Ухвала

від 19.03.2013 по справі 1570/3568/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 р.Справа № 1570/3568/2012

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Посторонка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки «Карабінер» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Служба безпеки «Карабінер» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2012 року № 0001861701, яким ТОВ «Служба безпеки «Карабінер» донараховано податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 13 025,13 грн..

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба безпеки «Карабінер» задоволений у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби від 11.05.2012 року № 0001861701.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд першої інстанції встановив, що в період з 12.04.2012 року по 17.04.2012 року на підставі наказу та направлень на перевірку ДПІ у Комінтернівському районі було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань перевірки фактів ухилення від оподаткування та виплати нарахованої найманої особи (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати за період з 01.01.2009 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 220/17-32866360 від 24.04.2012 року, у висновках якого визначено порушення позивачем: пп. 8.1.1 п.8.1 ст. 8, п. 19.2 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 Податкового кодексу України, а саме: податковий агент ТОВ «Служба безпеки «Карабінер» при нарахуванні (виплаті) заробітної плати не нарахувало та не перерахувало податок на доходи фізичних осіб у сумі 10 371,30 грн.; п. 19.2 «б» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 51.1 глави 2 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «Служба безпеки «Карабінер» надало до ДПІ податкові розрахунки за формою № 1 ДФ за перевіряємий період не у повному обсязі, та не відобразило нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_2.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001861701 від 11.05.2012 року, яким ТОВ «Служба безпеки «Карабінер» донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 10 371,30 грн. за основним платежем та 2 653,83 грн. - за штрафними санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості висновків щодо порушення позивачем пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 «а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 Податкового кодексу України, та п. 19.2 «б» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. 51.1 глави 2 Податкового кодексу України.

Колегія суддів повністю погоджується з вище зазначеними висновками суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" (діючого на момент виникнення спірних правовідносин та до 31.12.2010р.) доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку, або, нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, в тому числі дохід від здійснення незалежної професійної діяльності.

Згідно п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» , податковий агент - юридична особа або фізична особа, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачували цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону , а також нести відповідальність за порушення норм нього Закону.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.

Особи, які відповідно до вказаного Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається («а», «б» п. 19.2 ст.19 Закону України № 889-IV).

Підпунктом 14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України (набрав чинності 01.01.2011р.) визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення , інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм .

Згідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Кодексу.

Згідно п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані зокрема своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Отже, аналіз наведених вище правових норм приводить до того, що необхідною умовою для визначення правомірності донарахованих позивачу зобов'язань є встановлення того, чи виконував трудову функцію (працював) ОСОБА_2 у період з 01.01.2009 року по 30.09.2011 року у позивача, виключно за дорученням або наказом позивача згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, висновки відповідача про встановлені порушення ґрунтуються на письмових поясненнях ОСОБА_2, в яких зазначено, що він з 2000 року поступив на роботу в охоронне агентство «Служба безпеки «Карабінер» на посаду начальника охорони, про що заступником директора підприємства ОСОБА_3 був виданий наказ. На підставі цього ж наказу, йому було видано посвідчення НОМЕР_1. Заробітну плату він отримував в охоронному агентстві «Служба безпеки «Карабінер», яка видавалась бухгалтером ОСОБА_4 та касиром ОСОБА_5 При цьому, заробітна плата складала: в 2009 році в середньому 2000,00 грн., в 2010 році в середньому 1900,00 грн., в 2011 році в середньому 2000,00 грн., при звільненні - 6 342,00 грн..

В свою чергу, як встановлено та перевірено судом першої інстанції, штатний розклад ТОВ «Служба безпеки «Карабінер» за 2009-2011 роки, платіжні відомості підприємства з виплати заробітної плати за період січень 2009 року - грудень 2011, не містять у собі відомостей щодо того, що ОСОБА_2 у період з січня 2009 року по вересень 2011 року працював на зазначеному підприємстві та відповідно отримував від позивача заробітну плату за вказаний вище період.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що ДПІ не доведено факт наявності трудових відносин та отримання заробітної плати ОСОБА_2 від позивача та відповідно не доведено, яким чином перевіряючими визначена сума фактично отриманого доходу ОСОБА_2 у перевіряємий період, крім пояснень останнього щодо його середнього заробітку на рік, у зв'язку з чим, у позивача не виникало зобов'язань щодо утримування та перерахування до бюджету прибуткового податку з заробітної плати (податку з доходів) ОСОБА_2.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки податковим органом не надано належних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 діяв як наймана особа позивача - працедавця, який безпосередньо власною роботою здійснював певну трудову функцію за дорученням або наказом позивача згідно з умовами укладеного з ними трудового договору (контракту) відповідно до закону та відповідно не надано належних доказів, що позивач отримував вигоди від виконання певних трудових функцій вказаної особи.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про неправомірність нарахування відповідачем податкових зобов'язання позивачу за спірним податковим повідомленням рішенням.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: