Постанова

від 12.06.2013 по справі 2а/2470/541/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/541/12

Головуючий у 1-й інстанції: Огородник А.П.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судових засідань: Ковальчук О.В.

представника позивача: Павлюка Г.О.

представника відповідача (апелянта): Лучкіної Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "М'ясо Буковини" відкритого акціонерного товариства "Новоселицький птахокомбінат" до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2012 року дочірнє підприємство «М'ясо Буковини» відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат» (ДП «М'ясо Буковини») звернулось в суд з адміністративним позовом до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області (Новоселицька МДПІ) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 лютого 2012 року №0000591500 та скасування наказу №35 від 25 січня 2012 року.

02 квітня 2013 року Чернівецький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Новоселицькою МДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «М'ясо Буковини» ВАТ «Новоселицький птахокомбінат» з питань дослідження взаємовідносин із ТОВ «Ас торг Плюс» за період з 01 серпня 2009 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт від 06 лютого 2012 року №84/15/30175983.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України, внаслідок чого заключні договори з ТОВ «Ас торг Плюс» є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю на загальну суму податку на додану вартість 14897 грн., що призвело до заниження податку, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 14897 грн., в тому числі за серпень 2009 року - 7943 грн., за вересень 2009 року - 6954 грн.

На підставі акта перевірки, 24 лютого 2012 року Новоселицькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №827/15 0000591500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 14897 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 11172,75 грн.

Не погодившись з таким рішенням та наказом на проведення перевірки позивач оскаржив їх до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення відповідача прийнято не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства. При скасуванні наказу суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при прийнятті оскаржуваного наказу діяв не в межах та спосіб, що передбачені законом та Конституцією України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

При цьому, відповідно до пп.. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Крім того, згідно п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як вбачається з матеріалів справи договір укладено та підписано від імені ТОВ «Асторг Плюс» керівником ОСОБА_5, виписані ТОВ «Асторг Плюс» ОСОБА_6 для ДП «М'ясо Буковини» податкові накладні та видаткові накладні стали підставою для формування ДП «М'ясо Буковини» податкового кредиту, однак в матеріалах справи містяться висновок експерта №204 від 11 серпня 2010 року згідно якого підпис від імені ТОВ «Асторг Плюс» ОСОБА_5 виконаний п'ятьма різними особами.

Також, згідно витягу з Єдиного державного реєстру №134772909 від 02 квітня 2012 року керівником ТОВ «Асторг Плюс» є Данилевська О.М. відомості про прізвища, ім'я по-батькові осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи в Єдиному державному реєстрі відсутні.

Крім того, у видаткових накладних на підставі яких поставлявся товар ДП «М'ясо Буковини» не зазначено посаду особи відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (виписку), що є грубим порушенням норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що укладений договір від імені керівника ТОВ «Асторг Плюс» ОСОБА_5 та виписані від імені ОСОБА_6 податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року №488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 01 січня 1996 року. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Наведене вище також узгоджується із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996), який визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, під час проведення перевірки ревізору не надано акти приймання-передачі товару, документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, що в силу п.п. 2.2 і 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 є необхідною умовою для надання їм юридичної сили і доказовості та підтвердження реальності здійснення господарської операції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що за відсутності товаро-транспортної накладної та акту приймання-передачі товару, є безпідставим віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки викладені в них відомості не відповідають дійсності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що укладені договори між позивачем та його контрагентом суперечать актам цивільного законодавства, а відповідачем надано докази, які підтверджують, що дані договори не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів та приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про скасування наказу №35 від 25 січня 2012 року, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При цьому, незгода платника податків із проведенням перевірки повинна реалізовуватись наступним чином - якщо платник податків заперечує наявність підстав для проведення перевірки, такий платник податків може не допустити представників податкового органу до проведення перевірки.

Як встановлено апеляційним судом, позивачем було допущено посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки, а відтак доводи позивача щодо неправомірності прийняття наказу та його скасування колегією суддів відхиляються.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку щодо неправомірності заявлених позивачем вимог, які в свою чергу є не обґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області, - задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, -скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову дочірнього підприємства «М'ясо Буковини» відкритого акціонерного товариства «Новоселицький птахокомбінат» до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення та скасування наказу, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "14" червня 2013 р. .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.