

за серпень 2010 року - 298140,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 49690,00грн.:

- Податкова накладна від 30.08.10р. №244 на суму 298140,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 49690,00грн. (а.с. 132), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за серпень 2010 року, видаткова накладна від 30.08.10р. №244 (щодо придбання меблів) на суму 298140,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 49690,00грн. (а.с. 133), що відображені по рахунку 631 у ІІІ кварталі 2010 року.

за грудень 2010 року - 173370,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 28895,00грн.:

- Податкова накладна від 30.12.10р. №906 на суму 90530,40грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 15088,40грн. (а.с. 142), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за грудень 2010 року, видаткова накладна від 30.12.10р. №543 (щодо придбання меблів) на суму 90530,40грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 15088,40грн. (а.с. 143), що відображені по рахунку 631 у ІV кварталі 2010 року.

- Податкова накладна від 30.12.10р. №906 на суму 46180,80грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 7696,80грн. (а.с. 144), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за грудень 2010 року, видаткова накладна від 30.12.10р. №541 (щодо придбання меблів) на суму 46180,80грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 7696,80грн. (а.с. 145), що відображені по рахунку 631 у ІV кварталі 2010 року.

- Податкова накладна від 30.12.10р. №906 на суму 36658,80грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 6109,80грн. (а.с. 146), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за грудень 2010 року, видаткова накладна від 30.12.10р. №542 (щодо придбання меблів) на суму 36658,80грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 6109,80грн. (а.с. 147), що відображені по рахунку 631 у ІV кварталі 2010 року.

Від ПП «Кримспецтехнолоджи» на загальну суму 165420,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 27570,00грн.:

за жовтень 2010 року - 165420,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 27570,00грн.:

- Податкова накладна від 01.10.10р. №1316 на суму 8341,20грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 1390,20грн. (а.с. 134), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, видаткова накладна від 01.10.10р. №152 (щодо придбання жалюзі) на суму 8341,20грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 1390,20грн. (а.с. 135), що відображені по рахунку 631 у ІV кварталі 2010 року.

- Податкова накладна від 01.10.10р. №1316 на суму 49280,40грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 8213,40грн. (а.с. 136), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, видаткова накладна від 01.10.10р. №153 (щодо придбання меблів) на суму 49280,40грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 8213,40грн. (а.с. 137), що відображені по рахунку 631 у ІV кварталі 2010 року.

- Податкова накладна від 01.10.10р. №1316 на суму 46450,80грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 7741,80грн. (а.с. 138), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, видаткова накладна від 01.10.10р. №155 (щодо придбання люстр, світильників, торшерів), на суму 46450,80грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 7741,80грн. (а.с. 139), що відображені по рахунку 631 у ІV кварталі 2010 року.

- Податкова накладна від 01.10.10р. №1316 на суму 61349,10грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 10224,85грн. (а.с. 140), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, видаткова накладна від 01.10.10р. №157 (щодо придбання меблів) на суму 61349,10грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 10224,85грн. (а.с. 141), що відображені по рахунку 631 у ІV кварталі 2010 року.

Часткова сплата позивачем отриманого товару підтверджується банківськими виписками (а.с. 129, 148-153).

Також з матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що у ПП «Компанія «Сансіті», виходячи з даних рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», існує кредиторська заборгованість перед контрагентами в загальній сумі 275071,50грн., у тому числі: перед ПП «Габарит Груп» в сумі 23280,00грн., перед ПП «Кримспецтехнолоджи» в сумі 165421,50грн. та перед ПП «Пан Буд» в сумі 86370,00грн.

Проте, в матеріалах справи є документи, що підтверджують транспортування позивачем товару від зазначених контрагентів на загальну суму 275071,50грн., а отже вони підтверджують фактичне отримання позивачем зазначеного товару (а.с. 245-249), про що також повідомив в судовому засіданні свідок - ОСОБА_2, який безпосередньо, і здійснював транспортування зазначеного товару.

З викладеного вбачається, що позивачем сформовано та внесено до податкової звітності валові витрати за рахунок господарських операцій з ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Габарит Груп», на підставі належних документів бухгалтерського обліку, в яких відображається зміст господарської операції, таким чином у позивача відсутнє завищення валових витрат за період, що перевірявся.

Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ судом встановлено наступне.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані контрагентами, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагентів за укладеними договорами, а також надані видаткові накладні.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2010 році) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2010 році) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2010 році).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2010 році) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2010 році) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2010 році) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників - ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Габарит Груп», податкових накладних , які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту у 2010 році).

Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2010 році), а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Габарит Груп», позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними сплатив вартість товару, втому числі ПДВ та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, булу дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування податкового кредиту у 2010 році).

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 статті 207 ГК України, також до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

У судовому засіданні що на підтвердження господарських операцій, що відбулися у перевіряємий відповідачем період, були надані копії відповідних банківських виписок та інших первинних документів. Всі первинні документи, що підтверджують здійснення між позивачем та контрагентом вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки не надано оцінку первинним документам позивача, натомість суд зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок по ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Габарит Груп» не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між вказаними особами та позивачем.

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже вирок суду по кримінальні справі має набрати законної сили, та стосуватись дій чи бездіяльності особи, правові наслідки яких розглядає адміністративний суд, та у вироку повинно бути надано оцінку питанням, чи мало місце діяння, та чи вчинене воно конкретною особою.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом також враховано, що у разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд також враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності.

Судом було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від контрагентів позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ, що підтверджується виписками з банку та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, суд вважає, необґрунтованими висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період,що перевірявся.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.13р. №0001202204 про донарахування податку на додану вартість у сумі 115045,00грн. та штрафних санкцій у сумі 28761,25грн., №0001192204 про донарахування податку на прибуток у сумі 143806,00грн. та штрафних санкцій у сумі 35951,50грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи майновий характер спору,суд вважає за можливим стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 2294,00грн. судових витрат.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

В судовому засіданні 27.03.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 01.04.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекція у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 28.01.13р. №0001202204 про донарахування податку на додану вартість у сумі 115045,00грн. та штрафних санкцій у сумі 28761,25грн., №0001192204 про донарахування податку на прибуток у сумі 143806,00грн. та штрафних санкцій у сумі 35951,50грн.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Компанія «Сансіті» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 68, ЄДРПОУ 32703403) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекція у м. Сімферополі АР Крим ДПС 2294,00грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду

Суддя підпис Котарева Г.М.