Ухвала

від 01.04.2013 по справі 2а-4170/11/0170/19

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4170/11/0170/19

01.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Кримзалізобетон"- Хасіна Ірина Сергіївна, довіреність № б/н від 10.09.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 17.10.12 у справі № 2а-4170/11/0170/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримзалізобетон" (вул. Монтажна, 3, селище Гресівський, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95493)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від17.10.2012 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кримзалізобетон" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0000454002 від 28.03.2011, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 в порядку статей 47, 53, частин шостої, сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства здійснена заміна відповідача- Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у мсті Сімферополі Автономної Республіки Крим на належного- Державну податкову інспекцію у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Публічне акціонерне товариство "Кримзалізобетон" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі- відповідач,- Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2011 № 0000454002, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 1013273,69грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, що порушує права позивача, зокрема, висновки акту перевірки про відсутність у ТОВ "Авіа-Інвест" наміру для створення правових наслідків, що вказує на сумнівність фінансово-господарських операцій по угодах з позивачем, є безпідставними, адже усі дані, що заносились до податкової декларації та відображались у податковій звітності позивача базуються виключно на підставі договору, первинних та інших документах, що складались з дотриманням законодавства України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 28.03.2011 відповідачем прийняте податкове повідомленя-рішення№ 0000454002 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 1013273,69грн.

Передумовою донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість став акт № 65/40-02/012673008 від 09.03.2011 документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Авіа-Інвест" ЄДРПОУ 33100973 за період з 01.11.2010 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - донараховано податок на додану вартість у сумі 1013273,69 грн., у тому числі за листопад 2010року у сумі 841657,08 грн., за грудень 2010року у сумі 171616,61грн.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо- безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи 25.11.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Авіа-Інвест" (продавець) укладений договір купівлі-продажу, згідно якому продавець передає у власність покупця, а покупець приймає обладнання відповідно Специфікації, вартість обладнання складає 5049943,47грн., в тому числі податок на додану вартість. Покупець зобов'язується сплатити вартість обладнання, зазначену в пункті 2.1 договору протягом 3 місяців з моменту поставки обладнання, форма оплати-безготівковий розрахунок, між сторонами підписано його додаток - Специфікація.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про відсутність ТОВ "Авіа-Інвест" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що в свою чергу свідчить про відсутність наміру у ТОВ "Авіа-Інвест" для створення правових наслідків, тобто така угода вказує на сумнівність фінансово-господарських операцій, у зв'язку з наступним.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно видаткової накладної №39 від 30.11.2010, виписаної від ТОВ "Авіа-Інвест", значиться товар на загальну суму 5049942,47 грн., у тому числі податок на додану вартість-841657,08грн.ТОВ "Авіа-Інвест" 30.11.2010 виписало податкову накладну №245 на загальну суму з податком на додану вартість-5049942,47 грн., у тому числі податок на додану вартість- 841657,08 грн.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що 30.11.2010 між позивачем (поклажодавець) та ТОВ "Авіа-Інвест" (зберігач) був укладений договір зберігання, згідно якому в порядку та на умовах, визначених цим договором за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку цього договору майно на загальну суму 5049942,47 грн. у тому числі податок на додану вартість згідно Специфікації до цього договору, оплата за зберігання за цим договором складає 100,00грн. за кожний місяць зберігання, що підлягає сплаті щомісячно.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивач передав на зберігання ТОВ "Авіа-Інвест" майно загальною вартістю 5049942,47 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 30.11.2010.

Слід зазначити, що 27.12.2010 між позивачем(покупець) та ТОВ "Авіа-Інвест" (продавець) була укладена додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу б/н від 25.11.2010, згідно якої постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити обладнання на загальну суму 1029699,65 грн., у тому числі податок на додану вартість- 171616,61 грн.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що згідно видаткової накладної № 43 від 31.12.2010,виписаної ТОВ "Авіа-Інвест" ,значиться 2 позицій товару на загальну суму 1029699,65 грн., у тому числі податок на додану вартість-171616,61 грн. ТОВ "Авіа-Інвест"30.12.2010 виписало податкову накладну №271 на загальну суму 1029699,65 грн.,у тому числі, податок на додану вартість-171616,61 грн. Між позивачем(поклажодавець) та ТОВ "Авіа-Інвест" (зберігач)31.12.2010 була укладена додаткова угода №1 до договору зберігання від 30.11.2010, згідно якої поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання протягом строку договору майно на загальну суму 1029699,65грн., у тому числі податок на додану вартість.Згідно акту приймання-передачі додатку 2 до договору зберігання від 30.11.2010 позивач передав на зберігання ТОВ "Авіа-Інвест" майно загальною вартістю 1029699,65 грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що за даними бухгалтерського обліку позивача, обладнання від ТОВ "Авіа-Інвест" ображено в дебеті р. 281 "Товари" з кредиту р. 631 "Розрахунки з відповідальними постачальниками" в загальній сумі 5066368,43 грн. Сума податку на додану вартість відображена на дебеті р. 6442 "Податковий кредит" та кредитні р. 631 "Розрахунки з відповідальними постачальниками" в загальній сумі 1013273,69 грн.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у підтвердження формування податкового кредиту позивачем були надані податкові накладні, які оформлені належним чином, відповідно до приписів підпункту 7.2.1 статті 7 Закону України від "Про податок на додану вартість" і з урахуванням норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначені документи є первинними, зокрема,: податкова накладна № 245 від 30.11.2010 на суму 5049942,47 грн., у тому числі податок на додану вартість- 841657,08 грн., податкова накладна № 271від 30.12.2010 на суму 1029699,65 грн., в тому числі податок на додану вартість- 171616,61 грн.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на дані, що вказують про не встановлення місцезнаходження контрагента позивача ТОВ "Авіа-Інвест", оскільки ці обставини не можуть свідчить про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки цим та іншими законами не встановлено обмежень, які б забороняли або не дозволяли платнику податку включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що підтверджені податковими накладними, з підстав наявності відомостей про невизнання податкової звітності контрагентів такого платника податку та відомостей про не встановлення місцезнаходження контрагентів.

Судова колегія звертає увагу на те, що самі по собі зазначена обставина, тобто, не встановлення місцезнаходження контрагента, не свідчить про неможливість включення платником податку до податкового кредиту сумм податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними, оскільки таки обставини не встановлені чинним законодавством. Діючим законодавством на платника податку не покладений обов'язок контролювати при отриманні податкової накладної, та включення на її підставі суми податку на додану вартість до податкового кредиту, визнання або невизнання податковою інспекцією податкової звітності контрагентів, а також контролю за фактичним їх місцезнаходженням.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції була призначена судово-бухгалтерська експертиза, висновком № 36 від 03.05.2012 якої, встановлено, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 65/40-02/01267308 від 09.03.2011 про заниження податку на додану вартість в сумі 1013273,69грн.по господарським операціям з ТОВ "Авіа-Інвест", первинними документами позивача не підтверджуються; висновки по акту № 65/40-02/01267308 від 09.03.2011 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Авіа-Інвест" ЄДРПОУ 33100973 за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 про заниження податку на додану вартість в сумі 1013273,69грн.по господарським операціям з ТОВ "Авіа-Інвест" нормативно та документально необґрунтовані; бухгалтерськими та податковими документами позивача віднесення до податкового кредиту сум по акту перевірки № 65/40-02/01267308 від 09.03.2011 в розмірі 1013273,69грн. підтверджується, віднесення сум відшкодування податку на додану вартість в деклараціях за листопад, грудень по рядку 25,26 відсутне; отримані товари (обладнання) позивачем використовувались в господарській діяльності, що підтверджується первинними та бухгалтерськими документами (видатковими накладними від ТОВ "Авіа-Інвест"), регістрами бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судова колегія, дослідивши висновок експерту від 03.05.2012 №36, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.Отже, позивачем під час формування податкового кредиту було дотримано положення Закону України "Про податок на додану вартість".

Помилковими вважаються твердження в апеляційній скарзі про те, що у результаті порушення контрагентом ТОВ "Авіа-Інвест" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, та такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний характер, а отже згідно з частиною другою статті 228 ЦК України є никчемним, через наступне.

В пункті 2 статті 1 Цивільного кодексу України зазначено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Отже, застосувавши норми цивільного законодавства до податкових відносин, відповідач порушив положення статті 1 Цивільного кодексу України.

Проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок регламентується пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України та відповідним порядком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232. Вказаний порядок та Податковий кодекс України не містить відомостей про такий вид акту як акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Аналогічні норми містяться у пункті 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Якщо податковий орган нібито не міг здійснити відповідне співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, то яким чином здійснено висновок щодо порушення статей: 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким чином, зустрічна звірка не може містити висновки щодо порушення платником податків діючого законодавства, особливо цивільного.

Таким чином посилання в апеляційній скарзі відповідача на висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки, не спростовують товарність господарських операцій з контрагентом позивача.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - контрагента позивача ТОВ "Авіа-Інвест", на момент укладення угод з позивачем, в акті перевірки також відсутні посилання на внесення до єдиного державного реєстру такого запису, а навпаки вказано ідентифікаційний код єдиного державного реєстру підприємств і організацій України контрагента позивача, який привласнюється внаслідок реєстрації юридичної особи у єдиному державному реєстрі, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача правових підстав щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 1013273,69грн., яке суперечить податковому законодавству України та не ґрунтується на фактичних обставинах.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття 28.03.2011 податкового повідомлення-рішення №0000454002, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 1013273,69грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.03.2011 №0000454002, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 1013273,69грн.,діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2012 у справі № 2а-4170/11/0170/19 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко