Постанова

від 08.10.2013 по справі 5028/14/58/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року Справа № 5028/14/58/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Скарлетт" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. у справі№5028/14/58/2012 господарського суду Чернігівської області за позовомПриватного підприємства "Компанія "Скарлетт" доКомунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської обласної ради простягнення 76400,04грн.,

За участю представників :

- позивача: Шипотіло С.О., дов. б/н від 02.01.2013р.;

- відповідача: Максак Т.Л., дов. №5 від 07.10.2013р.; Дайнеко В.І., дов. №1 від 04.04.2012р.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Компанія "Скарлетт" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської обласної ради про стягнення збитків (втраченої вигоди) на суму 76400,04грн. та судові витрати.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.12.2012р. у справі №5028/14/58/2012 (суддя Книш Н.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської обласної ради на користь приватного підприємства "Компанія "Скарлетт" 72478,36грн. збитків (втраченої вигоди), 1526,88грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. у справі №5028/14/58/2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Синиці О.Ф., суддів Зеленіна В.О., Мальченко А.О.) рішення господарського суду Чернігівської області від 12.12.2012р. у справі №5028/14/58/2012 скасовано частково. В задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з приватного підприємства "Компанія "Скарлетт" на користь комунального підприємства "Діловий центр" Чернігівської обласної ради 804,75грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. у справі №5028/14/58/2012 і прийняти нове рішення, яким рішення господарського суду Чернігівської області від 12.12.2012р. у справі №5028/14/58/2012 залишити без змін.

Заявлене скаржником в касаційній скарзі клопотання про зупинення виконавчого провадження ВП №37738760 за постановою Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 24.04.2013р., судом касаційної інстанції відхилено через невідповідність приписами Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 26.03.2009р. між КП "Діловий центр" Чернігівської обласної ради (орендодавець-відповідач) та ПП "Компанією "Скарлетт" (орендар-позивач) укладено договір №12/09 на розміщення рекламного щита на будівлі, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, предметом якого є розміщення рекламного щита розміром 3,50м х 14,00м (площа 49кв.м) на будівлі, що перебуває в господарському віданні відповідача і знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 49а (п.1.1 договору).

01.04.2009р. сторонами підписано акт про розміщення рекламного щита, за яким відповідач надав позивачу право на розміщення рекламного щита розміром 3,50м х 14,00м на будівлі, що знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 49а. З підписанням цього акту виникають обов'язки відповідача щодо надання права на розміщення рекламного щита та обов'язки позивача щодо сплати оренди за його розміщення.

Додатковою угодою №2 від 31.03.2011р., викладено п.10.1 договору в новій редакції та продовжено дію договору з 01.04.2009р. по 31.08.2011р., а згодом його дію продовжено до 01.09.2013р. на підставі листа позивача №30 від 02.08.2011р. з пропозицією продовжити строк дії договору на 2 роки.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, в межах дії договору 04.01.2011р. між ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" (замовник) та позивачем (виконавець) укладено договір №1, за умовами якого замовник доручає й оплачує, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по розміщенню на світлодіодних екранах та/або спеціальних конструкціях рекламних відео матеріалів, згідно умов договору та додатків до нього. 28.10.2011р. між ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" та позивачем підписано додаткову угоду №2 до договору від 04.01.2011р., за якою виконавець зобов'язується встановити спеціальну конструкцію для розміщення рекламного банеру замовника на будівлі за адресою пр. Миру, 49а у м. Чернігові з 01.11.2011р. по 01.11.2012р. Вартість розміщення рекламного банеру становить 8000грн. на місяць (з ПДВ).

Звернувшись до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 76400,04грн. збитків (втраченої вигоди) за період з 01.11.2011р. по 01.11.2012р., розрахованої як різниці між можливим прибутком за договором з ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" та витрат на оренду рекламної конструкції за договором з відповідачем, позивач послався на неможливість отримання прибутку через перешкоджання відповідачем розміщувати рекламний щит та користуватися правом на його розміщення.

Суд першої інстанції, розглянувши заявлені позовні вимоги, пославшись на встановлення у рішенні господарського суду Чернігівської області від 06.08.2012р. у справі №5028/3/3(1/1)2012 та у рішенні господарського суду Чернігівської області від 30.01.2012р. у справі №5028/10/128/2011, які набрали законної сили, перешкоджання відповідачем доступу позивача до орендованого майна, встановив невірне визначення позивачем при здійсненні розрахунку заявлених збитків орендної плати за розміщення рекламного щита, частково задовольнив заявлені позовні вимоги, стягнув з відповідача на користь позивача 72478,36грн. збитків.

Натомість суд апеляційної інстанції, переглядаючи прийняте у даній справі рішення, не погодився з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, врахував приписи ст.ст.193, 224 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 526, ч.4 ст.623 Цивільного кодексу України, вірно вказав, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції вірно вказав про ненадання позивачем при визначенні реальності неодержаних доходів доказів вжиття ним заходів, для їх одержання у розумінні ст.33 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували викладені позивачем обставини та визначені законом умови (звернень до відповідача, актів про відмову відповідача в допуску до будівлі, копії укладених угод на розміщення/монтаж рекламної продукції), доказів реальних дій позивача по розміщенню рекламних матеріалів (звернень позивача про допуск до орендованих площ осіб, які мають розміщувати об'єкт реклами; акт про недопуск працівників, які мають розміщувати об'єкт реклами, працівниками відповідача з зазначенням прізвища та посади), доказів недопуску позивача до розміщення реклами

Судом апеляційної інстанції з урахуванням наявності рішення у справі господарського суду Чернігівської області №5028/10/128/2011 між тими ж сторонами про визнання договору продовженим та зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні рекламним щитом, яким рішенням відповідача зобов'язано нечинити позивачу перешкоди у користуванні частиною стіни будівлі за адресою проспект Миру, 49а, м. Чернігів, та предмету спору у даній справі, зауважено, що, в даному випадку, за відсутності доведення належними доказами протиправного перешкоджання відповідача, без активної, ініціативної поведінки орендаря, орендодавець не міг в односторонньому порядку виконати судове рішення у справі №5028/10/128/2011, яке на момент перегляду справи у суді апеляційної інстанції було виконано та виконавче провадження у справі №5028/10/128/2011 закрито.

Зважаючи на вищевикладені обставини, з'ясовані на підставі здійсненого у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України аналізу матеріалів справи, недоведення позивачем наявності усіх вищенаведених елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, внаслідок чого скасував прийняте у даній справі рішення і прийняв нове рішення про відмову в позові.

Згідно зі ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Скарлетт" залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013р. у справі №5028/14/58/2012- без змін.

Головуючий суддя:М. Запорощенко Судді: Н. Акулова С. Владимиренко