Постанова

від 21.03.2013 по справі 2а/0570/13637/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 р. Справа №2а/0570/13637/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - суддіУшенка С.В.,

при секретарі - Ромашовій О.О.

за участю

представника позивача - Огієнка І.В. (діє на підставі наказу),

представника позивача - Базишена Р.О. (діє на підставі довіреності),

представника відповідача - Леонова І.Е. (діє на підставі довіреності),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Агрополіс» до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2012р. № 0000562341 та № 0000572341, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК Агрополіс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2012р. №0000562341 та №0000572341 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що висновки акту перевірки № 2485/22-313/36011064 від 04.10.2012р., за якими прийняті спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються відповідними первинними документами та нормами чинного законодавства.

На підставі викладеного, просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.10.2012р. № 0000562341 на суму за основним платежем 121402,00 грн., штрафні санкції - 65387,00 грн. та № 0000572341 на суму за основним платежем 151753,00 грн., штрафні санкції - 70493,00 грн.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, і докази в обґрунтування своєї правової позиції та просять позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволенняпозовних вимог на підставах, викладених у письмових запереченнях (т. Iа.с. 85-92). Вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК Агрополіс» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради з 19.06.2008 року за № 1 266 102 0000 030571 (код ЄДРПОУ 36011064), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т. Іа.с. 59), статутом відповідача (т. Іа.с. 56-58).

Відповідно до довідки про взяття на облік (т. Іа.с. 66), відповідач знаходиться на податковому обліку в ДПІ в Куйбишевському районі м. Донецька з 20.06.2008р. за №11495.

З 07.07.2008 року позивач зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом № 100126258 НБ № 039750 (т. І а.с.61).

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (надалі ПК України), на підставі наказу ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 01.10.2012р. № 497, посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Агрополіс» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період вересень-грудень 2009 року, січень-липень 2010 року та податку на прибуток за період вересень-грудень 2009 року, січень-липень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Донстройтранс» (код ЄДРПОУ 36306165), та подальшої реалізації ТМЦ, робіт (послуг) отриманих від ТОВ «Донстройтранс».

Копію наказу від 01.10.2012р. № 497 вручено 02.10.2012р. під розписку керівнику підприємства ТОВ «ТПК Агрополіс» Огієнко Ігорю В’ячеславовичу (т. Vа.с. 25).

Зазначена перевірка проводилась з 01.10.2012 по 03.10.2012р. з відома посадових осіб ТОВ «ТПК Агрополіс».

Вищезазначені факти не оспорювались та не заперечувались представниками сторін у судовому засіданні.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було складено акт від 04.10.2012 року № 2485/22-313/36011064 (т. І а.с. 12-26) та встановлені наступні порушення:

- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТПК Агрополіс» при придбанні товарів у ТОВ «Донстройтранс» (код ЄДРПОУ 36306165);

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент здійснення господарських операцій) в частині включення до податкового кредиту сум по господарських операціях, які не здійснювались, не пов'язані з господарською діяльністю та не підтверджені податковими накладними, що призвело до завищення податкового кредиту та сумі, яка підлягає сплаті до бюджету, у сумі 121404,00 грн., у тому числі по періодах: вересень 2009р. - 6341,00 грн., жовтень 2009р. - 7441,00 грн., листопад 2009р. - 6154,00 грн., грудень 2009р. - 10550,00 грн., січень 2010р. - 13606,00 грн., лютий 2010р. - 4567,00 грн., березень 2010р. - 15042,00 грн., квітень 2010р. - 12353,00 грн., травень 2010р. - 16828,00 грн., червень 2010р. - 16181,00 грн., липень 2010р. - 12339,00 грн.;

- п. 5, п. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (в редакції, яка діяла на момент здійснення господарських операцій) в частині включення до валових сум по господарських операціях, які здійснювались, що призвело до завищення скоригованих валових витрат та заниження чистої суми податку на прибуток, у тому числі по періодах: 3 квартали 2009 року - 21645,00 грн., 2009 рік - 130785,00 грн., 1 квартал 2010 року - 166075,00 грн., 1 півріччя 2010 року - 226810,00 грн., 3 квартали 2010 року - 61695,00 грн.;

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 7.1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент здійснення господарських операцій) в частині оформлення податкових накладних по господарських операцій, які не здійснювались.

Вищезазначений акт перевірки підписаний керівником позивача із запереченнями.

За висновками акту перевірки Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.10.2012 року № 0000562341 на суму за основним платежем 121402,00 грн., штрафні санкції - 65387,00 грн. та № 0000572341 на суму за основним платежем 151753,00 грн., штрафні санкції - 70493,00 грн. (т. І а.с. 10, 11).

У судовому засіданні судом було поставлене питання представникові відповідача щодо посилання податкового органу на акт перевірки № 2485/23-313/36011064 від 04.10.2012 року у спірних податкових повідомлення-рішеннях, на що представником відповідача були надані поясненняпро вчинення посадовими особами ДПІ описки у податкових повідомленнях-рішеннях №0000562341 та №0000572341 від 04.10.2012 року, а саме замість посилання на акт перевірки № 2485/22-313/36011064 від 04.10.2012 року, ДПІ зазначено № 2485/23-313/36011064 від 04.10.2012 року. Представник відповідача просив вважати податкові повідомлення-рішення від 04.10.2012р. №0000562341 та №0000572341 такими, які прийняті на підставі акту перевірки № 2485/22-313/36011064 від 04.10.2012 р.

Як вбачається з податкового повідомлення-рішення № 0000562341 від 04.10.2012р., воно прийнято у зв'язку із встановленням порушень п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що стало підставою для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 186789,00 грн., у тому числі за основним платежем 121402,00 грн., за штрафними санкціями - 65387,00 грн. (т. І а.с. 11).

Податкове повідомлення-рішення № 0000572341 від 04.10.2012р. прийнято відповідачем у зв'язку із встановленням порушень ст. 13 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р., що стало підставою для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 222246,00 грн., у тому числі за основним платежем 151753,00 грн., за штрафними санкціями - 70493,00 грн. (т. І а.с. 10).

Проте, суд звертає увагу сторін на те, що зазначені порушення, за які позивача притягнуто до відповідальності спірними податковими повідомленнями-рішеннями, не відповідають порушенням, які встановлені в акті перевірки від 04.10.2012 року № 2485/22-313/36011064 (т. Іа.с. 12-26), на підставі якого вони прийняті.

У відповідності до п.86.8ст.86 Податкового кодексу України,податковеповідомлення-рішенняприймаєтьсякерівникомподаткового органу (його заступником) протягом десяти робочихднів з дня, наступного за днем врученняплатникуподатків акта перевірки у порядку, передбаченомустаттею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податковихповідомлень-рішень (за результатамифактичноїперевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такоїперевірки до органу державноїподатковоїслужби за основниммісцемоблікуплатникаподатків), а за наявностізапереченьпосадовихосібплатникаподатків до акта перевіркиприймається з урахуваннямвисновку про результатирозглядузаперечень до акта перевірки - протягомтрьохробочихднів, наступних за днем розглядузаперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З урахуванням вищезазначених приписів ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається, зокрема, на підставі та з урахуванням висновків акта перевірки.

Таким чином, у даному випадку відповідачем були безпідставно прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.10.2012р. № 0000562341 та № 0000572341, а відтак спірні рішення є незаконними і підлягають скасуванню.

Окрім того, з матеріалів справи встановлено, що позивач знаходився в правових відносинах з ТОВ «Донстройтранс».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради з 17.12.2008 року (код ЄДРПОУ 36306165), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (т. Іа.с. 55).

З 02.04.2009 року ТОВ «Донстройтранс» зареєстровано у якості платника податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом № 100220081 НБ №107866 (т. І а.с. 53).

Відповідно до ліцензії № 485205 серії АВ, видами господарської діяльності ТОВ «Донстройтранс» є надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», дозволений вид робіт - внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, строк даної ліцензії з 19.08.2009 по 18.08.2014 року.

Зазначені вище обставини не є спірними між сторонами і, окрім цього, підтверджені актом перевірки.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Донстройтранс», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість звітного податкового періоду суми, пов'язаних із виконанням правочину, укладеного з ТОВ «Донстройтранс».

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочин, який укладений позивачем з ТОВ «Донстройтранс» не був спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

01.09.2009 року між ТОВ «ТПК Агрополіс» (замовник) та ТОВ «Донстройтранс» (виконавець) був укладений договір № 09/09, відповідно до умов якого замовник - ТОВ «ТПК Агрополіс» доручає виконавцю проведення транспортування товару транспортом виконавця. Виконавець приймаєнасебе виконанняпереліченихробітзтоваром, щоналежить ТОВ «ТПК Агрополіс» (т. І а.с. 49).

З метою виконання зазначеного договору, між ТОВ «ТПК Агрополіс» та ТОВ «Донстройтранс»булиукладені додаткові угодивід 01.11.2009р. та від 01.12.2009р. до договору № 09/09 від 01.09.2009 року (т. І а.с.50, 51), а також акти здачі-приймання виконаних робіт з перевезення автомобільним транспортом і податкові накладні (т.І а.с.27-48).

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на доданувартість»№ 168/97-ВР (в редакції, яка діяла на момент вчинення спірних правовідносин) не підлягаютьвключенню до складу податкового кредиту сумисплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбаннямтоварів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (в редакції, яка діяла на момент вчинення спірних правовідносин).Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податковоїнакладної;

б) дату виписуванняподатковоїнакладної;

в) повнуабоскороченуназву, зазначену у статутних документах юридичної особи абопрізвище, ім'я та по батьковіфізичної особи, зареєстрованої як платникподатку на доданувартість;

г) податковий номер платникаподатку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їхкількість (обсяг, об'єм);

є) повнуабоскороченуназву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахуванняподатку;

з) ставку податку та відповідну суму податкуу цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, щопідлягаютьсплаті з урахуваннямподатку.

Таким чином, дослідженні в судовому засіданні податкові накладні, оформлені на виконання договору з позивачем, відповідають встановленим Законом умовам, податкові накладні складені належним чином, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою, що підтверджується матеріалами справи.

Товарний рух (перевезення молока) підтверджується товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи, що підтверджують виконання зобов'язань за вказаним договором.

Таким чином, нікчемність укладеного правочину та фактичне не надання послуг, спростовуються первинними господарськими документами.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1., платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1. цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12., 7.13., 7.14., 14.1., 16.9. та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1. статті 6 цього Закону. При цьому, за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку надають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до податкової інспекції податкової звітності з податку на прибуток та відповідність даних, що міститься в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку. Будь-яких зауважень щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку з податку на прибуток відповідач не зазначив ані в Акті перевірки ані в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 цього Закону, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1. пункту 5.2. цієї ж статті Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. цієї статті.

Крім того, у п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведений вичерпний перелік операцій, за якими витрати платника податків не включаються до складу валових витрат, оскільки у п. 5.10. наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем були сформовані валові витрати за фактом отримання послуг в порядку, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пункту 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному позивачем договорі, та підтверджують обґрунтованість формування валових витрат за досліджуваною господарською операцією.

Що стосується посилань відповідача на постанову старшого слідчого з ОВС управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ДПС України підполковника податкової міліції Мойсеєнко В.В. від 12.04.2012р. про порушення кримінальної справи № 69-150 за фактами вчинення групою осіб злочинів у сфері господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки встановлено, що з урахуванням викладеного в постановівід 12.04.2012р. про порушення кримінальної справи № 69-150 за фактами вчинення групою осіб злочинів у сфері господарської діяльності ТОВ «Донстройтранс» в матеріалах кримінальної справи достатні дані, які вказують на наявність в діях ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ознак складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представників сторін, обвинувальний вирок суду зарезультатами розгляду зазначеної кримінальної справи не виносився. Окрім того, із постанови слідчого про порушення кримінальної справи не вбачається жодних встановлених обставин щодо вчинення позивачем або його контрагентом ТОВ «Донстройтранс» кримінально-караних діянь з приводу укладення та здійснення спірного в даній адміністративній справі правочину.

Податковим кодексом України врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом «а» п. 185.1 ст. 185 визначено, що об'єктом оподаткування є зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до Постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З акту перевірки вбачається, щоТОВ «Донстройтранс» під час укладення та виконання спірного договору було зареєстровано як юридична особа, знаходилось на податковому обліку та було платником податку на додану вартість.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Донстройтранс» на час здійснення господарських операцій мав статус юридичної особи, і, як наслідок, мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів надання послуг.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, що є недопустимим. Його позиція про те, що цей договір очевидно суперечить інтересам держави та суспільства, не підкріплена жодними належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями.

Таким чином, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності, спрямованої на виконання робіт, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що визначені в акті перевірки порушення, не знайшли обґрунтованого підтвердження під час розгляду справи судом, що дає підстави для висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту і валових витрат по спірним господарським операціям за період з вересня 2009 по липень 2010р.

З огляду на викладене, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч законодавству України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Як передбачено пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

На підставі ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено суду правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Агрополіс» до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2012р. № 0000562341 та № 0000572341 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Агрополіс» до Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2012р. № 0000562341 та № 0000572341 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 04.10.2012р. № 0000562341на суму за основним платежем 121402,00 грн., штрафні санкції - 65387,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 04.10.2012р. № 0000572341 на суму за основним платежем 151753,00 грн., штрафні санкції - 70493,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Агрополіс» понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 2236 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 21 березня 2013 року.

Постанова виготовлена у повному обсязі 26 березня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ушенко С. В.