Ухвала

від 18.03.2013 по справі 2-а-8753/08/1570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2013 р. м. Київ К-18540/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

представника Генеральної прокуратури України Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010

у справі № 2-а-8753/08/1570

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси

до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2009 позов задоволено повністю. Стягнуто з СПД-фізичної особи ОСОБА_3 до бюджету податкову заборгованість в сумі 46276,71 грн., з них 38563,93 грн. ввізного мита та 7712,78 грн. податку на додану вартість.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено в задоволенні позову.

Заступник прокурора Одеської області та Державна податкова інспекція у Малиновському районі міста Одеси подали касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права: ст.ст. 7, 8, 11, 69, 86, 159, ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України та норм матеріального права: п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, п. 3.4 Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дошок податкових повідомлень.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника прокуратури, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

За результатами проведеної документальної перевірки вантажної митної декларації від 06.02.2006 № 5000050000/6/002025 Одеською митницею прийнято податкові повідомлення форми «Р» № 70 від 27.12.2006 про визначення позивачеві згідно із п.п. «в» п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 7712,78 грн. та від 27.12.2006 № 69 про визначення податкового зобов'язання із ввізного мита у загальній сумі 38563,93 грн. Дані податкові повідомлення надіслані відповідачу.

Відповідно до вимог Порядку надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 № 1387, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси відповідачеві направлені податкові вимоги про сплату податкового боргу від 18.07.2007 № 1/2128 та від 07.09.2007 № 2/2860 та прийнято рішення від 22.10.2007 № 73/24-149 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що визначення відповідачеві податкових зобов'язань з ввізного мита та податку на додану вартість є протиправним.

Суд касаційної інстанції не може визнати законною та обґрунтованою постанову суду апеляційної інстанції, оскільки остання ухвалена з порушенням норм матеріального права.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон) податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону сумою податкового боргу визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до абз. 3 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Враховуючи, що у день отримання платником податків податкових повідомлень визначені ними податкові зобов'язання вважаються узгодженими, у відповідача виник обов'язок їх сплатити у встановлений законом строк. За закінченням такого строку узгоджені податкові зобов'язання стали податковим боргом, процедура стягнення якого визначена Законом. При цьому факт узгодження податкового зобов'язання виключає підстави для оцінки судом при вирішенні справи про стягнення податкового боргу правомірності визначення контролюючим органом податкового зобов'язання.

Зважаючи на дотримання податковим органом процедури стягнення податкового боргу, зокрема надіслання ним відповідачеві у порядку п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону податкових вимог, факту несплати позивачем податкового боргу та неоскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку, позов про стягнення такого боргу підлягав задоволенню.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2010 скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2009.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло