Ухвала

від 15.07.2013 по справі 801/1777/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/1777/13-а

15.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 12.03.13 по справі № 801/1777/13-а

за позовом Державного підприємства "Експлуатаційно-технічне управління "Воденергоремналадка" (вул. Зовнішня, 14-а, смт. Гресівський, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.03.13р. задоволено адміністративний позов Державного підприємства "Експлуатаційно-технічне управління "Воденергоремналадка" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000971702 від 05.02.2013р., №00012442204 від 05.02.2013р., №0001232204 від 05.02.2013р.

Стягнуто з Державного бюджету України (шляхом списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономній Республіці Крим Державної податкової служби, 95530, м. Сімферополь, вул. М.Залки, б.1/9) на користь Державного підприємства «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка» (м. Сімферополь, вул. Зовнішня, б. 14-а, 95493, код ЄДР 01035271) судові витрати у розмірі 2 294,00грн (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.03.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Від представника позивача02.07.2013 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Державне підприємство «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка» (далі позивач, ДП «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка») звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №001232204 від 05.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 654203,50 грн., в тому числі за основним платежем 507397грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 146806,50грн., №001242204 від 05.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 16261,50 грн., в тому числі за основним платежем 10841грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5420,50грн., № 0000971702 від 05.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на 510,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 510,00грн.

ДП «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка» є юридичною особою (ідентифікаційний код 01035271), перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ДП «Експлуатаційно-технічне управління «Воденергоремналадка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2012 р.

За результатами перевірки складено акт №375/22-8/01035271 від 24.01.2013 р. (а.с.9-77) ( далі - акт перевірки)

З висновків акту перевірки вбачається, що встановлено порушення позивачем вимог, у тому числі:

- п.п.14.1.81 п.14.1 ст.14, п.п.137.2.1 п.137.2 ст.137, п.144.1 ст.144 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток у сумі 507397 грн.: 3 кв. 2011 р. - 107290 грн., 4 кв. 2011 р. - 106494 грн., 1 кв. 2012 р. - 97871 грн., 2 кв. 2012 р. - 97871 грн., 3 кв. 2012 р. - 97871 грн.,

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 10841 грн., у тому числі за липень 2011 р. - 10841 грн.

- п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49 розділу ІІ, п.51.1 ст.51, п.п. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1-ДФ) за 3 квартал 2012 р. надано з недостовірними відомостями.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №001232204 від 05.02.2013 року, №001242204 від 05.02.2013 року, №0000971702 від 05.02.2013 року. (а.с.88, 89, 90).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року (далі ПК України).

Щодо податкового повідомлення-рішення №001232204 від 05.02.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 654203,50 грн., в тому числі за основним платежем 507397грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 146806,50грн..

В акті перевірки вказано, що у складі податку на прибуток позивачем враховано суми доходу в розмірі амортизації основних засобів, придбаних (побудованих) за рахунок цільового фінансування капітальних інвестицій, що відповідає п.п.137.2.1 п.137.2 ст.137 розділу ІІІ Податкового Кодексу України. Заниження або завищення задекларованих Позивачем в рядку 03 ІД показників не встановлено. Але відповідач вважає, що на суму таких доходів позивачем завищено показник прибутку звільненого від оподаткування (рядок 09 Декларації), що призвело до заниження об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 ПКУ. До складу доходів, зокрема, включаються доходи від операційної діяльності (згідно п.135.4 ст.135 ПКУ) та інші доходи, які визначаються відповідно до п.135.5 ст.135 ПКУ.

Згідно п.п.135.5.10 п.135.5 ст.135 ПКУ інші доходи включають суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку. При цьому порядок визнання таких доходів встановлено п.п.137.2.1 п.137.2 ст.137 ПКУ, в якому зазначено, що доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається сума коштів, що дорівнює частині амортизації об'єкта інвестування (основних засобів, нематеріальних активів), пропорційній долі отриманого платником податку з бюджету або за рахунок кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України, цільового фінансування капітальних інвестицій у загальній вартості таких інвестицій в об'єкт.

Отже, законодавством передбачений механізм, коли суми отриманого з бюджету цільового фінансування капітальних інвестицій не створюють податкового навантаження, оскільки включаються до складу доходів, виключно в сумі нарахованої амортизації.

Позивачем за період з 3 кварталу 2011 року до 3 кварталу 2012 року нарахована амортизація за основними засобами, придбаними (виготовленим) за рахунок капітальних інвестицій з бюджету та відповідно визнано дохід, що дорівнює сумі такої амортизації в розмірі 2 327 655 грн., в тому числі у 3 кварталі 2011 року - 466 478 грн., у 4 кварталі 2011 року - 463 015 грн., у 1 кварталі 2012 року - 466 054 грн., у 2 кварталі 2012 року - 466 054 грн., у 3 кварталі 2012 року - 466 054 грн., що відображене у податкових деклараціях з податку на прибуток та не заперечується відповідачем.

Стосовно включення позивачем доходу в сумі 507397 грн., нарахованого на підставі п.144.1 ст.144 ПКУ, до рядка 09 Декларації з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до абзацу «в» п.17 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняється від оподаткування прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств галузі електроенергетики (клас 40.11 група 40 КВЕД ДК 009:2005), які виробляють електричну енергію виключно з відновлювальних джерел енергії.

Позивач є державним підприємством, основною діяльністю якого є виробництво електричної енергії (КВЕД 40.11.0) (т. 1 а.с.8).

Як вбачається із акту перевірки у періоді, який перевірявся позивач виробляв електричну енергію з джерел вітрової енергії, яка відповідно до п.п.14.1.29 п.14.1 ст.14 ПКУ відповідає визначенню відновлювальних джерел енергії.

З урахуванням чого, позивач є звільненим від оподаткування податком на прибуток та не сплачує податок на прибуток, що отриманий від основної діяльності (виробництво електричної енергії з відновлювальних джерел).

Декларування показників стосовно оподаткування прибутку здійснюється у податковій Декларації з податку на прибуток підприємств, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 року №1213.

Формою Декларації передбачено, що розрахований відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності зазначається в рядку 07 Декларації та з метою визначення податку на прибуток з нього вираховується звільнений від оподаткування прибуток (або збиток), який зазначається в рядку 09 Декларації. При цьому показник рядка 09 Декларації розраховується в додатку ПЗ (таблиця 1) до Декларації. Звільнення платника податку від оподаткування податком на прибуток не звільняє платника податку від нарахування такого податку. Розрахунок доходів, що звільнені від оподаткування здійснюється за загальними правилами визначення бази оподаткування податком на прибуток, а саме - доходи, які не оподатковуються на підставі відповідної норми ПКУ, зменшуються на собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), яка відноситься до звільненої від оподаткування діяльності та на інші витрати відносно цієї діяльності.

Позивачем дохід в сумі 2 327 655,00грн. в тому числі у 3 кварталі 2011 року - 466 478 грн., у 4 кварталі 2011 року - 463 015 грн., у 1 кварталі 2012 року - 466 054 грн., у 2 кварталі 2012 року - 466 054 грн., у 3 кварталі 2012 року - 466 054 грн. включено до рядку 07 Декларацій з податку на прибуток у відповідних періодах.

ДП «ЕТУ «Воденергоремналадка» є підприємством, яке виробляє електричну енергію з відновлювальних джерел (вітру), та з цією метою експлуатує основні засоби придбані (створені) за рахунок цільового фінансування капітальних інвестицій, отриманого згідно Комплексної програми будівництва вітроелектростанцій, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.1997р. №137. На підставі п.144.1 ст.144 ПКУ позивачем нарахована амортизація основних засобів, що придбані (створені) за рахунок капітальних інвестицій. Оскільки такі основні засоби безпосередньо пов'язані з виробництвом електроенергії, відтак амортизація їх вартості є складовою собівартості виробленої електроенергії.

Можливість нарахування амортизації на вартість капітальних інвестицій зумовлена визнанням доходів в сумі, що дорівнює сумі амортизації основних засобів, що придбані (виготовлені) за рахунок цільового фінансування з бюджету таких капітальних інвестицій.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заперечує проти правомірності нарахування позивачем амортизації в сумі 2 327 655,00грн., та врахування її у складі витрат в межах звільненої від оподаткування діяльності. Оскільки нарахування такої амортизації обумовлено визнанням доходу в сумі, що дорівнює сумі такої амортизації, то нема підстав вважати, що такій дохід повинен бути врахований у межах діяльності, що від оподаткування не звільнена.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення №001232204 від 05.02.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 507 397грн. не відповідає вимогам абзацу «в» п.17 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ є протиправним та обґрунтовано підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №001242204 від 05.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 16261,50 грн., в тому числі за основним платежем 10841грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5420,50грн..

В акті перевірки вказано, що враховуючи отримані матеріали зустрічних перевірок та проведену перевірку контрагента позивача ПП «Команд» не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання запчастин від ПП «Команд» у зв'язку із відсутністю у останнього об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст.22, ст.188 Податкового кодексу України. Перевіркою встановлено, що усі операції купівлі-продажу за участю ПП «Комманд» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування витрат та податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. (198.3. ст.198 ПК України)

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п.198.6. ст.198 ПК України)

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи, завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, відбулося внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 10841 грн., сплаченого ПП «Команд» в складі ціни за отримані товари.

Встановлено, що податкова накладна від 20.07.2011 р. №107 на загальну суму 65047,02 грн. (т.1 а.с.95), в тому числі ПДВ 10841,17 грн. на підставі якої сформовано спірний податковий кредит відповідає ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем.

Стосовного висновки відповідача про нікчемність угод між позивачем та ПП. «Команд».

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2011 року між ДП «ЕТУ «Водоенергоремналадка» (Замовник) та ПП «Команд» (Учасник) укладено договір №01/07-005/365 (т.1 а.с.91-92), за умовами якого Учасник зобов'язується у 2011 році поставити Замовникові товари, зазначені в додатку №1, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору найменування (номенклатура) товару (29.14.1) підшипники кочення (підшипники для BEY USW 56-100).

Відповідно до договору позивач отримав від ПП «Комманд» підшипники в асортименті у кількості 157 штук на загальну суму 65047,02 грн., в тому числі ПДВ 10841,17грн., що підтверджено видатковою накладною №1451 від 20.07.2011 року (т. 1 а.с.94).

Товар оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень №1737 від 22.07.2011 року та №1738 від 22.07.2011 року. (т.2 а.с. 45, 46)

Відповідно до пункту 198.3. ст.198 ПК України слідує, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є придбання товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку.

Стосовно використання отриманого позивачем товару у господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отримані від ПП «Команд» підшипники в кількості 98 штук встановлені в процесі ремонту ветротурбін, що підтверджується Установочними актами №9-2011-Р від 30.09.2011 року (т.2 а.с.57-58), №10-2011-Р-Р від 31.10.2011 року (т.2 а.с.66-67), №11-2011-Р-Р від 30.11.2011 року (т.2 а.с.77-78), №12-2011-Р від 30.12.2011 року (т.2 а.с.47-48), №3-2012-Р від 30.03.2012 року (т.2 а.с.50), №5-2012-Р від 31.05.2012 року (т.2 а.с.53), №6-2012-Р від 29.06.2012 року (т.2 а.с.84-85).

Оскільки основним видом діяльності позивача є виробництво електроенергії із відновлюваних джерел, зокрема у періоді, що перевірявся, позивач здійснював виробництво вітрової енергії, отже придбання підшипників кочення здійснено позивачем з метою подальшого їх використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Враховуючи наведене, матеріалами справи підтверджується виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальнику, в тому числі ПДВ в ціні товару, з урахуванням чого доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача, встановлено, що такий кредит сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства, відтак сума податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 10841 грн. визначена неправомірно. Оскільки сума податкового зобов'язання визначена відповідачем необґрунтовано, відтак сума штрафних санкцій також визначена протиправно.

Сумуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №001242204 від 05.02.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000971702 від 05.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на 510,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 510,00грн..

В акті перевірки вказано, що позивачем податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.№1-ДФ) за 3 квартал 2012 року надана з недостовірними відомостями, а саме не включено зведення про суми доходів, які отримані громадянкою ОСОБА_3 згідно цивільно-правового договору.

У матеріалах справи наявні розрахункові листи ОСОБА_3 за липень, серпень та вересень 2012 року, відповідно до яких сума утриманого податку на доходи фізичних осіб складає 2393,47 грн. У податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.№1-ДФ) за 3 квартал 2012 року у рядку 22 (по податковому номеру громадянки ОСОБА_3.) зазначена сума утриманого податку 2393,47 грн.

Отже, висновки відповідача про надання позивачем податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.№1-ДФ) за 3 квартал 2012 року з недостовірними відомостями спростовано матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.03.13 по справі № 801/1777/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко