Постанова
від 13.03.2013 по справі 2а/0570/14872/2012
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 р. Справа №2а/0570/14872/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Ушенка С.В.,

при секретарі - Ромашовій О.О.,

за участю

представників позивача - Ганушевича В.О., Бащенко Л.В. (за довіреністю),

представників відповідача - Пальцун С.О., Харахаш О.Г. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Диск Сервіс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2012р. №11901/10/22-2/0001592202, №11902/10/0001602202 та №11903/10/0001612202, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Диск Сервіс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2012р. №11901/10/22-2/0001592202, №11902/10/0001602202 та №11903/10/0001612202.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на підставі акту перевірки №2813/22-2/33221424 від 09.10.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Диск Сервіс» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період травень - червень 2011р., січень - березень 2012р. та податку на прибуток за період ІІ квартал 2011р., І квартал 2012р. по взаємовідносинах із ТОВ «Росімпортторг» відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.10.2012р. № 11901/10/22-2/0001592202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59 880,00 грн. (за основним платежем - 47 904,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 976,00 грн.), від 25.10.2012р. № 11902/10/0001602202, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 28 242,00 грн. та від 25.10.2012р. №11903/10/0001612202, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на прибуток у сумі 380 733,00 грн. Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнятті відповідачем не у відповідності до норм законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин. Твердження в акті перевірки про завищення сум податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат з податку на прибуток є необгрунтованим та безпідставним. Посилання відповідача на недоліки в роботі контрагентів ТОВ «Росімпортторг» не є об'єктивними та законними обставинами задля висновків про здійснення безтоварних операцій.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просять скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.10.2012р. № 11901/10/22-2/0001592202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59 880,00 грн. (за основним платежем - 47 904,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 976,00 грн.), від 25.10.2012р. № 11902/10/0001602202, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 28 242,00 грн. та від 25.10.2012р. №11903/10/0001612202, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на прибуток у сумі 380 733,00 грн.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Податковим кодексом України, Положенням «Про державну податкову службу в Україні» у зв'язку з порушенням позивачем законодавства під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними. У зв'язку з викладеним просять у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Диск Сервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи 33221424, 83122, Донецька область, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 240) є юридичною особою, зареєстровано 19.04.2004 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради, як платник податків знаходиться на обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька з 27.10.2004 року за № 5064 відповідно до довідки про взяття на облік платника податків та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100238550 від 28.10.2004 р.

Згідно з пп. 20.1.4., пп. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.2. п.75.1. ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, п.82.2. ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 25.09.2012р. № 777 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Диск Сервіс» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період травень - червень 2011р., січень - березень 2012р. та податку на прибуток за період ІІ квартал 2011р., І квартал 2012р. по взаємовідносинах із ТОВ «Росімпортторг», за результатами якої складено відповідний акт №2813/22-2/33221424 від 09.10.2012р.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 138.1., п.138.2, ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Диск Сервіс» завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 380 733,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 р. в сумі 47 090 грн., за 1 квартал 2012 р. в сумі 333 643 грн., у зв'язку з придбанням ТМЦ згідно нікчемних правочинів з ТОВ «Росімпортторг»;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті, в розмірі 47 904,00 грн., у тому числі за травень 2011 р. в сумі 1 876,00 грн., червень 2011 р. в сумі 7 542,00 грн., січень 2012 в сумі 26 071,00 грн., лютий 2012 р. в сумі 12 415,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду за березень 2012 р. в сумі 28 242,00 грн.

Крім того, в ході проведення перевірки по ланцюгу постачання податковими органами встановлено, що контрагентами - постачальниками ТОВ «Росімпортторг» за період, що перевірявся, були ПП «Адітум Маркет» у серпні 2011 року, ТОВ «КІСО» у травні, червні, серпні 2011 року, ТОВ «Внешпромімпорт» у листопаді 2011 року та січні 2012 року.

В подальшому пальне, яке було поставлене ТОВ «Росімпортторг» від контрагентів - постачальників було реалізоване ТОВ «Диск Сервіс» за договором № 18/05-11 від 18.05.2011р.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що при проведенні перевірки не доведена реальність здійснення операцій позивача з ТОВ «Росімпортторг», оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують постачання паливно-мастильних матеріалів, які є небезпечними вантажами.

За результатами вказаної перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.10.2012р. №11901/10/22-2/0001592202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59 880,00 грн. (за основним платежем - 47 904,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 976,00 грн.), від 25.10.2012р. № 11902/10/0001602202, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 28 242,00 грн. та від 25.10.2012р. № 11903/10/0001612202, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення з податку на прибуток у сумі 380 733,00 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення є предметом спору в даній справі.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Росімпортторг», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу валових витрат звітного податкового періоду суми витрат, пов'язаних із виконанням правочинів, укладених з ТОВ «Росімпортторг», і правильність формування податкового кредиту.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочин, який укладений позивачем з ТОВ «Росімпортторг» не був спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між ТОВ «Росімпортторг» (Продавець) та ТОВ «Диск Сервіс» (Покупець) укладено договір поставки від 18.05.2011 року № 15/05-11. Відповідно до умов цього договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця паливно- мастильні матеріали (далі - ПММ), а саме: бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне паливо, а Покупець приймає та оплачує ПММ згідно умовам договору. За вказаним договором якість ПММ повинна відповідати державним стандартам та вимогам, а також підтверджуватися паспортом якості заводу-виробника. Приймання ПММ здійснюється по кількості, вказаній у накладних, а також з пред'являнням Продавцю довіреності на уповноважену особу. Поставка ПММ здійснюється автотранспортом Покупця за його рахунок. Оплата за придбаний ПММ відбувається згідно рахунку-фактури. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року з правом пролонгування на той самий строк.

На виконання умов договору від 18.05.2011 року № 15/05-11 ТОВ «Росімпортторг» виписані рахунки-фактури, а саме: від 23.05.2011 року № 13 на дизельне паливо у кількості 3000 л. на загальну суму 27 150,00 грн., від 26.05.2011 року № 18 на дизельне паливо у кількості 3000 л. на загальну суму 27 150,00 грн., від 30.05.2011 року № 21 на дизельне паливо у кількості 1244 л. на загальну суму 11 258,20 грн., від 06.06.2011 року № 24 на дизельне паливо у кількості 5000 л. на загальну суму 45 250,00 грн., від 14.06.2011 року № 26 на дизельне паливо у кількості 5970 л. на загальну суму 54 028,50 грн., від 22.06.2011 року № 32 на дизельне паливо у кількості 4000 л. на загальну суму 36 200,00 грн., від 30.06.2011 року № 36/1 на дизельне паливо у кількості 70 л. на загальну суму 633,50 грн., від 30.05.2011 року № 21 на дизельне паливо у кількості 1244 л. на загальну суму 11 258,20 грн., від 30.06.2011 року №35 на дизельне паливо у кількості 7062 л. на загальну суму 63 911,10 грн., від 03.01.2012 року № 1 на дизельне паливо у кількості 8571,280 л. на загальну суму 79 712,90 грн., від 13.01.2012 року № 12 на дизельне паливо у кількості 2739 л. на загальну суму 25 472,70 грн., від 19.01.2012 року № 18 на дизельне паливо у кількості 5510 л. на загальну суму 51 243,00 грн., від 01.02.2012 року № 47 на дизельне паливо у кількості 8010 л. на загальну суму 74 493,00 грн., від 01.03.2012 року № 84 на дизельне паливо у кількості 5519,500 л. на загальну суму 51 331,36 грн., від 15.03.2012 року № 107 на дизельне паливо у кількості 4464 л. на загальну суму 41 961,60 грн., від 31.03.2012 року № 137 на дизельне паливо у кількості 8016,500 л. на загальну суму 76 156,75 грн.

ТОВ «Росімпортторг» на поставку до ТОВ «Диск Сервіс» дизельного палива виписані також податкові накладні від 24.05.2011 року № 13, від 26.05.2011 року № 17, від 30.05.2011 року № 19, від 06.06.2011 року № 3, від 14.06.2011 року № 7, від 22.06.2011 року № 10, від 30.06.2011 року № 15, від 30.06.2011 року № 13, від 03.01.2012 року № 1, від 13.01.2012 року № 12, від 19.01.2012 року № 26, від 01.02.2012 року № 1, від 02.02.2012 року № 4, від 01.03.2012 року № 1, від 15.03.2012 року № 17, від 31.03.2012 року № 44; та видаткові накладні - від 24.05.2011 року № 18, від 26.05.2011 року № 19, від 30.05.2011 року № 22, від 06.06.2011 року № 24, від 14.06.2011 року № 28, від 22.06.2011 року № 33, від 30.06.2011 року № 38, від 30.06.2011 року № 36, від 03.01.2012 року № 1, від 13.01.2012 року № 12, від 19.01.2012 року № 18, від 01.02.2012 року № 47, від 01.03.2012 року № 84, від 15.03.2012 року № 107, від 31.03.2012 року № 137.

Таким чином, виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «Росімпортторг» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: у рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного звітного (податкового періоду) та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Факт оплати вказаних ПММ в безготівковій формі підтверджується випискою банку та не є спірним між сторонами.

Відповідно до домовленостей за договором поставки від 18.05.2011 року № 15/05-11, місцем поставки палива є заправочна станція «АЗС «ЛИДЕР» на території ПП «Інтерсойл», яка розташована за адресою: м. Макіївка-7, вул. Суздальська, 31, оскільки позивач не має ємностей для зберігання паливо-мастильних матеріалів.

В якості доказу щодо отримання від TOB «Росімпортторг» дизельного палива позивачем надано журнал обліку/отпуску ПММ по безготівковому розрахунку на АЗС «ЛИДЕР» на території ПП «Інтерсойл, яка розташована за адресою: м. Макіївка-7, вул. Суздальська, 31.

Таким чином, поставка паливо-мастильних матеріалів здійснювалась на умовах самовивозу. На підтвердження транспортування товару позивачем до суду надані відомості дизельного палива.

Судом також встановлено, що позивач використовував паливо, що придбавалось за договором від 18.05.2011 року № 15/05-11, у власній господарській діяльності за договорами надання транспортних послуг по подачі бетону на відстань та надання послуг спеціалізованої техніки. Замовниками послуг ТОВ «Диск Сервіс» були ТОВ «Диск Бетон», ТОВ «Кодсалтинг Бізнес Групп»,ТОВ «АК АРТ-БУД», ПП «Строй-фактор», ТОВ «Треналофф-траст», ТОВ «Міське будівництво», ФО-П ОСОБА_6, ФО-П ОСОБА_7

Вказане підтверджується договорами надання транспортних послуг по подачі бетону на відстань № 26/03-2012 М від 26.03.2012 р., № 16/03-2012 М від 16.03.2012 р., № 702 від 07.02.2012 р., № 04/01-12 від 04.01.12 р., 4 М від 08.10.2010 р., 3 М від 29.01.2008 р., договорами послуг спеціалізованої техніки №31/05-11 ДС від 31.05.2011 р., № 20/05-11 ДС від 20.05.2011 р., додатковими договорами, актами списання палива, актами приймання-передавання робіт, податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування, у відповідності до ст. 134 Податкового кодексу України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у відповідності до приписів ст. 138 Податкового кодексу України, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4. ст. 138 ПКУ).

Відповідно до п. 138.6. ст. 138 ПКУ собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Крім того, у ст. 139 Податкового кодексу України наведений вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Пунктом 139.1.9 статті 139 визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем були сформовані валові витрати за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей в порядку, визначеному Розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно пункту 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, платники податку самостійно обчислюють суми податкового та/або грошового зобов'язання. Податок на прибуток, відповідно до п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України, нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1. ст. 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно ст. 149 цього Кодексу.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до податкової інспекції податкової звітності з податку на прибуток за 1 півріччя 2011 року та 1-й квартал 2012 року та відповідність даних, що міститься в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку. Будь-яких зауважень щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку з податку на прибуток відповідач не зазначив ані в Акті перевірки, ані в судовому засіданні.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до розділу V Податкового кодексу України, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу положень розділу ІІІ (податок на прибуток підприємств), V (податок на додану вартість) Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат у спірний період часу, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість і тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному позивачем договорі, та підтверджують обґрунтованість формування валових витрат і податкового кредиту за досліджуваною господарською операцією.

Крім того, реальність господарської операції, визначеної у договірі поставки від 18.05.2011 року № 15/05-11, підтверджується подальшим використанням придбаних паливно-мастильних матеріалів на основі даних бухгалтерського обліку та відповідними накладними про переміщення товарно-матеріальних цінностей на підприємстві позивача.

Судом встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Росімпортторг» на момент вчинення спірних фінансово-господарських операцій був юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, знаходився на податковому обліку в органах податкової служби та був платником податку на додану вартість.

Отже, при здійсненні господарських операцій по купівлі товарів у ТОВ «Росімпортторг» та подальшому їх використанні у своїй господарській діяльності в діях позивача була наявна господарська мета, відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав вважати договір поставки від 18.05.2011 року № 15/05-11нікчемним.

Відповідно до пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Таким чином, постачальник позивача ТОВ «Росімпортторг» на час здійснення господарських операцій мав статус юридичної особи, та як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів та був наділений правами видачі податкових накладних, що обумовлює спеціальну податкову правосуб'єктність.

Представником відповідача в судовому засіданні надано до матеріалів справи копії актів перевірок Добропільської ОДПІ Донецької області ДПС, а саме: акт перевірки від 17.02.2012 р. № 73/23-2/37014789 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Росімпортторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Адітум Маркет» за серпень 2011р. та ТОВ «КІСО» за травень, червень, серпень 2011 року; акт перевірки від 18.06.2012р. №10/22-1/37014789 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росімпортторг» щодо господарських операцій з придбання товарів у підприємства ТОВ «Внешпромімпорт» та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання за листопад 2011 року та січень 2012 року; акт перевірки від 15.06.1202р. № 9/15-2/37014789 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росімпортторг» щодо господарських операцій з придбання товарів у підприємства ТОВ «Внешпромімпорт» та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання за березень 2012 року; акт перевірки від 26.06.2012р. №11/22-2/37014789 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росімпортторг» щодо господарських операцій з придбання товарів у підприємства ТОВ «Внешпромімпорт» та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання за лютий 2012 року, які були використані ДПІ у Київському районі м.Донецька Донецької області ДПС при проведенні перевірки і на які відповідач робить посилання при встановленні порушень податкового законодавства з боку позивача.

Як вбачається з акту перевірки від 17.02.2012р. №73/23-2/37014789 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Росімпортторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Адітум Маркет» за серпень 2011р. та ТОВ «КІСО» за травень, червень, серпень 2011 року податковим органом встановлено, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від ПП «Адітум Маркет» до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не надання до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Також не було підтверджено наявність поставок товарів підприємствам-покупцям, що свідчить про те, що правочини між ПП «Адітум Маркет» та покупцями, у тому числі ТОВ «Росімпортторг» здійснені без мети настання реальних наслідків. Також враховано те, що у ПП «Адітум Маркет» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Крім того, встановлено, що у ПП «Кісо» - основний постачальник ПП «Адітум Маркет», відсутні складські, офісні та виробничі приміщення, транспортні засоби для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, переважно з контрагентами, що не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Таким чином, ПП «Адітум Маркет» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відповідно до акту перевірки від 18.06.2012р. №10/22-1/37014789 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росімпортторг» щодо господарських операцій з придбання товарів у підприємства ТОВ «Внешпромімпорт» та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання за листопад 2011 року та січень 2012 року, ТОВ «Внешпромімпорт» не знаходиться за юридичною адресою, наймані працівники відсутні, основні фонди та транспортні засоби відсутні, що свідчить про відсутність фактору реального здійснення господарської діяльності. Таким чном, у ТОВ «Внешпромімпорт» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні виробничі активи, складські приміщення та інші матеріальні активи необхідні для здійснення господарської діяльності.

Актом перевірки від 15.06.2012р. №9/15-2/37014789 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росімпортторг» щодо господарських операцій з придбання товарів у підприємства ТОВ «Внешпромімпорт» та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання за березень 2012 року встановлено, що від Макіївської ОДПІ для використання в роботі надійшла довідка про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Внешпромімпорт» щодо господарських операцій придбання товарів у ТОВ «МАК ОЙЛ ГРУП» та подальшою їх реалізацією по ланцюгу постачання за березень 2012 року, де зазначено, про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною особою. З матеріалів звірки вбачається, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «МАК ОЙЛ ГРУП» та ТОВ «Внешпромімпорт» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинам.

Згідно акту перевірки від 26.06.2012р. №11/22-2/37014789 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росімпортторг» щодо господарських операцій з придбання товарів у підприємства ТОВ «Внешпромімпорт» та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання за лютий 2012 року, вбачається, що від Макіївської ОДПІ для використання в роботі надійшла довідка про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Внешпромімпорт» щодо господарських операцій придбання товарів у лютому 2012 р. у ТОВ «МАК ОЙЛ ГРУП» та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання, оскільки неможливо провести зустрічну звірку у зв'язку із не знаходженням підприємства за юридичною особою. З матеріалів звірки вбачається, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «МАК ОЙЛ ГРУП» та ТОВ «Внешпромімпорт» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинам.

Як вбачається із зазначених актів перевірки, первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Диск Сервіс» щодо здійснення фінансово-господарської діяльності із зазначеними вище контрагентами податковим органом не досліджувались, висновки щодо нікчемності правочинів зроблені на підставі аналізу лише податкової звітності ТОВ «Росімпортторг», ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «Адітум Маркет», ТОВ «КІСО» та ТОВ «МАК ОЙЛ ГРУП» і є припущеннями, на яких вони не можуть ґрунтуватись.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, суд приходить до висновку про безпідставність посилань відповідача в акті №2813/22-2/33221424 від 09.10.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Диск Сервіс» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період травень - червень 2011р., січень - березень 2012р. та податку на прибуток за період ІІ квартал 2011р., І квартал 2012р. по взаємовідносинах із ТОВ «Росімпортторг».

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Стосовно доводів відповідача, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Росімпортторг», є нікчемним, суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд бере до уваги, що умовою для кваліфікації правочину як нікчемного через те, що він порушує публічний порядок, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, визначальне значення має встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник.

З аналізу Акту перевірки та заперечень відповідача проти позову вбачаються обставини, які на думку відповідача свідчать про нікчемність вказаного договору, а саме:

- неможливість фактичного здійснення господарських операцій контрагентами - постачальниками ТОВ «Росімпортторг» по ланцюгу постачання через відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди;

- контрагенти - постачальники ТОВ «Росімпортторг» не знаходяться за місцезнаходженням;

- відсутність товару у ТОВ «Росімпортторг», що був проданий позивачу;

- позивачем не було підтверджено факт поставки товару.

Що стосується відсутності основних засобів та потужностей у контрагента ТОВ «Росімпортторг» по ланцюгу постачання суд зазначає, що в судовому засіданні відповідачем не було надано документів, які б підтвердили, що у договорах, укладених між контрагентами позивача було передбачено, що товар (паливо) мав бути виготовлений або зберігатися саме на виробничих потужностях цього підприємства.

Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагає від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів саме у власності.

Суд не бере до уваги розбіжності, виявлені у даних інших контрагентів позивача при їх співставленні, оскільки в даному випадку будь-яке порушення спричиняє відповідальність та негативні наслідки лише для особи - порушника. Підприємство не може відповідати за будь-які неправомірні дії своїх контрагентів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проаналізувавши вищезазначені норми, суд вважає, що підставою для включення сум за господарськими операціями до складу валових витрат та податкового кредиту є належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, які засвідчують зміст господарської операції, за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Росімпортторг» за перевіряємий період сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а саме, позивачем в підтвердження позовних вимог надана вся первинна документація, в тому числі податкові та видаткові накладні, копії яких досліджені в судовому засіданні, а також документи які підтверджують факт оплати за здійснені господарські операції.

Належне складання та дійсність вказаних первинних документів відповідачем не оспорюється. Підставою для висновків відповідача стало ненадання позивачем документів, які підтверджують постачання паливно-мастильних матеріалів, які є небезпечними вантажами відповідно до Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність у позивача товаро-транспортних накладних в підтвердження факту поставки товару від контрагента ТОВ «Росімпортторг», оскільки ТОВ «Диск Сервіс» отримував товар за договором поставки від 18.05.2011 року № 15/05-11 у ТОВ «Росімпортторг» через АЗС «ЛИДЕР», яка розташована на території ПП «Струм» за адресою: м. Макіївка-7, вул. Суздальська, 31, що передбачено п. 4.1 Договору.

Згідно усної домовленості з ТОВ «Росімпортторг», АЗС «ЛИДЕР» здійснювала відпуск (поставку) товару на адресу позивача на підставі пред'явлення водієм технічного паспорту транспортного засобу, власником якого було ТОВ «Диск Сервіс» та дійсного відкритого подорожного листа. Відпуск товару здійснювався безпосередньо у транспортний засіб позивача, про що працівниками АЗС «ЛИДЕР» робився запис у відомість «Відпуск паливо-мастильних матеріалів по безготівкову розрахунку», яка оформлена персонально на позивача. У відомості зазначалось: дата та час відпуску палива, номер транспортного засобу, прізвище водія, вид палива, кількість відпущеного палива. Дані у відомості посвідчувалися підписами оператора АЗС «ЛИДЕР» та водія. Відомості відпуску палива велись протягом календарного місяця, в якому здійснювався відпуск товару за договором поставки від 18.05.2011 року № 15/05-11. Оплата отриманого товару здійснювалась на підставі рахунків постачальника, видаткових накладних, які оплачувались відповідно до п. 5.2 Договору.

Безпосередня домовленість позивача з АЗС «ЛИДЕР» про відпуск палива відсутня, оскільки відповідно до договору поставки від 18.05.2011 року № 15/05-11 та додаткової угоди від 23.12.2011 р. до договору № 18/05-11 від 18.12.2011 року, обов'язок щодо відпуску товару з АЗС «ЛИДЕР» має забезпечити Постачальник за свій рахунок.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Росімпортторг» і, відповідно, правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат на підставі первинних бухгалтерських документів.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 ст. 70 КАС України при підтвердженні обставини реальності правочину, укладеного з ТОВ «Росімпортторг» та правильності його відображення в податковому обліку позивача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судом встановлено, що ані у відношенні позивача, ані у відношенні керівника ТОВ «Росімпортторг» не було порушено кримінальної справи та не виносився вирок щодо встановлення вини вказаних осіб. Правочини з ТОВ «Росімпортторг» спричинили зміну майнового стану позивача, тобто є реальними, спірні суми податкового кредиту та валових витрат сформовані на підставі достовірних первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції позивача.

Таким чином, відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги і скасувує податкові повідомлення-рішення.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 121, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Диск Сервіс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2012р. №11901/10/22-2/0001592202, №11902/10/0001602202 та №11903/10/0001612202 - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2012р. №11903/10/0001612202, винесене Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Диск Сервіс» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 380733,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2012р. №11902/10/0001602202, винесене Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Диск Сервіс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 28242,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2012р. №11901/10/22-2/0001592202, винесене Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Диск Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59880,00 грн., з яких за основним платежем - 47904,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11976,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Диск Сервіс» здійснені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2236,00 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в судовому засіданні «13» березня 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена «18» березня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.

СудДонецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення13.03.2013
Оприлюднено09.04.2013
Номер документу30482499
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а/0570/14872/2012

Ухвала від 11.04.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Чумак С.Ю.

Ухвала від 25.04.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Чумак С.Ю.

Ухвала від 11.04.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Чумак С.Ю.

Постанова від 13.03.2013

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Ушенко С. В.

Постанова від 13.03.2013

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Ушенко С. В.

Ухвала від 06.03.2013

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Ушенко С. В.

Ухвала від 14.02.2013

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Ушенко С. В.

Ухвала від 20.12.2012

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Ушенко С. В.

Ухвала від 29.01.2013

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Ушенко С. В.

Ухвала від 20.12.2012

Адміністративне

Донецький окружний адміністративний суд

Ушенко С. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні