Рішення

від 02.04.2013 по справі 901/339/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.04.2013 Справа №901/339/13-г

За позовом Кримського прокурору з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері (пл. Привокзальна, 6, місто Сімферополь, АР Крим, 95006) в інтересах держави в особі

Міністерства інфраструктури України (пр. Перемоги, 14, місто Київ, 01135)

державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (вул. Рузвельта, 5, місто Ялта, АР Крим, 98600)

до відповідача - Гурзуфської селищної ради (вул. Подвойського, 9, смт. Гурзуф, АР Крим, 98640)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління держкомзему у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Руданського, 7, місто Ялта, АР Крим, 98650)

про визнання недійсними рішення та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

Суддя І.І.Дворний.

Представники:

прокурор - Кузнецов К.В, прокурор відділу прокуратури Автономної Республіки Крим;

від державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" - Безрученко Н.О., довіреність №01 від 10.01.2013, юрисконсульт;

від Міністерства інфраструктури України - Безрученко Н.О, довіреність №1674/15/14-13 від 27.03.2013, представник;

від Гурзуфської селищної ради - не з'явився;

від Управління держкомзему у місті Ялта АР Крим - не з'явився.

Суть спору: 22 січня 2013 року прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" до відповідача - Гурзуфської селищної ради, у якій просив суд:

- визнати недійсним рішення 29 сесії 5 скликання Гурзуфської селищної ради від 28.11.2008 року №36 "Про затвердження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки та передачі Ялтинському морському торговельному порту у постійне користування земельної ділянки для виробничих потреб (обслуговування складів ЦО) за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Краснокам'янка, вул. Фрунзе, 37, на землях Гурзуфської селищної ради;

- визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою № ЯЯ 011474 від 04.12.2012 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 142, 147 Земельного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що відповідач, в порушення діючого законодавства, без погодження Міністерства інфраструктури України та за відсутності заяви позивача про добровільну відмову від частини спірної земельної ділянки ухвалив рішення про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,8 га., розташованої за адресою: місто Ялта, смт. Краснокам'янка, вул. Фрунзе, 37, з огляду на що, виданий на підставі вказаного неправомірного рішення Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою №ЯЯ011474 від 04 грудня 2012 року також підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 січня 2013 року позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження по справі. Також, вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління держкомзему у місті Ялта Автономної Республіки Крим.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2013 року розгляд справи відкладався.

19 лютого 2013 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому Гурзуфська селищна рада, не погоджуючись з вимогами прокурора, повідомила суд про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення вона діяла в межах наданих законом повноважень та ухвалила оскаржуване рішення на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого на замовлення державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" та на підставі відповідної заяви керівника Порту, що виключає порушення прав останнього та є підставою для відмови у позові.

У свою чергу, державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт" у письмових поясненнях наданих суду 19 лютого 2013 року підтримало позов прокурора в повному обсязі та звернуло увагу суду на відсутність зі свого боку добровільної відмови від частини спірної земельної ділянки.

19 лютого 2013 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових документів розгляд справи відкладався, про що судом винесено відповідну ухвалу.

05 березня 2013 року від Міністерства інфраструктури України надійшли письмові пояснення по справі, у яких останній також підтримав вимоги заявленого прокурором позову з огляду на те, що Міністерство, як суб'єкт управління спірним об'єктом державної власності, не надавало жодного погодження на зменшення Ялтинському морському торговельному порту площі земельної ділянки за спірною адресою і будь-які документи стосовно цього питання в Міністерстві відсутні.

Ухвалою від 05 березня 2013 року суд за клопотанням прокурора в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та в порядку статті 77 названого кодексу розгляд справи відклав.

У судове засідання, що відбулось 02 квітня 2013 року, з'явились прокурор та представник від державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" і Міністерства інфраструктури України, які наполягали на задоволенні позовних вимог та заперечували проти доводів викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники Гурзуфської селищної ради та Управління держкомзему у місті Ялта АР Крим у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора представників позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Ялтинський морський торговельний порт» засновано на державній власності, входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України та є державним підприємством, що діє на підставі Статуту.

Відповідно до акту на право користування землею від 28 лютого 1975 року в постійному користуванні державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт» знаходилась земельна ділянка площею 0,8 га., розташована за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Краснокам'янка, вул. Фрунзе, 37.

Матеріали справи свідчать про те, що з метою переоформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку 23 березня 2004 року порт звернувся до Гурзуфської селищної ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки у межах раніше виданого акту від 28 лютого 1975 року для виробничих потреб порту, на якій розташовуються склади цивільної оборони.

Рішенням 28 сесії 24 скликання Гурзуфської селищної ради від 14 травня 2004 року за №20 Ялтинському морському торговельному порту було надано дозвіл на розробку та складання проекту землеустрою в постійне користування на земельну ділянку орієнтованою площею 0,8 га. для виробничих потреб порту за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Краснокам'янка, вул. Фрунзе, 37.

Відповідно до договору №64/2004-з/199 від 26 липня 2004 року товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут екології, землеустрою і проектування» за замовленням Ялтинського морського торговельного порту було розроблено проект землеустрою по відведенню у постійне користування земельної ділянки. Вказаний проект землеустрою був затверджений генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут екології, землеустрою і проектування», начальником відділу землеустрою, виконавцем робіт та провідним інженером-землеустрою.

Також, матеріали справи містять висновки щодо можливості відведення спірної земельної ділянки від СЕС порту міста Ялта, Управління головного архітектора, Республіканського комітету з охорони культурної спадщини, Управління екологічної інспекції Південно-Кримського регіону та Ялтинського міського управління з земельних ресурсів.

Проектована до відведення земельна ділянка має кадастровий №0111946800:05:001: 0100.

В подальшому, рішенням 29 сесії 5 скликання Гурзуфської селищної ради від 28 листопада 2008 року за №36 було внесено зміни до пункту 1.4 рішення №20 28 сесії Гурзуфської селищної ради від 14 травня 2004 року в частині уточнення адреси ділянки, що підлягає відведенню. Також, вказаним рішенням було затверджено проект землеустрою по відведенню земельної ділянки Ялтинському морському торговельному порту для виробничих нужд (обслуговування складів) за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Краснокам'янка, вул. Фрунзе, 37; припинено Ялтинському морському торговельному порту право постійного користування земельною ділянкою площею 0,8 га., розташованою за вказаною вище адресою (на підставі державного акту від 28 лютого 1975 року); надано Ялтинському морському торговельному порту у постійне користування земельну ділянку, кадастровий номер 0111946800:05:001:0100, площею 0,5360 га. за спірною адресою та анульовано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 28 лютого 1075 року.

Як наполягає у своїй позовній заяві прокурор, державне підприємство «Ялтинський морський торговельний порт» із заявою про добровільну відмову від 0,264 га. до Гурзуфської селищної ради не зверталось.

Міністерство інфраструктури України також наполягає на тому, що ним не надавалось жодного погодження на зменшення Ялтинському морському торговельному порту площі земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Ялта, смт. Краснокам'янка, вул. Фрунзе, 37, та будь - які документи з цього питання в Міністерстві інфраструктури України відсутні.

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі вказаного вище рішення селищної ради 04 грудня 2012 року державному підприємству «Ялтинський морський торговельний порт» видано державний акт на право користування земельною ділянкою, який, за переконанням прокурора, з огляду на неправомірність оскаржуваного рішення ради також підлягає визнанню недійсним.

Отже, саме неправомірність прийняття зазначеного рішення і видача на його підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 04 грудня 2012 року і послугувало підставою для звернення прокурора з даним позовом до господарського суду.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані прокурором та позивачами докази та їх викладену правову позицію, суд вважає заявлені прокурором вимоги є правомірними та такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступне.

Спірні відносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Земельного кодексу України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють дані правовідносини та Цивільним кодексом України.

Предметом спору у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання оскаржуваного рішення та виданого на його підставі акту недійсними та встановлення наявності чи відсутності факту порушення відповідачем права землекористування та права державної власності.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

У свою чергу, стаття 14 Конституції України закріплює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття спірного рішення) у державній власності перебувають усі землі України крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Положеннями статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Так, як на підставу недійсності рішення Гурзуфської селищної ради прокурор посилається на порушення при його винесенні радою своєї правомочності щодо можливості розпорядження державною власністю за відсутності на те згоди відповідних органів.

Порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою закріплений статтею 142 Земельного кодексу України.

Відносини з приводу припинення права постійного користування землею складуються між користувачем та власником земельної ділянки, у той же час, як вказано вище, згоду на таку відмову повинен надати орган управління майном.

Як вже зазначалось вище, державне підприємство «Ялтинський морський торговельний порт» засновано на державній власності, входить в сферу управління Міністерства інфраструктури України, підпорядковано Державному департаменту морського і річкового транспорту України і є державним підприємством, що діє на підставі Статуту.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності.

Так, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 року за № 265-р «Питання управління Міністерством інфраструктури об'єктами державної власності» Порт належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

З викладеного вище вбачається, що саме Міністерство інфраструктури України визначено, у встановленому законодавством порядку, уповноваженим органом управління Порту.

У свою чергу, положенням про Міністерство інфраструктури України, затвердженим Наказом Президента України від 12 травня 2011 року за №581, встановлено, що Міністерство інфраструктури України забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління; організовує реалізацію заходів, спрямованих на посилення профілактики правопорушень у сфері фінансово-господарської діяльності підприємств галузі транспорту та зв'язку.

Статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» передбачено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до статті 4 вказаного вище Закону, суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади.

З пункту 4.6 Статуту державного підприємства «Ялтинський морський торговельний порт», затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 04 червня 2008 року за №669, вбачається, що Порт здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства. Добровільна відмова від земельної ділянки або її частини, яка належить Порту на праві постійного користування, здійснюється за погодженням з Уповноваженим органом управління.

Разом з тим, листом заступника Міністерства інфраструктури України №4066/16/14-12 від 17 серпня 2012 року підтверджуються доводи прокурора про відсутність згоди Міністерства інфраструктури України, наданої державному підприємству "Ялтинський морський торговельний порт" на відчуження площі земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Краснокам'янка, вул. Фрунзе, 37 (а.с. 81).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 75 Господарського кодексу України державне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам або громадянам. Відчужувати майнові об'єкти державне підприємство має право лише за попереднім погодженням з органом, до сфери управління якого воно входить.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України дієздатність юридичної особи, тобто її здатність своїми діями набувати, створювати і здійснювати цивільні права та обов'язки, реалізується її органами, які діють відповідно до установчих документів або закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, посадові особи органів місцевого самоврядування зобов'язанні діяти тільки на підставі та в межах компетенції.

Відповідно до частини 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України за №02-5/35 від 26 січня 2000 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Так, відповідачем не надано суду доказів наявності згоди Міністерства інфраструктури України на відчуження спірної земельної ділянки, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Відповідно до приписів статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Викладене вище свідчить про обґрунтованість доводів прокурора про наявність підстав для визнання недійсним рішення 29 сесії 5 скликання Гурзуфської селищної ради від 28 листопада 2008 року за №36 "Про затвердження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки та передачі Ялтинському морському торговельному порту у постійне користування земельної ділянки для виробничих потреб (обслуговування складів ЦО) за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Краснокам'янка, вул. Фрунзе, 37, на землях Гурзуфської селищної ради.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою №ЯЯ011474 від 04 грудня 2012 року, суд зазначає наступне.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

З приписів Земельного кодексу України слідує, що державні акти про право власності на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право.

Припинення правовідношення постійного користування відповідача на земельну ділянку можливе лише шляхом припинення дії правового титулу, як підстави виникнення такого права, тобто визнанням недійсними держаних актів на право власності на земельні ділянки.

Вирішення питання про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою є похідним від встановлення такого права.

Так, відповідно до пункту 2.3. постанови №6 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 року, державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

З огляду на те, що рішення ради, яким було затверджено, зокрема, проект землеустрою по відводу земельної ділянки та передачі Ялтинському морському торговельному порту у постійне користування спірної земельної ділянки, визнано у судовому порядку недійсним, суд вважає, що й державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, межі якої встановлені скасованим рішенням, підлягає визнанню недійсним.

За таких обставин, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Господарські витрати суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду 02 квітня 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено 08 квітня 2013 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення 29 сесії 5 скликання Гурзуфської селищної ради від 28 листопада 2008 року №36 "Про затвердження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки та передачі Ялтинському морському торговельному порту у постійне користування земельної ділянки для виробничих потреб (обслуговування складів ЦО) за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Краснокам'янка, вул. Фрунзе, 37, на землях Гурзуфської селищної ради.

3. Визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою №ЯЯ 011474 від 04 грудня 2012 року.

4. Стягнути з Гурзуфської селищної ради (вул. Подвойського, 9, смт. Гурзуф, АР Крим, 98640, код 35236364) в доход Державного бюджету (отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь код класифікації 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, код банку 824026) судовий збір у розмірі 1147,00 грн.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний