Постанова

від 07.12.2006 по справі 14/487

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/487

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.12.2006  року                                                            Справа № 14/487

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Медуниці О.Є.

суддів                                                  Баннової Т.М.

Бойченка К.І.

Секретар судового засідання:          Сідорова О.А.

за участю представників сторін:

від позивача                                        Жуков П.М., представник за довіреністю

№ 15 від 01.12.06;

від відповідача                                         повноважний представник в судове

                                                            засідання не прибув;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу          Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Оберіг”,

          с. Курячівка Старобільського району

          Луганської області          

на рішення

господарського суду          Луганської області

від          17.10.06

по справі          №14/487 (суддя - Лісовицький Є.А.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю

          „ТрансОйл”, м. Луганськ

до відповідача          Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Оберіг”,

          с. Курячівка Старобільського району

          Луганської області

про          стягнення 519175 грн. 50 коп.

ВСТАНОВИВ:

Відповідач не забезпечив явку свого повноважних представника в судове засідання 07.12.06. Клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчать поштове повідомлення від 07.11.06, тому судова колегія вважає за можливе розглянути дану справу в апеляційному провадженні за матеріалами наявними у справі за відсутності представника відповідача.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.10.06 у справі №14/487 (суддя – Лісовицький Є.А.) позов задоволено, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Оберіг”, с. Курячівка Старобільського району, Луганська область, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТрансОйл”, м. Луганськ, заборгованість за договором поставки від 07.07.06 №101/07.07.06 в сумі 259587 грн. 75 коп., штраф у сумі 181711 грн. 43 коп., витрати на сплачене держмито у сумі 5192 грн. 00 коп. та на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу 118 грн. 00 коп.

Мотивовано рішення суду першої інстанції обґрунтованістю позовних вимог та вимогами ст.526 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи клопотання відповідача, відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції зменшив штрафні санкції, оскільки відповідач надав акти огляду посівів, які свідчать про їх загибель.  

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач – Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Оберіг”, звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 28.10.06 №304, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 17.10.06 у даній справі частково скасувати в частині стягнення суми штрафу в розмірі 181711 грн. 43 коп. та прийняти в цій частині про стягнення штрафу в розмірі 25958 грн. 78 коп.

В обґрунтування апеляційних вимог її заявник зазначив, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними; його висновки не відповідають обставинам справи; неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю „ТрансОйл”, відзив представив, в судовому засіданні 07.12.06 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області залишити без змін.

Розпорядженням від 06.11.06 голови Луганського апеляційного господарського суду Зуєвич А.М., відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Оберіг”, м. Луганськ, від 28.10.06 №304 на рішення господарського суду Луганської області від 17.10.06 по справі №14/487 призначена судова колегія у складі: Єжова С.С. - суддя – головуючий, Баннова Т.М., Бойченко К.І. – судді.

Розпорядженням від 15.11.06 голови Луганського апеляційного господарського суду, на підставі ст.28 Закону України “Про судоустрій України” та ст.46 Господарського процесуального кодексу України, головуючого суддю Єжову С.С. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги по справі №14/487 та введено до складу судової колегії головуючого суддю Медуницю О.Є.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін присутніх в судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі усної домовленості, між сторонами по справі, в період з травня 2006 року по червень 2006 року позивач здійснив поставку відповідачу продукції на загальну суму 259588 грн. 75 коп., що підтверджується актами приймання – передачі, податковими накладними та видатковими накладними (а.с.64-87).

Для визначення порядку погашення вищезазначеної заборгованості, 07.07.06 був укладений договір №101/07.07.06 між товариством з обмеженою відповідальністю ,,ТрансОйл" та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Оберіг" (далі - договір) (а.с.8,9).

Пунктом 2 договору передбачено, що боржник (відповідач) підтверджує та безумовно визнає, що на час укладення цього договору він має заборгованість перед кредитором (позивачем) в сумі 259588 грн. 75 коп. з урахуванням ПДВ за отриманий раніш товар.

Боржник (відповідач) зобов'язується самостійно за умови відсутності додаткових вимог зі сторони кредитора (позивача), в тому числі без надання будь – яких рахунків тощо, сплатити на користь кредитора (позивача) заборгованість в сумі 259588 грн. 75 коп. з урахуванням ПДВ за отриманий раніш товар, яка встановлена в п.2 договору, не пізніш 20 вересня 2006 року (п.4 договору).

Відповідно до п.1.10 договору кредитор (позивач) протягом дії договору має право на власний розсуд вимагати від боржника (відповідача) дострокового виконання грошових зобов'язань, як частково, так, і в повному обсязі. Боржник, отримавши від кредитора вимогу про дострокове виконання своїх зобов'язань, зобов'язаний протягом трьох календарних днів з дня отримання вимоги перерахувати кредитору суму боргу або її частину відповідно до змісту вимоги.

Строк дії договору визначено до моменту припинення зобов'язань або повного виконання сторонами своїх усіх зобов'язань (п.16 договору).

03.08.2006 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу про сплату 100% боргу на підставі п.1.10 договору, що підтверджується фіскальним чеком, описом поштового вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.11-13).

08.08.06 відповідач отримав повідомлення про вручення поштового відправлення про письмову вимогу позивача на оплату заборгованості по договору (а.с.12).

Як свідчать матеріали справи, відповідач не оплатив заборгованість по письмовій вимозі позивача у встановлений договором строк, а також, не попередив позивача про наявність у нього складних економічних обставин, тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу 259587 грн. 75 коп. задовольнив, обґрунтовано з підстав доведеності розміру боргу.

Судова колегія вважає необґрунтованими доводи заявника скарги стосовно нез'ясування судом першої інстанції обставин щодо відповідності розміру штрафу дійсним збиткам кредитора та неврахування ним в повному обсязі інтересів боржника відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, виходячи з наступного.

Штраф є відповідальністю за порушення договору.

Позивачем не заявлено вимог про стягнення збитків. Договором, укладеним сторонами, не передбачено умов, про які йдеться у п.п.2, 3 ст.624 Цивільного кодексу України (щодо залікової неустойки (штрафу)).

Розмір штрафу встановлено домовленістю сторін.

Статті 6, 627 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.179 Господарського кодексу України дозволяє сторонам договору регулювати свої відносини на власний розсуд.

Між сторонами не існувало будь – яких розбіжностей при укладенні договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк.

Відповідач не оскаржує факту невиконання грошового зобов'язання.

Даний факт підтверджено матеріалами справи, в тому числі договором, письмовою вимогою про сплату 100% боргу на підставі п.1.10 договору, поштовим повідомленням про її одержання.

Пунктом 11 договору встановлено, що за порушення (невиконання чи неналежне виконання) грошових зобов'язань, передбачених умовами договору, боржник зобов'язаний сплатити штраф у сумі 100% від несплаченої суми боргу.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України – боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав в судовому засіданні суду першої інстанції заяву про зменшення розміру штрафних санкцій до 10%, яке було обґрунтовано документами, які свідчать про причини невиконання зобов'язання внаслідок загибелі в 2006 році посівів, що підтверджується актами обстеження посівів (а.с. 57-61,88).

Місцевий господарський суд дослідив дані обставини, про що зазначив в своєму рішенні.

Отже, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було взято до уваги усі причини, що заслуговують на увагу, тому правомірно стягнув з відповідача  на користь позивача штраф у сумі 181711 грн. 43 коп.

Доводи скаржника стосовно недостатності зменшення штрафу судом першої інстанції не сприймаються до уваги судовою колегією, оскільки в п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, яка застосована судом першої інстанції, і ст.233 Господарського кодексу України встановлює право, а не обов'язок суду щодо зменшення розміру санкцій.

Законом України від 22.11.96 №543/96-ВР „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, на який посилається скаржник врегульовано розмір пені, яка сплачується платником грошових коштів. Договір укладений сторонами по справі не містить умов щодо сплати пені і такі вимоги позивачем не заявлялися.

Отже доводи скаржника щодо незастосування судом першої інстанції даного закону є безпідставними.

З урахуванням вищезазначеного, доводи скаржника за апеляційною скаргою щодо неповно з'ясування судом першої інстанції обставин справи не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією, оскільки суд першої інстанції врахував ті обставини і докази, що мають значення для справи.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України ухвала місцевого господарського суду Луганської області від 17.10.06 по справі №14/487 ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Оберіг”, с. Курячівка Старобільського району, Луганська область.

У зв'язку із тим, що скаржником за подання апеляційної скарги сплачено державне мито в сумі 2596 грн. 00 коп., що не відповідає вимогам п.”г” ч.2 ст.3 Декрету КМУ «Про державне мито», оскільки належний розмір державного мита складає 778 грн. 76 коп., зайве сплачено державне мито в сумі 1817 грн. 24 коп. підлягає поверненню скаржнику із державного бюджету України.  

У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Оберіг”, с. Курячівка Старобільського району, Луганська область, від 28.10.06 №304 на рішення господарського суду Луганської області від 17.10.06 у справі №14/487 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 17.10.06 у справі №14/487  залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 778 грн. 76 коп. покласти на скаржника.

4. Повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю „Оберіг”, вул. Жовтнева, 102, с.Курячівка Старобільського району, Луганська область, ідентифікаційний код 30896985, із державного бюджету на р/р 2060084992 в ЛОД АППБ „Аваль”, МФО 304007, зайву суму державного мита у сумі 1817 грн. 24 коп. сплаченого за квитанцією №17 від 28.10.06, яка знаходиться в матеріалах справи.

Підставою повернення є дана постанова завірена гербовою печаткою суду.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий                                                                      О.Є.Медуниця

Суддя                                                                                Т.М. Баннова

Суддя                                                                                 К.І. Бойченко