Ухвала

від 02.04.2013 по справі 2а-16756/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16756/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вазарі» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 лютого 2013 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вазарі» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 05 грудня 2012 року №0013602208 та №0013612208.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між ТОВ «Вазарі» та ТОВ «Ваел Плюс» вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 07 серпня 2012 року по 17 серпня 2012 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вазарі» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ваел Плюс» за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 23 серпня 2012 року №646/22-08/31813022, в якому встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 242794,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року - 47917,00 грн., за 2 квартал 2011 року - 160952,00 грн., за 3 квартал 2011 року - 33925,00 грн., а також п.198.1 ст.198, ст.185 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 207791,00 грн., в тому числі по періодах: за березень 2011 року у розмірі 38333,00 грн., за квітень 2011 року у розмірі 69167,00 грн., за травень 2011 року у розмірі 41333,00 грн., за червень 2011 року у розмірі 38458,00 грн., за липень 2011 року у розмірі 29500,00 грн.

На підставі акту перевірки №646/22-08/31813022 від 23 серпня 2012 року ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року №0009252208 та №0009262208.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями від 19 вересня 2012 року №0009252208 та №0009262208 позивачем подано скаргу до ДПС у м.Києві. Рішенням ДПС у м.Києві про результати розгляду первинної скарги від 23 листопада 2012 року №7818/10/12-114 скаргу позивача задоволено частково, а саме: податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року №0009252208 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року №0009262208 скасовано в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 8481,00грн. та збільшено податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 №0009252208 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 900,00грн.

Відповідачем після розгляду скарги позивача було винесено податкове повідомлення-рішення №0013612208 від 05 грудня 2012 року, згідно якого за порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 242795,00 грн., у тому числі 242794,00 за основним платежем та 1,00 штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення №0013602208 від 05 грудня 2012 року, згідно якого позивачу за порушення п.198.1 ст.198, ст.185 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 900,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, подано докази стосовно використання наданих послуг, отриманих за договором, у господарській діяльності позивача, а тому останній на законних підставах включив понесені витрати до валових витрат та суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною до 01 квітня 2011 року) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з контрагентом) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Визначення терміну «господарська діяльність» міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Крім того, під господарською діяльністю також розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Вазарі» та ТОВ «Ваел Плюс» укладено договір про надання рекламних послуг №РК-03 від 01 березня 2011 року, відповідно до умов якого ТОВ «Ваел Плюс» зобов'язується в порядку, на умовах та у строки, встановленні цим договором, надати ТОВ «Вазарі» рекламні послуги, перелік яких вказано у Додатку №1 до договору. Відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 даного договору ТОВ «Ваел Плюс» зобов'язується здійснювати розміщення рекламних матеріалів в об'ємі, в строки та у відповідності з умовами договору.

Додатком №1 від 01 березня 2011 року до укладеного договору визначено перелік послуг, які надаються ТОВ «Ваел Плюс» (розміщення рекламної поліграфії (візиток тощо) на рекламних стойках в закладах, розміщення рекламної поліграфії (візиток тощо) на столах в закладах, трансляція рекламних матеріалів замовника на плазмових моніторах у закладах), а також вартість зазначених послуг.

В щомісячних додатках №2 від 01 березня 2011 року, №3 від 01 квітня 2011 року, №4 від 01 травня 2011 року, №5 від 01 червня 2011 року, №6 від 01 липня 2011 року сторонами узгоджено перелік закладів громадського харчування, в яких надаються рекламні послуги.

Позивачем для підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором про надання рекламних послуг було надано акти прийому-передачі наданих послуг, накладні, податкові накладні, банківські виписки про оплату наданих послуг, а також зразки рекламної продукції та диски із записом рекламного роліку для трансляції на плазмових екранах.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті перевірки Ленінської МДПІ у м.Луганську ДПС №127/23-33352187 від 17 травня 2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ваел Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року, в якому встановлено, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04 лютого 2011 року №100320967 анульоване 04 жовтня 2011 року, за податковою адресою підприємство не знаходиться, засновник та керівник підприємства ОСОБА_2 підтвердив свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства та господарські відносини з контрагентами, однак пояснити обставини укладання угод та постачання ТМЦ не зміг з посиланням, що відповіді на вказані питання він надасть після ознайомлення з первинними документами.

Крім того, 10 січня 2012 року порушено кримінальну справу №02/12/8004 відносно директора ТОВ «Ваел Плюс» ОСОБА_2 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ч.3 ст.212 КК України. 06 квітня 2012 року матеріали кримінальної справи відносно керівника ТОВ «Ваел Плюс» ОСОБА_2 направлені з обвинувальним вироком до прокуратури Ленінського району м.Луганська для подальшого направлення на судовий розгляд. Згідно постанови старшого слідчого по ОВС СУ ДПС в Луганській області від 18 квітня 2012 року зазначено, що ТОВ «Ваел Плюс» є учасником єдиної фінансово-промислової групи, створеної з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також конвертації грошових коштів.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, не взявши до уваги посилання відповідача на акт Ленінської МДПІ у м.Луганську ДПС №127/23-33352187 від 17 травня 2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ваел Плюс» та постанову про порушення кримінальної справи, оскільки на момент укладення договору, на якому ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час виконання умов зазначеного договору, ТОВ «Ваел Плюс» був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Ваел Плюс» або його посадових осіб.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Ваел Плюс», у відповідності до положень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності наданих послуг та проведення оплати за них, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 05 грудня 2012 року №0013602208 та №0013612208, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 08 квітня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.