Рішення

від 08.04.2013 по справі 232/3886/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 232/3886/12 Провадження № 22-ц/772/799/2013Головуючий в суді першої інстанції:Романчук Р.В. Категорія: 23 Доповідач: Іванюк М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого - судді Іванюка М.В, суддів Камзалова В.В. та Панасюка О.С, при секретарі Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду від 07 лютого 2013р. у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю компанії «Еліт» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Вінницька міська рада ) про визнання договору пролонгованим та стягнення заборгованості по орендній платі, --

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2012р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанії Еліт» про стягнення заборгованості по орендній платі. Зазначив, що 31 січня 2012р. закінчився строк договору від 01 вересня 2011р, згідно з яким позивач передавав відповідачу в оренду нежитлове приміщення площею 70, 1 кв.м по АДРЕСА_1. Однак і після закінчення строку вказаного договору власність відповідача - трансформаторна підстанція, для обслуговування якої цей договір укладався, залишається у належному позивачу приміщенні, тобто ТОВ «Компанія Еліт» продовжує користуватися нерухомим майном ОСОБА_2, однак орендну плату за це вже не вносить. Для належного врегулювання вказаних правовідносин ОСОБА_2. надіслав на адресу ТОВ «Компанії Еліт» письмову пропозицію про укладення нового договору оренди.

У зв'язку з наведеним позивач, посилаючись на ст.764 ЦК України, просив визнати пролонгованим укладений раніше договір оренди, а також виходячи з положень ст.ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з 01 лютого 2012р. по 30 листопада 2012р. з врахуванням 3 % річних, пені та інфляційних втрат, а всього 16 517 грн. 21 коп.

За клопотанням представника ТОВ «Компанії Еліт» згідно ухвали Вінницького міського суду від 10 січня 2013р. Вінницьку міську раду було притягнуто до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог (а.с.35, 55 ).

Рішенням Вінницького міського суду від 07 лютого 2013р. ОСОБА_2 у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить дане рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог і стягнути з відповідача на його користь 13 566 грн. заборгованості по орендній платі за період з 01.02.2012р. по 15.11.2012р, виходячи з встановленої в п.7.1 Договору оренди від 01.09.2011р. розміру орендної плати - 1680 грн. Також просив стягнути пеню в сумі 1620 грн. 80 коп, 3 % річних в сумі 322 грн. 24 коп. та суму інфляційних втрат - 81 грн. 40 коп. Загальна сума вимог по стягненню орендної плати складає 15 590 грн. Вважає, що відмовляючи йому в позові, суд порушив норми матеріального та процесуального права і дав невірну оцінку зазначеним правовідносинам.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали скаргу з наведених у ній підстав. При цьому уточнили, що просять стягнути з ТОВ «Компанії Еліт» орендну плату по 15 листопада 2012р, тобто до моменту безкоштовної передачі відповідачем вказаної трансформаторної підстанції департаменту енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради.

Представник ТОВ «Компаніїї Еліт» Коваль В.А. вважає апеляційну скаргу безпідставною і просить її відхилити.

Представник Вінницької міської ради Малашкін М.А. також вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволеною.

Вислухавши зазначених осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав :

Всупереч положенням ст. 213 ЦПК України щодо законності і обгрунтованості рішення, суд в порушення вимог ст.214 ч.1 п.1 ЦПК України не вирішив питання з приводу наявності усіх обставин, якими обґрунтовувалися позовні вимоги і заперечення, невірно застосував норми матеріального права, а тому дійшов до помилкового висновку.

Так, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про ігнорування судом першої інстанції тієї обставини, що діюча трансформаторна підстанція КТП 6 не входила до переліку нерухомого майна, яке ОСОБА_2 придбав у власність згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 12.06.2008р ( а.с. 85-90 ).

Ніким не заперечується той факт, що до листопада 2012р. власником вказаної трансформаторної підстанції було ТОВ «Компанія Еліт», яке для її обслуговування уклало з ОСОБА_2 договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.2011р ( а.с. 4-6 ).

Після закінчення строку дії даного договору оренди трансформаторна підстанція, яка була власністю відповідача, залишилася в орендованому ним раніше приміщенні, яке належить позивачу, тобто ТОВ «Компанія Еліт» продовжила користуватися нерухомим майном ОСОБА_2, але вже без внесення йому орендної плати. З обставин справи вбачається, що ОСОБА_2 не заперечував проти того, щоб ТОВ «Компанія Еліт» користувалося його майном і пропонував укласти новий договір оренди. Однак відповідача влаштовує такий абсурдний стан речей і він не вважає себе зобов'язаним сплачувати позивачу орендну плату за вказаний вище період.

За таких обставин суд першої інстанції мав би застосувати положення ст.764 ЦК України і вважати пролонгованим укладений раніше між сторонами договір оренди та стягнути на користь позивача орендну плату за відповідний період. Однак це судом зроблено не було. Суд помилково погодився з доводами відповідача про відсутність у договорі оренди позиції, якою передбачалася б можливість його пролонгації і безпідставно не взяв до уваги, що за таких обставин пролонгація договору прямо передбачена наведеною вище нормою Закону. При цьому посилання суду першої інстанції на відсутність волевиявлення відповідача щодо укладення договору оренди з ОСОБА_2. також є помилковим, оскільки після 31.01.2012р. ТОВ «Компанія Еліт» продовжувало користуватися нерухомим майном позивача, але вже безоплатно, що його, звичайно, влаштовувало. А за змістом ст.764 ЦК України волевиявлення наймача на пролонгацію договору за таких обставин не потребується. Тому не може бути прийнятим до уваги і посилання суду першої інстанції на те, що за відсутності такого волевиявлення відповідача задоволення позову, мовляв, суперечитиме засадам розумності та справедливості.

Висновки суду першої інстанції про те, що трансформаторна підстанція перебувала у придбаному ОСОБА_2 приміщенні ще на момент його купівлі-продажу, позивач бачив, що у цьому приміщенні розміщено, погодився з цим і має прийняти це як належне, а тому його вимоги безпідставні, колегія суддів вважає надуманими. Ці висновки виходять за межі позовних вимог, адже встановлено, що власником нежитлового приміщення, у якому розташована трансформаторна підстанція, є ОСОБА_2, а власником трансформаторної підстанції до листопада 2012р. було ТОВ «Компанія Еліт». Правомірність придбання позивачем вказаного приміщення без трансформаторної підстанції ніким не заперечується. Право ОСОБА_2 вже визнано відповідачем, який укладав з ним договір оренди.

Заперечення представника відповідача проти апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ним наведені ті ж положення, які викладені в оскаржуваному рішенні.

Згідно ст.309 ЦПК України наведене дає апеляційному суду підстави для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Укладений раніше договір оренди має вважатися пролонгованим.

Колегія суддів вважає, що підлягають задоволенню наведені вище вимоги позивача про стягнення орендної плати виходячи з її місячного розміру - 1680 грн. встановленого в п.7.1 Договору оренди від 01.09.2011р. з врахуванням 3 % річних та витрат від інфляції, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, а також пені, виплата якої передбачена п.8.2 договору оренди, оскільки у даному випадку відповідачем фактично прострочено виконання грошового зобов'язання.

Представники відповідача та третьої особи не спростували наведеного позивачем розрахунку сум, які підлягають стягненню.

Також позивачу мають бути відшкодовані його витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви і апеляційної скарги в загальній сумі 329 грн. 30 коп ( а.с. 1, 111).

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.3 ч.1 п.6; 16 ч.2 п.10; 526; 610; 611; 625; 764 ЦК України, ст.ст. 88 ч.1; 303; 304; 307 ч.1 п.2; 309; 313; 314; 316; 317; 209; 218 ЦПК України, колегія суддів, --

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду від 07 лютого 2013р. у даній справі скасувати.

Вважати пролонгованим по 15.11.2012р. договір № 9 найму (оренди ) нежитлового приміщення № 12 першого поверху -приміщення № 25 загальною площею 70, 1 кв.м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, який був укладений 01 вересня 2011р. між наймодавцем ОСОБА_2 і наймачем - ТОВ компанією «Еліт».

Стягнути з ТОВ компанії «Еліт» ( ідентифікаційний код юридичної особи - 31542592, місцезнаходження - м. Вінниця, вул. Келецька, 54 А ) на користь ОСОБА_2 15 590 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень орендної плати, а також 329 грн. 30 коп. у відшкодування судових витрат при подачі позовної заяви і апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :