Постанова

від 03.04.2013 по справі 5011-12/1756-2012-59/496-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р. Справа№ 5011-12/1756-2012-59/496-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю представників:

від позивача: Бородина М.І. (довіреність від 22.11.2012 №б/н);

від відповідача: Сікачьов С.М. (довіреність від 30.01.2013 №б/н);

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного багатопрофільного підприємства Фірма „Зодіак -2"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2013

у справі № 5011-12/1756-2012-59/496-2012 (суддя: Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група"

до Малого приватного багатопрофільного підприємства Фірма "Зодіак-2"

про захист авторських прав і виплату компенсації за порушення майнових авторських прав в сумі 75000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2012 у справі № 5011-12/1756-2012-59/496-2012 відмовлено у задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" (далі за текстом - ТОВ "Українська Музична Видавнича Група").

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 у справі № 5011-12/1756-2012-59/496-2012 рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 у справі № 5011-12/1756-2012-59/496-2012 залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2012 у даній справі рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 у справі № 5011-12/1756-2012-59/496-2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 у справі № 5011-12/1756-2012-59/496-2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-12/1756-2012-59/496-2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" (далі за текстом - ТОВ "Українська Музична Видавнича Група") задоволено частково, стягнуто з Малого приватного багатопрофільного підприємства Фірма "Зодіак-2" на користь ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" компенсацію в розмірі 57 350,00 грн., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1230,73 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 804,75 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, Мале приватне багатопрофільне підприємство Фірма "Зодіак-2" (далі за текстом - МПБП Фірма "Зодіак-2") звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд задовольнити апеляційну скаргу МПБП Фірма "Зодіак-2", скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-12/1756-2012-59/496-2012 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" до МПБП Фірма "Зодіак-2" відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2013 у даній справі прийнято до розгляду апеляційну скаргу МПБП Фірма „Зодіак -2", порушено апеляційне провадження у справі № 5011-12/1756-2012-59/496-2012, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.04.2013.

У запереченні на апеляційну скаргу представник позивача просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник МПБП Фірма „Зодіак -2" в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.04.2013 надав свої пояснення, якими підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі, а оскаржуване рішення скасувати.

Представник ТОВ "Українська Музична Видавнича Група" в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.04.2013 надав свої пояснення, якими не підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перше музичне Видання" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" про надання виключної ліцензії (Субліцензійний договір) від 31.12.2010 №ПМИсуб 01/11-укр та документів, що до нього додаються, а саме: Додаткової угоди від 31.12.2010 та Акту прийому-передачі Каталогу від 31.12.2010, (остання редакція стосовно права публічного виконання, що зазначено у п. 2.1.6. Договору надана в п. 4. Додаткової угоди до Договору), права на використання музичного твору "Одиночество" (виконавець - Слава) (далі -Твір) в період з 31.12.2010 по 31.12.2011 належали позивачу.

16.02.2011 державним інспектором з питань інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності України Савченком О.Г., під час проведення перевірки на предмет дотримання вимог законодавства України у сфері інтелектуальної власності, було встановлено, що в приміщенні, в якому здійснює господарську діяльність відповідач, а саме в ресторані "Башта Мерліна", що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Малишка, 3, для фонового озвучення приміщення використовувався з комерційною метою (шляхом публічного виконання) музичний Твір.

Так, відповідно до Акту перевірки від 16.02.2011, на момент проведення перевірки в банкетному залі названого ресторану здійснювався показ музичного телеканалу "RU Muzic", а в іншому залі (залі караоке) здійснювався показ музичного телеканалу "Muzic BOX UA", де й звучав Твір.

Авторські договори з авторами, їх повіреними та/або організаціями по колективному управлінню авторськими і суміжними правами стосовно права публічного виконання музичних творів, фонограм та зафіксованих в них виконань у відповідача були відсутні. Також у МПБП Фірма "Зодіак-2" були відсутні будь-які документи про сплату авторської винагороди за використання об'єктів авторського і суміжних прав.

Факт наявності правопорушення також підтверджується Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.04.2011 прийнятою за результатами зазначеної перевірки МПБП Фірма "Зодіак-2".

Відповідно до даної постанови, 16.02.2011 о 16:07 годині Крижановський І.О. в процесі господарської діяльності, у приміщенні ресторану "Башта Мерліна" МПБП "Зодіак-2", розташованого за адресою: вул. Малишка, 3 в м. Києві, незаконно використовував об'єкти права інтелектуальної власності з комерційною метою - музичні твори, фонограми та зафіксовані в них виконання, а саме кліпи: Елка, групи Кино "Перемен", Мах Баских Агонія", Аrash, Слава "Одиночество" шляхом публічного виконання останніх без дозволу власників майнових прав на їх використання та без сплати винагороди за використання об'єктів авторського права і суміжних прав, чим порушив ст.ст. 1, 8, 33, 36, Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Внаслідок чого адміністратора ресторану Крижанівського І.О. визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51-2 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Так, Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.04.2011 встановлений факт незаконного використання відповідачем об'єктів інтелектуальної власності з комерційною метою музичного Твору, шляхом публічного його виконання без дозволу власників майнових прав на його використання та без сплати винагороди за використання об'єктів авторського права і суміжних прав.

Позивач вважає, що правопорушенням, що скоєне відповідачем, завдано шкоди законному правовласнику, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група". Оскільки на території України саме позивачу належать права на використання Твору на умовах виключної ліцензії, в тому числі право на публічне виконання за допомогою технічних засобів, позивач просить стягнути з відповідача 75 000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що випадки передачі в ефір чи по кабелям об'єктів авторського права, у тому числі музичних творів, законодавцем не віднесено до їх публічного виконання, дозвіл на яке повинно надаватися суб'єктом (суб'єктами) авторського права. Крім того, в приміщенні ресторану "Башта Мерліна" за допомогою телеприймача відбувалася демонстрація кліпу "Одиночество", який транслювався музичним телеканалом, а не виконання музичного твору з такою ж самою назвою. Відповідач у справі вважає, що позивачем не надано доказів належності йому права на використання, дозвіл або заборону використання третіми особами саме відеокліпів шляхом їх публічної демонстрації, що відповідач не порушував права позивача, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку відносно того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічну демонстрацію і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у ст. 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені.

Так, в матеріалах справи наявні належні докази передачі позивачу права використання зокрема музичного Твору в період з 31.12.2010 по 31.12.2011, що підтверджується договором між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перше музичне Видання" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група" про надання виключної ліцензії (Субліцензійний договір) від 31.12.2010 №ПМИсуб 01/11-укр та доданих до нього документів.

Внаслідок укладання даного договору позивач отримав право використовувати, дозволяти чи забороняти використовувати третім особам Твір.

Відповідно до ст. ст. 31, 32, 33 Закону, використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Згідно з частиною третьою статті 15 Закону виключне право особи, яка має авторське право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами, дає їй право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання творів.

Публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях (стаття 1 Закону).

Як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач не дозволяв відповідачу використовувати Твір шляхом публічного виконання, що є одним із способів використання Твору, передбачених ч. 3 ст. 15 Закону.

Крім цього, зазначений спосіб використання не підпадає під жоден з випадків виключень, коли використання може здійснюватись без згоди автора (чи іншої особи, що має авторське право.) (відповідно до ст. 444 ЦК України, ст.ст. 21-25 Закону).

Факт використання з комерційною метою (шляхом публічного виконання) музичного Твору встановлений Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 08.04.2011, яка набрала законної сили та у відповідності до ст. 35 ГПК України факт встановлений в даній постанові не підлягає доказуванню.

Стосовно тверджень відповідача, що випадки передачі в ефір чи по кабелям об'єктів авторського права законодавцем не віднесено до їх публічного виконання, дозвіл на яке повинно надаватись суб'єктом авторського права слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.

Так, дана стаття закону передбачає виключення з поняття "публічне виконання", а саме - "передача в ефір чи по кабелях", що є у відповідності до ст. 1 Закону визначенням поняття "публічне сповіщення".

Таким чином, законодавство розрізняє такі поняття як "публічне виконання" та "публічне сповіщення".

Тобто, в ст. 1 Закону в визначенні поняття публічне виконання зроблений виняток стосовно саме публічного сповіщення, яке регулюються окремою нормою законодавства.

Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

У відповідності до чинного законодавства для здійснення публічного сповіщення теж необхідно укладати авторські договори. Дані договори укладаються з організаціями, що здійснюють теле- та/або радіомовлення.

Такі організації отримують права на публічне сповіщення від правовласників для того, щоб легально передавати в ефір чи по кабелях об'єкти авторського права, в тому числі музичні твори.

При цьому Організації теле- та/або радіомовлення здійснюють мовлення скероване на кінцевого споживача (кінцевих споживачів), тобто на окрему фізичну особу, осіб, що належать до кола сім'ї такої особи або близьких знайомих цієї сім'ї.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не є організацією ефірного мовлення чи організацією кабельного мовлення, та не здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення, а тому не здійснював безпосередньо передачу вказаного музичного твору в ефір чи по кабельній мережі.

Таким чином судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги, вищевказані твердження відповідача, оскільки дії відповідача щодо демонстрації Твору відносяться саме до винятку зазначеного в понятті публічне сповіщення, а саме, випадки передачі в ефір чи по кабелям об'єктів авторського права, у тому числі музичних творів, законодавцем не віднесено до їх публічного виконання.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження відповідача, що ним здійснювалась демонстрація саме кліпу "Одиночество", а не виконання однойменного твору, зазначаючи наступне.

Як вказує відповідач ним здійснювалась демонстрація кліпу, тобто аудіовізуального твору.

Так, аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Відповідно до ст. 17 Закону Авторами аудіовізуального твору є: режисер-постановник; автор сценарію і (або) текстів, діалогів; автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; художник-постановник; оператор-постановник.

Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.

Крім того, відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів, що ним правомірно використовувся аудіовізуальний твір, до складової частини якої входить музичний твір "Одиночество" (виконавець - Слава).

Також не надано доказів передання автором твору майнових прав організації, що здійснила виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру, тощо.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що МПБП Фірма "Зодіак-2" здійснювало використання з комерційною метою шляхом публічного виконання музичний твір "Одиночество" (виконавець - Слава), тим самим порушивши авторські права позивача, чим завдало шкоди законному правовласнику, а саме ТОВ "Українська Музична Видавнича Група". Вказане було встановлено також у вищезазначеній постанові Вищого господарського суду України від 06.11.2012 у даній справі.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону за порушення авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 50 Закону, передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

У підпункті 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. зазначено, що:

- розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні;

- у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Суд першої інстанції вірно встановив, що у відповідача на момент скоєння порушення були відсутні жодні договори, які б підтверджували законність використання у приміщенні ресторану музичних творів та сплату відповідачем відповідної авторської винагороди. Тобто, порушення є тривалим.

Крім того, із намірів відповідача вбачається що він не бажає у майбутньому укладати договори на використання музичних творів у приміщенні ресторану, оскільки на сьогоднішній день такі договори у відповідача відсутні.

Відповідач допустив порушення щодо одного музичного твору. При цьому зазначений Твір складається зі слів та музики, тому винагорода, яка мала сплачуватись, складається з винагороди автору слів та винагороди автору музики. Відповідно правопорушення є відносно двох видів авторства по Твору, про що вірно зазначив суд першої інстанції. Мінімальна зарплата на час винесення оскаржуваного рішення складала 1147,00 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.

Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи пояснення сторін, кількість порушень відповідача, розмір мінімальної заробітної плати, сума компенсації за порушення прав стосовно кожного виду авторства по одному музичному твору має складати 25 мінімальних заробітних плат - 28 675,00 грн., а в цілому щодо одного музичного твору - 50 мінімальних заробітних плат, тобто 57350,00 грн. Судова колегія погоджується із зазначеним.

В силу ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складається з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, виконав приписи Вищого господарського суду України, зазначені у постанові Вищого господарського суду України від 06.11.2012 у даній справі, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та з дотриманням приписів норм матеріального і процесуального права прийняв законне й обґрунтоване рішення, визначені законом підстави для скасування або зміни якого відсутні.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-12/1756-2012-59/496-2012. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваної постанови у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого приватного багатопрофільного підприємства Фірма „Зодіак -2" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від11.02.2013 у справі № 5011-12/1756-2012-59/496-2012 - без змін.

2. Справу № 5011-12/1756-2012-59/496-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений 08.04.2013

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Гарник Л.Л.

Пантелієнко В.О.