Ухвала

від 02.04.2013 по справі 2а-2881/12/2770

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2881/12/2770

02.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг"- Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність № б/н від 23.10.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби- Рогів Надія Михайлівна, довіреність № 18/9/10-25 від 12.04.13

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кравченко М.М. ) від 24.01.13 по справі № 2а-2881/12/2770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг" (вул. П. Корчагіна, 34,м. Севастополь,99059)

до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мортрансмаркет-Юг» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 листопада 2012 року №0000420222 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 32240,21грн., в тому числі основний платіж - 25792,17грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 6448,04грн.; №0000410222 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 27800,0грн., в тому числі основний платіж - 22240,0грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 5560,0грн.; №0000430222 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період, за який подано декларацію: 3 міс. 2010 у розмірі 833,0грн., 4 міс. 2010 у розмірі 3733,0грн., 11 міс. 2010 у розмірі 853,0грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24.01.2013 у справі № 2а-2881/12/2770 позов задоволений, податкові повідомлення-рішення ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС визнано протиправними та скасовано. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень, а тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не прийнято до уваги, що ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС встановлено ознаки сумнівності контрагентів позивача КП «Альянс» та ПП «Севелітстрой», непричетності посадових осіб зазначених підприємств до здійснення господарської діяльності та, як наслідок, не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг). Зазначені обставини, на думку відповідача, підтверджені належними доказами - постановою про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва КП «Альянс» та ПП «Севелітстрой», протоколами допиту свідків та актами про неможливість проведення зустрічних звірок. Зазначеним обставинам суд першої інстанції не дав належній оцінки, в зв'язку з чим прийнята Окружним адміністративним судом м. Севастополя постанова не може вважатися законною та обґрунтованою.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засідання проти задоволення апеляційної скарги заперечує, свої доводи виклав у запереченнях на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Переглянувши постанову суду відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що 02 листопада 2012 року Державною податковою інспекцією в Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Мортрансмаркет-Юг» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з КП «Альянс» ЄДРПОУ 32468182 та ПП «Севелітстрой» ЄДРПОУ 35096833 за період з 01.01.2009 по 30.11.2010, про що складений акт №1275/22-212/22301713/47. В ході перевірки встановлені порушення:

- ч.5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Мортрансмаркет-Юг» при придбанні товарів;

- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 40710,0грн., в тому числі за квітень 2009 - 6137,0грн. (за контрагентом КП «Альянс»), за червень - 3333,0грн. (за контрагентом КП «Альянс»), вересень 2009 - 9000,0грн. (5000,0грн. за контрагентом КП «Альянс», 4000,0грн. за контрагентом ПП «Севелітстрой»), за листопад 2009 - 4127,0грн. (за контрагентом КП «Альянс»), за грудень 2009 - 833,33грн. (за контрагентом КП «Альянс»), за травень 2010 - 7733,0грн. (за контрагентом КП «Альянс»), за червень 2010 - 2000,0грн. (за контрагентом КП «Альянс»), за вересень 2010 - 4400,0грн. (за контрагентом КП «Альянс»), за листопад 2010 - 3147,0грн. (за контрагентом КП «Альянс»);

- абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати у сумі 165666,68грн., в тому числі у 2 кварталі 2009 включена сума 25000,02грн., у 3 кварталі 2009 включена сума 37500,0грн., в 4 кварталі 2009 включена сума 12500,0грн., в 1 кварталі 2010 включена сума 12500,0грн., в 2 кварталі 2010 включена сума 36166,67грн., в 3 кварталі 2010 включена сума 21999,99грн., в 4 кварталі 2010 включена сума 20000,0грн., в зв'язку з чим занижено податок на прибуток всього у сумі 41447,92грн., а саме: у 2 кварталі 2009 в сумі 6250,0грн., в 3 кварталі 2009 в сумі 9374,74грн., в 4 кварталі 2009 в сумі 3125,25грн., в 1 кварталі 2010 в сумі 3125,0грн., в 2 кварталі 2010 в сумі 9041,67грн., в 3 кварталі 2010 в сумі 5500,0грн., в 4 кварталі 2010 в сумі 5031,25грн.

Також, як вбачається з акту перевірки, відповідач обґрунтовує вказані висновки неправомірним віднесенням позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням встановлення перевіркою фактів відсутності фактичного виконання для позивача робіт (послуг) контрагентами: КП «Альянс» та ПП «Севелітстрой», відсутністю реального виконання господарських операцій. Відповідач, в якості обґрунтування таких доводів, в акті перевірки посилається на те, що підрозділами Державної податкової служби по контрагентам позивача були складені акти про неможливість проведення зустрічних перевірок з питань правомірності проведення господарських операцій з контрагентами для встановлення реальності взаємовідносин. В акті відповідач посилається на матеріали кримінальних справ, порушених за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів господарювання (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, які були контрагентами позивача за договорами, зокрема в акті відповідач зазначає дані допиту осіб, які перебували на керівних посадах вказаних контрагентів, та пояснили обставини щодо їх діяльності.

20 листопада 2012 року ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000420222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 32240,21грн., в тому числі основний платіж - 25792,17грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 6448,04грн.;

- №0000410222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 27800,0грн., в тому числі основний платіж - 22240,0грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 5560,0грн.;

- №0000430222 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період, за який подано декларацію: 3 міс. 2010 у розмірі 833,0грн., 4 міс. 2010 у розмірі 3733,0грн., 11 міс. 2010 у розмірі 853,0грн.

За господарською операцією позивача з ПП «Севелітстрой» ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС на підставі п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України сума грошових зобов'язань не визначалась та податкові повідомлення-рішення не приймалися.

Враховуючи той факт, що спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у період з квітня 2009 по листопад 2010, тому суд перевіряє відповідність правил оподаткування спірних взаємовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не відносяться до складу валових витрат - витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, платник податку має право на включення до складу валових витрат будь-якої суми витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), лише за умови, що такі витрати в подальшому будуть використані у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари використовуватися на момент перевірки, та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту судова колегія зазначає.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість» наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

В свою чергу, відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, в силу п. 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС за господарськими операціями з КП «Альянс».

19.07.2005 між ТОВ «Мортрансмаркет-Юг» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в м. Севастополі укладений договір оренди нерухомого майна (будівлі, споруди), що належить до державної власті №248, за яким орендар (позивач) приймає у строкове платне користування нерухоме майно - відкритий складський майданчик загальною площею 1558,0кв.м. з огорожею, що розташоване в м. Севастополі по вул. Рибаков,5 та знаходиться на балансі ДП «Севастопольський морський рибний порт». Строк дії договору оренди до 31 грудня 2015 року.

04.02.2009 між ТОВ «Мортрансмаркет-Юг» та Дочірнім підприємством «Запорізький річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укрречфлот» по теплоходу «Невський-1» укладений договір тайм-чартеру №НЕВ-1/2009 для перевезення безпечних вантажів в межах Українських портів Чорного та Азовського морів. За договором фрахтувальник здійснює оплату екіпажу всіх додаткових робіт - зачистку/замивання вантажних приміщень.

12.03.2009 між ТОВ «Мортрансмаркет-Юг» та Акціонерної судноплавної компанії «Укрречфлот» по судну «Славутич» укладений договір чартер-партії №05-01-11/34, за яким позивач фрахтує судно для перевезення вантажів. Після закінчення розвантаження вантажний бункер та проходи впродовж бортів судна повинні бути зачищені від залишків вантажу силами порту за рахунок фрахтувальника.

16.03.2010 між ТОВ «Мортрансмаркет-Юг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус-РС» по теплоходу «Влас Чубарь» укладений договір №16-03/01, за яким позивач фрахтує судно для перевезення піску. Фрахтувальник забезпечує зачистку трюмів по закінченню розвантажування судна за власник рахунок.

18.03.2010 між ТОВ «Мортрансмаркет-Юг» та Державним підприємством «Херсонський морський порт» (судновласник) по теплоходу «Кілія» укладений договір №28Д, за яким позивач (замовник) замовляє, а судновласник виконує перевезення суднами т/х «Кілія», т/х «Волго Балт 218» вантажів замовника - безпечний навалочний вантаж (пісок). Після розвантаження судна, замовник забезпечує й виконує зачистку трюмів судна від залишків вантажу за свій рахунок.

Роботи по зачищенню трюмів суден від залишків вантажів для ТОВ «Мортрансмаркет-Юг» виконувало Колективне підприємство «Альянс», що підтверджується актами: №216 від 31.01.2009, №1759 від 29.05.2009, №2336 від 30.06.2009, №2660 від 31.07.2009, №3179 від 31.08.2009, №3702 від 30.09.2009, №4168/1 від 31.10.2009, №4610 від 30.11.2009, №4992 від 31.12.2009, №4550 від 30.11.2010, №1177 від 30.04.2009, №400 від 28.02.2010, №РН-00790/1 від 30.03.2010, №1048 від 30.04.2010, №1563/1 від 31.05.2010, №2066 від 30.06.2010, №3012 від 31.08.2010, №3470 від 30.09.2010, №217 від 31.01.2009, №560 від 28.02.2009, №561 від 28.02.2009, №900 від 31.03.2009.

25.02.2009 між ТОВ «Мортрансмаркет-Юг» (замовник) та КП «Альянс» (виконавець) укладений договір №25/02/168, за яким замовник передає та зобов'язується фінансувати, а виконавець приймає для виконання робіт по ремонту портального крану згідно ремонтної відомості. Умови договору виконані КП «Альянс», що підтверджується актом виконаних робіт від 05.03.2009.

ТОВ «Мортрансмаркет-Юг» оплатило вартість отриманих робіт в безготівковому порядку, про що свідчать виписки з розрахункового рахунку за січень 2009 на суму 28800,0грн. та платіжні доручення: №29 від 10.02.2009 на суму 21000,0грн., №85 від 03.03.2009 на суму 27020,0грн.

КП «Альянс» виписало на адресу ТОВ «Мортрансмаркет-Юг» податкові накладні: №216/127 від 31.01.2009, №217/128 від 31.01.2009, №560/113 від 28.02.2009, №561/114 від 28.02.2009, №900/113 від 31.03.2009, №620/1/5 від 05.03.2009, №1177/166 від 30.04.2009, №1759/146 від 29.05.2009, №2336/149 від 30.06.2009, №2660/170 від 31.07.2009, №3179/172 від 31.08.2009, №3702/154 від 30.09.2009, №4168/1/191 від 31.10.2009, №4610/191 від 30.11.2009, №4992/194 від 31.12.2009, №НН-000400/76 від 26.02.2010, №НН-0790/1/2 від 30.03.2012, №1048/104 від 30.04.2010, №НН-1563/1/118 від 31.05.2010, №2066/108 від 30.06.2010, №3012/89 від 31.08.2010, №3470/85 від 30.09.2010, №4550 від 30.11.2010.

З урахуванням положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат та податкового кредиту з ПДВ є відсутність податкових накладних, розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових та податкового кредиту, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Також матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Таким чином, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані суду первинні документи є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названим контрагентом. З матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані ТМЦ (роботи, послуги), використовувалися у господарській діяльності позивача. Зазначений факт відповідачем не спростований. За цих обставин Окружний адміністративний суд м. Севастополя обґрунтовано зробив висновок, що вказані первинні документи є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Щодо доводів викладених в акті перевірки про порушення податкового законодавства, які призвели до заниження валових витрат та податкового кредиту, судова колегія вважає, що таки висновки не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах порушених стосовно посадових осіб контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по зазначених кримінальних справах, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мають, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з виконання робіт (постачання товарів).

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що контрагенти позивача на момент укладення та виконання угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

З урахуванням викладених обставин, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті №1275/22-212/22301713/47 від 02.11.2012 року, про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на прибуток та на додану вартість в періоді, що перевірявся.

Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено безпідставність та необґрунтованість викладених у акті перевірки №1275/22-212/22301713/47 від 02.11.2012 року висновків про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні позивачем в період часу з 01.01.2009р. по 31.11.2010р. господарської діяльності, виконання правочинів, укладених з контрагентами.

Відповідачем, як суб'єктом вданих повноважень, який виконує в силу вимог Податкового кодексу України функції податкового контролю, відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів обґрунтованості висновків, викладених у вказаному акті перевірки, правомірності його складання за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - ТОВ «Мортрансмаркет-Юг» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з КП «Альянс» ЄДРПОУ 32468182 та ПП «Севелітстрой» ЄДРПОУ 35096833 за період з 01.01.2009 по 30.11.2010.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24.01.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя ДПС - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24.01.2013 по справі № 2а-2881/12/2770 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян