Ухвала

від 08.07.2013 по справі 801/1525/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1525/13-а

08.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/1525/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 27.03.13

за позовом Приватного підприємства "Компанія"Сансіті" (вул. Гоголя, 68, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.13р. задоволено позовні вимоги Приватного підприємства "Компанія"Сансіті" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 28.01.13р. №0001202204 про донарахування податку на додану вартість у сумі 115045,00грн. та штрафних санкцій у сумі 28761,25грн., №0001192204 про донарахування податку на прибуток у сумі 143806,00грн. та штрафних санкцій у сумі 35951,50грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Компанія «Сансіті» (95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гоголя, 68, ЄДРПОУ 32703403) за рахунок коштів на утримання Державної податкової інспекція у м. Сімферополі АР Крим ДПС 2294,00грн. судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Приватне підприємство «Компанія «Сансіті» (далі - позивач, ПП «Компанія «Сансіті») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекція у м. Сімферополі АР Крим ДПС (далі - відповідач, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС) про в визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.01.13р. №0001192204 та №0001202204, мотивуючи свої вимоги тим, що вони прийняті із порушенням норм податкового законодавства.

Позивач взятий на облік у якості платника податків 23.10.03р., що підтверджується відповідною довідкою від 24.03.03р. №2462/19-2 (а.с. 42).

Згідно довідки з ЄДРПОУ серії АА №686624, основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; оптова торгівля текстильними товарами; оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням; роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; будівництво житлових і нежитлових будівель; виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі (а.с. 40).

Як вбачається з матеріалів справи у період з 19.12.12р. по 21.09.12р. посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Компанія «Сансіті» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Габарит Груп» за період з 01.07.09р. по 30.06.12р.

За результатами перевірки складено акт №10577/22-1/32703403 від 05.09.12р. (а.с. 11-33). (далі - акт перевірки)

Перевіркою встановлені порушення:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 143806,00грн., у тому числі: за 2 квартал 2010 року - на суму 6262,00грн., за 3 квартал 2010 року - на суму 66963,00грн., за 4 квартал 2010 року - на суму 70581,00грн.;

- п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 115045,00грн., у тому числі: за травень 2010 року - на суму 5010,00грн., за липень 2010 року - на суму 3880,00грн., за серпень 2010 року - на суму 49690,00грн., за жовтень 2010 року - на суму 27570,00грн., за грудень 2010 року - 28895,00грн.

На підставі вказаних порушень відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 28.01.13р. №0001202204 про донарахування податку на додану вартість у сумі 115045,00грн. та штрафних санкцій у сумі 28761,25грн. (а.с.9), №0001192204 про донарахування податку на прибуток у сумі 143806,00грн. та штрафних санкцій у сумі 35951,50грн. (а.с.10).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідач у акті перевірки дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 575225,00грн., у тому числі: за 2 квартал 2010 року - на суму 25050,00грн., за 3 квартал 2010 року - на суму 267850,00грн., за 4 квартал 2010 року - на суму 282325,00грн.

Відповідач в акті перевірки посилається на кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва, у тому числі, контрагентів позивача - ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Габарит Груп». Діяльність вказаних контрагентів позивача на думку податкового органу направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру.

Вказаних висновків відповідач дійшов з урахуванням акту від 06.04.12р. №9/22/35941644 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Габарит Груп», код за ЄДРПОУ 35941644, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»; акту від 06.04.12р. №17/22/36693441 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Кримспецтехнолоджи», код за ЄДРПОУ 36693441, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.»; акту від 06.04.12р. №21/22/37081614 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Пан Буд», код за ЄДРПОУ 37081614, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.».

З урахуванням чого відповідач зробив висновок про порушення позивачем - п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 143806,00грн. та нараховано штрафних санкцій у сумі 35951,50грн.

Також на думку відповідача вказані підприємства є - «вигодонабувачами» у зв'язку з порушенням кримінальної справи № 69-0146, за обвинуваченням директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_2, за ч.3 ст.212 КК України та інших осіб, у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України.

З вище зазначеного відповідач дійшов висновку, що правочини між позивачем так контрагентами є нікчемними відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства.

Стосовно посилання податкового органу в Акті перевірки на матеріали кримінальної справи.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Стосовно доводів відповідача про завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі Закон №334) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. (ст.5 Закону №334)

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334)

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 вказаного положення визначено які саме первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Встановлено, що у перевіряємий період між позивачем та ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Габарит Груп» були взаємовідносини із придбання товару, загальною вартістю 690 270,00грн. у тому числі ПДВ у сумі 115 045,00грн.

Договори із зазначеними контрагентами укладалися в усній формі.

Позивачем від підприємств-контрагентів отримані первинні бухгалтерські та податкові документи, а саме: податкові накладні (які відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за відповідним період) та видаткові накладні (які відображені по рахунку 631 за відповідні квартали).

Від ПП «Габарит Груп» на загальну суму 53340,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 8890,00грн.:

за травень 2010 року - 30060,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 5010,00грн.: податкова накладна від 31.05.10р. №315 на суму 30060,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 5010,00грн. (а.с.127), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за травень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за травень 2010 року, видаткова накладна від 31.05.10р. №315 (щодо придбання дверей, фурнітури) на суму 30060,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 5010,00грн. (а.с. 128), що відображені по рахунку 631 у ІІ кварталі 2010 року.

за липень 2010 року - 23280,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 3880,00грн.: податкова накладна від 30.07.10р. №307 на суму 23280,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 3880,00грн. (а.с. 130), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за липень 2010 року, видаткова накладна від 30.07.10р. №307 (щодо придбання промислових товарів) на суму 23280,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 3880,00грн. (а.с. 131), що відображені по рахунку 631 у ІІІ кварталі 2010 року.

Від ПП «Пан Буд» на загальну суму 471510,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 78585,00грн.:

за серпень 2010 року - 298140,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 49690,00грн.: податкова накладна від 30.08.10р. №244 на суму 298140,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 49690,00грн. (а.с. 132), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за серпень 2010 року, видаткова накладна від 30.08.10р. №244 (щодо придбання меблів) на суму 298140,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 49690,00грн. (а.с. 133), що відображені по рахунку 631 у ІІІ кварталі 2010 року.

за грудень 2010 року - 173370,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 28895,00грн.: податкова накладна від 30.12.10р. №906 на суму 90530,40грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 15088,40грн. (а.с. 142), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за грудень 2010 року, видаткова накладна від 30.12.10р. №543 (щодо придбання меблів) на суму 90530,40грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 15088,40грн. (а.с. 143), що відображені по рахунку 631 у ІV кварталі 2010 року. Податкова накладна від 30.12.10р. №906 на суму 46180,80грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 7696,80грн. (а.с. 144), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за грудень 2010 року, видаткова накладна від 30.12.10р. №541 (щодо придбання меблів) на суму 46180,80грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 7696,80грн. (а.с. 145), що відображені по рахунку 631 у ІV кварталі 2010 року. Податкова накладна від 30.12.10р. №906 на суму 36658,80грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 6109,80грн. (а.с. 146), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за грудень 2010 року, видаткова накладна від 30.12.10р. №542 (щодо придбання меблів) на суму 36658,80грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 6109,80грн. (а.с. 147), що відображені по рахунку 631 у ІV кварталі 2010 року.

Від ПП «Кримспецтехнолоджи» на загальну суму 165420,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 27570,00грн.:

за жовтень 2010 року - 165420,00грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 27570,00грн.: податкова накладна від 01.10.10р. №1316 на суму 8341,20грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 1390,20грн. (а.с. 134), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, видаткова накладна від 01.10.10р. №152 (щодо придбання жалюзі) на суму 8341,20грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 1390,20грн. (а.с. 135), що відображені по рахунку 631 у ІV кварталі 2010 року. Податкова накладна від 01.10.10р. №1316 на суму 49280,40грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 8213,40грн. (а.с. 136), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, видаткова накладна від 01.10.10р. №153 (щодо придбання меблів) на суму 49280,40грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 8213,40грн. (а.с. 137), що відображені по рахунку 631 у ІV кварталі 2010 року. Податкова накладна від 01.10.10р. №1316 на суму 46450,80грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 7741,80грн. (а.с. 138), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, видаткова накладна від 01.10.10р. №155 (щодо придбання люстр, світильників, торшерів), на суму 46450,80грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 7741,80грн. (а.с. 139), що відображені по рахунку 631 у ІV кварталі 2010 року. Податкова накладна від 01.10.10р. №1316 на суму 61349,10грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 10224,85грн. (а.с. 140), яка відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2010 року, включена до складу декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, видаткова накладна від 01.10.10р. №157 (щодо придбання меблів) на суму 61349,10грн., у т.ч. ПДВ в сумі - 10224,85грн. (а.с. 141), що відображені по рахунку 631 у ІV кварталі 2010 року.

Часткова сплата позивачем отриманого товару підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 129, 148-153).

Також з матеріалів справи вбачається, що у позивача, виходячи з даних рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», існує кредиторська заборгованість перед контрагентами в загальній сумі 275 071,50грн., у тому числі: перед ПП «Габарит Груп» в сумі 23 280,00грн., перед ПП «Кримспецтехнолоджи» в сумі 165 421,50грн. та перед ПП «Пан Буд» в сумі 86 370,00грн.

Але слід враховувати, що в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують транспортування позивачем товару від зазначених контрагентів на загальну суму 275 071,50грн., а отже вони підтверджують фактичне отримання позивачем зазначеного товару (а.с. 245-249).

З викладеного вбачається, що позивачем сформовано та внесено до податкової звітності валові витрати за рахунок господарських операцій з ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Габарит Груп», на підставі належних документів бухгалтерського обліку, в яких відображається зміст господарської операції, таким чином у позивача відсутнє завищення валових витрат за період, що перевірявся.

Стосовно висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані контрагентами, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагентів за укладеними договорами, а також надані видаткові накладні.

Згідно з п.п.1.6 та 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту у 2010 році) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З викладеного вбачається про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників - ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Габарит Груп», податкових накладних, які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість».

Єдина підстава, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. (п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 ЗУ«Про податок на додану вартість»)

Законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що товар від ПП «Пан Буд», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Габарит Груп», позивач отримав, що підтвердив видатковими накладними сплатив вартість товару, втому числі ПДВ та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Враховуючи відсутність доказів порушення оформлення податкових накладних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось позивачем правомірно.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальниками не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Сумуючи наведене необґрунтованими є висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період, що перевірявся.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.13 по справі № 801/1525/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко