Постанова

від 12.03.2013 по справі 801/1777/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2013 р. (15:07) Справа №801/1777/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В.,

представників позивача - Коновалова М.Є., Андруцької Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №001232204 від 05.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 654203,50 грн., в тому числі за основним платежем 507397грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 146806,50грн., №001242204 від 05.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 16261,50 грн., в тому числі за основним платежем 10841грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5420,50грн., № 0000971702 від 05.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на 510,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 510,00грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення про нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток порушені вимоги пп. «в» п.17 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України та пп. 145.1.8 п.145.1 ст.145 ПК України, згідно яких позивач тимчасово звільнений від сплати податку на прибуток, отриманий від основної діяльності оскільки виробляє електричну енергію із відновлюваних джерел (клас 40.11 група 40 КВЕД ДК 009:2005). Фактично відповідач відніс до складу валового доходу позивача суми амортизаційних відрахувань по придбаних за рахунок коштів цільового фінансування необоротних активів, що не відповідає вимогам пп. 145.1.8 п.145.1 ст.145 ПК України, відповідно до якої суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для будь-яких податків та зборів. Щодо рішення відповідача про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість воно є протиправним з тих підстав, що позивачем оформлені усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі податкові накладні, які є підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит. Твердження відповідача про наявність «транзитних фінансових потоків» з боку контрагента позивача - ПП «Комонд», як на підставу свого рішення, є безпідставним, оскільки само по собі не може бути підставою для зменшення податкового кредиту. Щодо податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510грн. воно є помилковим, оскільки будь яких порушень у податковій звітності щодо сум виплачених працівникам доходів позивачем не допущено, а витрати у розмірі плати за реєстрацію змін до установчих документів позивача, які були компенсовані позивачем його працівнику на підставі авансового звіту та документів, які підтверджують відповідні витрати, а відтак не є його доходом. Вказані суми відносяться до валових витрат згідно ст.138,139 ПК України.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.02.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлен належним чином - судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка» є юридичною особою (ідентифікаційний код 01035271), перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість.

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки складено акт №375/22-8/01035271 від 24.01.2013 р. (а.с.9-77), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ДП «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка» вимог, у тому числі:

- п.п.14.1.81 п.14.1 ст.14, п.п.137.2.1 п.137.2 ст.137, п.144.1 ст.144 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток у сумі 507397 грн.: 3 кв. 2011 р. - 107290 грн., 4 кв. 2011 р. - 106494 грн., 1 кв. 2012 р. - 97871 грн., 2 кв. 2012 р. - 97871 грн., 3 кв. 2012 р. - 97871 грн.,

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 10841 грн., у тому числі за липень 2011 р. - 10841 грн.

- п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49 розділу ІІ, п.51.1 ст.51, п.п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1-ДФ) за 3 квартал 2012 р. надано з недостовірними відомостями.

За результатами перевірки, на підставі акту №375/22-8/01035271 від 24.01.2013 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №001232204 від 05.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 654203,50 грн., в тому числі за основним платежем 507397грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 146806,50грн., №001242204 від 05.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 16261,50 грн., в тому числі за основним платежем 10841грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5420,50грн., № 0000971702 від 05.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на 510,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 510,00грн. (а.с.88-90).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення №001232204 від 05.02.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 654203,50 грн., в тому числі за основним платежем 507397грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 146806,50грн., то таке повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню з наступних підстав.

Опис порушення, що стало підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток наведено на сторінках 12-13 Акта перевірки. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у складі відображених в рядку 03 ІД Декларації з податку на прибуток показників платником податку (ДП «ЕТУ «Воденергоремналадка») враховано суми доходу в розмірі амортизації основних засобів, придбаних (побудованих) за рахунок цільового фінансування капітальних інвестицій, що відповідає п.п.137.2.1 п. 137.2 ст.137 розділу ІІІ Податкового Кодексу України. При цьому заниження або завищення задекларованих Позивачем в рядку 03 ІД показників не встановлено. Однак відповідач вважає, що на суму таких доходів ДП «ЕТУ «Воденергоремналадка» було завищено показник прибутку звільненого від оподаткування (рядок 09 Декларації), що призвело до заниження об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.1 ст.135 ПКУ передбачено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 ПКУ. До складу доходів, зокрема, включаються доходи від операційної діяльності (згідно п.135.4 ст.135 ПКУ) та інші доходи, які визначаються відповідно до п.135.5 ст.135 ПКУ.

Згідно п.п.135.5.10 п.135.5 ст.135 ПКУ інші доходи включають суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку. При цьому порядок визнання таких доходів встановлено п.п.137.2.1 п.137.2 ст.137 ПКУ, в якому зазначено, що доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт.

Таким чином, законодавством передбачений механізм, коли суми отриманого з бюджету цільового фінансування капітальних інвестицій не створюють податкового навантаження, оскільки включаються до складу доходів, виключно в сумі нарахованої амортизації.

Позивачем за період з 3 кварталу 2011 року до 3 кварталу 2012 року нарахована амортизація за основними засобами, придбаними (виготовленим) за рахунок капітальних інвестицій з бюджету та відповідно визнано дохід, що дорівнює сумі такої амортизації в розмірі 2 327 655 грн., в тому числі у 3 кварталі 2011 року - 466 478 грн., у 4 кварталі 2011 року - 463 015 грн., у 1 кварталі 2012 року - 466 054 грн., у 2 кварталі 2012 року - 466 054 грн., у 3 кварталі 2012 року - 466 054 грн., що відображене у податкових деклараціях з податку на прибуток та не заперечується відповідачем.

Щодо правомірності включення позивачем доходу в сумі 507397 грн., нарахованого на підставі п.144.1 ст.144 ПКУ, до рядка 09 Декларації з податку на прибуток підприємств, то суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу «в» п.17 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняється від оподаткування прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств галузі електроенергетики (клас 40.11 група 40 КВЕД ДК 009:2005), які виробляють електричну енергію виключно з відновлювальних джерел енергії.

Позивач є державним підприємством, основною діяльністю якого є виробництво електричної енергії (КВЕД 40.11.0) (а.с.8).

Як вбачається із акту перевірки (а.с.13) у періоді, який перевірявся позивач виробляв електричну енергію з джерел вітрової енергії, яка відповідно до п.п.14.1.29 п.14.1 ст.14 ПКУ відповідає визначенню відновлювальних джерел енергії.

Таким чином, позивач є звільненим від оподаткування податком на прибуток та не сплачує податок на прибуток, що отриманий від основної діяльності (виробництво електричної енергії з відновлювальних джерел).

Декларування показників стосовно оподаткування прибутку здійснюється у податковій Декларації з податку на прибуток підприємств, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 року №1213.

Формою Декларації передбачено, що розрахований відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності зазначається в рядку 07 Декларації та з метою визначення податку на прибуток з нього вираховується звільнений від оподаткування прибуток (або збиток), який зазначається в рядку 09 Декларації. При цьому показник рядка 09 Декларації розраховується в додатку ПЗ (таблиця 1) до Декларації. Звільнення платника податку від оподаткування податком на прибуток не звільняє платника податку від нарахування такого податку. Розрахунок доходів, що звільнені від оподаткування здійснюється за загальними правилами визначення бази оподаткування податком на прибуток, а саме - доходи, які не оподатковуються на підставі відповідної норми ПКУ, зменшуються на собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), яка відноситься до звільненої від оподаткування діяльності та на інші витрати відносно цієї діяльності.

Позивачем дохід в сумі 2 327 655,00грн. в тому числі у 3 кварталі 2011 року - 466 478 грн., у 4 кварталі 2011 року - 463 015 грн., у 1 кварталі 2012 року - 466 054 грн., у 2 кварталі 2012 року - 466 054 грн., у 3 кварталі 2012 року - 466 054 грн. включено до рядку 07 Декларацій з податку на прибуток у відповідних періодах.

ДП «ЕТУ «Воденергоремналадка» є підприємством, яке виробляє електричну енергію з відновлювальних джерел (вітру), та з цією метою експлуатує основні засоби придбані (створені) за рахунок цільового фінансування капітальних інвестицій, отриманого згідно Комплексної програми будівництва вітроелектростанцій, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.1997 р. №137. На підставі п.144.1 ст.144 ПКУ позивачем нарахована амортизація основних засобів, що придбані (створені) за рахунок капітальних інвестицій. Оскільки такі основні засоби безпосередньо пов'язані з виробництвом електроенергії, відтак амортизація їх вартості є складовою собівартості виробленої електроенергії.

Суд зазначає, що можливість нарахування амортизації на вартість капітальних інвестицій зумовлена визнанням доходів в сумі, що дорівнює сумі амортизації основних засобів, що придбані (виготовлені) за рахунок цільового фінансування з бюджету таких капітальних інвестицій.

Відповідач не заперечує проти правомірності нарахування позивачем амортизації в сумі 2 327 655,00грн., та врахування її у складі витрат в межах звільненої від оподаткування діяльності. Оскільки нарахування такої амортизації обумовлено визнанням доходу в сумі, що дорівнює сумі такої амортизації, то нема підстав вважати, що такій дохід повинен бути врахований у межах діяльності, що від оподаткування не звільнена.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №001232204 від 05.02.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 507 397грн. не відповідає вимогам абзацу «в» п.17 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №001242204 від 05.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 16261,50 грн., в тому числі за основним платежем 10841грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5420,50грн. суд зазначає наступне.

Опис порушення, що стало підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, наведено на сторінках 36-39 Акта перевірки. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що враховуючи отримані матеріали зустрічних перевірок та проведену перевірку контрагента позивача ПП «Команд» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання запчастин від ПП «Команд» у зв'язку із відсутністю у останнього об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст.22, ст.188 Податкового кодексу України. В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено, що усі операції купівлі-продажу за участю ПП «Комманд» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування витрат та податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України), що набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, відбулося внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 10841 грн., сплаченого ПП «Команд» в складі ціни за отримані товари.

Судом залучено до матеріалів справи податкову накладну від 20.07.2011 р. №107 на загальну суму 65047,02 грн., в тому числі ПДВ 10841,17 грн. на підставі якої сформовано спірний податковий кредит та яка відповідає ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та ПП «Комманд» оскільки не підтверджено зустрічними перевірками фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів від зазначеного постачальника.

Висновки відповідача про нікчемність угод між ДП «ЕТУ «Водоенергоремналадка» та ПП. «Команд» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

11.04.2011 року між ДП «ЕТУ «Водоенергоремналадка» (Замовник) та ПП «Команд» (Учасник) укладено договір №01/07-005/365, за умовами якого Учасник зобов'язується у 2011 році поставити Замовникові товари, зазначені в додатку №1, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п.1.2 зазначеного договору найменування (номенклатура) товару (29.14.1) підшипники кочення (підшипники для BEY USW 56-100).

Відповідно до вищезазначеного договору позивач отримав від ПП «Комманд» підшипники в асортименті у кількості 157 штук на загальну суму 65047,02 грн., в тому числі ПДВ 10841,17грн., що підтверджено накладною №1451 від 20.07.2011 року (а.с.94).

Отриманий товар був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень №1737 від 22.07.2011 року та №1738 від 22.07.2011 року.

Зі змісту пункту 198.3. ст.198 ПК України слідує, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є придбання товарів(робіт, послуг) з метою подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку

Щодо використання отриманого позивачем товару у господарській діяльності позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отримані від ПП «Команд» підшипники в кількості 98 штук встановлені в процесі ремонту ветротурбін, що підтверджується Установочними актами №9-2011-Р від 30.09.2011 року, №10-2011-Р-Р від 31.10.2011 року, №11-2011-Р-Р від 30.11.2011 року, №12-2011-Р від 30.12.2011 року, №3-2012-Р від 30.03.2012 року, №5-2012-Р від 31.05.2012 року, №6-2012-Р від 29.06.2012 року.

Окрім того, як зазначалося вище, основним видом діяльності позивача є виробництво електроенергії із відновлюваних джерел. Зокрема у періоді, який перевірявся позивач здійснював виробництво вітрової енергії. Відтак, придбання підшипників кочення здійснено позивачем з метою подальшого їх використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальнику, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Посилання в акті перевірки на ту обставину, що директор ПП «Комманд» надав пояснення щодо непричетності до господарської діяльності підприємства не є належними доказами відсутності самих господарських операцій, оскільки належним доказом наявності або відсутності господарської операції є первинні документи.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що спірні господарські операції між позивачем та ПП «Комманд» відбувалися у липні 2011року.

В акті перевірки податковий орган посилається на акт обстеження юридичної адреси ПП «Комманд» датований 02.04.2012р.

Тобто, перевірка контрагента позивача відбувалася майже ніж через рік з дати здійснення спірної господарської операції, а відтак вказаний акт перевірки не може ані спростовувати здійснення такої господарської операції, ані бути належним доказом відсутності ПП «Комманд» за юридичною адресою в момент вчинення відповідної господарської операції.

Фіктивність угод податковий орган мотивує тим, що згідно акту перевірки встановлена відсутність ПП «Комманд» за юридичною адресою та поясненнями директора останнього.

Проте, суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Щодо посилання відповідача на нікчемність правочину між позивачем та ПП «Команд» суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини є нікчемними в силу вимог ст.228 ЦК України, як такими що порушують публічний порядок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не зазначено, а судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України звернув увагу судів на таке: «Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Як зазначалося вище, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача, встановлено, що такий кредит сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства, відтак сума податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 10841 грн. визначена неправомірно. Оскільки сума податкового зобов'язання визначена відповідачем необґрунтовано, відтак сума штрафних санкцій також визначена протиправно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №001242204 від 05.02.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню у повному обсязі.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000971702 від 05.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на 510,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 510,00грн. суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що позивачем податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.№1-ДФ) за 3 квартал 2012 року надана з недостовірними відомостями, а саме не включено зведення про суми доходів, які отримані громадянкою ОСОБА_3 згідно цивільно-правового договору. Опис порушення, що стало підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток наведено на сторінці 60 акту перевірки.

До матеріалів справи залученні розрахункові листи ОСОБА_3 за липень, серпень та вересень 2012 року, відповідно до яких сума утриманого податку на доходи фізичних осіб складає 2393,47 грн. У податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.№1-ДФ) за 3 квартал 2012 року у рядку 22 (по податковому номеру громадянки ОСОБА_3) зазначена сума утриманого податку 2393,47 грн.

Таким чином висновки відповідача про надання позивачем податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.№1-ДФ) за 3 квартал 2012 року з недостовірними відомостями не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Суд зазначає, що відповідно до п. 5.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідачем в Акті перевірки не зазначено на підставі яких саме первинних документів зроблено висновок про недостовірність відомостей, що зазначені в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.№1-ДФ) за 3 квартал 2012 року, а тому нарахування штрафних санкцій на підставі таких висновків є безпідставним та необґрунтованим, а тому податкове повідомлення-рішення 00000971702 від 05.02.2013 року, що прийняте на підставі таких висновків є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2294,00грн., які сплачені до бюджету згідно платіжного доручення №257 від 13.02.2013р. підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.03.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 18.03.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000971702 від 05.02.2013р., №00012442204 від 05.02.2013р., №0001232204 від 05.02.2013р.

3. Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономній Республіці Крим Державної податкової служби, 95530, м. Сімферополь, вул. М.Залки, б.1/9) на користь Державного підприємства «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка» (м. Сімферополь, вул. Зовнішня, б. 14-а, 95493, код ЄДР 01035271) судові витрати у розмірі 2294,00грн (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.