Ухвала

від 08.04.2013 по справі 127/2499/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/2499/13-ц Провадження № 22-ц/772/995/2013Головуючий в суді першої інстанції:Антонюк В.В. Категорія: 19Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2013 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Чорного В.І., Панасюка О.С.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 березня 2013 року по справі за позовом ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановила:

У вересні 2012 року ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до укладеного договору постачання від 01 липня 2012 року ОСОБА_2 передано у власність товар на загальну суму 39 668,70 грн.

Відповідно до п. 5.1. договору оплата покупцем товару здійснюється на поточний рахунок постачальника або у касу постачальника у продовж 7 календарних днів з моменту отримання товару за накладною від постачальника.

ОСОБА_2 свої зобов'язання за умовами договору належним чином не виконав унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 39 668,70 грн.

Посилаючись на зазначені порушення умов договору, ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» просило стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 березня 2013 року позов ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» заборгованість у розмірі 39 668,70 грн. та вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ТОВ «Українська дистрибуційна компанія», суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, згідно із якими ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» передало у власність ОСОБА_2 роздрібну партію товару на суму 39 668,70 грн., за який відповідач не розрахувався у визначений договором строк.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Установлено, що 01 липня 2012 року між ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» та ОСОБА_3 укладено договір постачання, відповідно до якого позивачем передано у власність відповідачу, як фізичній особі, роздрібну партію товару на загальну суму 39 668,70 грн., що підтверджується накладною № 999 від 30 липня 2012 року (а.с. 5-7).

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата покупцем товару здійснюється на поточний рахунок постачальника або у касу постачальника у продовж семи календарних днів з моменту отримання товару за накладною від постачальника (а.с. 4).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання згідно умов договору постачання.

Доводи відповідача про те, що він повністю виконав покладені на нього зобов'язання за договором постачання № 10 від 01 липня 2012 року та повністю перерахував кошти на рахунок ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» по ідентифікаційному коду присвоєному йому в середині компанії для здіснення покладених на нього посадових обов'язків, колегія суддів не приймає до уваги, так як ці доводи ОСОБА_2 не підтверджуються належними і допустимими доказами, які б свідчили про виконання ним зобов'язання.

Як убачається, із пояснень сторін у судовому засіданні, між ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» та ОСОБА_2, як фізичною особою - підприємцем, було укладено договір про надання послуг № 430У від 01 вересня 2011 року, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язався надати позивачу послуги у сфері інформатизації, а саме: по збору, обробці даних і внесення інформації в бази даних компанії.

Таким чином, між ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» та ОСОБА_2 не існувало трудових відносин, на які посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі. Відповідач не надав таких доказів. Це заперечив і представник відповідача.

Тому, відносини, які виникли між сторонами на підставі договору № 430У від 01 вересня 2011 року не стосуються предмету спору, підставою якого є невиконання ОСОБА_2 зобов'язання по оплаті отриманого ним товару за накладною № 999 від 30 липня 2012 року.

Крім того, відповідно до п. 1.1, 1.2 договору постачання № 10 від 01 липня 2012 року постачальник зобов'язується передати у власність покупця, як фізичної особи, роздрібну партію товару, а покупець зобов'язується як кінцевий споживач прийняти товар для власного використання без наміру подальшого продажу та оплати його на умовах даного договору. Для більш сприятливих умов постачання товару постачальник надає покупцю відтермінування оплати товару, яке узгоджено сторонами у цьому договорі.

Найменування товару та кількість товару вказується у накладних, які підписуються представником постачальника та покупцем.

Враховуючи зазначені умови договору ОСОБА_2 отримав роздрібну партію товару, як фізична особа, а не працівник ТОВ «Українська дистрибуційна компанія».

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С.К. Медвецький

Судді: В.І. Чорний

О.С. Панасюк