Рішення

від 01.04.2013 по справі 5017/3774/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.04.13 р. Справа № 5017/3774/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз» (83015, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок № 131; код ЄДРПОУ - 24162569)

до Приватного акціонерн?ого товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124)

за участю третьої о?соби, яка не заявляє самостійн?их вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Шиліної Світлани Анатолівни (83000, місто Донецьк, вулиця Університетська, б?удинок № 5-А квартира № 27)

про стягнення 23 924,70 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Сівак Д.О., яка діє на підставі довіреності б/н від 05.03.2013

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алмаз» звернулося до господа?рського суду Одеської області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» страхове відшкодування у розмірі 22 928,62 гривень, пеню у розмірі 996,08 гривень, а всього 23 924,70 гривень.

В об?ґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: довідку УДАІ ГУМВС України м. Донецька про дорожньо-транспортну пригоду; постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 13.03.2012 стосовно Шиліної С.А. за статтею 124 КУпАП; лист приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» № 807-05 від 26.05.2012.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 1-5, 16, 25 Закону України «Про страхування», статтями 1, 21, 22, 28, 29, 33, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», статтями 15, 16, 525, 526 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25 грудня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19 лютого 2013 року зазначену справу передано за підсудністю до господарського суду Донецької області, оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою: 83053, Донецька область, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрська, будинок № 111.

06 березня 2013 року справа надійшла на адресу господарського суду Донецької області.

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 07 березня 2013 року справу прийнято до провадження, та з метою забезпечення правильного, своєчасного, всебічного й повного розгляду справи при підготовці справи до розгляду, судом проведено такі дії:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Шиліну Світлану Анатолівну;

- витребувано з Ворошиловського районного суду міста Донецька справу про адміністративне правопорушення стосовно Шиліної Світлани Анатолівни за статтею 124 КУпАП.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18 березня 2013 року розгляд справи відкладено до 01 квітня 2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача, невиконанням відповідачем та третьою особою вимог ухвали суду від 07 березня 2013 року, ненадходженням на адресу суду витребуваних матеріалів справи про адміністративне правопорушення та інформації МТСБУ.

Представник позивача Сівак Д.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові та просила їх задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак явку уповноваженого представника не забезпечив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Шиліна С.А. у судове засідання не з'явилась, на виконання вимог ухвали суду від 07 березня 2013 року, письмових пояснень щодо обставин справи, суду не надала.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без поважних причин належним чином повідомленого відповідача, і ненадання ним певних документів, істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішення спору.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи, 09 лютого 2012 року на вулиці Благовєщенській у місті Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак АН 8699 СТ, під керуванням Шиліної Світлани Анатолівни та автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак АН 9908 ЕІ, під керуванням Цимбал Юрія Миколайовича, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Алмаз», в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

З довідки УДАІ ГУМВС України м. Донецька вбачається, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «ДЕУ», державний номерний знак АН 9908 ЕІ отримав чисельні механічні пошкодження (а.с. 7).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Постановою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 13 березня 2012 року, Шиліну С.А. визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно неї застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 8).

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність Шиліної Світлани Анатолівни - страхувальника автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак АН 8699 СТ, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (09.02.2012) була застрахована в ПрАТ «Міська страхова компанія», на підставі полісу серії АА № 88143, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

На виконання наведених приписів закону позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 22 928,62 гривень.

Листом № 807-05 від 28 травня 2012 року відповідач повідомив про прийняття рішення щодо виплати товариству з обмеженою відповідальністю «Алмаз» страхового відшкодування у розмірі 22 928,62 гривень у термін, встановлений законом (а.с. 10).

За приписами статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимоги заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплатити його.

Відтак, при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Наразі, зі змісту означеного листа вбачається, що відповідачем узгоджено розмір страхового відшкодування з позивачем, що складає 22 928,62 гривень, та дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок виплатити страхове відшкодування.

Таким чином, виплата страхового відшкодування мала бути здійснена відповідачем не пізніше 27 серпня 2012 року, проте станом на 23 грудня 2012 року таку виплату відповідачем здійснено не було, що зумовило позивача звернутися до суду з цим позовом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем наведених вище приписів закону, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 22 928,62 гривень та пеню за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування за період з 27.08.2012 по 10.12.2012 у розмірі 996,08 гривень.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, у тому числі з постанови Ворошиловського районного суду міста Донецька від 13 березня 2012 року вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 09 лютого 2012 року сталася саме з вини Шиліної Світлани Анатолівни, яка керуючи автомобілем марки «Мерседес», державний номерний знак АН 8699 СТ, по вулиці Благовєщенській у місті Донецьку, при зміні напрямку руху ліворуч, не переконалася в безпеці маневру та скоїла зіткнення з автомобілем «ДЕУ», державний номерний знак АН 9908 ЕІ, під керуванням Цимбал Юрія Миколайовича, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Шиліної С.А., залученої за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Як вже зазначалось вище по тексту рішення, цивільно-правова відповідальність Шиліної С.А., на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в приватному акціонерному товаристві «Міська страхова компанія».

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак АН 8699 СТ, визнано винною у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані забезпеченим транспортним засобом збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, позивач набув право вимоги сплати відповідачем страхового відшкодування у розмірі 22 928,62 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати позивачу страхового відшкодування з боку відповідача.

Однією з позовних вимог є вимога про стягнення 996,08 гривень пені, нарахованої позивачем на суму невиплаченого страхового відшкодування за період з 27.08.2012 по 10.12.2012.

Розглядаючи вказану позову вимогу, господарський суд виходить з наступного.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 13 ЦК України).

Статтею 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожний день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Сукупність наведених обставин та приписів норм закону, дозволяє суду зробити висновок про те, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011, який набрав чинності 01.11.2011, визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

За приписами статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється, в тому числі, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» на 01 січня 2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 073,00 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру заробітної плати (1 609,50 гривень) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (64 380,00 гривень).

Наразі, із доданої до позовної заяви квитанції № 15475.89.3 від 06 грудня 2012 року вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 610,00 гривень, тобто судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплати становить 0,50 гривень.

Пунктом 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Враховуючи те, що за приписами пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, то сума судового збору у розмірі 0,50 гривень, яка сплачена на підставі квитанції № 15475.89.3 від 06 грудня 2012 року на суму 1 610,00 гривень, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 13, 22, 992, 1188, 1192 ЦК України, ст. ст. 6, 22, 28, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 8, 25 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, місто Донецьк, вулиця Краснооктябрьска, будинок № 111; код ЄДРПОУ - 30244124, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз» (83015, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок № 131; код ЄДРПОУ - 24162569, відомості про рахунки в установах банків відсутні) страхове відшкодування у розмірі 22 928,62 гривень, пеню у розмірі 996,08 гривень, судовий збір у розмірі 1 609,50 гривень, а всього 25 534 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири) гривень 20 копійок.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Алмаз» (83015, місто Донецьк, вулиця Артема, будинок № 131; код ЄДРПОУ - 24162569, відомості про рахунки в установах банків відсутні) з державного бюджету України суму судового збору в розмірі 0,50 гривень, сплаченого на підставі квитанції № 15475.89.3 від 06 грудня 2012 року на суму 1 610,00 гривень.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 01.04.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.04.2013.

Суддя Фурсова С.М.