Ухвала

від 16.05.2013 по справі 816/1123/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 р.Справа № 816/1123/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Шабанової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2013р. по справі № 816/1123/13-а

за позовом Колективного підприємства "Кредо"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, КП "Кредо" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ , в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 листопада 2012 року № 0001372301/1725 та № 0001362301/1724.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2013р. по справі № 816/1123/13-а позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України КП "Кредо" зареєстрований як юридична особа. КП "Кредо" перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Кременчуцькою ОДПІ у період з 29 жовтня 2012 року по 30 вересня 2012 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Будінвестсервіс" за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 30 жовтня 2012 року № 4502/22-714/05474932 (а.с. 14-28).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України та встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 11710,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року на суму 11710,00 грн, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 10182,00 грн., в тому числі: за липень 2011 року на суму 7099,00 грн., за серпень 2011 року на суму 3083,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 30 жовтня 2012 року № 4502/22-714/05474932 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення 15 листопада 2012 року № 0001362301/1724, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3545,00 грн. (а.с. 11) та № 0001372301/1725, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10182,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 5090,00 грн. (а.с. 10).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугував висновок про неправомірність формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з ТОВ «Будінвестсервіс», котрі реально не відбулись, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків. При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Будінвестсервіс», які відображені в акті перевірки контрагента.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між КП "Кредо" (Замовник) та ТОВ " Будінвестсервіс " (Підрядник) 28 липня 2011 року укладено договір здійснення ремонту електричного обладнання № 56 (а.с. 35-36).

Згідно умов вказаного договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи з ремонту електродвигуна ДАЗО 4-400У-4У, р=500 кВТ, 1500-об/мин. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу Підрядника.

Пунктом 2 Договору від 28 липня 2011 року № 56 визначено, що роботи за цим договором виконуються Підрядником з матеріалів та за рахунок Замовника. Роботи за цим договором можуть виконуватись Підрядником з матеріалів Замовника. Передача матеріалів Замовника Підряднику здійснюється на підставі акта приймання-передачі (ф.01-03), підписаного сторонами. Замовник перед початком здійснення ремонтних робіт надає Підряднику технічну документацію, необхідну для здійснення робіт. У випадку відсутності технічної документації остання може бути розроблена Підрядником за додаткову плату.

Крім того, КП "Кредо" (Замовник) та ТОВ " Будінвестсервіс " (Підрядник) 18 серпня 2011 року укладено договір ремонту електрообладнання № 18/08-Р (а.с. 45-46) згідно умов якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи з ремонту трансформатора ТМ-630/6 відповідно до умов цього договору. Підставою для здійснення робіт щодо ремонту електрообладнання є заявка Замовника. Пунктом 2 Договору від 18 серпня 2011 року № 18/08-Р визначено, що роботи за цим договором виконуються Підрядником з матеріалів та за рахунок Замовника. Замовник здійснює 100% передплату на закупівлю матеріалів. Роботи за цим договором можуть виконуватись Підрядником з матеріалів Замовника. Передача матеріалів Замовника Підряднику здійснюється на підставі акта приймання-передачі (ф.01-03), підписаного сторонами. Матеріали мають бути надані Замовником за 10 днів до початку здійснення Підрядником ремонтних робіт. У випадку відсутності технічної документації остання може бути розроблена Підрядником за додаткову плату.

На часткове виконання умов вищезазначених договорів позивачем був придбаний товар у ТОВ "Будінвестсервіс", який використовувався для ремонту електрообладнання.

Так, між КП "Кредо" (Покупець) та ТОВ "Будінвестсервіс" (Продавець) 17 серпня 2011 року укладено договір купівлі-продажу № 45 (а.с. 31).

Згідно умов вказаного договору Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах Договору, товарно-матеріальні цінності (товар) в кількості, асортименті та за ціною, визначених у рахунках-фактурах.

Пунктом 4.2 Договору від 17 серпня 2011 року № 45 визначено, що Продавець зобов'язаний на момент відвантаження надати Покупцю оригінали або копії рахунка, накладної та податкової накладної. Оплату за Договором передбачено у безготівковій формі /пункт 5.1/.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Будінвестсервіс" здійснено поставку ТМЦ та надано послуги з ремонту електрообладнання, а позивачем оплачено поставлено товар та надані послуги.

Копіями виписок банка з розрахункового рахунка позивача, які наявні в матеріалах справи, підтверджено, що на підставі рахунків позивач оплатив визначений у цих документах товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця/Підрядника, а на підставі накладних, видаткових накладних та актів приймання-передачі належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав товарно-матеріальні цінності у свого контрагента.

ТОВ "Будінвестсервіс" складено податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні витрат.

Транспортування товару за вказаними договорами здійснювалось транспортом Продавця, що відповідає умовам договору.

Актами приймання-передачі продукції, видатковими накладними, журналами-ордерами підтверджено факт прийняття ТМЦ на виконання господарсько-правових договорів від контрагента позивача.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Наданим позивачем до матеріалів справи витягом з журналу довіреностей на право отримання ТМЦ підтверджується факт отримання уповноваженою особою товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Будінвестсервіс"

Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивач використовував придбані у постачальників (продавців) комплектуючі безпосередньо у власній господарській діяльності. Придбаний товар було частково використано на власні потреби (утримання основних засобів, охорону праці) та на виконання підрядних робіт.

Як свідчать матеріали справи, станом на 01 березня 2013 року по даних бухгалтерського обліку частина товару, придбаного у ТОВ "Будінвестсервіс", зберігається на складі підприємства, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 184-207).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2013р. по справі № 816/1123/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2013 р.