Рішення

від 04.04.2013 по справі 914/364/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.13 року Справа № 914/364/13-г

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Ділай М.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент», Львівська область, м. Миколаїв,

до відповідача: Приватного підприємства «Фірма «Любе», м. Львів,

про: стягнення 122 161 грн. 05 коп. суми основного боргу, 3 828 грн. 81 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Зеліско О. В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Гнаткевич І. - директор;

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Приватного підприємства «Фірма Любе» про стягнення 122 161 грн. 05 коп. суми основного боргу, 3 828 грн. 81 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.01.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 19.02.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 29.01.2013 року рекомендованою поштою №81600 0174987 7, відповідач - 29.01.2013 року рекомендованою поштою №79017 0383842 4 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи 19.02.2013 року відкладено на 12.03.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Судове засідання 12.03.2013 року відкладено на 04.04.2013 року.

Представник позивача в судове засідання 04.04.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання з'явився, 12.03.2013 року подав відзив на позовну заяву (вх. № 6705/13), у якому визнає суму заборгованості та просить суд розстрочити виконання рішення на чотири місяці, у зв'язку із важким матеріальним становищем.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 00293025, знаходиться за адресою: 81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, буд 1, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №158006 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне підприємство «Фірма«Любе» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 23956020, знаходиться за адресою: 79017, Львівська область, м. Львів, вул. Погулянка, буд. 12Г, квартира 1 що підтверджується інформаційною довідкою (докази в матеріалах справи).

01.01.2011 року між Відкритим акціонерним товариством «Миколаївцемент», правонаступником якого згідно статуту ПАТ «Миколаївцемент», затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ «Миколаївцемент» від 29.04.2011 року №15, є Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент» (надалі - позивач, продавець) та Приватним підприємством «Фірма»Любе» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки цементу №ПР11-9 (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити цемент (надалі - товар) та послуги у кількості, асортименті, в терміни і за ціною відповідно до умов договору.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору від 01.01.2011 року №ПР11-9 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.

Вказаний договір за своєю правовою природою, основними та не основними (другорядними) ознаками є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що оплата покупцем за товар і витрати, пов'язані з його доставкою, проводиться на умовах стовідсоткової попередньої оплати на поточний рахунок продавця, якщо інший порядок розрахунків не обумовлено іншим пунктом даного договору чи додатковою угодою або специфікацією до договору.

У випадку поставки на умовах післяплати покупець зобов'язаний здійснити оплату товару у розмірі ста відсотків від вартості товару, поставленого продавцем, протягом семи робочих днів з моменту поставки товару, якщо інше не передбачено специфікацією чи іншим додатком до даного договору.

Специфікацією №1 від 01.01.2011 року до Договору встановлено, що поставка продавцем товару покупцю проводиться на умовах відтермінування платежу на загальну суму 150 000 грн. 00 коп. з терміном оплати до 30 днів з дати відвантаження.

Розділом 6 договору встановлено відповідальність сторін, розділом 9 - дію договору.

Так, згідно пункту 6.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 6.2. договору у випадку порушення покупцем термінів оплати товару, згідно умов договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми за кожен день протермінування.

Пунктом 9.1. сторони погодили, що договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, в період з 23 січня 2011 року по 13 листопада 2011 року на адресу відповідача був відвантажений та доставлений портландцемент згідно умов Договору на загальну суму 1 435 392 грн. 44 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними (належним чином завірені копії вказаних видаткових накладних долучено до матеріалів справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару за договором належним чином не виконав, здійснивши часткову оплату за поставлений товар в розмірі 1 412 672 грн. 41 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість.

Станом на 10.01.2013 року відповідач не здійснив повний розрахунок по наступних накладних: №11033913 від 23.10.2011 року на суму 11 472 грн. 34 коп.; №11035513 від 01.11.2011року на суму 54 561 грн. 31 коп.; № 11037170 від 13.11.2011р. на загальну суму 56 127 грн. 40 коп.(докази в матеріалах справи).

З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачу Претензією від 08.10.2012 року №06490 з вимогою про сплату заборгованості в сумі 122 161 грн. 05 коп.

Дану вимогу відповідач задовольнив лише частково, сплативши частину боргу на суму 10 000 грн.00 коп. (належним чином завірену копію вказаної претензії долучено до матеріалів справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого за договором товару становить 122 161 грн. 05 коп., станом на час розгляду справи в судовому засіданні доказів погашення вказаної заборгованості сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Договору про поставку товару від 01.01.2011 року №ПР11-9, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вищий господарський суд України у пункті 1 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» вказує, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року №9/252-10).

Окрім суми основної заборгованості, позивачем заявлено до стягнення 3 828 грн. 81 коп. трьох відсотків річних в порядку ст. 625 ГПК України (розрахунок суми трьох відсотків річних в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім цього, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення на чотири місяці у зв'язку з скрутним матеріальним становищем підприємства.

Пунктом 6 частини першої статті 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктом 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Враховуючи те, що до заяви не додано належних та допустимих доказів в підтвердження викладених в заяві обставин щодо неможливості чи утруднення виконання рішення, а також те, що представник позивача заперечує проти розстрочки виконання рішення, суд дійшов до висновку, що клопотання Приватного підприємства «Фірма»Любе» від 12.03.2013 року (вх. №6705/13) про розстрочку виконання рішення слід відхилити.

Заслухавши пояснення сторін, оглянувши та дослідивши подані документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем визнаний, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2 519 грн. 80 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Приватного підприємства «Фірма»Любе» (79017, Львівська область, м. Львів, вул. Погулянка, буд. 12, квартира, 1; код ЄДРПОУ 23956020) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» (81600, Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Стрийське шосе, буд 1; код ЄДРПОУ 00293025) 122 161 грн. 05 коп. суми основної заборгованості за договором, 3 828 грн. 81 коп. трьох відсотків річних та 2 519 грн. 80 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

04.04.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 08.04.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.