Постанова

від 12.03.2013 по справі 2а-11059/12/0170/29

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2013 р. (11:54) Справа №2а-11059/12/0170/29

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Сирена - Сервіс» до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Приватне підприємство «Сирена -Сервіс» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0004162301 від 03 жовтня 2012 року про донарахування податку на прибуток на суму 404899,00 грн. (основний платіж - 332071,00 грн., штрафні санкції - 72828,00 грн.) та податкового повідомлення-рішення №0004172301 від 03 жовтня 2012 року про донарахування податку на додану вартість на суму 332942,00 грн. (основний платіж - 271382,00 грн., штрафні санкції - 61560,00 грн.).

Позов мотивовано помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Так, позивач зазначає, що донарахування податку на додану вартість відбулось на підставі зменшення податкового кредиту позивача на загальну суму 271382,00 грн., у тому числі: за вересень 2009 року в сумі 4708,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 10897,00 грн., за січень 2010 року в сумі 5006,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 4994,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 10033,00 грн., за липень 2010 року в сумі 3303,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 43259,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 53792,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 8333,00 грн., за січень 2011 року в сумі 5843 грн., за березень 2011 року в сумі 8016,00 грн., за червень 2011 року в сумі 11289,00 грн., за липень 2011 року в сумі 11609,00 грн. та, відповідно, зменшення валових витрат за перевіряємий період на суму 332071,00 грн. у тому числі: за 4 квартал 2009 року в сумі 21539,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 11938,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 154663,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 60060,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 52388,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 28415,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 784,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 784,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 784,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 716,00 грн. по взаємовідносинам з КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Севілсервіс» за період з 01.08.2009 року по 31.03.2012 року.

Позивач зазначає, що укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, висновок податкового органу, на думку позивача, є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача Батурін А.І. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача Кірюшина К.О. проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у наданих суду письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Сирена-Сервіс» є юридичною особою, зареєстрованою 23 жовтня 1992 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №445942 (том 1 а.с.16), взято на податковий облік з 05 листопада 1992 року за №750, що вбачається з акту перевірки №1350/22-01/19189862/173 від 19.09.2012 року (том 1 а.с.32).

Приватне підприємство «Сирена-Сервіс» зареєстровано як платник податку на додану вартість з 21 червня 2011 року, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100341232 (том 1 а.с.18).

Таким чином, Приватне підприємство «Сирена-Сервіс» є юридичною особою, яке зобов'язано виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.

Також судом встановлено, що з 06.09.2012 року, тривалістю 5 робочих днів, посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з КП «Альянс», код за ЄДРПОУ 32468182, ТОВ «Бренд Строй», код за ЄДРПОУ 35165567, ПП «Севелітстрой», код за ЄДРПОУ 35096833 за період з 01.08.2009 року по 31.03.2012 року.

Результати перевірки знайшли своє відображення у акті №1350/22-01/19189862/173 від 19 вересня 2012 року (том 1 а.с. 31-66).

Згідно висновків вказаного вище акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п. 1.3.1. п. 1.32. ст. 1, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями в редакції від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, п.п. 14.136 п. 14.1., п. 138.2 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу № 2755-VI від 2 грудня 2010р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 11609,00 грн. та, відповідно, зменшення валових витрат за перевіряємий період на суму 332071,00 грн. у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 21539,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 11938,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 154663,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 60060,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 52388,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 28415,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 784,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 784,00 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 784,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 716,00 грн.

- п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі зімнами та доповненнями, в редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу від 2 грудня 2010р. № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 271382,00 грн., у тому числі за вересень 2009 року в сумі 4708,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 10897,00 грн., за січень 2010 року в сумі 5006,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 4994,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 10033,00 грн., за липень 2010 року в сумі 3303,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 43259,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 53792,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 8333,00 грн., за січень 2011 року в сумі 5843 грн., за березень 2011 року в сумі 8016,00 грн., за червень 2011 року в сумі 11289,00 грн., за липень 2011 року в сумі 11609,00 грн.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на тому, що за перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з контрагентами - КП «Альянс», ТОВ «Бренд-Строй" та ПП «Севелітстрой», керівники яких не здійснювали від імені підприємств безпосередньої самостійної діяльності, направленої на отримання прибутку, а тому дану діяльність не можливо вважати підприємницькою.

Первинна документація із реквізитами фіктивних підприємств - КП «Альянс», ТОВ «Бренд-Строй" та ПП «Севелітстрой» не відповідає вимогам законів України, так як складена і підписана особами, не уповноваженими на це та не наділеними правоздатністю щодо діяльності вказаних юридичних осіб.

Відповідач наполягав на тому, що діяльність зазначених контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального господарського товарного характеру.

На підставі висновків акту перевірки від 19.09.2012 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004162301 від 03.10.2012 року (том 1 а.с. 79), яким позивачу донараховано податок на прибуток на суму 404899,00 грн., з яких основний платіж - 332071,00 грн., штрафні санкції - 72828,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0004172301 від 03.10.2012 року (том 1 а.с. 81), яким позивачу донараховано податок на додану вартість на суму 332942,00 грн., з яких основний платіж - 271382,00 грн., штрафні санкції - 61560,00 грн.

Вирішуючи питання про законність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На час проведення позивачем господарської діяльності за період з серпня 2009 р. по грудень 2010 р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

У п.1.4. ст.1 цього Закону вказувалось, що під поставкою товарів визначались будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

У п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" було встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні 2011 р. - березні 2012 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств, а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 Податкового кодексу України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України зазначено, що розділ ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р., якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за серпень 2009 р.- березень 2012 р., суд вважає, що підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податковий кодекс України.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час проведення перевірки позивача) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку мав право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У ст. 135 Податкового кодексу України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

В матеріалах справи наявні документи бухгалтерської та податкової звітності Приватного підприємства «Сирена Сервіс» щодо взаємовідносин з КП «Альянс», ТОВ «Бренд-Строй» та ПП «Севелітстрой» в період часу, що перевірявся.

Так, судом встановлено, що між позивачем та контрагентами укладені наступні договори:

Договір № 64/1571 від 24.09.2009 року, згідно якого підрядник - КП «Альянс» виконав електромонтажні роботи на користь ПП «Сирена Сервіс». Вартість договору - 28 249,20 гривень, в тому числі ПДВ. Факт виконання робіт підтверджується актом № 1 від 29.09.2009 року приймання виконаних підрядних робіт, складений за формою «КБ-2в». В подальшому на адресу ПП «Сирена-СервІс» підрядник видав податкові накладні № 3411 від 24.09.2009 року та № 3492 від 29.09.2009 року. Оплату вартості виконаних, робіт здійснено в повному обсязі шляхом перерахування безготівкових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями № 179 від 24.09.2009 року та № 187 від 29.09.2009 року;

Договір № 1740 від 16.11.2009 року, згідно якого продавець - КП «Альянс» зобов'язується передати у власність ПП «Сирена-Сервіс» товар, вартістю 65 384, 00 грн (в тому числі 10 897, 33 грн ПДВ). Факт Отримання товару підтверджується видатковою накладною № 4403 від 16.11.2009 року. В подальшому на адресу позивача КП «Альянс» було видано податкову накладну № 4403 від 16.11.2009 року. Перерахування грошових коштів було здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 226 від 02.12.2009 року;

Договір № 109 від 11.01.2010 року, згідно якого підрядник - КП «Альянс», виконав на користь мого підприємства електромонтажні роботи, загальною вартістю 19 680, 00 грн (в тому числі ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом від 30.01.2010 року приймання виконаних підрядних робіт, складеним за формою «КБ-2в». В подальшому, на адресу позивача підрядник видав рахунок-фактуру № 104 від 27.01.2010 року, а також податкову накладну № 67 від 28.01.2010 року. Розрахунок за виконану роботу було здійснено в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 18 від 28.01.2010 року;

Договір № 110 від 12.01.2010 року, згідно якого підрядник - КП «Альянс», виконав на користь мого підприємства електромонтажні роботи, загальною вартістю 12 033, 60 грн. (в тому числі ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом від 30.01.2010 року приймання виконаних підрядних робіт, складеним за формою «КБ-2в», а також актом приймання-передачі матеріалів замовника підряднику для виконання електромонтажних робіт. В подальшому, на адресу позивача підрядник видав рахунок-фактуру № 102 від 27.01.2010 року, а також податкову накладну № 65 від 28.01.2010 року. Розрахунок за виконану роботу було здійснено в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 28.01.2010 року;

Додаткова угода від 28.01.2010 року до договору № 64/1571 від 24.09.2009 року, згідно якого вартість договору збільшилась на 9 751, 20 грн. (в тому числі ПДВ). Факт виконання додаткових робіт підтверджується актом № 2 від 30.01.2010 року приймання виконаних підрядних робіт, складеним за формою «КБ~2в», В подальшому, на адресу позивача підрядник видав податкову накладну № 66 від 28.01.2010 року. Розрахунок за виконану роботу було здійснено в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 28.01.2010 року;

Договір № 132 від 01.02.2010 року, згідно якого підрядник - КП «Альянс», виконав на користь підприємства електромонтажні роботи, загальною вартістю 354360 грн (в тому числі ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом № 1 від 22.02.2010 року приймання виконаних підрядних робіт, складеним за формою «КБ-2в». В подальшому, на адресу позивача підрядник видав рахунок-фактуру № 379 від 01,02.2010 року, а також податкову накладну № 336 від 25.02.2010 року. Розрахунок за виконану роботу було здійснено в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 41 від 25.02.2010 року;

Договір № 133 від 12.02.2010 року, згідно якого продавець - КП «Альянс» зобов'язується передати у власність ГІП «Сирена-Сервіс» товар, вартістю 7095,78 грн (в тому числі 1182,63 грн. ПДВ). Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною № 260 від 12.02.2010 року. В подальшому на адресу позивача КП «Альянс» було видано рахунок-фактуру № 380 від 12.02.2010 року, а також податкову накладну № 260 від 12.02.2010 року. Перерахування грошових коштів було здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 42 від 25.02.2010 року;

Договір № 134 від 12.02.2010 року, згідно якого підрядник - КП «Альянс», виконав на користь мого підприємства проектні роботи, загальною вартістю 19323, 60 грн (в тому числі ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних проектних робіт, складеним за формою «2п». В подальшому на адресу позивача КП «Альянс» було видано рахунок-фактуру № 381 від 12.02.2010 року, а також податкову накладну № 337 від 25.02.2010 року. Перерахування грошових коштів було здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 43 від 25.02.2010 року;

Договір № 420 від 12.04.2010 року, згідно якого підрядник - КП «Альянс», виконав на користь позивача проектні роботи, загальною вартістю 3600, 00 грн. (в тому числі ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних проектних робіт, складеним 14.04.2010 року за формою «2п». В подальшому на адресу ПП «Сирена Сервіс» КП «Альянс» було видано рахунок-фактуру № 950 від 12.04.2010 року, а також податкову накладну № 885 від 14.04.2010 року. Перерахування грошових коштів було здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 87 від 14.04.2010 року;

Договір № 418 від 12.04.2010 року, згідно якого підрядник - КП «Альянс», виконав на користь ПП «Сирена Сервіс» проектні роботи, загальною вартістю 3600, 00 грн. (в тому числі ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних проектних робіт, складеним 14.04.2010 року за формою «2п». В подальшому на адресу позивача КП «Альянс» було видано рахунок-фактуру № 951 від 12.04.2010 року, а також податкову накладну №884 від 14.04.2010 року. Перерахування грошових коштів було здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 88 від 14.04.2010 року;

Договір № 419 від 12.04.2010 року, згідно якого підрядник - КП «Альянс», виконав на користь позивача проектні роботи, загальною вартістю 1200, 00 грн. (в тому числі ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних проектних робіт, складеним 14,04.2010 року за формою «2п». В подальшому на адресу ПП «Сирена Сервіс» КП «Альянс» було видано рахунок-фактуру № 949 від 12,04.2010 року, а також податкову накладну №883 від 14.04.2010 року. Перерахування грошових коштів було здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 89 від 14.04.2010 року;

Договір № 417 від 12.04.2010 року, згідно якого підрядник - КП «Альянс» виконав на користь позивача проектні роботи, загальною вартістю 3600, 00 грн. (в тому числі ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних проектних робіт, складеним 14.04.2010 року за формою «2п». В подальшому на адресу ПП «Сирена Сервіс» КП «Альянс» було видано рахунок-фактуру № 948 від 12.04.2010 року, а також податкову накладну №882 від 14.04.2010 року. Перерахування грошових коштів було здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 86 від 14.04.2010 року;

Договір № 501 від 26.04.2010 року, згідно якого підрядник - КП «Альянс» виконав на користь позивача проектні, будівельні та електромонтажні роботи, загальною вартістю 730 840, 80 грн. (в тому числі 121 806, 80 грн. ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом № 1 від 28.10.2010 року, складеним за формою «КБ-2в». В подальшому, на адресу ПП «Сирена Сервіс» підрядником було видано рахунок-фактуру №1196 від 27.04.2010 року та рахунок-фактуру № 3844 від 07.10.2010 року, а також податкові накладні № 1081 від 28.04.2010 року та № 4067 від 28.10.2010 року. Оплата за виконані роботи була здійснена в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 104 від 28.04.2010 року та №241 від 03.11.2010 року;

Договір № 1109 від 26.07.2010 року, згідно якого підрядник - КГІ «Альянс», виконав на користь ПП «Сирена Сервіс» електромонтажні роботи, загальною вартістю 19 817, 39 грн. (в тому числі ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом № 1 від 29.07.2010 року приймання виконаних підрядних робіт, складеним за формою «КБ-2в», В подальшому, на адресу позивача підрядник видав податкову накладну № 2270 від 29.07.2010 року. Розрахунок за виконану роботу було здійснено в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 164 від 29.07.2010 року;

Договір № 1586 від 08.09.2010 року, згідно якого підрядник - КП «Альянс», виконав на користь ПП «Сирена Сервіс» електромонтажні роботи, загальною вартістю 280719, 20 грн. (в тому числі ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом № 1 від 18.11.2010 року та актом № 2 від 18.31.2010 року приймання виконаних підрядних робіт, складеними за формою «КБ-2в», В подальшому, на адресу позивача підрядник видав податкові накладні № 3604 від 08.10.2010 року, № 3697 від 25.10.2010 року, № 4109 від 03.11.2010 року, № 4169 від 17.11.2010 року. Розрахунок за виконану роботу було здійснено в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 215 від 08.10.2010 року, № 235 від 25.10.2010 року, № 240 від 03.11.2010 року, № 262 від 17.11.2010 року;

Договір № 2016 від 13.12.2010 року, згідно якого підрядник - КГІ «Альянс», виконав на користь ПП «Сирена Сервіс» електромонтажні роботи, загальною вартістю 275 329. 52 грн. (в тому числі ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом № 1 від 07.01.2011 року приймання виконаних підрядних робіт, складеним за формою «КБ-2в». В подальшому, на адресу позивача підрядник видав податкові накладні № 4216 від 25.11.2010 року, № 23 від 10.01.2011 року, № 4170 від 17.11.2010 року. Розрахунок за виконану роботу було здійснено в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 286 від 13,12.2010 року, № 8 від 10.01.2011 року, № 264 від 17.11.2010 року, № 266 від 24.11.2010 року; 17. Видаткова накладна № 2 від 10.01.2011 року, згідно якої продавець - КП «Альянс» передав у власність ПП «Сирена Сервіс» товари на загальну суму 7 055, 62 грн. (в тому числі 1 175, 93 грн. ПДВ). В подальшому, на адресу ПП «Сирена-Сервіс» постачальником було видано рахунок-фактуру № 2 від 10.01.2011 року та податкову накладну № 22 від 11.01.2011 року. Розрахунок за придбаний товар було проведено в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 10.01.2011 року.

Договір № 222 від 01.03.2011 року, згідно якого підрядник - ТОВ «Бренд-Строй», виконав на користь ПП «Сирена Сервіс» електромонтажні роботи, загальною вартістю 10452, 10 грн. (в тому числі ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом № 1 від 31.03.2011 року приймання виконаних підрядних робіт, складеним за формою «КБ-2в». В подальшому, на адресу позивача підрядник видав податкову накладну № 35 від 09.03.2011 року. Розрахунок за виконану роботу було здійснено в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 47 від 09.03.2011 року;

Договір № 223 від 02.03.2011 року, згідно якого підрядник - ТОВ «Бренд-Строй», виконав на користь ПП «Сирена Сервіс» електромонтажні роботи, загальною вартістю 8 688, 44 грн. (в тому числі ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом № 1 від 31.03.2011 року приймання виконаних підрядних робіт, складеним за формою «КБ-2в». В подальшому, на адресу позивача підрядник видав податкову накладну № 38 від 09.03.2011 року. Розрахунок за виконану роботу було здійснено в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 51 від 09.03.2011 року;

Договір № 225 від 03.03.2011 року, згідно якого підрядник - ТОВ «Бренд-Строй», виконав на користь ПП «Сирена Сервіс» електромонтажні робота, загальною вартістю 12 468, 62 грн. (в тому числі ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом № 1 від 31.03.2011 року приймання виконаних підрядних робіт, складеним за формою «КБ-2в». В подальшому, на адресу позивача підрядник видав податкову накладну № 36 від 09.03.2011 року. Розрахунок за виконану роботу було здійснено в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 48 від 09.03.2011 року;

Договір № 226 від 04.03.2011 року, згідно якого підрядник - ТОВ «Бренд-Строй», виконав на користь ПП «Сирена Сервіс» електромонтажні роботи, загальною вартістю 20 283, 36 грн. (в тому числі ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом № 1 від 30.03.2011 року приймання виконаних підрядних робіт, складеним за формою «КБ-2в». В подальшому, на адресу позивача підрядник видав податкову накладну № 39 від 09.03.2011 року. Розрахунок за виконану роботу було здійснено в безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 49 від 09.03.2011 року;

Договір № 224 від 04.03.2011 року, згідно якого підрядник - ТОВ «Бренд-Строй», виконав на користь ПП «Сирена Сервіс» проектні роботи, загальною вартістю 69 651, 88 грн. (в тому числі 11 608, 64 грн ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом приймання виконаних проектних робіт, складеним 31.03.2011 року за формою «2п». В подальшому на адресу позивача ТОВ «Бренд-Строй» було видано податкову накладну № 37 від 09.03.2011 року. Перерахування грошових коштів було здійснено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 50 від 09.03.2011 року;

Акт № ОУ-11 сдавання-приймання робіт (виконання послуг), згідно якого підрядник - ТОВ «Бренд-Строй» виконав на користь ПП «Сирена Сервіс» ремонтні роботи загальною вартістю 15 840, 00 грн. (в тому числі 2 640, 00 грн. ПДВ). В подальшому підрядником на адресу ПП «Сирена-Сервіс» було видано рахунок-фактуру № 541 від 18.03.2011 року та податкову накладну № 41 від 09.03.2011 року. Оплата за виконану роботу проведена в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №63 від 21.03.2011 року.

Договір № 125 від 07.03.2011 року, згідно якого підрядник - ПП «Сєвелітстрой» виконав на користь ПП «Сирена Сервіс» ремонтні роботи загальною вартістю 48 097, 85 грн. (в тому числі ПДВ). Факт виконання робіт підтверджується актом № 1 від 31.03.2011 року. З подальшому підрядником на адресу ПП «Сирена-Сервіс» було видано рахунок-фактуру № 619 від 21.03.2011 року та податкову накладну № 65 від 25.03.2011 року. Оплата за виконану роботу проведена в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 70 від 25.03.2011 року.

Висновком № 275/12 від 12.02.2013 року судової-економічної експертизи встановлено, що висновки акту перевірки № 1350/22-01/19189862/173 від 19.09.2012 щодо заниження податку на прибуток на суму 332 071,00 грн. за період з 01.08.2009 по 31.03.2012 року первинними бухгалтерськими та податковими документами Приватного підприємства «Сирена-Сервіс» не підтверджені; висновки акту перевірки № 1350/22-01/19189862/173 від 19.09.2012 р. щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 271 382,00 грн., за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2012 р. первинними бухгалтерськими та податковими документами Приватного підприємства «Сирена-Сервіс» не підтверджені; реальність здійснення Приватним підприємством «Сирена-Сервіс» господарських операцій за угодами з КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), з ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), з ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 35096822) за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2012 р. у загальній сумі 1 628297,52 грн., у т.ч. ПДВ 271 382,91 грн. підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами Приватного підприємства «Сирена-Сервіс» (податкові декларації з ПДВ за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2012 р.; декларації з податку на прибуток за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2012 р.; договори із КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ТОВ «Бренд-Строй» за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2012 р.; податкові накладні за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2012 р.; реєстри наданих-отриманих податкових накладних за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2012 р.; видаткові накладні за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2012 р.; акти виконаних робіт за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2012 р.; рахунки-фактури за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2012 р.; банківські виписки за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2012 р.; картка обліку валових доходів за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2012 р.; картка обліку валових витрат за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2012 р.; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 з карткою обліку рахунка 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період з 01.08.2009 р. по 31.03.2012 р. по взаємовідносинам із КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ТОВ «Бренд-Строй».

Наявні у справі документи, які досліджені у судовому засіданні, не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Суд не приймає до уваги викладені в акті перевірки матеріали досудового слідства по кримінальній справи № 69-0146, оскільки по-перше, використання даних матеріалів в ході документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом не передбачено чинним законодавством, зокрема Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, а по-друге, як встановлено судом та підтверджено відповідачем, матеріали кримінальної справи використані шляхом копіювання інформації, отриманої засобами електронної пошти, тоді як самі матеріали кримінальної справи в ході перевірки не використовувались, що свідчить про те, що висновки акту перевірки побудовані на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

Крім того, суд вважає бездоказовим посилання на матеріали досудового слідства по кримінальній справі ще й тому, що процесуального рішення за цією кримінальною справою судом не прийнято, а відтак докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом не оцінені і не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагентів суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт, договори, декларації з податку на прибуток, декларації з ПДВ з додатками), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, підтвердженням реальності господарських операцій окрім наявності всіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку є використання придбаних товарів та отриманих послуг в господарській діяльності підприємства.

Суд також вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Севелітстрой» господарських договорів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність договорів, укладених між позивачем та КП «Альянс» ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Севелітстрой», відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем в акті перевірки не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з КП «Альянс» ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Севелітстрой» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Проте, з цих підстав спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

Інших підстав для визнання укладених правочинів нікчемними відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

Враховуючи дотримання норм чинного законодавства під час оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів позивачем та його контрагентами - КП «Альянс» ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Севелітстрой», суд вважає протиправним нарахуванням податковим органом позивачу податку на додану вартість в сумі 271382,00 грн., як наслідок, протиправним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим ДПС від 03.10.2012 року №0004172301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 332942,00 грн., з яких 271382,00 грн. - основного платежу, 61560,00 грн. - штрафні санкції.

Беручи до уваги, що господарські операції між позивачем та КП «Альянс» ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Севелітстрой» були товарними та реальними та підтверджені наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, суд вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємств у загальній сумі 332071,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним визначення податковим органом позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 404899,00 грн., з яких 332071,00 грн. - основний платіж, 72828,00 грн. - штрафні санкції) та, як наслідок, протиправним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим Державної податкової служби від 03.10.12 року № 0004162301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 404899,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, позовні вимоги ПП «Сирена Сервіс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судові витрати, які складаються зі сплати судового збору у сумі 2236,00 грн. та витрат за проведення судово-економіної експертизи у сумі 19162,00 грн., а всього у сумі 21398,00 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 12 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 18 березня 2012 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0004162301 від 03 жовтня 2012 року про донарахування податку на прибуток на суму 404899,00 грн. (основний платіж - 332071,00 грн., штрафні санкції - 72828,00 грн.).

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №№0004172301 від 03 жовтня 2012 року про донарахування податку на додану вартість на суму 332942,00 грн. (основний платіж - 271382,00 грн., штрафні санкції - 61560,00 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Сирена Сервіс» судовий збір у розмірі 2236,00 (дві тисячі двісті тридцять шість) грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 19162,00 (дев'ятнадцять тисяч сто шістдесят дві) грн., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет