Ухвала

від 05.06.2013 по справі 820/2146/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 р.Справа № 820/2146/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської ОДПІ Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2013р. по справі № 820/2146/13-а

за позовом ТОВ "Transoil"

до Харківської ОДПІ Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Transoil» до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС про скасування рішень задоволено. Скасовано у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000332201 від 20.03.2013 р., №0000342201 від 20.03.2013р.

Харківська ОДПІ Харківської області ДПС , не погоджуючись з вказаною постановою суду, подала апеляційну скаргу , вважає, що постанова прийнята із недоведеністю обставин, які мають значення для справи та суд вважає встановленими, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2013р., прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 13.09.12 р. по 19.09.2012 р. Харківською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Transoil» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт №1418/220/23465954 від 28.09.2012 р.

Перевіркою встановлені правопорушення позивачем ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про ПДВ», ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України, а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ та валових витрат показників первинних документів, складених контрагентами за господарськими операціями, що в дійсності не відбулись, тобто мають ознаки нікчемних.

13.11.2012 р. з посиланням на даний акт ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення №0000760225 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1336775,25 грн. (основний платіж - 996941,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 339834,25 грн.), №0000770225 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 1352061,75 грн. (основний платіж - 907277,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 444784,75 грн.), №0000780225 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 2270,00 грн.

Відносно вказаних податкових повідомлень-рішень позивачем розпочата передбачена ст.56 Податкового кодексу України процедура адміністративного (позасудового оскарження) рішень контролюючих органів.

Рішенням ДПС у Харківській області від 20.02.2013р. №823/10/10.2-17 податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківської області ДПС №0000780225 від 13.11.2012р. було скасовано в повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення №0000760225 від 13.11.2012р. та №0000770225 від 13.11.2012р. скасовані в частині, внаслідок чого Харківською ОДПІ 20.03.2013 р. було складено і направлено на адресу ТОВ податкові повідомлення-рішення №0000332201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 239.266,25 грн. (основний платіж - 228.199,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11.067,25 грн.), №0000342201 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 280.022,00 грн. (основний платіж - 192.584,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 87.438,25 грн.).

Таким чином, скасовані в процедурі адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення Харківської ОДПІ №0000760225 від 13.11.2012р., №0000770225 від 13.11.2012р., №0000780225 від 13.11.2012р., що були раніше винесені податковим органом з посиланням на акт перевірки №1418/220/23465954 від 28.09.2012 р., втратили юридичну силу, ніяких обов'язків для платника податків не породжують, стану суб'єктивних прав ТОВ як платника податків не змінюють.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень №0000332201 від 20.03.2013р. та №0000342201 від 20.03.2013р. слугувало відображене в акті №1418/220/23465954 від 28.09.2012 р. судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: відображення в податковому обліку з ПДВ та податку на прибуток показників первинних документів, котрі складені в межах нікчемних правочинів, за господарськими операціями, котрі в дійсності не відбулись. Викладене в акті судження суб'єкта владних повноважень про скоєння платником податків податкового правопорушення - заниження грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ ґрунтується на мотивах складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова актів перевірки діяльності контрагентів позивача - ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" (код ЄДРПОУ 36987611), ТОВ "Промспец консалтинг" (код ЄДРПОУ 37091549), а також мотивах складеного ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова акту перевірки діяльності контрагента позивача - ТОВ "Майра" (код ЄДРПОУ 36817495), а саме: акті №249/23-03-05/36987611 від 13.12.2011р., акті №251/23-03-05/37093551 від 13.12.2011р. та акту №905/233/36817495 від 09.03.2011 р.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ Харківської області ДПС, суд першої інстанції виходив з того , що висновки податкового органу про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат.

Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, оренди приміщення, заробітної плати, амортизації, комісії банку законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи наведені норми законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу валових витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відсутність однієї із зазначених умов ( пов'язаності з виробничою діяльністю та наявність документального підтвердження) не дає платникові податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№ 168/97 -ВР (далі Закон № 168/97 -ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 -ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Стосовно порушення позивачем вимог ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з ТОВ "Промспец Консалтинг", колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 20.10.2010 року між ТОВ "Transoil" (в якості покупця) та ТОВ "Промспец Консалтинг" (в якості продавця) укладено письмовий правочин у формі договору №20/10-3, предметом якого є постачання товару.

В підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до матеріалів справи виписані ТОВ "Промспец Консалтинг" рахунки-фактури №120901 від 12.09.2011р. на загальну суму 70.645,20грн., №160901 від 16.09.2011р. на загальну суму 70.645,20грн., №200901 від 20.09.2011р. на загальну суму 70645,20 грн., №130901 від 13.09.2011р. на загальну суму 70645,20грн., №020902 від 02.09.2011р. на загальну суму 20642,20грн., №140901 від 14.09.2011р. на загальну суму 70645,20грн., №190901 від 19.09.2011р. на загальну суму 70645,20грн., №020902 від 02.09.2011р. на загальну суму 20642,20грн., №150901 від 15.09.2011р. на загальну суму 70645,20грн., №210901 від 21.09.2011р. на загальну суму 69952,60грн., №220901 від 22.09.2011 р., на загальну суму 149430,00грн., №020901 від 02.09.2011р. на загальну суму 20642,20грн., №260903 від 26.09.2011р. на загальну суму 17934,00грн.; видаткові накладні №120901 від 12.09.2011р. на суму 70645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11774,20грн.), №160901 від 16.09.2011р. на суму 70645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11774,20грн.), №200901 від 20.09.2011р. на суму 70645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11774,20грн.), №130901 від 13.09.2011р. на суму 70645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11774,20грн.), №020902 від 02.09.2011р. на суму 20642,20грн. (в тому числі ПДВ - 3440,37грн.), №2209/1 від 22.09.2011р. на суму 149532,00грн. (в тому числі ПДВ - 24922,00грн.), №140901 від 14.09.2011р. на суму 70645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11774,20 грн.), №190901 від 19.09.2011р. на суму 70645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11774,20 грн.), №150901 від 15.09.2011р. на суму 70645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11774,20 грн.), №210901 від 21.09.2011р. на суму 69952,60грн. (в тому числі ПДВ - 11658,77 грн.), №220901 від 22.09.2011р. на суму 149430,00грн. (в тому числі ПДВ - 24905,00 грн.), №020901 від 02.09.2011р. на суму 20642,20грн. (в тому числі ПДВ - 3440,37 грн.), №260903 від 26.09.2011р. на суму 17934,00грн. (в тому числі ПДВ - 2989,00грн.); податкові накладні №230 від 12.09.2011р. на загальну суму 70645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11774,20грн.), №297 від 16.09.2011р. на загальну суму 70645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11774,20грн.), №243 від 13.09.2011р. на загальну суму 70645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11774,20грн.), №259 від 14.09.2011р. на загальну суму 70645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11774,20грн.), №112 від 02.09.2011р. на загальну суму 20642,20грн. (в тому числі ПДВ - 3440,37грн.), №311 від 19.09.2011р. на загальну суму 70645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11774,20грн.), №286 від 15.09.2011р. на загальну суму 70645,20грн. (в тому числі ПДВ - 11774,20грн.), . №334 від 21.09.2011р. на загальну суму 69952,60грн. (в тому числі ПДВ - 11658,77грн.), №350 від 22.09.2011р. на загальну суму 149430,00грн. (в тому числі ПДВ - 24905,00грн.), . №100 від 02.09.2011р. на загальну суму 20642,20грн. (в тому числі ПДВ - 3440,37грн.), . №383 від 26.09.2011р. на загальну суму 17934,00грн. (в тому числі ПДВ - 2989,00грн.).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням складання протоколів взаємозарахування зустрічних вимог від 06.09.2011 р., від 31.10.2011 р., від 05.06.2012р.

Переміщення товару у спірних правовідносинах підтверджується товарно-транспортними накладними №020902 від 02.09.2011р., №020901 від 02.09.2011р, №260901 від 26.09.2011р. (а.с.128-145 т.ІІ).

В подальшому придбаний товар використано позивачем при організації власної господарської діяльності шляхом реалізації ВАТ "ШРБУ-33", СТГО "ПЗ" "Пасажирське вагонне депо Харків-Сортувальний", СТГО "Південна Залізниця" Електровозне Депо" Харків-Жовтень", ТОВ "ТНК-Транс", ТОВ "Сайтбудзв'язок", ТОВ "Зв'язокспецбудсервіс".

Щодо порушення позивачем вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 7 Закону України "Про ПДВ" по взаємовідносинам з ТОВ "Майра",колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 27.07.2010 р. між ТОВ "Transoil" (в якості покупця) та ТОВ "Майра" ( в якості продавця) укладено письмовий правочин у формі договору №27/07/2010-2-С, предметом якого є постачання цукру.

В межах зазначеного правочину проведені господарські операції, які оформлені видатковими накладними №РН-0001452 від 25.10.2010 р. на суму 73000,00грн. (в тому числі ПДВ - 12166,67грн.), накладною №РН-0001754 від 02.11.2010р. на суму 139490,00грн. (в тому числі ПДВ - 23248,33грн.) та податковими накладними №1530 від 22.10.2010 р. на загальну суму 50000,00грн. (в тому числі ПДВ - 8333,33грн.), №1531 від 25.10.2010р. на загальну суму 23000,00грн. (в тому числі ПДВ - 3833,33грн.), №1885 від 01.11.2010р. на загальну суму 26570,00грн. (в тому числі ПДВ - 4428,33грн.), №1886 від 02.11.2010р. на загальну суму 112920,00грн. (в тому числі ПДВ - 18820,00грн.)

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахунку, відкритому позивачем у ПАТ "Банк Кіпру".

Переміщення товару у спірних правовідносинах підтверджується товарно-транспортними накладними №251001 від 25.10.2010р., №021101 від 02.11.2010р.

В подальшому придбаний товар використано позивачем при організації власної господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Стосовно порушення позивачем вимог ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинах з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції що 01.07.2011 року між ТОВ "Transoil" (в якості замовника) та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" ( в якості підрядника) укладено письмовий правочин у формі договору підряду №0107 від 01.07.2011 р., предметом якого є виконання загальнобудівельних робіт за адресою: м. Харків, пров. Отакара Яроша (в районі готелю "Мир"), згідно проектно-кошторисної документації.

06.09.2011 р. між ТОВ "Transoil" (в якості замовника) та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" ( в якості підрядника) укладено письмовий правочин у формі договору підряду №06/9, предметом якого є виконання робіт з монтажу АФУ на базовій станції за адресою: Харківська обл., м. Первомайськ, вул. Пушкіна, 4.

Предметом даних правочинів є виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Закону України "Про архітектурну діяльність", Закону України "Про основи містобудування" підлягала ліцензуванню.

Позивачем надано до матеріалів справи ліцензію серії АВ № 514908, згідно з якою ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом -Порядок №1396), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом - Ліцензійні умови №47) моменту видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень -органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

До суду відповідачем не подано жодних доказів незаконності отримання ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" ліцензії на здійснення господарської діяльності у сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано. Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

В підтвердженння доводу про реальність господарських операцій, що відбулись в межах згаданих спірних правочинів, позивач подав до суду копії актів приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2011 р. на суму 23.352,44 грн., на суму 104.327,17 грн., на суму 34.414,81 грн., акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 р. на суму 24.423,60 грн., податкові накладні №461 від 30.09.2011р. на загальну суму 102.479, 61 грн. (в тому числі ПДВ - 17.079,94грн.), №171 від 19.09.2011р. на загальну суму 25.200,00 грн. (в тому числі ПДВ - 4.200,00 грн.), №429 від 30.09.2011р. на загальну суму 34.414,81 грн. (в тому числі ПДВ - 5.735,80грн.), №144 від 16.09.2011р. на загальну суму 24.423,60грн. (в тому числі ПДВ - 4.070,60 грн.)

Також , позивачем до матеріалів справи надані копії проектно-кошторисної документації, а саме: локальні кошториси, відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів на витрачені при виконанні робіт матеріали, актів на передачу основних та додаткових матеріалів.

ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" , ТОВ "Промспец консалтинг" , ТОВ "Майра" на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з актів перевірок вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено. Жодних заперечень стосовно неоплати позивачем вартості придбаних товарів податковою інспекцією в акті не викладено. Фактична наявність товару у спірних правовідносинах податковою інспекцією під сумнів не поставлена, проведення платником податків збиткових фінансово-господарських операцій з придбаним товаром ДПІ за наслідками перевірки не виявлено, суджень про використання придбаного товару поза межами господарської діяльності складений податковим органом акт перевірки не містить. В акті перевірки не відображено жодних конкретних суджень податкового органу про спосіб та обставини наявності і реалізації платником податків наміру на безпідставне отримання податкової вигоди.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" , ТОВ "Промспец консалтинг" , ТОВ "Майра" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару , послуг до податкового кредиту .

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" , ТОВ "Промспец консалтинг" , ТОВ "Майра" правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" , ТОВ "Промспец консалтинг" , ТОВ "Майра" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Посилання відповідача на висновки актів від податкових органів щодо перевірок контрагентів позивача - ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" , ТОВ "Промспец консалтинг" , ТОВ "Майра" , суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит та валові витрати в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та валові витрати.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано сторонами , що суми сплаченого податку з придбання товару позивачем підтверджено первинними документами та податковими накладними тощо, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту та валових витрат.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податківців, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень Харківської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000332201 від 20.03.2013 р., №0000342201 від 20.03.2013р. правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської ОДПІ Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2013р. по справі № 820/2146/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 10.06.2013 р.