Ухвала

від 26.03.2013 по справі 2а-5754/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року Справа № 876/274/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

Святецького В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року в адміністративній справі № 2а-5754/12/1370 за позовом приватного підприємства «Промнафтосвіт» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2012 р. за №№ 0000922301 та 0000932301,

В С Т А Н О В И В :

02.07.2012 року приватне підприємство «Промнафтосвіт» (далі - ПП «Промнафтосвіт») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило скасувати податкові повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної одаткової інспекції Львівської області Державної податкової служби (далі - Дрогобицька ОДПІ) від 24.04.2012 р. за №№ 0000922301 та 0000932301.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при визначенні розміру доходу, витрат, прибутку та податку на прибуток, податкових зобов'язань, податкового кредиту по податку на додану вартість, які, як вважає податковий орган, були занижені, не здійснювалась перевірка податкових декларацій, не перевірялась правильність та повнота відображення в деклараціях фінансово-господарських операцій, здійснюваних ПП «Промнафтосвіт», в тому числі й операцій з ТзОВ «Торговий дім «Лайнер»». Податок на прибуток та зобов'язання по податку на додану вартість визначалися по окремій операції, а не по всіх операціях за звітний податковий період.

Вважає, що на підставі акта перевірки неможливо встановити правильність визначення товариством податкових зобов'язань по податку на прибуток та по податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила Дрогобицька ОДПІ, яка вважає, що рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ТзОВ «Торговий дім «Лайнер»» не може здійснювати господарські операції через відсутність майна, персоналу та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з надання послуг, купівлі-продажу.

ТзОВ «Торговий дім «Лайнер»» не надав первинні документи, що підтверджують податкові зобов'язання, всі укладені ТзОВ «Торговий дім «Лайнер»» правочини є нікчемними, як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Крім того, у акті виконаних робіт не вказано, яку саме інформацію розміщували флаєри, кількість виготовлених та розповсюджуваних флаєрів, не вказано, де саме відбувалось розповсюдження рекламної продукції; не надано кошторис на виготовлення та витрати на розповсюдження флаєрів. Також до перевірки не надано документів, які б свідчили про залучення нових покупців, що зареєстровані у м.Дніпропетровську та Дніпропетровській області після розповсюдження таких флаєрів.

Також апелянт посилається на те, що директор ПП «Промнафтосвіт» ОСОБА_2 04.01.2011 року перебував у м.Дрогобичі, а тому не міг підписати з ТзОВ «Торговий дім «Лайнер»» договір на виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції за № 5/11 від 04.01.2011 р. у м.Дніпропетровську.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставна і не належить до задоволення з наступних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що дослідженими доказами підтверджено реальність здійснення операцій за договором, укладеним позивачем з ТзОВ «Торговий дім «Лайнер»», при тому, що нікчемність даного правочину відповідачем не доведено. Витрати на рекламні послуги документально підтверджені, вони пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Тому висновки податкового органу про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат на збут у ІІ кварталі 2011 року витрати у сумі 40000 грн. по правочину, укладеному з ТзОВ «Торговий дім «Лайнер»», що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток в сумі 9200 грн., а також те, що ним безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній, виписаній ТзОВ «Торговий дім «Лайнер»» по операції, що фактично не здійснювалась, а правочин є нікчемним, що в свою чергу призвело до заниження суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за червень 2011 року у сумі 4580 грн., за липень 2011 року у сумі 3420 грн., не грунтуються на законних підставах.

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають дійсним обставинам справи та є правильними з огляду на наступне.

Об'єктом оподаткування, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, до витрат відносяться витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг і, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 27 по 29 березня 2012 року Дрогобицька ОДПІ провела документальну невиїздну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП «Промнафтосвіт» з питань придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Торговий дім «Лайнер»» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року та подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства, за результатами якої було складено акт від 05.04.2012 року № 39/22-2/35217404.

У акті зазначено про порушення позивачем вимог п.138.1, п.138.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-й квартал 2011 року в сумі 9200 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за червень 2011 року в сумі 4580 грн., за липень 2011 року в сумі 3420 грн.; ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів.

На підставі зазначеного акту та відповідно до встановлених порушень 24.04.2012 року Дрогобицькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- за № 0000922301 із податку на прибуток на суму 9200,00 грн. основного платежу;

- за № 0000932301 із податку на додану вартість на суму 8856,00 грн., в тому числі: 8000 грн. - за основним платежем та 856,00 грн. - за фінансовими санкціями.

Як видно із матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля нафтопродуктами. Також із копії договору від 04.01.2011 року, укладеного позивачем з ТзОВ «Дніпропаксервіс» видно, що позивач прийняв в оренду в м.Дніпропетровську приміщення площею 100 кв.м. для ведення господарської діяльності.

Окрім того, з метою здійснення господарської діяльності з продажу нафтопродуктів в м.Дніпропетровську та в Дніпропетровській області ПП «Промнафтосвіт» уклало з ТзОВ «Торговий дім «Лайнер»» договір на виготовлення та розповсюдження поліграфічної продукції від 04.01.2011 року № 5/11 та додаток № 1 до нього, за якими останній надає позивачу послугу по виготовленню 60000 шт. рекламних флаєрів (які містять інформацію про підприємство та види його діяльності) на суму 12000 грн. (в т.ч. ПДВ - 2000 грн.) та їх розповсюдженню в м.Дніпропетровську та Дніпропетровській області на суму 36000 грн. (в т.ч. ПДВ - 6000 грн.). Підписання договору відбулося шляхом надсилання поштою його примірників договірним сторонам.

Виконання умов договору оформлено актом приймання наданих послуг від 30 червня 2011 року, а оплата за рекламні послуги була здійснена платіжним дорученням від 08.07.2011 р. № 105 на суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8000,00 грн. На вказану суму позивачу було видано податкову накладну; на час видачі податкової накладно ТзОВ «Торговий дім «Лайнер»» було зареєстроване як платник ПДВ (свідоцтво за № 100319879, видане Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська 02.02.2011 року).

Вказані податкові зобов'язання були задекларовані ТзОВ «Торговий дім «Лайнер»» до податкового органу за місцем своєї реєстрації, що встановлено за результатами дослідження поданої ним податкової звітності.

Крім того, оглядом статуту ТзОВ «Лайнер» встановлено, що останнє мало право надавати рекламні й поліграфічні послуги.

Судом першої інстанції обгрунтовано не було взято до уваги акт Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська від № 409/23-3/33184456 від 30.01.2012 р. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Торговельний дім «Лайнер»» з питань правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за червень 2011 р.», оскільки в цьому акті нічого не зазначається про можливість надання цим товариством послуг з виготовлення поліграфічної продукції.

Визнання недійсними договорів ТзОВ «ТД «Лайнер»» спростовується також рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2011 року в справі № 39/5005/16733/2011 за позовом ТзОВ «ХАСК-Флекс» до ТзОВ «ТД «Лайнер»» про визнання договору купівлі-продажу № 401 від 04.04.2011 року недійсним, яким в позові відмовлено і договір визнано дійсним. Вказане рішення набрало законної сили.

Виходячи із системного дослідження вищезазначених норм права та фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тім, що основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актом перевірки податкового органу.

Таким чином, дослідженими доказами підтверджено безпідставність винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2012 року в адміністративній справі № 2а-5754/12/1370, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді О.М. Довгополов

В.В. Святецький