Рішення

від 02.04.2013 по справі 914/311/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.13 Справа№ 914/311/13-г

За позовом: Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», м. Київ

до відповідача: Українсько-англійського спільного підприємства «НТОН» Лтд. у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Львів

про стягнення 36 626, 54 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю. Шиманській

Представники:

Від позивача: Хлєбніков С. Г.

Від відповідача: н/з

Суть спору :

Позов подано приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав», м. Київ до Українсько-англійського спільного підприємства «НТОН» Лтд. у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Львів про стягнення 36 416, 25 грн.

Ухвалою господарського суду від 23.01.2013 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.02.2013р.

12.02.2013р., 26.02.2013р., 12.03.2013р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Для об»єктивного та всестороннього вирішення спору, ухвалою суду від 14.03.2013р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 26.03.2013р. оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

01.04.2013р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 82 371, 49 грн.

Уточненням до заяви про збільшення позовних вимог від 02.04.2013р. представник приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» зазначив про описку в прохальній частині заяви про збільшення позовних вимог та просить стягнути з Українсько-англійського СП «НТОН» Лтд. у формі ТзОВ 36 626, 54 грн.

В судове засідання 02.04.2013р. представник позивача з'явився, позов просить задоволити відповідно до заяви про збільшення позовних вимог. Зазначив, що заборгованість відповідача виникла внаслідок неналежного виконання останнім укладеного між сторонами договору в частині перерахунку винагороди (роялті) за здійснення комерційного використання музичних творів, фонограм та зафіксованих у них виконань.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, причин неявки суду не повідомив. В попередніх судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, зазначив, що українсько-англійське СП «НТОН» Лтд. у формі ТзОВ не здійснювало і не здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань, послугами радіостанцій не користується. В позові просить відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Згідно ст.179 ГК України, майново-господарські зобов"язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов"язаннями. Відповідно до ст.180 ГК України, договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

01.06.2012р. між приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (УЛАСП, позивач) та Українсько-англійським спільним підприємством «НТОН» Лтд. у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (відповідач, за договором - користувач) укладено договір №КБР-60/06/11.

Відповідно до розділу 1 даного договору, УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011 року та договору доручення № ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011 року з єдиною в Україні уповноваженою організацією колективного управління по збору і розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, та зафіксованих в них виконань -ОП "Українська ліга музичних прав".

Згідно умов укладеного договору, користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань, а УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) позивачу відповідно до даного договору та Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Відповідно до п. 2.3 вищезазначеного договору, користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті) узгоджену сторонами у відповідних додатках до договору не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця за який здійснюється платіж. Згідно умов додатку №2 до договору №КБР-60/06/11 від 01.06.2011р., зокрема п.1, загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договором, тобто з 01.06.2011р., складає 1 500, 00 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.06.2012р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (п. 4.1)

У п. 4.2. договору зазначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати припинення дії договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання відповідачу права (невиключної ліцензії) на публічне виконання музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань.

Однак, як зазначено в позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог, відповідач з 01.06.2011р. по 01.03.2013р. не здійснював розрахунки з позивачем, внаслідок чого в Українсько-англійського спільного підприємства «НТОН» Лтд. у формі Товариства з обмеженою відповідальністю утворилась заборгованість у розмірі 33 000, 00 грн.

Виникнення заборгованості представник УЛАСП також обґрунтовує тим, що відповідач не повідомляв позивача про припинення в тому чи іншому обсязі публічного виконання відповідно до п. 3.4. договору, а тому публічне виконання відбувалось протягом всього часу заборгованості у повному обсязі.

В судових засіданнях представник Українсько-англійського СП «НТОН» Лтд. у формі ТзОВ проти позову заперечив. Зокрема, зазначив, що підстав для оплати послуг позивача не вбачає, оскільки основний і єдиний вид діяльності підприємства відповідача це готельна справа. Публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у відеограмах виконань на даний час не здійснюється, оскільки це суперечить концепції підприємства.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача також посилається на відсутність чіткого конкретного переліку об'єктів авторського права і суміжних прав, як істотної умови договору.

Крім того, у своєму відзиві на позов, відповідач зазначив про те, що Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012р. по справі №5011-20/6926-2012 встановлено факт розірвання з приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» договору доручення від 20.01.2011р. №ЛУ-01/20/11, укладеного з єдиною в Україні уповноваженою організацією колективного управління зі збору та розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, та зафіксованих в них виконань - ОП "Українська ліга музичних прав", а відтак відповідач вважає, що позивач втратив повноваження щодо колективного управління авторськими та суміжними правами та щодо збору винагороди (роялті).

Однак, доводи відповідача на відсутність у договорі конкретного переліку об'єктів авторського права не заслуговують на увагу як такі, що суперечать законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про авторське право та суміжні права», договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також: інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, досягнення згоди щодо всіх істотних умов може випливати не тільки із самого договору, а також з прямих норм законодавства, які існують і діють, в тому числі, поза волею сторін договору. Предметом договору №КБР-60/06/11 є надання позивачем відповідачу невиключної ліцензії на публічне виконання творів, фонограм та зафіксованих у них виконань.

Незважаючи на те, що у вказаному договорі прямо не згадуються конкретні твори, фонограми та зафіксовані у них виконання, законодавством чітко передбачений порядок визначення таких творів, фонограм та зафіксованих у них виконань.

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особи, які використовують твори, виконання, програний мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних творів, виконань, примірників фонограм, програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Таким чином, предмет договору № КБР-60/06/11 є визначеним і всі істотні умови при укладанні договору дотримані.

Посилання відповідача, що відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.12.2012р., позивач втратив повноваження, необхідні для укладання із новими користувачами договорів на комерційне використання музичних творів, а також право на отримання від відповідача винагороди (роялті) в інтересах ОП «Українська ліга музичних прав», спростовуються наступним.

Укладаючи договір № КБР-60/06/11 позивач був організацією колективного управління і діяв на підставі свідоцтва про облік організації колективного управління №19/201 від 24.01.2011р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Сфера діяльності організації колективного управління, як зазначено у згаданому Свідоцтві: управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Таким чином, організації колективного управління, що мають Свідоцтва про облік організації колективного управління (але не мають Свідоцтва про визначення уповноваженою організацією колективного управління) мають право надати суб'єктам комерційного використання права (невиключні ліцензії) на використання об'єктів як авторських, так і суміжних прав. ПО «Українська ліга авторських та суміжних прав» є організацією колективного управління № 19/2011 від 24.01.2011р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України, а отже мала і має право відповідно до законодавства надати дозвіл особам, що використовують в своїй діяльності об'єкти авторських та /або суміжних прав дозвіл на таке використання, а також отримання від суб'єктів використання плату (роялті) за таке використання. Аналогічна позиція викладена у постанові Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. у справі №7/085-12.

Відтак, позивач мав всі необхідні повноваження на укладення договорів з користувачами. Крім того, в договорі №КБР-60/06/11 не зазначено, що він укладався від імені та за рахунок ОП «Українська ліга авторських прав», позивач укладав цей договір від власного імені.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позивач підставно звернувся до суду за захистом свого порушеного права з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно ст. 651 ЦК, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити чи розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Якщо сторони не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ст.193 ГК України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов"язання не допускається.

Як з'ясовано в судових засіданнях та підтверджується матеріалами справи, договір №КБР-60/06/11 в судовому порядку недійсним не визнавався, у встановленому законом порядку сторони про його розірвання не звертались, а відтак укладений договір є обов'язковим для виконання.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Зважаючи на неоплату відповідачем щомісячної винагороди (роялті) позивачем, відповідно до п.2.6 договору правомірно нараховано пеню, яка згідно поданного уточненого розрахунку становить 2 139, 28 грн.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яку просить позивач стягнути з відповідача згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог становить 36 626, 54 грн. і підлягає стягненню.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Заперечення відповідача, не спростовують підставності позовних вимог, оскільки суд, будучи зв'язаний предметом позову, самостійно перевіряє його підстави у повному обсязі.

Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної сплати винагороди (роялті) доведено позивачем належними та допустимими доказами, не спростовано відповідачем, а відтак позов підлягає до задоволення в повному обсязі відповідно до заяви про збільшення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 525, 625, 629, 638, 651 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 188, 193, 216, 218 ГК України, cт.ст. 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Українсько-Англійського спільного підприємства «НТОН» Лтд. у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Львів, площа Петрушевича, 3 (код ЄДРПОУ 14354227) на користь приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», м. Київ, вул. Березняківська, 8 (код ЄДРПОУ 37396233) - 36 626, 54 грн. заборгованості, 1 720, 50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 05.04.2013р.