Рішення

від 25.03.2013 по справі 922/440/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р.Справа № 922/440/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Вітрал-Восток", с.Комунар до ФОП ОСОБА_1, м. Лозова про стягнення 16 341,10 грн., за участю представників сторін:

позивача - Циганчук О.А.

відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16341,10 грн., з яких: 16220,00 грн. основний борг, 121,10 грн. 3% річних, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, поставленого 01.11.2012 року, відповідно до домовленості між сторонами. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Крім того, в позовній заяві позивач просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача в межах пред'явленого позову та оголосити заборону на їх відчуження.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 05.03.2013 року, місцезнаходження відповідача - АДРЕСА_1, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між ТОВ "Вітрал-Восток" (далі "Позивач") та ФОП ОСОБА_1 (далі "Відповідач") було досягнуто угоду щодо поставки металопластикових конструкцій. Виконуючи умови угоди, 01 листопада 2012 року Позивачем Відповідачу було відвантажено продукцію - металопластикові конструкції - на загальну суму 16 220,00 грн.

Факт поставки та прийняття Відповідачем товару підтверджується видатковою накладною № 01113 від 01.11.2012 року.

Проте Відповідач отриманий товар не оплатив.

20.12.2012 року Позивач направив Відповідачу письмову вимогу про сплату заборгованості, але грошове зобов'язання Відповідач не виконав.

Крім того, на момент укладення угоди щодо поставки металопластикових конструкцій Відповідачем було надано Позивачеві Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААА № 146702 від 08.07.2011 року на ім'я ОСОБА_1. Пізніше Відповідачем було надано Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ № 302959 від 23.08.2012 на ім'я ОСОБА_1. Таким чином, Відповідачем на момент підписання видаткової накладної було змінено прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірений розрахунок 3% річних зроблений Позивачем та встановлено, що сума відсотків розрахована за період з 02.11.2012 року по 31.01.2013 року, проте як вимога про оплату надіслана Позивачем 20.12.2012 року. Тобто, враховуючи вимоги ст. 530 ЦК України, строк виконання зобов'язання розпочався з 28.12.2012 року, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Відповідача 45,32 грн. трьох відсотків річних за період з 28.12.2012 року по 31.01.2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16265,32 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, не знаходить правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, оскільки до заяви про забезпечення позову позивачем не додано доказів того, що відповідач дійсно має наміри і має можливість вчинити дії, та/або передбачені чинним законодавством правочини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер ФОП в ЄДР НОМЕР_2, ІПН НОМЕР_1, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітрал-Восток" (62490, Харківська область, Харківський район, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 2, п/р 26006000083459 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, Код за ЄДРПОУ 36429283, Свідоцтво платника ПДВ № 100225376, ІПН 364292820238) - 16220,00 грн. основної заборгованості, 45,32 грн. трьох відсотків річних, 1712,52 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

В задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Повне рішення складено 28 березня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.