Ухвала

від 20.11.2006 по справі 8а/268-3020

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8а/268-3020

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

20.11.06                                                                                           Справа  № 8а/268-3020

                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді                                  Дубник О.П.

суддів                                                      Бобеляк О.М.

                                                                Орищин Г.В.

При  секретарі  судового  засідання     Ніколайчук С.В.

розглянув     апеляційну скаргу  Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі ОДПІ) від 09.10.06р. №64474/7/10-015

на постанову господарського суду Тернопільської області від 28.08.2006р.

у справі          №8а/268-3020

за позовом           Приватного підприємства (далі ПП) «Виробничо транспортне підприємство «Харчовик»(далі «ВТП «Харчовик»), с.Довжанка

до                     Тернопільської ОДПІ, м.Тернопіль

про          визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000112305/038347 від 26.06.06р., №0000122305/1/38330 від 26.06.06р., протоколу про адміністративне правопорушення від 15.05.06р. серії КН №030566 про накладення стягнення на Тхорик Ю.Я. в розмірі заробітку

за участю представників

          від  позивача – не з'явився;

                         від  відповідача – Мулик П.М. –представник (дов. у справі).

          Розпорядженням голови суду, яке знаходиться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суду.

          Права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51 КАС України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Технічна  фіксація  судового  процесу  здійснювалась з  допомогою  програмно-апаратного  комплексу “Оберіг”.

Позивач належним чином був повідомлений про час та місце засідання суду (докази цього знаходяться в матеріалах справи).

Постановою господарського суду Тернопільської області від 28.08.2006р. у справі №8а/268-3020 (суддя Г.А.Жук) частково задоволено позов ПП «ВТП «Харчовик»»до Тернопільської ОДПІ та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача №0000112305/038347 від 26.06.06р., №0000122305/1/38330 від 26.06.06р., якими позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 453,33 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 226,50 грн., з податку на прибуток в сумі 575 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 172,50 грн. з моменту їх прийняття.

          В задоволені адміністративного позову в частині визнання нечинним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення від 15.05.06р. серії КН №030566 відмовлено.

Постанова суду  в частині задоволених позовних вимог мотивована п.п.1.4, 1.8 ст.1, п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.7 п.7.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №333/94-ВР, п.11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про безпідставність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем правомірно віднесено до валових витрат у III кв./05р. суму 2266,67 грн., сплачену за товарно-матеріальні цінності (клей), які безпосередньо використовувались в його господарській діяльності, та правомірно включено до складу податкового кредиту за липень 2005р. суму 453,33 грн. податку на додану вартість, нараховану і сплачену в ціні придбаного останнім товару (клею), як підтверджену належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Щодо відмови в задоволені решти позовних вимог про визнання нечинним та скасування протоколу про адміністративне правопорушення від 15.05.06р. серії КН №030566 про накладення стягнення на Тхорик Ю.Я. в розмірі заробітку, суд першої інстанції виходив з того, що даним протоколом не порушено право юридичної особи, тобто позивача у цій справі.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, Тернопільська ОДПІ оскаржила рішення в частині задоволених вимог, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, наполягаючи на тому, що позивач в порушення норм п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №333/94-ВР завищив валові витрати за 3 квартал 2005 року та зайво відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ПП «Транстехмаш»(продавець), оскільки сума податку на додану вартість, віднесена до податкового кредиту не знаходить підтвердження в податкових зобов'язаннях продавця цих товарів, а податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції, в продавця відсутня копія податкової накладної (згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія запишається у продавця товарів).

Крім того, апелянт вважає, що законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України, чого зроблено не було, і за таких обставин справи постанову суду в оскаржуваній частині слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.   

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

актом перевірки №10056/23-02/2/31490657 від 15.05.06р. «Про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «ВТП «Харчовик»з питань взаємовідносин з ПП «Транстехмаш»за період з 01.01.04р. по 31.12.05р.»зафіксовано порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №168/97-ВР),  в результаті чого останнім завищено податковий кредит за липень 2005р. на суму 453,33 грн. та занижено податок на додану вартість за липень 2005р. на аналогічну суму.

Також, даним актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №333/94-ВР, у редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-Вр, із змінами та доповненнями (далі Закон №283/97-ВР), в результаті чого ПП «ВТП «Харчовик»завищено валові витрати за III кв./05р. в сумі 2,3 тис. грн.. та занижено податок на прибуток за цей же період в сумі 575 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Тернопільська ОДПІ 19.05.06р. прийняла податкові повідомлення-рішення:

-          №0000122305/029734, яким згідно з п.п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями (далі Закон №2181-Ш), відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 747,5 грн., з яких 575 грн. основний платіж та 172,5 грн. штрафні (фінансові) санкції;

-          №0000112305/029733, яким згідно з п.п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-Ш, відповідно до п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 679,5 грн., з яких 453 грн. основний платіж та 226,5 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатом адміністративного оскарження позивачем вищенаведених податкових повідомлень-рішень Тернопільською ОДПІ 26.06.06р. прийнято податкові повідомлення-рішення №0000112305/038347 та №0000122305/1/38330, які аналогічні за своїм змістом оскаржуваним і є предметом спору у цій справі.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В ході перевірки перевіряючими встановлено, що згідно даних податкового обліку позивача, останній отримав від ПП «Транстехмаш» товарно-матеріальні цінності (клей) на загальну суму 2720 грн., в тому числі податок на додану вартість складає 453,33 грн., що підтверджується видатковою накладною №128 від 15.07.2005 року та податковою накладною від 15.07.2005 року №128 на загальну суму 2720 грн. (податок на додану вартість - 453,33 грн.), оплата за які проведена готівкою згідно квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 15.07.2005 року (вказані документи наявні в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач включив до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2005 року вартість придбаної згідно вищенаведених накладних продукції на суму 2266,67 грн., а податок на додану вартість в сумі 453,33 грн. по податковій накладній від 15.07.2005 року №128 включив до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2005 року.

Зокрема, в акті перевірки апелянт зазначає, що ПП «Транстехмаш» не був власником переданого позивачу товару (клею) в розумінні ст.655 ЦК України, тому продаж (поставка) товару згідно п.1.31 ст.1 Закону №283/97-ВР та ст.1 Закону №168/97-ВР, не відбувся і ПП «Транстехмаш», порушуючи п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, виписало податкову накладну на операції, які не є купівлею-продажем чи поставкою, оскільки по своїй суті не передбачають перехід права власності.

Статтею 658 ЦК України передбачено, що добросовісний набувач, який не знав і не міг знати, що набуває майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, стає власником такого майна (набуває права власності на нього).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-XIV, із змінами та доповненнями, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для включення сум до податкового кредиту є належним чином оформлені податкові накладні.

Дослідивши наявну у справі податкову накладну від 15.07.2005 року №128, судова колегія вважає підставним висновок суду першої інстанції, що позивачем суму податку на додану вартість за липень 2005р в розмірі 453,33 грн. віднесено до податкового кредиту на підставі такої правомірно, так як остання відповідає вищенаведеним нормам законодавства.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.  обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

Як доведено матеріалами справи, придбаний позивачем товар (клей) безпосередньо використовувався ним в технологічному процесі виробництва ПП "ВТП "Харчовик", а саме: пакування виробленої власної готової продукції - паличок кукурудзяних в пачки, тому такі витрати правомірно трактуються місцевим господарським судом як пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Отже, апеляційна інстанція вважає підставним висновок суду першої інстанції, що позивачем правомірно включено вартість оплаченого товару до валових витрат та відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту за період, що перевірявся. Господарські зобов'язання контрагентів за усною угодою купівлі-продажу не визнанні недійсними в установленому порядку.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, ч.5 ст.254 КАС  України –

Львівський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.          Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 28.08.06р. у цій справі - без змін.  

2.          Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст.211, 212 КАС України.

Головуюча-суддя                                                                   О.П. Дубник

суддя                                                                                         О.М.Бобеляк

суддя                                                                                         Г.В. Орищин