Постанова

від 01.04.2013 по справі 2а-12775/12/0170/12

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-12775/12/0170/12

01.04.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра-Палас"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Бабченко Людмила Павлівна, довіреність № 121/9/10-00 від 05.03.12

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра-Палас" та Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 21.01.2013 у справі № 2а-12775/12/0170/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра-Палас" (Алупкінське шосе, 12 А, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98659)

до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра-Палас" задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 26.10.2012 №0004982301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1120,00грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 280,00грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 10.10.2012 №0004992301 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 190,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 26.10.2012 №0005002301 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 934,00грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 233,50грн., в задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра-Палас" надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та прийняття рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Також від Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в який ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2013 в частині задоволених позовних вимог та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра-Палас" підлягає задоволенню, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальміра-Палас" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 10.10.2012 №0004992301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4542,00грн., від 26.10.2012: № 0004982301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 8209,00 грн., у тому числі: основний платіж- 6829,00 грн. та штрафні санкції-1380,00 грн. та №0005002301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 156738,00грн., у тому числі: основний платіж-125390,00грн., штрафні санкції-31348,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги,суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не надано первинних документів бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження обґрунтованості понесених валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з: ПП "Севелітстрой", ПП "Комманд", ПП "Габарит груп", у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень- рішень, що оскаржуються, в частині зменшення від'ємного значення, донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по вказаним операціям.

Із такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 10.10.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0004992301 про зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4542,00грн., також 26.10.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0004982301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 8209,00 грн., у тому числі: основний платіж- 6829,00 грн. та штрафні санкції-1380,00 грн. та №0005002301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 156738,00грн., у тому числі: основний платіж-125390,00грн., штрафні санкції-31348,00 грн.

Передумовою зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість став акт №1941/22-01/32003264/194 від 10.10.2012 документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства з: ПП "Севелітстрой" (ЄДРПОУ 35096833), ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656),ПП "Комманд" (ЄДРПОУ 37081766), ПП "Габаріт Груп" (ЄДРПОУ 35941644) за період з 01.09.2009 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлені порушення позивачем:підпункту 5.2.1 пункту5.2.,підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5,підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ,пункту 138.4,пункту 138.6 статті 138 , підпункту 139.1.9 статті 139, підпункту 144.1 статті 144 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 4542,00 грн., в тому числі: за 1-й квартал 2010 у сумі 280,00 грн., за 1-е півріччя 2010року у сумі 2456,00 грн., за 1-й квартал 2011року у сумі 2086,00 грн., та заниження податку на прибуток у сумі 6829,00 грн., в тому числі:за 3-й квартал 2010року в сумі 3679,00 грн., за 2010 року у сумі 5221,00 грн., за 2-3 квартал 2011року у сумі 872,00 грн. за 2-4 квартали 2011року в сумі 1308,00 грн.;підпункти 7.4.1, 7.4.5. пункту7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункти: 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 125390,00 грн.,у тому числі: за листопад 2009 року у сумі 934,00 грн., за травень 2010року-у сумі 102926,00 грн., за серпень 2010року- у сумі 211249,00 грн. за жовтень 2010року- у сумі 381,00 грн.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги відповідача щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток по операціям з ПП "Ротонда Торг": в сумі 1120,00 грн., про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 190,00грн. та в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 934,00 грн., через наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПП "Ротонда Торг" було укладено 05.11.2009 договір купівлі-продажу №05/10/09, відповідно до якого продавець був зобов'язаний передати на адресу покупця вироби з буку, а покупець прийняти та оплатити товар.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на адресу позивача було виписано витратну накладну від 16.12.2009 №РН-1670-1 на придбання столу масажного та стійку під олію на суму 4670,00 грн. та податок на долану вартість- 934,00 грн., на підтвердження сплати у вартості товару податку на додану вартість виписано податкову накладну від 16.11.2009 № 1670.Купівлю вказаного товару було сплачено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, у вартості якого було також сплачено податок на додану вартість.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що понесені витрати було відображено у бухгалтерському обліку позивача по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняним постачальниками", фактична наявність у позивача вказаного товару відображено в обліку необоротних активів (основних фондів), що підтверджується інвентарними картками.

Слід зазначити, що згідно Довідці з ЄДРПОУ до основних видів економічної діяльності за КВЕД позивача віднесено: діяльність готелів, інші види рекреаційних послуг, діяльність ресторанів, медична практика, отже придбання масажного обладнання та його облік в якості основних фондів пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивачем сформовано та внесено до податкової звітності валові витрати за рахунок господарських операцій з ПП "Ротонда Торг" на підставі належних документів бухгалтерського обліку, в яких відображається зміст господарської операції, таким чином у позивача відсутнє завищення валових витрат у періоді, що перевірявся, тому позивачем правомірно проведено амортизаційні відрахування зносу основних фондів, придбаних у ПП "Ротонда Торг" протягом 1-го кварталу 2010року- 1-го кварталу 2011року в сумі 4670,00 грн., що свідчить про необґрунтованість дій відповідача щодо донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток позивачу за 2010 рік в сумі 1168,00 грн., та зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 1-й квартал 2011року-190,00 грн.

Також заявником апеляційної скарги відповідача не враховано, що на підтвердження формування податкового кредиту позивачем до податкового органу були надані податкова накладна, виписана ПП "Ротонда Торг", платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунок контрагента за укладеним договором, а також надано видаткову накладну. Спірні суми податку на додану вартість включені за фактом отримання від постачальника- ПП "Ротонда Торг" податкової накладної від 16.11.2009 № 1670,сума податкового кредиту включено до податкової декларації за листопад 2009 року. Отже, висновки відповідача в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму податкового кредиту, сплаченого у ціні товару ПП "Ротонда Торг" в розмірі 934,00 грн. не відповідають приписам Закону України "Про податок на додану вартість" .

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом. На час виписки податкових накладних та отримання зазначеної податкової накладної позивач є платником податку на додану вартість. Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від ПП "Ротонда Торг" позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними сплатив вартість товару, у тому числі, податок на додану вартість, та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Судова колегія зазначає, що з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно. Отже, позивачем, під час формування податкового кредиту, були дотримані положення Закону України "Про податок на додану вартість". Контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт, таким чином, помилковими визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період, що перевірявся в сумі 934,00 грн.(взаємовідносини з ПП "Ротонда Торг").

Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача щодо обґрунтованості понесення позивачем витрат на придбання товару, а також на отримані послуги, та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з: ПП "Севелітстрой", ПП "Комманд", ПП "Габарит груп", через наступне.

Так в акті перевірки №1941/22-01/32003264/194 від 10.10.2012 зазначено про: завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 4542,00 грн., в тому числі: за 1-й квартал 2010 у сумі 280,00 грн., за 1-е півріччя 2010року у сумі 2456,00 грн., за 1-й квартал 2011року у сумі 2086,00 грн., заниження податку на прибуток у сумі 6829,00 грн., в тому числі: за 3-й квартал 2010року в сумі 3679,00 грн., за 2010 року у сумі 5221,00 грн., за 2-3 квартал 2011року у сумі 872,00 грн. за 2-4 квартали 2011року в сумі 1308,00 грн.; заниження податку на додану вартість на загальну суму 125390,00 грн.,у тому числі: за листопад 2009 року у сумі 934,00 грн., за травень 2010року-у сумі 102926,00 грн., за серпень 2010року- у сумі 211249,00 грн. за жовтень 2010року- у сумі 381,00 грн.

Проте, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що під час проведення планових перевірок за період 01.01.2009 по 31.12.2011 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства не встановлено порушень позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп». Відповідачем вже перевірялося дотримання позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп» за період 01.09.2009 по 31.03.2011 та не встановлено порушень вимог діючого законодавства.

Судом першої інстанції не враховано, що висновки, викладенні у попередніх актах перевірок:№1052/23-1/32003264/79 від 29.04.2011, №1357/23-1/32003264/105 від 29.04.2010, №455/22-01/32003264/61 від 12.04.2012 не оскаржені. Отже, відповідач своїм актом перевірки №1941/22-01/32003264/194 від 10.10.2012 необґрунтовано спростовує висновки, що викладенні в попередніх актах перевірки, тобто фактично відповідач визнав помилковими свої ж висновки, які були зроблені при попередніх перевірках.

Судова колегія звертає увагу на те, що у наказі відповідача №723 від 26.09.2012 «Про проведення документальної позапланової перевірки» зазначено «провести документальну позапланову перевірку ТОВ «Пальміра-Палас» з питань взаємовідносин останнього з ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ТОВ «Кримбудіндустрія», ПП «Комманд», фірмою «Капітель Плюс», КП «Альянс» за період з 01.09.2009 по 31.03.2012». Проте складено акт №1941/22-01/32003264/194 від 10.10.2012 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Палас» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп» за період 01.09.2009 по 31.03.2012». Отже, у відповідача на момент проведення перевірки відповідно до його ж наказу не було підстав для проведення перевірки діяльності позивача з таким контрагентом як ПП «Габарит-Груп», оскільки відносно нього не має посилання в вищевказаному наказі перевірки. При цьому, виходячи із акту перевірки, не перевірялися взаємовідносини з іншими контрагентам, які зазначені в наказі, а саме: ТОВ «Кримбудіндустрія», фірмою «Капітель Плюс», КП «Альянс». Вказане свідчить про необґрунтованість висновків суду першої інстанції про правомірність проведення перевірки відповідачем.

Помилковими вважаються тлумачення податковим органом норм Цивільного кодексу України. За результатами вказаної перевірки відповідач зробив висновок про порушення частини першої статті 203, статей 215, 228, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання вищевказаних підприємств до реальних вигодонабувачів за період з 01.09.2009по 31.03.2012.

Відповідно до статті 228 ЦК України (у редакції, чинній до 01.01.2011) правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина перша), а отже, є нікчемним (частина друга). Як установлено в частині другої статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частики першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Судова колегія зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 у справі №К/9991/50772/12.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та існування вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Доводи податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності правочинів, вчинених з зазначеними вище контрагентами, у зв'язку з актами про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагента судова колегія вважає безпідставним.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим колегія суддів зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 24.01.2012 №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 №К-19705/10, від 25.04.2012 №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 №К-14542/08, від 22.08.2012 №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано доказів невиконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, тому висновки відповідача, що операції з надання послуг позивача з зазначеним вище контрагентом, за яким позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, не спричиняють реального настання правових наслідків позбавлені належного обґрунтування.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Для підтвердження права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована. Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Колегія суддів відмічає, що в акті перевірки не зазначено жодного з правочину або договору, їх реквізитів, предметів, дат їх укладання, що позбавляє позивача або будь-яку іншу особу встановити, які ж саме правочини або договори та чим саме вони суперечили нормам діючого законодавства України в момент вчинення правочину.

Відсутність будь-яких фактів та даних, щодо договорів та операцій, які були самостійно визнані відповідачем такими, що «не можуть бути дійсними, як такі, що підтверджують здійснення господарських операцій» не надає можливості встановити чим саме обґрунтовано факти викладені в акті перевірки, підстави нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток та сум штрафних санкцій.

Слід зазначити, що частини перша- п'ята статті 203 Цивільного кодексу України встановлюють, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним».

Судова колегія зазначає, що протягом 2009-2011 років між позивачем та: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп» було укладено різни договори. Всі договори, що були укладені між позивачем та вказаними юридичними особами виконані їх сторонами. Враховуючи відсутність будь-яких даних про договори та правочини, які відповідач визнає такими, як «не можуть бути дійсними» та такими, що вчинені з порушенням вимог діючого законодавства, не можна також погодитись з позицією, викладеною в акті перевірки, про наявність таких фактів, що: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп» є для позивача «контрагентом по ланцюгу».

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не проводилась інвентаризація при проведенні перевірки, яка б підтвердила реальність господарських операцій: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп», що в свою чергу свідчить про несумлінність до виконання своїх обов'язків відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким доказом для податкових органів є акт перевірки.

Згідно абзацу 2 пункту З Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Натомість акт перевірки відповідача не містить жодних конкретних фактів щодо виявлених порушень. Так відсутні будь-які реквізити договорів, правочинів чи господарських операцій, які самостійно визнані відповідачем недійсними та такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, відсутній перелік товарів, які поставлялися, роботи, які виконувалися, існують розбіжності у найменуванні платника податків, що перевірявся. Статтею 20 Податкового кодексу України визначено перелік прав органів державної податкової служби, виходячи із змісту яких до повноважень відповідача не входить право визнавати «правочини», договори або господарські операції недійсними та фіктивними.

Вищий адміністративний суд України у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15.04.2010 зазначив, що «відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від З30.05.1997 N 166,платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В пункті 2 статті 1 Цивільного кодексу України зазначено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Отже, застосувавши норми цивільного законодавства до податкових відносин, відповідач порушив положення статті 1 Цивільного кодексу України.

Проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок регламентується пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України та відповідним порядком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232. Вказаний порядок та Податковий кодекс України не містить відомостей про такий вид акту як акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Аналогічні норми містяться у пункті 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Якщо податковий орган нібито не міг здійснити відповідне співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, то яким чином здійснено висновок щодо порушення статей: 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким чином, зустрічна звірка не може містити висновки щодо порушення платником податків діючого законодавства, особливо цивільного.

Таким чином посилання в апеляційній скарзі відповідача на висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки, не спростовують товарність господарських операцій з контрагентами позивача.

Судовою колегією безперечно встановлено, що усі договірні правовідносини, які існували між позивачем та: ПП «Севелітстрой» , ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп», були виконані сторонами, що знайшло своє відображення в первинних бухгалтерських документах та даних бухгалтерського обліку. При цьому, при попередніх перевірках фінансово-господарської діяльності позивача у відповідача не існувало жодних зауважень до цих операцій та їх дійсність не викликала сумнівів. Більш того, позивачем були використані придбанні у вказаних контрагентів матеріальні цінності (товари), роботи і послуги, у своїй господарський діяльності, зокрема, це стосується збудованого ПП «Севелістрой» солярію, який прийнятий в експлуатацію та використовується у господарський діяльності позивача.

Виходячи із змісту висновків акту перевірки, відповідач зазначає про відсутність у позивача постачання товарів та виконання робіт по угодам, які не визнаються ним. Вказане, в свою чергу свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто вони не можуть бути дійсними.

Однак, підставою для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкції позивачу було саме визнання правочинів такими, що не можуть бути дійсними і тільки потім відсутність первинних документів. Колегія суддів зазначає, що всі вказані документи вже були перевірені відповідачем, сумніві щодо їх дійсності та реальності при попередніх перевірках у відповідача не виникало, у зв'язку з чим, після проведення останнім перевірок за період 2009-2010 роки, позивач знищив документи за попередні періоди, про що відповідач був повідомлений.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З пункту 9 довідки про загальну інформацію позивача та результати його діяльності за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, яка є додатком до акту №1052/23-1/32003264/79 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Палас», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2010, вбачається що у період, що перевірявся ТОВ «Пальміра-Палас» у своїй діяльності складав наступні договори: договір №72 від 23.01.2010, №100 від 26.04.2010 з ПП «Севелітсрой» (3509688), місто Севастополь. Мета договору -Будівництво «Солярія» на буні №4 за адресою: смт. Курпати. Ціна договору складає 550,0 тис. грн. Більше того, в самому акті №1052/23-1/32003264/79 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 також зазначено про введення в експлуатацію солярію.

Отже, первинні бухгалтерські документи на момент проведення попередньої перевірки існували та відповідач досліджував їх. Крім того, в акті перевірки існують суперечності щодо висновків відносно правочинів та господарських операції, оскільки вони визначаються відповідачем недійсними та нікчемними одночасно.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі щодо фіктивності господарських операції між позивачем та вищевказаними юридичними особами у зв'язку з тим, що останні є сумнівними постачальниками, спростовуються дійсними обставинами. Так, позивач отримав від: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп» належне виконання за умовами укладених договорів. На підтвердження отриманих товарів та виконаних робіт були складені первинні документи, податкові накладні, які підписані сторонами (всі ці первинні документи були дослідженні при попередніх перевірках), що також підтверджує реальність наслідків, що виходять із правовідносин позивача з зазначеними юридичними особами та спростовують доводи відповідача про недійсність та фіктивний характер господарських операцій.

Більш того, позивач сплатив вартість виконаних роботи та отриманих матеріальних цінностей (товарів), що також підтверджується попередніми перевірками відповідача та даними бухгалтерського обліку, хоча, як зазначалось вище, первинні документи на момент перевірки 27.09.2012 були знищенні, про що також було відомо відповідачу. Отже, договірні відносини, що існували між позивачем та: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг»,ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп» виконані всіма сторонами, тому, визнавати господарські операції недійсними та фіктивними має лише суд, а не орган державної податкової служби. Жодного правочину, договору чи предмету господарської операції, які відповідачем були визнані недійсними, фіктивними або сумнівними останній в акті перевірки так і не зазначив.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги відповідача про те, що діяльність: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру через наступне.

Згідно статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статтям 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які діяли на момент укладання та виконання договірних зобов'язань: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп» перед позивачем, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Вищий адміністративний суд України у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15.04.2010 чітко зазначив, що, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що повністю відповідає приписам, визначеним в інформаційну листі Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» №1112/11/13-10 від 20.07.2010.

Слід зазначити, що: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп» виконали роботи та поставили товари позивачу, які в подальшому використані в процесі господарської діяльності останнього, отже, позивач не може відповідати за порушення, допущені: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп».

Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктами оподаткування визнаються в тому числі ((операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)».

Пункт1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що податковий кредит- сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги).

Згідно підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги відповідача щодо донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 125390,00грн. та штрафних санкцій у сумі 31348,00грн., оскільки відповідач в акті перевірки не вказав жодного договору чи господарської операції, які були визнані ним недійсними або були вчиненні за відсутністю мети створення правових наслідків. Тобто, контролюючий орган навіть не визначився зі своєю правовою позицією щодо підстави нарахування податкових зобов'язань.

Судовою колегією безперечно встановлено, що позивач виконав вимоги, зазначенні у підпунктах 7.4.1 та 7.4.5. пункту 7.4.. підпункті 7.5.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо віднесення суми 125390,00грн. до податкового кредиту на момент проведення таких дії, оскільки роботи та товари отриманні позивачем від: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп» у період з листопада 2009 року по жовтень 2010 року були підтвердженні первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, протиправність невизнання господарської операції з ПП «Ротонда-Торг» зазначив також суд першої інстанції. Відповідно до інформації, що міститься у «Базі даних Державної податкової служби платників податку на додану вартість»: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп» значилися платниками податку на додану вартість до 2012 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 10.04.2012 по справі №К/9991/63622/11 також зазначив, що податкове законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин передбачало єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Як вбачається з акту перевірки №1357/23-1/32003264/105 від 29.04.2010 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Палас» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.12.2009 встановлено завищення податку на додану вартість у сумі 101447,00грн, що сталося з причини проведення будівельно-монтажних робіт відкритого оздоровчого басейну з господарськими та технічними приміщеннями. Інших порушень не встановлено .

Судова колегія зазначає, що про наявність належних документів на момент формування податкового кредиту свідчать також акт№1052/23-1/32003264/79 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Палас» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2010. При цьому, відповідач не вказує підстав, за якими не визнає надані позивачем документи бухгалтерського обліку, а саме, журнали-ордери та відомості по рахунку 631 з: «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп», платіжні доручення про проведення оплати, картки розрахунків. Податкові накладні були наявні у позивача в момент проведення господарських операцій, складання податкової звітності та при проведенні попередніх перевірок. Отже, у позивача на момент складання декларації з податку на додану вартість існували податкові накладні, які підтверджують суми нарахованого (сплаченого) податку.

Слід зазначити, що згідно акту №1052/23-1/32003264/79 від 29.04.2011 Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Палас» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 було виявлено заниження з податку на додану вартість у квітні 2010року, що виникли у зв'язку з розрахунками із ТОВ «Ратіофарм України», інших порушень вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, в тому числі, щодо правовідносин з вказаними вище юридичними особами не встановлено .

Натомість, суд першої інстанції частково відмовляючи у задоволенні позову,виходив лише з тієї обставини, що позивач не зміг надати первинні бухгалтерські документи, але при цьому не надав належної оцінки попереднім актам перевірки, податковим деклараціям відображено проведення господарських операції.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) впродовж звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, зокрема витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 139.1.9 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судовою колегією встановлено, що позивач знищив первинні документи за 2009 рік та 2010 рік після проведення перевірки відповідачем, тому на момент перевірки надати дані документи позивач не міг.

Згідно пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, окрім тих, що відмічені в цьому Законі, не дозволяється.

Поняття господарської діяльності наведено у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 6829,00грн., штрафних санкцій у сумі 1380,00грн. та зменшення суми об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4542,00грн., оскільки всі придбані у: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп» за період 01.09.2009 по 31.12.2011 матеріальні цінності та роботи були використані в процесі господарської діяльності позивача. Отже, валові витрати, що були відображені в документах, відповідають нормам підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на момент попередніх перевірок за 2009-2010 роки підтверджувались документально та використовувались у господарській діяльності позивача. Таким чином, віднесення витрат по господарським операціям: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд», ПП «Габарит-Груп» на валові витрати є документально та нормативно обґрунтованим, а висновки відповідача щодо необґрунтованого заниження податку на прибуток за 2010-2011 роки у сумі 6829,00грн. та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 4542,00грн є безпідставними.

Судова колегія дійшла висновку про те, що у зв'язку з тим, що роботи ПП «Севелітстрой» та ПП «Ротонда-торг» виконанні перед позивачем в повному об'ємі то, позивач мав право відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статті 144 Податкового кодексу нараховувати амортизаційні відрахування. Щодо виконання своїх зобов'язань між позивачем та ПП «Ротонда-Торг» зазначив також суд першої інстанції.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що підставою для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 4542,00грн. є те, що ремонтні роботи, які виконання ПП «Севелітстрой» та ПП «Ротонда торг» , не використовувались у господарський діяльності платника податку, що випливає із відсутності самого факту виконання робіт, через наступне.

Судом апеляційної інстанції безперечно встановлено,що будівництво солярію відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт від 17.05.2010 №385, що виданий Інспекцією ДАБК в АР Крим здійснював ПП «Севелітстрой». Доказом завершення будівництва солярію є акт готовності об'єкта до експлуатації №2 від 13.09.2010 та рішення Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради Автономної Республіки Крим №272 від 30.09.2010. Підтвердженням існування договірних відносин між позивачем та ПП «Севелітстрой» є довідка про загальну інформацію позивача та результати його діяльності за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, що є додатком до акту №1052/23-1/32003264/79, в якій зазначено які саме договори укладались та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість), в яких також зазначено обсяги поставки та суми податку на додану вартість.

Колегія суддів звертає увагу на те, що як слідує із акту перевірки №1357/23-1/32003264/105 від 29.04.2010 у відповідача не було жодних зауважень щодо правовідносин позивача з: ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд» , ПП «Габарит-Груп», порушень вимог діючого законодавства при проведенні господарських операцій з вказаними особами не було встановлено.

Судовою колегією безперечно встановлено, що акт перевірки №1941/22-01/32003264/194 від 10.10.2012 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Палас», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП «Севелітстрой», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Комманд» , ПП «Габарит-Груп» за період 01.09.2009 по 31.03.2012 складено з чисельними порушеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України№984 від 22.12.2010. Зокрема, при складенні акту перевірки, що став підставою для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, не були досліджені всі документи, а факти, викладені в ньому, не досліджувались та документально не обґрунтовані, у зв'язку з чим акт перевірки, який є підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є таким, що не відповідає діючому законодавству. Слід також зазначити, що саме порушення порядку складання акту перевірки стало однією з підстав винесення ухвали Вищого адміністративного суду України у справі №К-20980/06 від 13.03.2007, якою залишено в силі постанова суду апеляційної інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення.

Оскільки судовою колегією встановлено помилковість донарахування позивачу сум податкових зобов'язань за наслідками документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства з: ПП "Севелітстрой", ПП "Ротонда Торг", ПП "Комманд", ПП "Габаріт Груп" за період з 01.09.2009 по 31.03.2012 то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях фінансових санкції слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування, тож, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про задоволення позову, оскільки на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, судова колегія дійшла висновку про те, що в даній адміністративній справі позивачем доведено існування станом на момент розгляду справи факту порушення законних прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 10.10.2012 №0004992301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4542,00грн., від 26.10.2012: № 0004982301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 8209,00 грн., у тому числі: основний платіж- 6829,00 грн. та штрафні санкції-1380,00 грн. та №0005002301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 156738,00грн., у тому числі: основний платіж-125390,00грн., штрафні санкції-31348,00 грн.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, не доведено обґрунтованість: зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4542,00грн., збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 8209,00 грн., збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 156738,00грн.,а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 10.10.2012 №0004992301 від 26.10.2012: № 0004982301 та №0005002301, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: від 10.10.2012 №0004992301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4542,00грн., від 26.10.2012: № 0004982301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 8209,00 грн., у тому числі: основний платіж- 6829,00 грн. та штрафні санкції-1380,00 грн. та №0005002301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 156738,00грн., у тому числі: основний платіж-125390,00грн., штрафні санкції-31348,00 грн., діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, відмови у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра-Палас" задовольнити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2013 у справі № 2а-12775/12/0170/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

"Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра-Палас" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 10.10.2012 №0004992301 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Палас» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 4542,00грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 26.10.2012 №0004982301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Палас» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 8209,00грн. з яких основний платіж 6829,00грн., штрафні санкції 1380.00грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 26.10.2012 №0005002301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Пальміра-Палас» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 156738,00грн., з яких основний платіж 125390,00грн., штрафні санкції 31348,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра-Палас" шляхом безпосереднього списання із рахунку суб'єкта власних повноважень Державної податкової інспекції у місті Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби судовий розмір у розмірі 1694,89 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко