Постанова

від 03.04.2013 по справі 816/1123/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1123/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Панченко А.В.,

представника відповідача - Близнюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Колективного підприємства "Кредо" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2013 року позивач КП "Кредо" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2012 року № 0001372301/1725 та № 0001362301/1724.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлені актом перевірки порушення фактично не мали місця в його господарській діяльності та вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту та витрат на підставі податкових накладних та первинних документів, складених ТОВ "Будінвестсервіс", зазначаючи, що первинні документи та податкові накладні, отримані ним на виконання господарсько-правових угод, оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до податкового кредиту та обліку витрат КП "Кредо". Позивач також наголошує, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти свого контрагента на предмет добросовісного виконання останнім податкових зобов'язань.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що полягає у врахуванні позивачем при формуванні своїх податкового кредиту та витрат господарських операцій з ТОВ "Будінвестсервіс", діяльність якого носить ряд ознак фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що КП "Кредо" 20 лютого 2004 року зареєстроване як юридичну особу (ідентифікаційний код 32860594) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 360339 (а.с. 29)). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідачем у період з 29 жовтня 2012 року по 30 вересня 2012 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Будінвестсервіс" за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами перевірки 30 жовтня 2012 року складено акт № 4502/22-714/05474932 (а.с. 14-28), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем

- підпункту 138.2 статті 138 , підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України та встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 11710,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року на суму 11710,00 грн,

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 10182,00 грн., в тому числі: за липень 2011 року на суму 7099,00 грн., за серпень 2011 року на суму 3083,00 грн.

На підставі акта перевірки від 30 жовтня 2012 року № 4502/22-714/05474932 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення 15 листопада 2012 року № 0001362301/1724, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3545,00 грн. (а.с. 11) та № 0001372301/1725, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10182,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 5090,00 грн. (а.с. 10).

КП "Кредо", вважаючи висновки, викладені в акті від 30 жовтня 2012 року № 4502/22-714/05474932, упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 15 листопада 2012 року № 0001372301/1725 та № 0001362301/1724, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органа, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, стали відомості про те, що господарська діяльність контрагента позивача ТОВ "Будінвестсервіс" носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформовані за рахунок вказаного підприємства витрати та податковий кредит позивача відповідачем правомірними не визнані.

КП "Кредо" (Замовник) та ТОВ " Будінвестсервіс " (Підрядник) 28 липня 2011 року укладено договір здійснення ремонту електричного обладнання № 56 (а.с. 35-36) згідно умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи з ремонту електродвигуна ДАЗО 4-400У-4У, р=500 кВТ, 1500-об/мин. відповідно до умов цього договору. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу Підрядника. Пунктом 2 Договору від 28 липня 2011 року № 56 визначено, що роботи за цим договором виконуються Підрядником з матеріалів та за рахунок Замовника. Роботи за цим договором можуть виконуватись Підрядником з матеріалів Замовника. Передача матеріалів Замовника Підряднику здійснюється на підставі акта приймання-передачі (ф.01-03), підписаного сторонами. Замовник перед початком здійснення ремонтних робіт надає Підряднику технічну документацію, необхідну для здійснення робіт. У випадку відсутності технічної документації остання може бути розроблена Підрядником за додаткову плату.

Крім того, КП "Кредо" (Замовник) та ТОВ " Будінвестсервіс " (Підрядник) 18 серпня 2011 року укладено договір ремонту електрообладнання № 18/08-Р (а.с. 45-46) згідно умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи з ремонту трансформатора ТМ-630/6 відповідно до умов цього договору. Підставою для здійснення робіт щодо ремонту електрообладнання є заявка Замовника. Пунктом 2 Договору від 18 серпня 2011 року № 18/08-Р визначено, що роботи за цим договором виконуються Підрядником з матеріалів та за рахунок Замовника. Замовник здійснює 100% передплату на закупівлю матеріалів. Роботи за цим договором можуть виконуватись Підрядником з матеріалів Замовника. Передача матеріалів Замовника Підряднику здійснюється на підставі акта приймання-передачі (ф.01-03), підписаного сторонами. Матеріали мають бути надані Замовником за 10 днів до початку здійснення Підрядником ремонтних робіт. У випадку відсутності технічної документації остання може бути розроблена Підрядником за додаткову плату.

На часткове виконання умов вищезазначених договорів позивачем був придбаний товар у ТОВ "Будінвестсервіс", який використовувався для ремонту електрообладнання. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між КП "Кредо" (Покупець) та ТОВ "Будінвестсервіс" (Продавець) 17 серпня 2011 року укладено договір купівлі-продажу № 45 (а.с. 31) згідно умов якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах Договору, товарно-матеріальні цінності (товар) в кількості, асортименті та за ціною, визначених у рахунках-фактурах.

Пунктом 4.2 Договору від 17 серпня 2011 року № 45 визначено, що Продавець зобов'язаний на момент відвантаження надати Покупцю оригінали або копії рахунка, накладної та податкової накладної. Оплату за Договором передбачено у безготівковій формі /пункт 5.1/.

На підставі вищевказаних договорів контрагентом позивача ТОВ "Будінвестсервіс" здійснено поставку ТМЦ та надано послуги з ремонту електрообладнання, а позивачем оплачено поставлено товар та надані послуги.

Копіями виписок банка з розрахункового рахунка позивача, які наявні в матеріалах справи, підтверджено, що на підставі рахунків позивач оплатив визначений у цих документах товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця/Підрядника, а на підставі накладних, видаткових накладних та актів приймання-передачі належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав товарно-матеріальні цінності у свого контрагента.

Для документального оформлення угоди з купівлі-продажу ТОВ "Будінвестсервіс" складено податкові накладні. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні витрат.

Транспортування товару за вказаними договорами здійснювалось транспортом Продавця, що знаходить своє підтвердження у матеріалах справи.

Актами приймання-передачі продукції, видатковими накладними, витягом з журналу довіреностей на право отримання ТМЦ та журналами-ордерами підтверджено факт прийняття ТМЦ на виконання господарсько-правових договорів від контрагента позивача.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Будінвестсервіс") підтверджується договорами, накладними, видатковими та податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, витягом з книги обліку довіреностей, відомостями журналів-ордерів, виписками з розрахункового рахунка позивача, актами приймання-передачі, в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання факту придбання ТМЦ та отримання послуг з електрообладнання у ТОВ "Будінвестсервіс" реальним. Судом встановлено, що вищезазначені угоди виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Посилання податкового органу на наявність акта перевірки відносно контрагента позивача, в якому встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за спірний період, спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та його контрагентом, що стала підставою для формування податкового кредиту та витрат позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використовував придбані у постачальників (продавців) комплектуючі безпосередньо у власній господарській діяльності. Придбаний товар було частково використано на власні потреби (утримання основних засобів, охорону праці) та на виконання підрядних робіт. Зазначений факт судом оцінюється як логічний та послідовний з урахуванням того, що ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування (КВЕД-2010 33.14), ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування (КВЕД-2010 33.13), електромонтажні роботи (КВЕД-2010 43.21) та інші будівельно-монтажні роботи (КВЕД-2010 43.29) є основними видами господарської діяльності підприємства позивача (а.с. 13). Як свідчать матеріали справи, станом на 01 березня 2013 року по даних бухгалтерського обліку частина товару, придбаного у ТОВ "Будінвестсервіс", зберігається на складі підприємства, що підтверджується матеріалами справи (арк.с. 184-207).

Судом встановлено, що контрагент позивача на момент укладення договорів, оформлення первинних документів та складення податкових накладних значився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені ТОВ "Будінвестсервіс" з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку КП "Кредо".

Відповідно до вимог підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно вимог пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України 138.1. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем первинних бухгалтерських документів, складених його контрагентом на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності Позивача та беручи до уваги вимоги статей 138-139 Податкового кодексу України суд погоджується із правомірністю віднесення Позивачем до складу витрат за господарськими операціями з ТОВ "Будінвестсервіс" в періоді, охопленому перевіркою.

Суд вважає посилання податкового органу в акті перевірки на нікчемність правочинів неправомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року наголошено на наступному: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку із цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно вимог частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної у диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не надано доказів, а так само не встановлено і судом, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Будінвестсервіс" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є лише припущенням.

Крім того, посилання контролюючого органа на частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Колективного підприємства "Кредо" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 15 листопада 2012 року № 0001372301/1725.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 15 листопада 2012 року № 0001362301/1724.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства "Кредо" (ідентифікаційний код 05474932) витрати зі сплати судового збору в розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 17 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова