Постанова

від 02.04.2013 по справі 2а/2470/541/12

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 квітня 2013 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/541/12

17 год. 30 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Огородника А.П. при секретарі судового засідання Григорійчуку Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "М'ясо Буковини" Відкритого акціонерного товариства "Новоселицький птахокомбінат"

до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

представника позивача Албу І.В.,

представника відповідача Лучкіної Г.В.,-

встановив:

ДП "М'ясо Буковини" ВАТ "Новоселицький птахокомбінат" (далі - ДП "М'ясо Буковини") звернулось до суду з позовом до Новоселицької МДПІ про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2012 року №0000591500.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що в ході перевірки відповідач безпідставно дійшов висновку про безтоварність господарських операцій ДП "М'ясо Буковини" з контрагентом ТОВ "Асторг Плюс" та на підставі акту перевірки від 06.02.2012 року прийняв податкове повідомлення-рішення №0000591500, яким донарахував позивачу податкове зобов'язання з ПДВ на суму 26069,75 грн.

Позивач зазначив, що в процесі здійснення господарської діяльності мав взаємовідносини з ТОВ "Асторг Плюс" по придбанню товарно-матеріальних цінностей. Факт здійснення вказаних господарських операцій повністю підтверджується первинними документами. Сформований податковий кредит підтверджується належним чином оформленими податковими та видатковими накладними. На момент вчинення господарських операцій відомості про ТОВ "Асторг Плюс" були наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Також позивач вказав на те, що відповідачем неправомірно застосована штрафна санкція у розмірі 75% від суми нарахованого податкового зобов'язання, оскільки Податковий кодекс України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, передбачає максимальний розмір штрафу, який застосовується до порушника податкового законодавства, а саме - 50% за повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з ПДВ.

Позивач також вважає протиправним наказ №35 від 25.01.2012р. про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, оскільки відсутні посилання на підстави для її проведення, що є обов'язковою умовою для прийняття вказаного рішення.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав суду заперечення на позовну заяву, яке обгрунтовував, тим що протягом періоду, що перевірявся, позивач перебував на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість, а отже зобов'язаний був забезпечувати правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Проте, під час перевірки органом державної податкової служби було виявлено порушення позивачем пп.1, 2 ст.215, пп.1, 5 ст.203, ст.216 Цивільного кодексу України, внаслідок чого укладені договори з ТОВ "Асторг Плюс" є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, що призвело до заниження податку, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 14897,00 грн., в т.ч. за серпень 2009 року - 7943 грн., за вересень 2009 року - 6954 грн.

Причину вказаних порушень відповідач вбачає у відображенні позивачем у податковому обліку господарських операцій з контрагентом ТОВ "Асторг плюс", фактичне здійснення яких не знаходить свого підтвердження належними первинними документами.

В обгрунтування вказаних вище висновків, відповідач надав суду акт №1199/2307/35592665 від 20.05.2011р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Асторг Плюс" (код ЄДРПОУ 35592665) в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період 01.01.2008р. по 30.06.2010р."

Із змісту цього акту вбачається, що на підставі інформації, отриманої від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, працівниками податкового органу встановлено, що стосовно ТОВ "Асторг Плюс" співробітниками РУГУ МВС України у Оболонському районі м.Києва порушено кримінальну справу за ч.2 ст.358 Кримінального кодексу України. Із врахуванням викладеного перевіряючі дійшли висновку про нікчемність договорів укладених між ТОВ "Асторг Плюс" та його контрагентами за період, що перевірявся.

Щодо Наказу №35 від 25.01.2012р. відповідач зазначив, що він був виданий у зв'язку із ненаданням позивачем всіх документів, які були витребувані відповідно до листа №10220/10/23-005 від 25.11.2011р., що є підставою для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки відповідно до ст.78 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити адміністративний позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з урахуванням обставин, що викладені у запереченні на позовну заяву.

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складення постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ст. 167 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Новоселицькою МДПІ в порядку пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі - ПК України) та на підставі Наказу №35 від 25.01.2012р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП "М'ясо Буковини" ВАТ "Новоселицький птахокомбінат", за результатами якої складено акт №84/15/30175983 від 06.02.2012р. "Про результати документальної невиїзної перевірки ДП "М'ясо Буковини" з питань дослідження взаємовідносин із ТОВ "Асторг Плюс" за період з 01.08.2009р. по 30.09.2009р." (далі - Акт перевірки).

На підставі акту та матеріалів перевірки органом державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення №827/15 0000591500 від 24 лютого 2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 14897 грн. та застосовано штафну санкцію в сумі 11172,75 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято у зв'язку із виявленими під час перевірки порушеннями позивачем положень пп.1, 2 ст.215, пп.1, 5 ст.203, ст.216 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (далі- ЦК України), пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" від 03.04.2007р.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що податковим органом зроблено висновки щодо безпідставного завищення позивачем суми податкового кредиту, відображеного у податкових деклараціях про податок на додану вартість за період з 01.08.2009р. по 31.09.2009р. Як стверджує відповідач, позивачем неправомірно включено до податкового кредиту суми коштів, сплачених по операціях з придбання товару у ТОВ "Асторг Плюс", оскільки ним при перевірці не надано документів, що підтверджують транспортування товару та розвантаження продукції, актів прийому-передачі товару, а також не надано ветеринарні сертифікати, посвідчення якості, наявність яких є обов'язковою умовою при перевезенні продукції тваринного походження.

У зв'язку із відсутністю всіх необхідних первинних документів на підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "Асторг Плюс", а також із врахуванням висновків, які викладені працівниками ДПІ у Шевченківському районі м.Києва у акті позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Асторг Плюс", відповідач дійшов висновку, що вказані правочини є нікчемними, оскільки суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, та робить наступні висновки по суті спору.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (далі - Закон №168/97), установлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз норм Закону №168/97 дає підстави зробити висновок, що вказаним Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної належними суб'єктами господарювання.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (далі - Положення №88), первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні за змістом вимоги до первинних та зведених облікових документів передбачено частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них визначено всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що 14.08.2009р. між ДП "М'ясо Буковини" (покупець) та ТОВ "Асторг Плюс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №АС-92, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар (курячу продукцію) партіями, в асортименті й у кількості, встановлених у видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Господарська операція була фактично проведена та оформлена видатковими накладними №АС-0001103 від 17.08.2009р. та №АС-0001241 від 07.09.2009р.

Оплата за придбаний товар була здійснена згідно платіжних доручень №135 від 17.08.2009р., №241 від 07.09.2009р. та №634132 від 30.11.2009р.

ТОВ "Асторг Плюс" 17.08.2009р. та 07.09.2009р. виписано податкові накладні №1105 та №1247 відповідно.

Отже, господарські операції між ДП "М'ясо Буковини" та ТОВ "Асторг Плюс" були здійснені в межах господарської діяльності контрагентів, сторони переслідували мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану.

У зв'язку із викладеним суд дійшов висновку, що надані позивачем видаткові накладні, податкові накладні, які виписані ТОВ "Асторг Плюс", а також платіжні доручення містять відомості про господарські операції та мають необхідні реквізити відповідно до вищезазначених вимог законодавства, а тому всі умови формування податкового кредиту виконані позивачем у відповідності до вимог Закону України №168/97.

Суд звертає увагу на те, що фактично висновки податкового органу про допущені порушення позивачем базуються на висновках ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, відображених в акті позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Асторг Плюс" в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р.

Так, відповідно до вказаного акту, при проведенні перевірки встановлено, що стосовно ТОВ "Асторг Плюс" співробітниками РУГУ МВС України у Оболонському районі м. Києва порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 358 КК України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів).

Перевіркою зроблено висновок про те, що у зв'язку із відсутністю посадових осіб за адресою реєстрації, первинні документи до перевірки не надані, тим самим ТОВ "Асторг Плюс" порушено п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97.

На думку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ТОВ "Асторг Плюс" порушено ст.93 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", встановити за юридичною адресою ТОВ "Асторг Плюс" немає можливості, тому факт виписки податкових накладних від ТОВ "Асторг Плюс" ДП "М'ясо Буковини" за серпень-вересень 2009 року підтвердити не можливо.

В зв'язку із зазначеним, ДПІ в Шевченківському районі м. Києва з посиланням на вимоги п.п. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97, п.1.1, п.2.2, п.2.6, п.3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, зроблено висновок про те, що операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Як наслідок з посиланням на положення ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України, податковим органом зроблено висновок про те, що укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямоване на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже ці правочини є нікчемними.

Як зазначалось вище, висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, слугували підставою для прийняття Новоселицькою МДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд не погоджується з вказаними висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст.207 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд вважає, що положення статті 207 та статті 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частини 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів і такий висновок має міститись у мотивувальній частині судового рішення - відповідно Новоселицька МДПІ неправомірно зазначила в акті перевірки про те, що правочини укладені між позивачем та ТОВ "Асторг плюс" порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства та вчинені з метою отримання економічної вигоди, а тому суд не погоджується в цій частині із запереченнями відповідача.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З аналізу матеріалів справи слідує, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод між ДП "М'ясо Буковини" та ТОВ "Асторг Плюс" не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд зауважує, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Крім того, суд вважає, що висновок ДПІ в Шевченківському районі м.Києва щодо фіктивного характеру укладених угод, в тому числі, й договору укладеного між ДП "М'ясо Буковини" та ТОВ "Асторг Плюс", не може слугувати підставою для прийняття Новоселицькою МДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки згідно вимог статті 234 ЦК України, правочин може бути визнаний фіктивним лише за рішенням суду.

Також суд вважає, що посилання представника відповідача на ту обставину, що стосовно ТОВ "Асторг Плюс" співробітниками РУГУ МВС України у Оболонському районі м.Києва порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 358 КК України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів), не може бути підставою для визнання правочину нікчемним та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки перевіркою не встановлено факт використання таких документів (печаток, штампів та бланків) при здійсненні операцій з ДП "М'ясо Буковини".

Також заслуговують на увагу доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Даний факт підтверджується відповідною довідкою, що міститься в матеріалах справи. Зі змісту вказаної довідки вбачається, що відмітка про відсутність ТОВ "Асторг Плюс" за місцезнаходженням внесена 01.06.2011р., тобто після укладення договорів між цим підприємством та позивачем.

Статтею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" установлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. З матеріалів справи вбачається, що саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з ДП "М'ясо Буковини" та ТОВ "Асторг Плюс".

До того ж, як обґрунтовано зазначає позивач у позовній заяві, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що він не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак і щодо відсутності у діях позивача порушень норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента основних засобів не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, оскільки для здійснення господарської діяльності підприємство цілком законно може використовувати орендовані приміщення, транспортні засоби, обладнання тощо.

Також суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність факту передачі товарів від покупця до продавця у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товарів, оскільки жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару від продавця до покупця. У випадку їх відсутності платник податку не позбавлений права на включення до податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ, вказаних в податковій накладній, виписаній постачальником товару.

Так, договором №АС-92 від 14.08.2009р. визначено документи, які є доказами передачі продукції, зокрема це є накладні (які надано в матеріали справи), які оформлені у відповідності з вимогами частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" згідно із нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено факт передачі товарів.

Аналогічної позиції суд дотримується щодо твердження відповідача про безтоварність господарських відносин між позивачем та ТОВ "Асторг Плюс" у зв'язку із тим, що останній не звертався до органів, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль, щодо видачі супровідних ветеринарних документів на продукцію тваринного походження.

Відсутність належним чином оформлених ветеринарних документів під час транспортування курячої продукції не може бути доказом нікчемності договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Асторг Плюс", оскільки вказані документи лише підтверджують ветеринарно-санітарний стан товару і благополуччя місцевості його походження.

Суд зазначає, що згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди оцінюють докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Предметом доказування у даній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача, результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Окрім того, Новоселицькою МДПІ не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Суд також не може погодитися з доводами представника відповідача стосовно обґрунтованого прийняття оскаржуваного рішення у частині визначення розміру застосованих штрафних санкцій, з огляду дотримання принципів розумності та пропорційності.

Відповідно до ст.123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, законодавець чітко встановлює розміри штрафних санкцій, які слід застосовувати до платника податків у разі порушення ним податкового законодавства.

Проте, під час прийняття податкового повідомлення-рішення відповідач безпідставно та необгрунтовано застосував штрафну санкцію у розмірі 75%, що є порушенням принципів пропорційності та розумності. Будь-яких змістовних пояснень стосовно розміру штрафу відповідачем надано не було.

Щодо оскарження Наказу №35 від 25.01.2012р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суд вважає за необхідне зазначити наступне.

25.11.2011р. Новоселицька МДПІ з посиланням на пункт 20.1.6 ст.20, ст.72, п.73.3, п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, наказ ДПА України від 18.04.2008р. №266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" звернулась до ДП "М'ясо Буковини" із вимогою про надання документального підтвердження правильності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по ТОВ "Асторг Плюс" (код ЄДРПОУ 35592665) за серпень-вересень 2009р. та завірених копій (видаткових накладних, податкових накладних, договорів поставки товарів, реєстру отриманих податкових накладних, товаро-транспортних накладних та платіжних доручень про факт оплати товарів (робіт, послуг), відомостей щодо стану розрахунків станом на 01.10.2009р.) у термін, визначений законодавством.

Також цим листом відповідач повідомив, що у разі неподання обґрунтованого письмового пояснення та документального підтвердження правильності включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, буде ініційовано проведення позапланової виїзної перевірки на підставі ст.78 Податкового кодексу України.

Листом №709 від 05.12.2011р. позивач надав Новоселицькій МДПІ копії документів щодо взаємовідносин із вказаним контрагентом.

Як вбачається зі змісту заперечення на позовну заяву, позивачем не було надано повного документального підтвердження правильності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по контрагенту ТОВ "Асторг Плюс", а саме: копій товаро-транспортних накладних з відмітками відправника товару та його отримувача, копій актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують зберігання товарів, у зв'язку із чим відповідач видав наказ №35 від 25.04.2015р. "Про проведення документальної невиїзної перевірки" ДП "М'ясо Буковини".

Порядок призначення та проведення перевірок податковими органами передбачений главою 8 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу, зокрема перелік обставин, за наявності яких здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка, передбачений пунктом 78.1 ст.78 ПК України.

Згідно п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Зі змісту зазначених норм випливає, що обов'язковими умовами для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є наявність хоча б однієї з підстав, визначених у ст.78 ПК України, та вручення або надіслання платнику податків документів, передбачених у п.79.2 ст.79 ПК України, а саме: копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З аналізу матеріалів справи та пояснень представника відповідача судом встановлено, що підставою для звернення Новоселицької МДПІ до позивача із запитом про витребування документального підтвердження правильності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за серпень-вересень 2009р. були матеріали, які отримані від ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, а саме: акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Асторг Плюс".

Підставою для прийняття керівником Новоселицької МДПІ наказу №35 від 25.01.2012р. "Про проведення документальної невиїзної перевірки" було ненадання в порядку пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України ДП "М'ясо Буковини" документальних підтверджень взаємовідносин з ТОВ "Асторг Плюс". Вказане вище підтверджується поясненнями, які містяться в запереченні на позовну заяву.

Так, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка проводиться, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Проте, зі змісту оскаржуваного Наказу №35 від 25.01.2012р. вбачається, що при його прийнятті відповідач керувався підпунктом 78.1.4 ст.78 ПК України, відповідно до якого документальна позапланова виїзна перевірка проводиться у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Суд вважає, що посилання відповідача в наказі на пп.78.1.4 ст.78 ПК України є неправомірним, оскільки з матеріалів справи та заперечення на позовну заяву слідує, що перевірка фактично проводилась на підставі підпункту 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий необгрунтовано, нерозслудливо, з порушенням норм податкового законодавства, а тому позовні вимоги в частині скасування вказаного рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, вказана норма покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення. З огляду на це, суд вважає, що відповідач не виконав вимог, встановлених ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування та обґрунтування правомірності прийнятих рішень та вчинених дій.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69-72, 76,79, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,-

постановив:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції №827/15 0000591500 від 24 лютого 2012 року.

3. Скасувати наказ №35 від 25 січня 2012 року.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь ДП "М'ясо Буковини" ВАТ "Новоселицький птахокомбінат" (ід. код 30175983) судові витрати у розмірі 260,70 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до частини першої статті 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова складена у повному обсязі 08 квітня 2013 р.

Суддя А.П.Огородник