Постанова

від 02.04.2013 по справі 820/2146/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

02.04.2013 р. справа № 820/2146/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участю :

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників сторін

позивача - Сімакович П.Ю.,

відповідача - Німий О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ТОВ «Transoil»

до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС

про скасування рішень, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Transoil», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, №0000332201 від 20.03.2013р., №0000342201 від 20.03.2013р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті №1418/220/23465954 від 28.09.2012р., викладені в даному акті судження податкового органу є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених господарських операцій. Платник податків пояснював, що ПДВ у спірних правовідносинах обчислював правильно, господарські взаємовідносини з контрагентами, зокрема, з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», з ТОВ "Майра", з ТОВ "Промспец консалтинг", відбувались за правочинами, котрі повністю відповідають вимогам закону, господарські операції за цими правочинами проведені реально, спричинили зміни у стані та структурі активів сторін, первинні документи оформлені у відповідності до закону, зобов'язання за спірним правочином виконані, зокрема, вартість отриманого товару оплачена ТОВ шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, фізичне переміщення товару мало місце. За таких обставин, позивач вважав, що спірне податкове повідомлення - рішення суперечить ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Харківська ОДПІ Харківської області ДПС, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що викладені в акті №1418/220/23465954 від 28.09.2012р. судження ОДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Так, податковий орган пояснював, що отримав матеріали податкових перевірок контрагентів платника податків - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», ТОВ "Майра", ТОВ "Промспец консалтинг", де відображені судження про відсутність у даних ТОВ будь-яких ресурсів, необхідних для ведення господарської діяльності, у зв'язку з чим всі вчинені даними суб'єктами господарювання правочини є нікчемними. Окрім того, ОДПІ вважала, що неподання платником податків до перевірки документів, котрі звичайно складаються платниками податків при виконанні зобов'язань за аналогічними правочинами, свідчить про нереальність спірних господарських операцій. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Transoil», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 23465954, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області ДПС.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому з огляду на приписи ст.72 і 6 КАС України перелічені обставини перед судом додатково не доказуються.

З 13.09.12 р. по 19.09.2012 р. Харківською ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Transoil» (ідентифікаційний код - 23465954) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом №1418/220/23465954 від 28.09.2012 р., в якому викладені судження податкового органу про вчинення платником податків податкового правопорушення - недодержання положень ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про ПДВ», ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України, а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат показників первинних документів, складених контрагентами за господарськими операціями, що в дійсності не відбулись, тобто мають ознаки нікчемних.

13.11.2012 р. з посиланням на даний акт ОДПІ було винесені податкові повідомлення-рішення №0000760225 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1.336.775,25 грн. (основний платіж - 996.941,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 339.834,25 грн.), №0000770225 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 1.352.061,75 грн. (основний платіж - 907.277,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 444.784,75 грн.), №0000780225 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 2.270,00 грн.

Суд зазначає, що відносно вказаних податкових повідомлень-рішень позивачем була розпочата передбачена ст.56 Податкового кодексу України процедура адміністративного (позасудового оскарження) рішень контролюючих органів.

Рішенням ДПС у Харківській області від 20.02.2013р. №823/10/10.2-17 податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківської області ДПС №0000780225 від 13.11.2012р. було скасовано в повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення №0000760225 від 13.11.2012р. та №0000770225 від 13.11.2012р. скасовані в частині, внаслідок чого Харківською ОДПІ 20.03.2013 р. було складено і направлено на адресу ТОВ податкові повідомлення-рішення №0000332201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 239.266,25 грн. (основний платіж - 228.199,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11.067,25 грн.), №0000342201 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 280.022,00 грн. (основний платіж - 192.584,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 87.438,25 грн.).

Саме вказані рішення суб'єкта владних повноважень є предметом судової перевірки по даній адміністративній справі, адже п.п.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення, а згідно з п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Таким чином, скасовані в процедурі адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення Харківської ОДПІ №0000760225 від 13.11.2012р., №0000770225 від 13.11.2012р., №0000780225 від 13.11.2012р., що були раніше винесені податковим органом з посиланням на акт перевірки №1418/220/23465954 від 28.09.2012 р., втратили юридичну силу, ніяких обов'язків для платника податків не породжують, стану суб'єктивних прав ТОВ як платника податків не змінюють.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень- рішень №0000332201 від 20.03.2013р. та №0000342201 від 20.03.2013р. слугувало відображене в акті №1418/220/23465954 від 28.09.2012 р. судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: відображення в податковому обліку з ПДВ та податку на прибуток показників первинних документів, котрі складені в межах нікчемних правочинів, за господарськими операціями, котрі в дійсності не відбулись.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №1418/220/23465954 від 28.09.2012р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

По епізоду порушення вимог ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України у взаємовідносинах з ТОВ «Промспец Консалтинг»

З наявних у справі документів випливає, що 20.10.2010 року між позивачем, ТОВ «Transoil» (в якості покупця), та ТОВ «Промспец Консалтинг» (в якості продавця) було укладено письмовий правочин у формі договору №20/10-3, предметом якого є постачання товару.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до матеріалів справи виписані ТОВ «Промспец Консалтинг» рахунки-фактури №120901 від 12.09.2011р. на загальну суму 70.645,20грн., №160901 від 16.09.2011р. на загальну суму 70.645,20грн., №200901 від 20.09.2011р. на загальну суму 70.645,20 грн., №130901 від 13.09.2011р. на загальну суму 70.645,20грн., №020902 від 02.09.2011р. на загальну суму 20.642,20грн., №140901 від 14.09.2011р. на загальну суму 70.645,20грн., №190901 від 19.09.2011р. на загальну суму 70.645,20грн., №020902 від 02.09.2011р. на загальну суму 20.642,20грн., №150901 від 15.09.2011р. на загальну суму 70.645,20грн., №210901 від 21.09.2011р. на загальну суму 69.952,60грн., №220901 від 22.09.2011 р., на загальну суму 149.430,00грн., №020901 від 02.09.2011р. на загальну суму 20.642,20грн., №260903 від 26.09.2011р. на загальну суму 17.934,00грн.; видаткові накладні №120901 від 12.09.2011р. на суму 70.645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11.774,20грн.), №160901 від 16.09.2011р. на суму 70.645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11.774,20грн.), №200901 від 20.09.2011р. на суму 70.645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11.774,20грн.), №130901 від 13.09.2011р. на суму 70.645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11.774,20грн.), №020902 від 02.09.2011р. на суму 20.642,20грн. (в тому числі ПДВ - 3.440,37грн.), №2209/1 від 22.09.2011р. на суму 149.532,00грн. (в тому числі ПДВ - 24.922,00грн.), №140901 від 14.09.2011р. на суму 70.645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11.774,20 грн.), №190901 від 19.09.2011р. на суму 70.645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11.774,20 грн.), №150901 від 15.09.2011р. на суму 70.645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11.774,20 грн.), №210901 від 21.09.2011р. на суму 69.952,60грн. (в тому числі ПДВ - 11.658,77 грн.), №220901 від 22.09.2011р. на суму 149.430,00грн. (в тому числі ПДВ - 24.905,00 грн.), №020901 від 02.09.2011р. на суму 20.642,20грн. (в тому числі ПДВ - 3.440,37 грн.), №260903 від 26.09.2011р. на суму 17.934,00грн. (в тому числі ПДВ - 2.989,00грн.); податкові накладні №230 від 12.09.2011р. на загальну суму 70.645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11.774,20грн.), №297 від 16.09.2011р. на загальну суму 70.645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11.774,20грн.), №243 від 13.09.2011р. на загальну суму 70.645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11.774,20грн.), №259 від 14.09.2011р. на загальну суму 70.645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11.774,20грн.), №112 від 02.09.2011р. на загальну суму 20.642,20грн. (в тому числі ПДВ - 3.440,37грн.), №311 від 19.09.2011р. на загальну суму 70.645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11.774,20грн.), №286 від 15.09.2011р. на загальну суму 70.645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11.774,20грн.), . №334 від 21.09.2011р. на загальну суму 69.952,60грн. (в тому числі ПДВ - 11.658,77грн.), №350 від 22.09.2011р. на загальну суму 149.430,00грн. (в тому числі ПДВ - 24.905,00грн.), . №100 від 02.09.2011р. на загальну суму 20.642,20грн. (в тому числі ПДВ - 3.440,37грн.), . №383 від 26.09.2011р. на загальну суму 17.934,00грн. (в тому числі ПДВ - 2.989,00грн.).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням складання протоколів взаємозарахування зустрічних вимог від 06.09.2011 р., від 31.10.2011 р., від 05.06.2012р.

Жодних заперечень стосовно неоплати позивачем вартості придбаних товарів податковою інспекцією в акті №1418/220/23465954 від 28.09.2012р. не викладено. Фактична наявність товару у спірних правовідносинах податковою інспекцією під сумнів не поставлена, проведення платником податків збиткових фінансово-господарських операцій з придбаним товаром ДПІ за наслідками перевірки не виявлено, суджень про використання придбаного товару поза межами господарської діяльності складений податковим органом акт перевірки не містить. Суд зважає, що в акті перевірки №1418/220/23465954 від 28.09.2012р. не відображено жодних конкретних суджень податкового органу про спосіб та обставини наявності і реалізації платником податків наміру на безпідставне отримання податкової вигоди.

Фізичне переміщення товару у спірних правовідносинах підтверджується товарно-транспортними накладними №020902 від 02.09.2011р., №020901 від 02.09.2011р, №260901 від 26.09.2011р. (а.с.128-145 т.ІІ).

За твердженням представника позивача, що узгоджується з матеріалами справи, у подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності шляхом реалізації ВАТ «ШРБУ-33», СТГО «ПЗ» «Пасажирське вагонне депо Харків-Сортувальний», СТГО «Південна Залізниця» Електровозне Депо» Харків-Жовтень», ТОВ «ТНК-Транс», ТОВ «Сайтбудзв'язок», ТОВ «Зв'язокспецбудсервіс».

По епізоду порушення вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про ПДВ» по взаємовідносинам з ТОВ «Майра»

Як вбачається з витребуваних судом на виконання вимог ст.11 КАС України документів, 27.07.2010 р. між позивачем, ТОВ «Transoil» (в якості покупця), та ТОВ «Майра» ( в якості продавця), було укладено письмовий правочин у формі договору №27/07/2010-2-С, предметом якого є постачання цукру.

У межах згаданого правочину були проведені господарські операції, які оформлені наданими до матеріалів справи видатковими накладними №РН-0001452 від 25.10.2010 р. на суму 73.000,00грн. (в тому числі ПДВ - 12.166,67грн.), накладною №РН-0001754 від 02.11.2010р. на суму 139.490,00грн. (в тому числі ПДВ - 23.248,33грн.) та податковими накладними №1530 від 22.10.2010 р. на загальну суму 50.000,00грн. (в тому числі ПДВ - 8.333,33грн.), №1531 від 25.10.2010р. на загальну суму 23.000,00грн. (в тому числі ПДВ - 3.833,33грн.), №1885 від 01.11.2010р. на загальну суму 26.570,00грн. (в тому числі ПДВ - 4.428,33грн.), №1886 від 02.11.2010р. на загальну суму 112.920,00грн. (в тому числі ПДВ - 18.820,00грн.)

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахунку, відкритому позивачем у ПАТ «Банк Кіпру».

Жодних заперечень стосовно неоплати позивачем вартості придбаних товарів податковою інспекцією в акті №1418/220/23465954 від 28.09.2012р. не викладено. Фактична наявність товару у спірних правовідносинах податковою інспекцією під сумнів не поставлена, проведення платником податків збиткових фінансово-господарських операцій з придбаним товаром ДПІ за наслідками перевірки не виявлено, суджень про використання придбаного товару поза межами господарської діяльності складений податковим органом акт перевірки не містить. Суд зважає, що в акті перевірки №1418/220/23465954 від 28.09.2012р. не відображено жодних конкретних суджень податкового органу про спосіб та обставини наявності і реалізації платником податків наміру на безпідставне отримання податкової вигоди.

Фізичне переміщення товару у спірних правовідносинах підтверджується товарно-транспортними накладними №251001 від 25.10.2010р., №021101 від 02.11.2010р.

Згідно з доводами позивача, котрі не спростовані актом №1418/220/23465954 від 28.09.2012р. та цілком узгоджуються з добутими судом доказами, у подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності.

По епізоду порушення вимог ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України у взаємовідносинах з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»

Матеріалами справи підтверджено, що 01.07.2011 року між позивачем, ТОВ «Transoil» (в якості замовника), та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» ( в якості підрядника), було укладено письмовий правочин у формі договору підряду №0107 від 01.07.2011 р., предметом якого є виконання загальнобудівельних робіт за адресою: м. Харків, пров. Отакара Яроша (в районі готелю «Мир»), згідно проектно-кошторисної документації.

Крім того, 06.09.2011 р. між позивачем, ТОВ «Transoil» (в якості замовника), та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» ( в якості підрядника), було укладено письмовий правочин у формі договору підряду №06/9, предметом якого є виконання робіт з монтажу АФУ на базовій станції за адресою: Харківська обл., м. Первомайськ, вул. Пушкіна, 4.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів є виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про основи містобудування» підлягала ліцензуванню.

На вимогу суду позивачем надано до матеріалів справи ліцензію серії АВ № 514908, згідно з якою ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом -Порядок №1396), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом - Ліцензійні умови №47) моменту видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень -органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

До суду відповідачем не подано жодних доказів незаконності отримання ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» ліцензії на здійснення господарської діяльності у сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано. Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

Оцінивши згадані вище правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному чи господарському обороті, сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, спірні договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердженння доводу про реальність господарських операцій, що відбулись в межах згаданих спірних правочинів, позивач подав до суду копії актів приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2011 р. на суму 23.352,44 грн., на суму 104.327,17 грн., на суму 34.414,81 грн., акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 р. на суму 24.423,60 грн., податкові накладні №461 від 30.09.2011р. на загальну суму 102.479, 61 грн. (в тому числі ПДВ - 17.079,94грн.), №171 від 19.09.2011р. на загальну суму 25.200,00 грн. (в тому числі ПДВ - 4.200,00 грн.), №429 від 30.09.2011р. на загальну суму 34.414,81 грн. (в тому числі ПДВ - 5.735,80грн.), №144 від 16.09.2011р. на загальну суму 24.423,60грн. (в тому числі ПДВ - 4.070,60 грн.)

Також на вимогу суду позивачем до матеріалів справи були надані копії проектно-кошторисної документації, а саме: локальні кошториси, відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів на витрачені при виконанні робіт матеріали, актів на передачу основних та додаткових матеріалів.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей перелічених вище первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів та складання заліку зустрічних однорідних вимог. Суд бере до уваги, що з огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як по-перше, здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи, а по-друге, є можливими до перевірки з боку суб'єктів фінансового моніторингу. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання останнім (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару та припинення зобов'язань заліком вимог визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

В ході розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував доводу платника податків про використання результатів отриманих робіт в організації власної господарської діяльності, а суд зазначає, що означений довід платника податків не суперечить витребуваним і долученим до справи документам.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін договору як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ОДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного платником податків товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд відмічає, що викладене в акті судження суб'єкта владних повноважень про скоєння платником податків податкового правопорушення - заниження грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ ґрунтується на мотивах складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова актів перевірки діяльності контрагентів позивача - ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» (код ЄДРПОУ 36987611), ТОВ «Промспец консалтинг» (код ЄДРПОУ 37091549), а також мотивах складеного ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова акту перевірки діяльності контрагента позивача - ТОВ "Майра" (код ЄДРПОУ 36817495), а саме: акті №249/23-03-05/36987611 від 13.12.2011р., акті №251/23-03-05/37093551 від 13.12.2011р. та акту №905/233/36817495 від 09.03.2011 р.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів та нереальність проведених в межах спірних правочинів господарських операцій суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

З наявних у справі документів слідує, що суб'єкт владних повноважень не заперечує та не спростовує факт використання позивачем придбаних за спірним правочином товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності. При цьому, фактів проведення платником податків з придбаними товарами збиткових операцій суб'єктом владних повноважень не виявлено, доказом чого є акт перевірки, котрий не містить відповідних суджень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову .

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, оцінивши добуті докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідач в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідач не довів неможливості проведення платником податків господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подав суду ані доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, ані доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного правочину, ані доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, ані доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Суд зауважує, що зміст складеного ОДПІ акту перевірки не містить жодних добутих ОДПІ про процесі реалізації владної управлінської функції належних, допустимих та достатніх даних, котрі б спростовували презумпцію добросовісності та сумлінності позивача як платника податків.

Натомість на підтвердження права на збільшення податкового кредиту з ПДВ та валових витрат та платник податків подав до суду податкові та видаткові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, оформлені з дотриманням вимог закону, складені повноважними суб'єктами права, що, за відсутності підтвердженого матеріалами справи факту нереальності господарських операцій, слід визнати достатньою підставою для формування податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином, суд відзначає, що відображене в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про вчинення платником податків податкового правопорушення є помилковим, оскільки не доведено належними та допустимими доказами і не підкріплено вірними доводами, базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Окремо суд, зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З приводу доводу відповідача про ненадання платником податків до перевірки певних документів суд відмічає, що згідно з п.85.6 ст.85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, за змістом приписів ст.70 КАС України та ст.85 Податкового кодексу України належними та допустимими доказами на підтвердження факту неподання платником податків документів є складений податковий органом акт відмови у наданні документів, але таких актів ОДПІ до матеріалів справи не подано.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ «Transoil» до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС про скасування рішень - задовольнити.

Скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000332201 від 20.03.2013 р., №0000342201 від 20.03.2013р.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 08.04.2013 р.

Суддя А.В. Сліденко