Ухвала

від 25.04.2013 по справі 2а/0570/14872/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року справа №2а/0570/14872/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Полторацькій С.С.,

за участі представника позивача Ганушевич В.О.,

представників відповідача Пальцун С.О. та Харахаша О.Г.,

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі № 2а/0570/14872/2012 за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Диск Сервіс» про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 11901/10/22-2/0001592202 від 25.10.2012 року на загальну суму 59880 грн., де 47904 грн.-основна сума платежу, 11976 грн.-штрафні санкції;

- № 11902/10/0001602202 від 25.10.2012 року на загальну суму 28242 грн.;

- № 11903/10/0001612202 від 25.10.2012 року на загальну суму 380733 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі акту перевірки № 2813/22-2/33221424 від 09.10.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Диск Сервіс» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період травень - червень 2011р., січень - березень 2012р. та податку на прибуток за період ІІ квартал 2011р., І квартал 2012р. по взаємовідносинах із ТОВ «Росімпортторг» відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.10.2012р. № 11901/10/22-2/0001592202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59 880,00 грн. (за основним платежем - 47 904,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 976,00 грн.), від 25.10.2012р. № 11902/10/0001602202, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 28 242,00 грн. та від 25.10.2012р. №11903/10/0001612202, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на прибуток у сумі 380 733,00 грн. Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнятті відповідачем не у відповідності до норм законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин. Твердження в акті перевірки про завищення сум податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат з податку на прибуток є необгрунтованим та безпідставним. Посилання відповідача на недоліки в роботі контрагентів ТОВ «Росімпортторг» не є об'єктивними та законними обставинами задля висновків про здійснення безтоварних операцій. На підставі викладеного просить задовольнити його позовні вимоги.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасовані.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляції відповідач послався на те, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Податковим кодексом України, Положенням «Про державну податкову службу в Україні», у зв'язку з порушенням позивачем законодавства під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є юридичною.ї особою, як платник податків знаходиться на обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька та є платником податку на додану вартість, що сторонами не заперечується. (т. № 10 а.с. 52).

Згідно з пп. 20.1.4., пп. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20, пп. 75.1.2. п.75.1. ст. 75, пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, п.82.2. ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу відповідача від 25.09.2012р. № 777 останнім проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період травень-червень 2011 року, січень-березень 2012 року та податку на прибуток за період ІІ квартал 2011 року, І квартал 2012 року по взаємовідносинах із ТОВ «Росімпортторг», за результатами якої складено відповідний акт №2813/22-2/33221424 від 09.10.2012 року.

Перевіркою встановлені наступні порушення:

- п. 138.1., п.138.2, ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 380 733,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 р. в сумі 47 090 грн., за 1 квартал 2012 р. в сумі 333 643 грн., у зв'язку з придбанням ТМЦ згідно нікчемних правочинів з ТОВ «Росімпортторг»;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті, в розмірі 47 904,00 грн., у тому числі за травень 2011 р. в сумі 1 876,00 грн., червень 2011 р. в сумі 7 542,00 грн., січень 2012 в сумі 26 071,00 грн., лютий 2012 р. в сумі 12 415,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду за березень 2012 р. в сумі 28 242,00 грн.

Крім того, в ході проведення перевірки по ланцюгу постачання податковими органами встановлено, що контрагентами - постачальниками ТОВ «Росімпортторг» за період, що перевірявся, були ПП «Адітум Маркет» у серпні 2011 року, ТОВ «КІСО» у травні, червні, серпні 2011 року, ТОВ «Внешпромімпорт» у листопаді 2011 року та січні 2012 року. В подальшому пальне, яке було поставлене ТОВ «Росімпортторг» від контрагентів - постачальників було реалізоване позивачем за договором № 18/05-11 від 18.05.2011р.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що при проведенні перевірки не доведена реальність здійснення операцій позивача з ТОВ «Росімпортторг», оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують постачання паливно-мастильних матеріалів, які є небезпечними вантажами.

За результатами вказаної перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.10.2012р. №11901/10/22-2/0001592202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59 880,00 грн. (за основним платежем - 47 904,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 976,00 грн.), від 25.10.2012р. № 11902/10/0001602202, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 28 242,00 грн. та від 25.10.2012р. № 11903/10/0001612202, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення з податку на прибуток у сумі 380 733,00 грн. ( т. № 1 а.с. 54-56).

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Між ТОВ «Росімпортторг» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки від 18.05.2011 року № 18/05-11, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця паливно- мастильні матеріали (далі - ПММ), а саме: бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне паливо, а Покупець приймає та оплачує ПММ згідно умовам договору. За вказаним договором якість ПММ повинна відповідати державним стандартам та вимогам, а також підтверджуватися паспортом якості заводу-виробника. Приймання ПММ здійснюється по кількості, вказаній у накладних, а також з пред'являнням Продавцю довіреності на уповноважену особу. Поставка ПММ здійснюється автотранспортом Покупця за його рахунок. Оплата за придбаний ПММ відбувається згідно рахунку-фактури. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 року з правом пролонгування на той самий строк ( Том 1 а.с. 202-205).

На виконання умов договору від 18.05.2011 року № 18/05-11 ТОВ «Росімпортторг» виписані рахунки-фактури, а саме: від 23.05.2011 року № 13 на дизельне паливо у кількості 3000 л. на загальну суму 27 150,00 грн., від 26.05.2011 року № 18 на дизельне паливо у кількості 3000 л. на загальну суму 27 150,00 грн., від 30.05.2011 року № 21 на дизельне паливо у кількості 1244 л. на загальну суму 11 258,20 грн., від 06.06.2011 року № 24 на дизельне паливо у кількості 5000 л. на загальну суму 45 250,00 грн., від 14.06.2011 року № 26 на дизельне паливо у кількості 5970 л. на загальну суму 54 028,50 грн., від 22.06.2011 року № 32 на дизельне паливо у кількості 4000 л. на загальну суму 36 200,00 грн., від 30.06.2011 року № 36/1 на дизельне паливо у кількості 70 л. на загальну суму 633,50 грн., від 30.05.2011 року № 21 на дизельне паливо у кількості 1244 л. на загальну суму 11 258,20 грн., від 30.06.2011 року №35 на дизельне паливо у кількості 7062 л. на загальну суму 63 911,10 грн., від 03.01.2012 року № 1 на дизельне паливо у кількості 8571,280 л. на загальну суму 79 712,90 грн., від 13.01.2012 року № 12 на дизельне паливо у кількості 2739 л. на загальну суму 25 472,70 грн., від 19.01.2012 року № 18 на дизельне паливо у кількості 5510 л. на загальну суму 51 243,00 грн., від 01.02.2012 року № 47 на дизельне паливо у кількості 8010 л. на загальну суму 74 493,00 грн., від 01.03.2012 року № 84 на дизельне паливо у кількості 5519,500 л. на загальну суму 51 331,36 грн., від 15.03.2012 року № 107 на дизельне паливо у кількості 4464 л. на загальну суму 41 961,60 грн., від 31.03.2012 року № 137 на дизельне паливо у кількості 8016,500 л. на загальну суму 76 156,75 грн.

ТОВ «Росімпортторг» на поставку до позивача дизельного палива виписані також податкові накладні від 24.05.2011 року № 13, від 26.05.2011 року № 17, від 30.05.2011 року № 19, від 06.06.2011 року № 3, від 14.06.2011 року № 7, від 22.06.2011 року № 10, від 30.06.2011 року № 15, від 30.06.2011 року № 13, від 03.01.2012 року № 1, від 13.01.2012 року № 12, від 19.01.2012 року № 26, від 01.02.2012 року № 1, від 02.02.2012 року № 4, від 01.03.2012 року № 1, від 15.03.2012 року № 17, від 31.03.2012 року № 44; та видаткові накладні - від 24.05.2011 року № 18, від 26.05.2011 року № 19, від 30.05.2011 року № 22, від 06.06.2011 року № 24, від 14.06.2011 року № 28, від 22.06.2011 року № 33, від 30.06.2011 року № 38, від 30.06.2011 року № 36, від 03.01.2012 року № 1, від 13.01.2012 року № 12, від 19.01.2012 року № 18, від 01.02.2012 року № 47, від 01.03.2012 року № 84, від 15.03.2012 року № 107, від 31.03.2012 року № 137.

Таким чином, виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ «Росімпортторг» договору знайшло своє відображення в податковому та бухгалтерському обліку позивача, а саме: у рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного звітного (податкового періоду) та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

Факт оплати вказаних ПММ в безготівковій формі підтверджується випискою банку та не є спірним між сторонами.

Відповідно до домовленостей за договором поставки від 18.05.2011 року № 15/05-11, місцем поставки палива є заправочна станція «АЗС «ЛИДЕР» на території ПП «Інтерсойл», яка розташована за адресою: м. Макіївка-7, вул. Суздальська, 31, оскільки позивач не має ємностей для зберігання паливо-мастильних матеріалів.

В якості доказу щодо отримання від TOB «Росімпортторг» дизельного палива позивачем надано журнал обліку/отпуску ПММ по безготівковому розрахунку на АЗС «ЛИДЕР» на території ПП «Інтерсойл, яка розташована за адресою: м. Макіївка-7, вул. Суздальська, 31.

Таким чином, поставка паливо-мастильних матеріалів здійснювалась на умовах самовивозу. На підтвердження транспортування товару позивачем до суду надані відомості дизельного палива.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що позивач використовував паливо, що придбавалось за договором від 18.05.2011 року № 18/05-11, у власній господарській діяльності за договорами надання транспортних послуг по подачі бетону на відстань та надання послуг спеціалізованої техніки. Замовниками послуг ТОВ «Диск Сервіс» були ТОВ «Диск Бетон», ТОВ «Кодсалтинг Бізнес Групп»,ТОВ «АК АРТ-БУД», ПП «Строй-фактор», ТОВ «Треналофф-траст», ТОВ «Міське будівництво», ФО-П ОСОБА_7, ФО-П ОСОБА_5

Вказане підтверджується договорами надання транспортних послуг по подачі бетону на відстань № 26/03-2012 М від 26.03.2012 р., № 16/03-2012 М від 16.03.2012 р., № 702 від 07.02.2012 р., № 04/01-12 від 04.01.12 р., 4 М від 08.10.2010 р., 3 М від 29.01.2008 р., договорами послуг спеціалізованої техніки №31/05-11 ДС від 31.05.2011 р., № 20/05-11 ДС від 20.05.2011 р., додатковими договорами, актами списання палива, актами приймання-передавання робіт, податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (Том 2 а.с. 155-250; Том 3 а.с. 1-40).

Об'єктом оподаткування податком на прибуток відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у відповідності до приписів ст. 138 Податкового кодексу України, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України.

Пунктом 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4. ст. 138 ПКУ).

Відповідно до п. 138.6. ст. 138 ПКУ собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Крім того, у ст. 139 Податкового кодексу України наведений вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Пунктом 139.1.9 статті 139 визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено в судовому засіданні судом першої інстанції, позивачем були сформовані валові витрати за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей в порядку, визначеному Розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно пункту 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, платники податку самостійно обчислюють суми податкового та/або грошового зобов'язання. Податок на прибуток, відповідно до п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України, нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною п. 151.1. ст. 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно ст. 149 цього Кодексу.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до податкової інспекції податкової звітності з податку на прибуток за 1 півріччя 2011 року та 1-й квартал 2012 року та відповідність даних, що міститься в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку. Будь-яких зауважень щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку з податку на прибуток відповідач не зазначив ані в Акті перевірки, ані в судовому засіданні суду першої інстації.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до розділу V Податкового кодексу України, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу положень розділу ІІІ (податок на прибуток підприємств), V (податок на додану вартість) Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат у спірний період часу, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

Виходячи із положень вказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість і тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних, як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції правильно зазначено в постанові, що первинні документи відповідають змісту, відображеному в укладеному позивачем договорі, та підтверджують обґрунтованість формування валових витрат і податкового кредиту за досліджуваною господарською операцією.

Крім того, реальність господарської операції, визначеної у договірі поставки від 18.05.2011 року № 18/05-11, підтверджується подальшим використанням придбаних паливно-мастильних матеріалів на основі даних бухгалтерського обліку та відповідними накладними про переміщення товарно-матеріальних цінностей на підприємстві позивача.

Колегія суддів також зазначає, що контрагент позивача - ТОВ «Росімпортторг» на момент вчинення спірних фінансово-господарських операцій був юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, знаходився на податковому обліку в органах податкової служби та був платником податку на додану вартість.

Отже, при здійсненні господарських операцій по купівлі товарів у ТОВ «Росімпортторг» та подальшому їх використанні у своїй господарській діяльності в діях позивача була наявна господарська мета, відтак, суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав вважати договір поставки від 18.05.2011 року № 18/05-11 нікчемним.

Відповідно до пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Таким чином, постачальник позивача ТОВ «Росімпортторг» на час здійснення господарських операцій мав статус юридичної особи, та як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів та був наділений правами видачі податкових накладних, що обумовлює спеціальну податкову правосуб'єктність.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача надано копії актів перевірок Добропільської ОДПІ Донецької області ДПС, а саме: акт перевірки від 17.02.2012 р. № 73/23-2/37014789 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Росімпортторг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Адітум Маркет» за серпень 2011р. та ТОВ «КІСО» за травень, червень, серпень 2011 року; акт перевірки від 18.06.2012р. №10/22-1/37014789 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росімпортторг» щодо господарських операцій з придбання товарів у підприємства ТОВ «Внешпромімпорт» та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання за листопад 2011 року та січень 2012 року; акт перевірки від 15.06.1202р. № 9/15-2/37014789 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росімпортторг» щодо господарських операцій з придбання товарів у підприємства ТОВ «Внешпромімпорт» та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання за березень 2012 року; акт перевірки від 26.06.2012р. №11/22-2/37014789 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Росімпортторг» щодо господарських операцій з придбання товарів у підприємства ТОВ «Внешпромімпорт» та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання за лютий 2012 року, які були використані ДПІ у Київському районі м.Донецька Донецької області ДПС при проведенні перевірки і на які відповідач робить посилання при встановленні порушень податкового законодавства з боку позивача ( Том 10 а.с. 57-96).

Не приймаючи до уваги посилання відповідача на вказані акти перевірок, суд першої інстанції правильно зазначив, що вони не містять аналізу відносин вказаних підприємств з позивачем, первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «Диск Сервіс» щодо здійснення фінансово-господарської діяльності із зазначеними вище контрагентами податковим органом не досліджувались, висновки щодо нікчемності правочинів зроблені на підставі аналізу лише податкової звітності ТОВ «Росімпортторг», ТОВ «Внешпромімпорт», ПП «Адітум Маркет», ТОВ «КІСО» та ТОВ «МАК ОЙЛ ГРУП» і є припущеннями, на яких вони не можуть ґрунтуватись.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача в акті №2813/22-2/33221424 від 09.10.2012р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Диск Сервіс» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період травень - червень 2011р., січень - березень 2012р. та податку на прибуток за період ІІ квартал 2011р., І квартал 2012р. по взаємовідносинах із ТОВ «Росімпортторг».

В свою чергу, обставина реального здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в податковому обліку доведена в цій адміністративній справі на підставі досліджених доказів.

Що стосується відсутності основних засобів та потужностей у контрагента ТОВ «Росімпортторг» по ланцюгу постачання суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем не доведено, що товар (паливо) мав бути виготовлений або зберігатися саме на виробничих потужностях цього підприємства.

Відповідачем також не доведено, що продаж вказаного товару вимагає від контрагента позивача наявності виробничих потужностей та певних основних засобів саме у власності.

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги розбіжності, виявлені у даних інших контрагентів позивача при їх співставленні, оскільки в даному випадку будь-яке порушення спричиняє відповідальність та негативні наслідки лише для особи - порушника. Підприємство не може відповідати за будь-які неправомірні дії своїх контрагентів.

Дослідженими доказами підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Росімпортторг» за перевіряємий період сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а саме, позивачем в підтвердження позовних вимог надана вся первинна документація, в тому числі податкові та видаткові накладні, копії яких досліджені в судовому засіданні, а також документи які підтверджують факт оплати за здійснені господарські операції.

Належне складання та дійсність вказаних первинних документів відповідачем не оспорюється. Підставою для висновків відповідача стало ненадання позивачем документів, які підтверджують постачання паливно-мастильних матеріалів, які є небезпечними вантажами відповідно до Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача на відсутність у позивача товаро-транспортних накладних в підтвердження факту поставки товару від контрагента ТОВ «Росімпортторг», оскільки ТОВ «Диск Сервіс» отримував товар за договором поставки від 18.05.2011 року № 15/05-11 у ТОВ «Росімпортторг» через АЗС «ЛИДЕР», яка розташована на території ПП «Струм» за адресою: м. Макіївка-7, вул. Суздальська, 31, що передбачено п. 4.1 Договору.

Згідно усної домовленості з ТОВ «Росімпортторг», АЗС «ЛИДЕР» здійснювала відпуск (поставку) товару на адресу позивача на підставі пред'явлення водієм технічного паспорту транспортного засобу, власником якого було ТОВ «Диск Сервіс» та дійсного відкритого подорожного листа. Відпуск товару здійснювався безпосередньо у транспортний засіб позивача, про що працівниками АЗС «ЛИДЕР» робився запис у відомість «Відпуск паливо-мастильних матеріалів по безготівкову розрахунку», яка оформлена персонально на позивача. У відомості зазначалось: дата та час відпуску палива, номер транспортного засобу, прізвище водія, вид палива, кількість відпущеного палива. Дані у відомості посвідчувалися підписами оператора АЗС «ЛИДЕР» та водія. Відомості відпуску палива велись протягом календарного місяця, в якому здійснювався відпуск товару за договором поставки від 18.05.2011 року № 15/05-11. Оплата отриманого товару здійснювалась на підставі рахунків постачальника, видаткових накладних, які оплачувались відповідно до п. 5.2 Договору.

Безпосередня домовленість позивача з АЗС «ЛИДЕР» про відпуск палива відсутня, оскільки відповідно до договору поставки від 18.05.2011 року № 15/05-11 та додаткової угоди від 23.12.2011 р. до договору № 18/05-11 від 18.12.2011 року, обов'язок щодо відпуску товару з АЗС «ЛИДЕР» має забезпечити Постачальник за свій рахунок.

Відповідачем вказані обставини та доводи позивача в цій частині належними доказами не спростовані.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Повний текст складений 29 квітня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі № 2а/0570/14872/2012 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова