Постанова

від 16.01.2013 по справі 2а-13205/12/0170/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2013 р. (15:15 год.) Справа №2а-13205/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Меньшиков Анатолій Анатолійович, довіреність б/н від 09.12.2012 р.,

від відповідача: Жукова Ольга Миколаївна, довіреність № 55/10-0 від 31.07.12р,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Санаторно-курортного об'єднання "СОЮЗ ЗДРАВНИЦ"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: 21.11.2012р. до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Санаторно-курортного об'єднання "СОЮЗ ЗДРАВНИЦ" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001002206 від 25.10.2012р., яким Санаторно-курортному об'єднанню "СОЮЗ ЗДРАВНИЦ" донараховано податок на додану вартість у розмірі 181 930 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 45482,50грн.; № 0000992206 від 25.10.2012р., яким Санаторно-курортному об'єднанню "СОЮЗ ЗДРАВНИЦ" донараховано податок на прибуток у розмірі 333458 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 36459,25 грн.; № 0001012206 від 25.10.2012р., яким Санаторно-курортному об'єднанню "СОЮЗ ЗДРАВНИЦ" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 6 місяців 2012 року в розмірі 94 828 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання позивачем податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з фірмою «Капітель Плюс» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої позивачу внаслідок нікчемності укладених з цим підприємством угод були донараховані: податок на додану вартість у розмірі 181930 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 45482,50 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення №0001002206 від 25.10.2012 року; податок на прибуток у розмірі 333458 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 36459,25 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000992206 від 25.10.2012 року; зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за шість місяців 2012 року в розмірі 94828 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0001012206 від 25.10.2012 року.

Позивач вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції з Фірма «Капітель Плюс» відбувались реально, підтверджені всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, отримані послуги використовувалися в господарській діяльності позивача.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2012 року від сторін витребувані необхідні для розгляду справи матеріали для з'ясування всіх обставин у справі та зупинено провадження у справі на строк до 09.01.2013 року.

У судовому засіданні 09.01.2013 року представник позивача надав додаткові пояснення до позовної заяви та витребувані докази. Представник відповідача у судове засідання 09.01.2013р. не з'явився та письмових заперечень на адміністративний позов не надав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 09.01.2013 року провадження у справі зупинено до 16.01.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 16.01.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, відповідно до яких Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби було отримано Акт від 11.04.2012 року № 38/22/31095815 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Фірма «Капітель Плюс», код за ЄДРПОУ 3109815, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Згідно матеріалів даного акта встановлено, що Фірма «Капітель Плюс» є суб'єктом господарювання, яке відповідно до статті 55-1 Господарського кодексу України, має ознаки фіктивності. Враховуючи даний факт, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням), тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків.

Отже, враховуючи зазначені в Акті від 11.04.2012 року № 38/22/31095815 обставини, на підставі аналізу та перевірки, відповідачем зроблений висновок, що санаторно-курортне об'єднання «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з фірмою «Капітель Плюс», код ЄДРПОУ 31095815 за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, що призвело до порушення пп.5.1, п.5.2.1, п.5.3.9 пп.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2,п.138.6,п.138.8, п.п.138.8.1 п.138 ст.138, п.139.1.9 п 139.1 ст.139, п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями.

На підставі встановлених в акті порушень були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000992206 від 25.10.2012 року, № 0001002206 від 25.10.2012 року, № 0001012206 від 25.10.2012 року, які на думку відповідача є законними та скасуванню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи були правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - у зв'язку з прийняттям таких податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського Кодексу України, юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що позивач - санаторно-курортне об'єднання "СОЮЗ ЗДРАВНИЦ" - є юридичною особою, яка зареєстрована 29.10.2001 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, про що свідчить Свідоцтво серії А00 №433625 та довідка Головного управління статистики в АР Крим АА № 528848 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (том 1, а.с.223,224).

Право позивача займатися туроператорською діяльністю підтверджується ліцензією Державної служби туризму і курортів серії АВ №329716 від 31.05.2007 року (том 1, а.с.229).

Санаторно-курортне об'єднання «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» 02.11.2001р. взято на облік як платник податку в ДПІ у м.Сімферополь, що підтверджується довідкою від 17.03.2005р. №403/281 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, виданого ДПІ в м. Сімферополі 21.03.2002 року за № 00872824, індивідуальний податковий номер 317176801285 (том 1, а.с.225-226).

Таким чином, судом встановлено, що Санаторно-курортне об'єднання «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовою особою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС) на підставі повідомлення про проведення перевірки від 20.09.2012 року від №889/22-8 та наказу органу ДПС від 20.09.2012 року № 2313 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка санаторно-курортного об'єднання «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з фірмою «Капітель плюс» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 05.10.2012 року № 6917/22-6/31717682, яким було встановлено порушення санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ»:

- пп.5.1, п.5.2.1, п.5.3.9 пп.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2,п.138.6,п.138.8, п.п.138.8.1 п.138 ст.138, п.139.1.9 п 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, в результати чого занижено податок на прибуток в період в період, що перевірявся, на загальну суму 333 458 грн., у тому числі 1 квартал 2010 року в сумі 31 250 грн., 2 квартал 2010 року в сумі 109 375 грн., 3 квартал 2010 року в сумі 5 208 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 14 167 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 105 416 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 63 250 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 4 792 грн.;

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року(із змінами та доповненнями), а також в порушення п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, в результати чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 181 930 грн., в тому числі: лютий 2010 року у сумі 21 722 грн., квітень 2010 року у сумі 25 000 грн., травень 2010 року у сумі 35000 грн., червень 2010 року у сумі 27 500 грн., серпень 2010 року 4 167 грн., липень 2011 року у сумі 9 320 грн., серпень 2011 року у сумі 31 711 грн., жовтень 2011 року у сумі 3 883 грн., листопад 2011 року у сумі 3 156 грн., лютий 2012 року у сумі 4 597 грн., квітень 2012 року у сумі 4658 грн., травень 2012 року у сумі 1 094 грн., червень 2012 року у сумі 10 122 грн., та завищення від'ємного значення з ПДВ на 01.07.2012 року у сумі 94 828 грн. (том 1, а.с.14-38).

Висновки акту перевірки від 05.10.2012 року № 6917/22-6/31717682 були покладені відповідачем в основу податкових повідомлень-рішень:

- №000992206 від 25.10.2012 року про збільшення санаторно-курортному об'єднанню «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 369917,25грн, в тому числі 333458,00 грн. за основним платежем та 36459,25 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0001002206 від 25.10.2012 року про збільшення санаторно-курортному об'єднанню «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 227412,50грн., в тому числі 181930,00 грн. за основним платежем та 45482,50 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0001012206 від 25.10.2012 року про зменшення санаторно-курортному об'єднанню «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 94828,00 грн. (том 1, а.с.11-13).

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС зазначених податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наступне.

В обґрунтування оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідач в п.3.1 акту перевірки посилається на те, що за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року санаторно-курортне об'єднання «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» мало взаємовідносини з підприємством-постачальником фірмою «Капітель-Плюс», код ЄДРПОУ 31095815.

Судом встановлено, що відповідачем в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача первинні документи бухгалтерського обліку позивача із фірмою «Капітель Плюс» не досліджувались.

Згідно п.2.10, 3.1 акту перевірки позивача під час перевірки використано інформацію з комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу: АРМ «Облік платників», АРМ «Звіт», АРМ «ТАХ», АРМ «Аудит», АІС «Облік податків і платежів», АІС «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» та акт від 11.04.2012 року № 38/22/31095815 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Фірма «Капітель Плюс», код за ЄДРПОУ 3109815, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності».

В акті перевірки позивача від 05.10.2012 року № 6917/22-6/31717682 процитовані дані з акту від 11.04.2012 року № 38/22/31095815 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Фірма «Капітель Плюс», яким, зокрема, встановлено, що проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст.55-1 Господарського кодексу України. Враховуючи даний факт вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням), тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Крім того, відповідно до вищевказаного висновку встановлено, що допитаний керівник ОСОБА_3 пояснив, що підприємство фактично товар та послуги не поставляло, документи фінансово-господарської діяльності підписували за винагороду.

Згідно акту від 11.04.2012 року № 38/22/31095815 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Фірма «Капітель Плюс» встановлено порушення ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання від підприємств до реальних вигодонабувачів. Також не підтверджено реальність проведених господарських операцій вказаних підприємств з контрагентами-покупцями та постачальниками з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Крім того, проведеною звіркою встановлено взаємовідносини фірма «Капітель Плюс» з суб'єктами господарювання, які відповідно до статті 55-1 Господарського Кодексу України мають ознаки фіктивності, а саме зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Звіркою Фірми «Капітель Плюс» встановлено факти формування податкового кредиту від постачальників з ознаками «фіктивності», реальність проведених господарських операцій, по яким спростовано актами зустрічних звірок, а також той факт, що податкова вигода за придбані товари, роботи, послуги у контрагентів-постачальників фактично не була використана у власній господарській діяльності Фірми «Капітель Плюс», а була спрямована на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факт, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

У зв'язку з тим, що на момент проведення зустрічної звірки первинні та інші документи у повному обсязі відсутні (аналізом наявних вилучених документів встановлено випадки придбання одного товару, а реалізацію іншого протягом одного податкового періоду), остаточно встановити перелік покупців, яким реалізовано товари, роботи, послуги, попередньо придбаних у постачальників з ознаками «фіктивності» - неможливо. Не підтвердження підприємством проведеної оплати за товари, роботи, послуги та ненадання даних аналітичного обліку також не дозволяє сформувати товарний баланс на підприємстві та простежити ланцюг придбання та реалізації, товарів, послуг.

В ході перевірки також встановлено, що фірма «Капітель Плюс» являється по відношенню до своїх покупців, суб'єктом, що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна, отже економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операцій, що вони здійснюють - фактично відсутня.

Отже, враховуючи зазначені в акті від 11.04.2012 року № 38/22/31095815 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Фірма «Капітель Плюс» обставини, посадовою особою відповідача в акті перевірки позивача від 05.10.2012 року №6917/22-6/31717682 був зроблений висновок, що взаємовідносини, які склались між фірмою «Капітель Плюс» і санаторно-курортним об'єднанням "СОЮЗ ЗДРАВНИЦ" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Аналізом та проведеною перевіркою санаторно-курортного об'єднання «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з фірмою «Капітель Плюс» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року. Санаторно-курортне об'єднання «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» обмінювалось документами на товари, зокрема з фірмою «Капітель Плюс», яка має ознаки фіктивних підприємств. Всі суб'єкти господарювання працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного. Факт сплати коштів на адресу контрагенту не є безумовним підтвердженням того, що поставка мала місце. У сукупності з дослідженими обставинами по ланцюгу надані по перевірки первинні документи складені без наміру створити реальні правові наслідки.

Таким чином, встановлено, що усі операції купівлі-продажу за участю фірми «Капітель Плюс», код за ЄДРПОУ 31095815, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

З даними висновками відповідача суд погодитися не може з огляду на таке.

Передусім, слід зазначити, що інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПС та акт проведення зустрічної звірки контрагента не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та акт зустрічної звірки контрагента платника податків, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1232 затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, пункти 6 та 7 якого визначають, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, необхідної для проведення зустрічної звірки, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» з метою впровадження єдиного порядку направлення та обліку запитів на проведення зустрічних звірок, оформлення, накопичення та реалізації їх матеріалів органами державної податкової служби наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011р. №236 затверджені Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, п.4.4 яких визначає, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Згідно п.7.1 Методичних рекомендацій результати лише проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки.

Отже, лише результати проведеної зустрічної звірки, в ході якої співставляються данні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, якими є довідка, можуть бути використані податковим органом при перевірці інших платників податків.

Відповідачем - ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС довідки про проведення зустрічної звірки фірми «Капітель Плюс» суду не надано, отже й посилання в акті перевірки позивача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента від 11.04.2012 року №38/22/31095815 суд вважає протиправним.

Досліджуючи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, надані позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин з фірмою «Капітель Плюс» судом встановлено, що у лютому 2010 року між санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» та фірма «Капітель Плюс» існували договірні відносини без оформлення договору у письмовій формі.

В рамках виконання цього договору фірма «Капітель Плюс» виписана податкова накладна №284 від 22.02.2010 року на суму 150000грн., в т.ч. ПДВ 25000грн. та видаткова накладна №284 від 22.02.2010 року на суму 150000грн., в т.ч. ПДВ 25000грн. за оплату путівки в санаторій «Алушта» (том 1, а.с.40, 42).

Оплата позивачем отриманих послуг від фірма «Капітель Плюс» підтверджується платіжним дорученням №9 від 19.03.2010 року, банківською випискою від 19.03.2010р. (том 1, а.с.41, 43).

Сума ПДВ у розмірі 25000грн. за даною операцією відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2010р. та включена позивачем до податкового кредиту за лютий 2010 р., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за лютий 2010р. та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у додатку №5 до податкової декларації позивача з ПДВ за лютий 2010р. (том 1, а.с.44-47).

21.04.2010 року між санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» та фірмою «Капітель Плюс» був укладений договір про надання послуг №319, предметом якого є послуги з дослідження ринку туристичних послуг (том 1, а.с.50-51).

Відповідно до п.2.1. договору, загальна ціна послуг складає 150000 гривен.

Пунктом 5.1. договору встановлений строк його дії - з 21.01.2010 року по 30.04.2010 року.

В рамках виконання договору №319 від 21.04.2010 року фірма «Капітель Плюс» виписана податкова накладна №530 від 23.04.2010 року на суму 150000грн., в т.ч. ПДВ 25000грн. (том 1, а.с.53).

Оплата позивачем отриманих послуг від фірма «Капітель Плюс» підтверджується платіжним дорученням № 22 від 21.04.2010 року, банківською випискою від 21.04.2010р. (том 1, а.с.52, 55).

На виконання умов договору №319 від 21.04.2010 року між санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» та фірма «Капітель Плюс» був підписаний акт здачі-приймання робіт №530 від 23.04.2010 року (том 1, а.с. 54).

Сума ПДВ у розмірі 25000грн. за даною операцією відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2010р. та включена позивачем до податкового кредиту за квітень 2010 р., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за квітень 2010р. та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у додатку №5 до податкової декларації позивача з ПДВ за квітень 2010р. (том 1, а.с.56-60).

20.05.2010 року між фірма «Капітель Плюс» (Виконавець) та санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» (Замовник) був укладений договір купівлі-продажу №320, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця санаторні путівки, а Покупець прийняти та оплатити санаторні путівки (том 1, а.с.61-62).

Загальна ціна послуг відповідно до п.2.1 договору складає 400000 гривен.

Згідно з п.4.3 договору, строк його дії починається з 20.05.2010 року та закінчується 31.12.2010 року.

В рамках виконання Договору №320 від 20.05.2010 року фірмою «Капітель Плюс» виписані податкові накладні №720 від 20.05.2010 року на суму 210000грн. в т.ч. ПДВ 35000грн, №892 від 25.06.2010 року на суму 165000грн. в т.ч. ПДВ 27500грн., № 1615 від 18.08.2010 року на суму 25000грн. в т.ч. ПДВ 4166,67грн. (том 1, а.с. 66, 77, 86) та видаткові накладні №720 від 20.05.2010 року на суму 210000грн. в т.ч. ПДВ 35000грн, №892 від 25.06.2010 року на суму 165000грн. в т.ч. ПДВ 27500грн., № 1615 від 18.08.2010 року на суму 25000грн. в т.ч. ПДВ 4166,67грн. (том 1, а.с.63, 72, 83).

Оплата позивачем отриманих послуг від фірма «Капітель Плюс» підтверджується платіжним дорученням №45 від 20.05.2010 року, банківською випискою від 20.05.2010 року, платіжним дорученням № 49 від 15.06.2010 року, банківською випискою від 15.06.2010 року, платіжним дорученням № 66 від 25.06.2010 року, банківською випискою від 25.06.2010 року, платіжним дорученням №103 від 18.08.2010 року, банківською випискою від 18.08.2010 року (том 1, а.с.64,65,73-76,85,86).

Суми ПДВ у розмірі 35000грн., 27500грн., 4166,67грн. за даними операціями відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за травень, червень, серпень 2010р. та включені позивачем до податкового кредиту за травень, червень, серпень 2010 р., що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ за травень, червень, серпень 2010р. та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у додатку №5 до податкових декларацій позивача з ПДВ за травень, червень, серпень 2010р. (том 1, а.с.67-71, 78-82, 87-93).

01.03.2011 року між санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» та фірмою «Капітель Плюс» був укладений договір про надання послуг №212 (том 1, а.с.105-106).

Відповідно до умов цього договору санаторно-курортне об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» поручає, а фірма «Капітель Плюс» зобов'язується надати послуги з реклами туристичних послуг.

Згідно з пунктом 2.1.договору, загальна ціна послуг складає 68000 гривен.

Строк дії договору встановлений пунктом 5.1. договору, а саме з 01 березня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

В рамках виконання Договору №212 від 01.03.2011 року фірма «Капітель Плюс» виписана податкова накладна №69 від 22.03.2011 року на суму 68000грн. в т.ч. ПДВ 11333,33грн. (том 1, а.с.110).

Оплата позивачем отриманих послуг від фірма «Капітель Плюс» підтверджується платіжним дорученням №25 від 22.03.2011 року, банківською випискою від 22.03.2011 року (том 1, а.с.108-109).

На виконання умов Договору №212 від 01.03.20111 року між санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» та фірма «Капітель Плюс» був підписаний акт здачі-приймання робіт №760 від 31.03.2011 року (том 1, а.с.107).

Сума ПДВ у розмірі 11333,33грн. за даною операцією відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2011р. та включена позивачем до податкового кредиту за березень 2011 р., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за березень 2011р. та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у додатку №5 до податкової декларації позивача з ПДВ за березень 2011р. (том 1, а.с.111-115).

01.04.2011 року між фірмою «Капітель Плюс» (Виконавець) та санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» (Замовник) був укладений договір № 267 (том 1, а.с.116).

Відповідно до умов цього договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з організації святкового заходу з наданням звукового, світлового, мультимедійного обладнання і піротехнічних ефектів 01 травня 2011 року та 09 травня 2011 року для відпочиваючих санаторія «Алушта» в місті Алушта.

Відповідно до пункту 2.1., загальна сума договору складає 240000 гривен.

В рамках виконання договору №267 від 01.04.2011 року фірма «Капітель Плюс» виписана податкова накладна №102 від 26.04.2011 року. на суму 240000грн., в т.ч. ПДВ 40000грн. (том 1, а.с.120)

Оплата позивачем отриманих послуг від фірма «Капітель Плюс» підтверджується платіжним дорученням №38 від 26.04.2011 року, банківською випискою від 26.04.2011 року (том 1, а.с.118-119).

На виконання умов Договору №267 від 01.04.2011 року між санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» та фірма «Капітель Плюс» був підписаний акт прийомки-передачі виконаних робіт від 10.05.2011 року (том 1, а.с.117).

Сума ПДВ у розмірі 40000,00грн. за даною операцією відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2011р. та включена позивачем до податкового кредиту за квітень 2011 р., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за квітень 2011р. та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у додатку №5 до податкової декларації позивача з ПДВ за квітень 2011р. (том 1, а.с.121-126).

17.05.2011 року між фірмою «Капітель Плюс» (Виконавець) та санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» (Замовник) був укладений договір № 607 з надання послуг по санаторно-курортним путівкам в кількості 112 путівок (том 1, а.с.127).

Відповідно до пункту 3.1. договору, вартість путівок по договору встановлюється згідно з рахунками виконавця.

В рамках виконання Договору №607 від 17.05.2011 року фірма «Капітель Плюс» виписана видаткова накладна №608 від 17.05.2011 року на суму 310000грн., в т.ч. ПДВ 51666,67грн. та податкова накладна №82 від 17.05.2011 року на суму 310000грн., в т.ч. ПДВ 51666,67грн. (том 1, а.с.128, 131).

Оплата позивачем отриманих послуг від фірма «Капітель Плюс» підтверджується платіжним дорученням №50 від 17.05.2011 року, банківською випискою від 17.05.2011 року (том 1, а.с.129-130).

Сума ПДВ у розмірі 51666,67грн. за даною операцією відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за травень 2011р. та включена позивачем до податкового кредиту за травень 2011 р., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за травень 2011р. та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у додатку №5 до податкової декларації позивача з ПДВ за травень 2011р. (том 1, а.с.132-137).

Судом встановлено, що у липні 2011 року між санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» та фірма «Капітель Плюс» існували договірні відносини без оформлення договору у письмовій формі, на підтвердження чого фірма «Капітель Плюс» виписана видаткова накладна №931 від 12.07.2011 року на суму 25000грн., в т.ч. ПДВ 41666,67грн. та податкова накладна №56 від 12.07.2011 року на суму 250000грн., в т.ч. ПДВ 41666,67грн. (том 1, а.с.138, 141).

Оплата позивачем отриманих послуг від фірма «Капітель Плюс» підтверджується платіжним дорученням №80 від 12.07.2011 року, банківською випискою від 12.07.2011 року (том 1, а.с.139-140).

Сума ПДВ у розмірі 41666,67грн. за даною операцією відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2011р. та включена позивачем до податкового кредиту за липень 2011 р., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за липень 2011р. та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у додатку №5 до податкової декларації позивача з ПДВ за липень 2011р. (том 1, а.с.142-147).

01.08.2011 року між санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» та фірма «Капітель Плюс» був укладений договір про надання послуг № 823 (том 1, а.с.148-149).

Відповідно до умов цього договору, санаторно-курортне об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» доручає, а фірма «Капітель Плюс» зобов'язується надати послуги з дослідження ринку туристичних послуг.

Загальна ціна послуг відповідно до пункту 2.1. договору складає 80000 гривен.

Згідно з пунктом 5.1. договору, його дія встановлена з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року.

В рамках виконання Договору №823 від 01.08.2011 року фірма «Капітель Плюс» виписана податкова накладна №75 від 11.08.2011 року на суму 80000грн., в т.ч. ПДВ 13333,33грн. (том 1, а.с.154).

Оплата позивачем отриманих послуг від фірма «Капітель Плюс» підтверджується платіжним дорученням №89 від 11.08.2011 року, банківською випискою від 11.08.2011 року, листом від 11.08.2011 року №3 (том 1, а.с.152-153).

На виконання умов Договору №823 від 01.08.2011 року між санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» та фірма «Капітель Плюс» був підписаний акт здачі-приймання робіт від 31.08.2011 року (том 1, а.с.150).

Сума ПДВ у розмірі 13333,33грн. за даною операцією відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2011р. та включена позивачем до податкового кредиту за серпень 2011 р., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за серпень 2011р. та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у додатку №5 до податкової декларації позивача з ПДВ за серпень 2011р. (том 1, а.с.155-160).

01.11.2011 року між санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» та фірма «Капітель Плюс» був укладений договір про надання послуг № 958 (том 1, а.с.161-162).

Відповідно до умов цього договору, санаторно-курортне об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» доручає, а фірма «Капітель Плюс» зобов'язується надати послуги з маркетингових досліджень. Загальна ціна послуг складає 25000 гривен.

Строк дії договору відповідно до пункту 5.1. договору з 01.11.2011р. по 30.11.2011р.

В рамках виконання Договору №958 від 01.11.2011 року фірма «Капітель Плюс» виписана податкова накладна №40 від 15.11.2011р. на суму 25000грн. в т.ч. ПДВ 4166,67грн. (том 1, а.с.164).

Оплата позивачем отриманих послуг від фірма «Капітель Плюс» підтверджується платіжним дорученням №123 від 15.11.2011 року, банківською випискою від 15.11.2011 року (том 1, а.с.165-166).

На виконання умов Договору №958 від 01.11.2011 року між санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» та фірма «Капітель Плюс» був підписаний акт здачі-приймання робіт від 30.11.2011 року (том 1, а.с.163).

Сума ПДВ у розмірі 4166,67грн. за даною операцією відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2011р. та включена позивачем до податкового кредиту за листопад 2011 р., що підтверджується податковою декларацією з ПДВ за листопад 2011р. та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів у додатку №5 до податкової декларації позивача з ПДВ за листопад 2011р. (том 1, а.с.167-174).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про відповідність складених первинних документів бухгалтерського обліку вимогам чинного законодавства суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції за період перевірки), Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

На підставі наведених правових норм суд вважає, що первинні документи, складені між санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДАВНИЦ» і фірмою «Капітель Плюс» у період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року відповідають вимогам чинного законодавства і підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що витрати за вищевказаними договорами не пов'язані з господарською діяльністю позивача, суд вважає їх безпідставними.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.п.14.1.36.п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Таким чином, мається на увазі саме необхідність використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків, який формує відповідні валові витрати (витрати) та податковий кредит.

Судом встановлено, що відповідно до довідки статистики, основними видами діяльності позивача за кодами КВЕД є, в тому числі, діяльність туристичних операторів, діяльність туристичних агентств, надання інших послуг із бронювання та пов'язана з цим діяльність (том 1, а.с.224).

Як свідчать матеріали справи, надані позивачу фірмою «Капітель Плюс» послуги в подальшому були використані позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, шляхом реалізації ВАТ «Оскольський електрометалургійний комбінат» путівок за договорами № 605/10 від 09.03.2010р. та № 301/11 від 17.02.2011р., виконання яких підтверджується складеними первинними документами: актами здачі-прийняття послуг, накладними на реалізовані путівки, актами виконаних робіт (том 1, а.с.236-271, том 2, а.с.8-29).

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства суд встановив наступне.

Пунктом 2.1.2. акту перевірки посадовою особою ДПС у м. Сімферополі АРК ДПС встановлено, що санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року до складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 1394166 гривен, в тому числі по періодах: 1 квартал 2010 року - 125000 гривен; 2 квартал 2010 року - 437500 гривен; 3 квартал 2010 року - 20833 гривен; 1 квартал 2011 року - 56667 гривен; 2 квартал 2011 року - 458333 гривен; 3 квартал 2011 року - 275000 гривен; 4 квартал 2011 року - 20833 гривен, що відповідно до пункту 3.1.4. акту призвело до заниження податку на прибуток у сумі 333458 гривен, у тому числі: 1 квартал 2010 року - 31250 гривен; 3 квартал 2010 року - 5208 гривен; 1 квартал 2011 року - 14167 гривен; 2 квартал 2011 року - 105416 гривен; 3 квартал 2011 року - 63250 гривен; 4 квартал 2011 року - 4792 гривен.

Перевіряючи правомірність зазначеного висновку, суд встановив наступне.

Стосовно правомірності формування позивачем валових витрат (витрат) за рахунок фірми «Капітель Плюс» суд зазначає наступне.

Враховуючи той факт, що спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у період з лютого 2010р. по листопад 2011р., суд перевіряє відповідність правил оподаткування спірних взаємовідносин податком на прибуток Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковому кодексу України.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 151.1 ст.151 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України визначено, що основна ставка податку становить 16 відсотків.

Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено ставку податку на прибуток підприємств:

- з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 відсотки

- з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно - 21 відсоток.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. «г» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно п.138.4, п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пункт 140.2 статті 140 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами:

- у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним;

- у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 139.1.1 Податкового кодексу України віднесено включення до витрат - витрат, не пов'язаних з провадженням господарської діяльності, та згідно підпункту 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 139.1.9 Податкового кодексу України - витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Згідно підпункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Отже, платник податку має право на включення до складу валових витрат будь-якої суми витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), лише за умови, що такі витрати в подальшому будуть використані у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари використовуватися на момент перевірки, та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Платник податку повинен здійснити корегування своїх доходів або витрат лише у випадку прийняття судом рішення про визнання правочину, за яким виникли таки доходи чи витрати, недійсним (набрання рішенням суду законної сили).

Аналізуючи вищенаведені норми податкового законодавства щодо оподаткування господарських операцій податком на прибуток норми Податкового кодексу та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по-різному визначають положення щодо порядку формування витрат та валових витрат відповідно.

Беручи до уваги, що господарські операції між санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» та фірма «Капітель Плюс» були товарними, реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств у загальній сумі 333458 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 333458грн. та, як наслідок, протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС №0000992206 від 25.10.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 333458 грн. за обновним платежем та 36459,25 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 3.2.2. акту перевірки встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року у сумі 278834 гривни, у тому числі: лютий 2010 року - 25000 гривен; квітень 2010 року - 25000 гривен; травень 2010 року - 35000 гривен; червень 2010 року - 27500 гривен; серпень 2010 року - 4167 гривен; березень 2011 року - 11333 гривен; квітень 2011 року - 40000 гривен; травень 2011 року - 51667 гривен; липень 2011 року - 41667 гривен; серпень 2011 року - 13333 гривен; листопад 2011 року - 4167 гривен.

В результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображені в пункті 3.2.2. акту, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за перевіряємий період встановлено його заниження у сумі 181930 гривен, у тому числі: лютий 2010 року - 221722 гривен; квітень 2010 року - 25000 гривен; травень 2010 року - 35000 гривен; червень 2010 року - 27500 гривен; серпень 2010 року - 4167 гривен; липень 2011 року - 9320 гривен; серпень 2011 року - 31711 гривен; жовтень 2011 року - 3883 гривен; листопад 2011 року - 3156 гривен; лютий 2012 року - 4597 гривен; квітень 2012 року - 4658 гривен; травень 2012 року - 1094 гривен; червень 2012 року - 10122 гривен, та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на 01.07.2012 року у сумі 94828 гривен.

Стосовно правомірності вказаних висновків податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Враховуючи той факт, що спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у період з лютого 2010р. по листопад 2011р., суд перевіряє відповідність правил оподаткування спірних взаємовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» та Податковому кодексу України.

Згідно п.п.3.1.1.п.3.1.ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість", з наступними змінами і доповненнями Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України.

Що стосується податкового кредиту, то відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 6.2 Наказу Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованогоу в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначено у пункті 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у пункті 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу пункту 184.5 статті 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Фірма «Капітель Плюс» на момент укладення з позивачем договорів і виписки податкових накладних було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість. Дана обставина підтверджується матеріалами справи та не спростовується сторонами по справі.

Частиною 2 п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Виписані фірмою «Капітель Плюс» в період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.201.1 Податкового Кодексу України та Порядками заповнення податкової накладної, що діяли під час їх виписки.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) період (п. 200.3).

Зважаючи на те, що судом встановлена реальність господарських угод між санаторно-курортним об'єднанням «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» та фірмою «Капітель Плюс» та відповідність податкових накладних, по угодам, укладеним у перевіряємий період, нормам чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність висновків податкового органу про безпідставне формування податкового кредиту за рахунок фірма «Капітель Плюс», що призвело до заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 181930 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на 01.07.2012 року у сумі 94828 грн.

Отже, як наслідок, податкове повідомлення-рішення №0001002206 про від 25.10.2012 року про збільшення санаторно-курортному об'єднанню «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 181930 грн. за основним платежем та 45482,50 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0001012206 від 25.10.2012 року про зменшення санаторно-курортному об'єднанню «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 94828 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

З приводу висновків податкового органу про те, що постачальником позивача у період з 01.07.09 по 30.06.12 була фірма «Капітель Плюс», яка має ознаки «фіктивності» та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту суд зазначає наступне.

Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, є кримінально караним діянням відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України.

При цьому, як встановлено ст. 62 Конституції України та ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В даному ж випадку, як слідує з акту перевірки, висновки перевіряючих про фіктивність контрагентів позивача ґрунтувались на висновках про безтоварність здійснених операцій та поясненнях керівника фірми «Капітель Плюс», а не вироку суду, що набрав законної сили.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладених позивачем з фірмою «Капітель Плюс » договорів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору, відповідачем не наведено.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Однак, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з фірмою «Капітель Плюс» договорів на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угоди між позивачем та фірмою «Капітель Плюс» відповідачем не зазначено.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, з цієї підстави спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Однак, і з цієї підстави спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

Інших підстав для визнання укладених правочинів нікчемними відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

Посилання відповідача на порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги санаторно-курортного об'єднання «СОЄЗ ЗДРАВНИЦ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 5241,00грн., тоді як належало сплатити 2146,00грн.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача у сумі 2146,00грн.

В судовому засіданні 16.01.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 21.01.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000992206 від 25.10.2012 року про збільшення санаторно-курортному об'єднанню «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 333458,00 грн. за основним платежем та 36459,25 грн. за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001002206 від 25.10.2012 року про збільшення санаторно-курортному об'єднанню «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 181930,00 грн. за основним платежем та 45482,50 грн. за штрафними санкціями.

4. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001012206 від 25.10.2012 року про зменшення санаторно-курортному об'єднанню «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 94828,00 гр.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь санаторно-курортного об'єднання «СОЮЗ ЗДРАВНИЦ» судовий збір в розмірі 2146,00 грн. шляхом його безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.