Постанова

від 20.03.2013 по справі 5028/14/58/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа№ 5028/14/58/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Шипотіло С.О.,

від відповідача -Дейнеко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради від 26.12.2012 №782-12

на рішення господарського суду Чернігівської області від 12.12.2012

у справі №5028/14/58/2012

за позовом приватного підприємства "Компанія "Скарлетт", м. Чернігів

до комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, м. Чернігів

про стягнення 76400грн. 04 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.12.2012 (Книш Н.Ю.) частково задоволено позов ПП "Компанія "Скарлетт" та стягнуто з КП "Діловий Центр" Чернігівської обласної ради 72478грн.36коп. збитків (втраченої вигоди) та 1526грн.88коп. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором на розміщення рекламного щита на будівлі, (п. 7.1.2) згідно якого відповідач зобов'язаний не вчиняти будь-яких дій, які б перешкоджали позивачу розміщувати рекламний щит на будівлі. В зв'язку з вчиненням відповідачем перешкод по встановленню реклами на щиті позивач втратив можливість отримати дохід за розміщення реклами в період з 01.11.2011 по 01.11.2012 за додатковою угодою №2 від 28.10.2011 до договору №1 від 04.01.2011, укладеного позивачем з ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат".

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Суму заявлених до стягнення збитків зменшено в зв'язку з невірним визначенням позивачем суми орендної плати за розміщення рекламного щита, яка не враховувалась в суму стягнутих збитків.

Крім того, судом взято до уваги, що факт перешкоджання відповідачем доступу позивача до орендованого майна, встановлений в рішенні господарського суду Чернігівської області від 06.08.2012 у справі №5028/3/3(1/1)2012 та у рішенні господарського суду Чернігівської області від 30.01.2012 у справі №5028/10/128/2011, які набрали законної сили.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач просив його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт зазначає, що позивачем не наведено та не підтверджено дійсних обставин та реальних заходів позивача (звернень до відповідача, актів про відмову відповідача в допуску до будівлі, копії укладених угод на розміщення/монтаж рекламної продукції), які б він вживав, аби отримати бажаний прибуток. Відповідач вважає, що позивач внаслідок власної бездіяльності штучно створив передумови для звинувачення відповідача у створенні надуманих протиправних перешкод, неодержанні доходів та можливості стягнення коштів.

При цьому скаржник зазначає, що судом першої інстанції не встановлено у який спосіб відповідач перешкоджав позивачу користуватися орендованим майном; які заходи вжито позивачем щодо уникнення або зменшення завданих відповідачем, на думку позивача, збитків.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Судом встановлено, що 26.03.2009 між КП "Діловий центр" Чернігівської обласної ради (орендодавець-відповідач) та ПП "Компанією "Скарлетт" (орендар-позивач) укладено договір № 12/09 на розміщення рекламного щита на будівлі, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, предметом якого є розміщення рекламного щита розміром 3,50м х 14,00м (площа 49,00 кв.м) на будівлі, що перебуває в господарському віданні відповідача і знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 49а (п.1.1 договору).

01.04.009 року сторонами підписано акт про розміщення рекламного щита, згідно якого відповідач надав позивачу право на розміщення рекламного щита розміром 3,50м х 14,00м на будівлі, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 49а. З підписанням цього акту виникають обов'язки відповідача щодо надання права на розміщення рекламного щита та обов'язки позивача щодо сплати оренди за його розміщення.

Додатковою угодою № 2 від 31.03.2011, викладено пункт 10.1 договору в новій редакції та продовжено дію договору з 01.04.2009 по 31.08.2011, а згодом його дію продовжено до 01.09.2013 на підставі листа позивача №30 від 02.08.2011 з пропозицією продовжити строк дії договору на 2 роки.

В межах дії договору 04.01.2011 між ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" (замовник) та позивачем (виконавець) укладено договір № 1, відповідно до умов якого замовник доручає й оплачує, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по розміщенню на світлодіодних екранах та/або спеціальних конструкціях рекламних відео матеріалів, згідно умов договору та додатків до нього.

28.10.2011 між ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" та позивачем підписано додаткову угоду №2 до договору від 04.01.2011, згідно якої виконавець зобов'язується встановити спеціальну конструкцію для розміщення рекламного банеру замовника на будівлі за адресою пр. Миру, 49а у м. Чернігові. Встановлено строк розміщення банеру замовника, а саме: з 01.11.2011 по 01.11.2012. Вартість розміщення рекламного банеру становить 8000грн. на місяць з ПДВ.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 76400грн.04коп. збитків (втраченої вигоди) за період з 01.11.2011 по 01.11.2012, розрахованої як різниці між можливим прибутком за договором з ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" та витрат на оренду рекламної конструкції за договором з відповідачем. Так, згідно додаткової угоди №2 від 28.10.2011 позивач мав би отримати орендну плату з ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" за розміщення рекламного банеру в сумі 8000грн. та сплатити орендну плату відповідачу за розміщення рекламного щита на будівлі за договором №12/09 від 26.03.2009 в сумі 1633грн.33коп. в період з листопада 2011 по жовтень 2012. Отже щомісячна сума збитків визначена позивачем в розмірі 6366грн.67коп. (8000грн.- 1633грн.33коп.), а всього за вказаний період -76400грн.04коп.

Обґрунтовуючи зазначені позовні вимоги позивач вказує на те, що не зміг отримати прибуток, оскільки відповідач перешкоджав йому розміщувати рекламний щит та користуватися правом на його розміщення.

Як зазначалось вище, вирішуючи даний спір суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання.

Отже, якщо позивач не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків, що на думку позивача йому споричинені чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Розглядаючи даний спір суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем при визначенні реальності неодержаних доходів не наведено доказів вжиття ним заходів, для їх одержання у розумінні ст. 33 ГПК України, які б підтверджували викладені позивачем обставини та визначені законом умови (звернень до відповідача, актів про відмову відповідача в допуску до будівлі, копії укладених угод на розміщення/монтаж рекламної продукції).

Матеріалами справи не підтверджено вини відповідача у завданні позивачу збитків, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою орендодавця та збитками.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які докази реальних дій позивача по розміщенню рекламних матеріалів (відсутні звернення позивача про допуск до орендованих площ осіб, які мають розміщувати об'єкт реклами; акт про недопуск працівників, які мають розміщувати об'єкт реклами, працівниками відповідача з зазначенням прізвища та посади). Ті обставини, які навів представник позивача у засіданні суду апеляційної інстанції, коли його працівники о шостій ранку одного дня прибули з відповідною технікою і механізмами за адресою по пр. Миру, 49а для монтажу реклами, але охорона приміщення не допустила до виконання відповідних робіт на рівні четвертого - дев'ятого поверхів будівлі, свідчать про правомірність дій охорони, оскільки не в компетенції охорони, а в компетенції керівництва відповідача узгоджувати час спеціальних робіт. Проте, жодного належно складеного документа за участю сторін чи третіх осіб позивачем не надано. Таким чином, матеріали справи не підтверджують наявність факту не допуску позивача до розміщення реклами.

Необхідно зазначити, що за час існування договірних відносин між сторонами позивачем було подано позов про визнання договору продовженим та зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні рекламним щитом. Так, рішенням господарського суду Чернігівської №5028/10/128/2011 відповідача зобов'язано не чинити позивачу перешкоди у користуванні частиною стіни будівлі за адресою проспект Миру, 49а, м. Чернігів. При цьому, апеляційний господарський суд зважаючи на предмет спору бере до уваги ті обставини, що в даному випадку за відсутності фактів протиправного перешкоджання з боку відповідача, без активної, ініціативної поведінки орендаря, орендодавець не міг в односторонньому порядку виконати судове рішення у справі №5028/10/128/2011. На даний час рішення суду у зазначеній справі виконано та виконавче провадження у справі №5028/10/128/2011 закрито.

Позивачем не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків. Враховуючи також недоведеність протиправної поведінки відповідача при виконанні ним зобов'язань за договором від 26.03.2009, підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджуються фактичні і правові підстави для стягнення заявленої позивачем суми, апеляційна скарга підлягає задоволенню з відмовою у позові. Рішення господарського суду Чернігівської області від 12.12.2012 підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 12.12.2012 у справі №5028/14/58/2012 скасувати частково.

2. В задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з приватного підприємства "Компанія "Скарлетт" (м. Чернігів, вул.Чернишевського, 15/44, код ЄДРПОУ 30732212) на користь комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (м. Чернігів, проспект Миру, 49а, код ЄДРПОУ 33469496) 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Чернігвської області.

5. Справу №5028/14/58/2012 повернути господарському суду Чернігівської області.

Головуючий суддя Синиця О.Ф.

Судді Зеленін В.О.

Мальченко А.О.