Ухвала

від 05.04.2013 по справі 2а/0570/9816/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2013 року справа №2а/0570/9816/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Святодух О.Б.,

за участю представників сторін по справі:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Леонова І.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013р. по справі № 2а/0570/9816/2012 (головуючий І інстанції Ушенко С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гайдамак» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2012 року №0007721542/4145 та №0007731542/4147, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2012 року № 0007721542/4145 та №0007731542/4147.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013р. позов задоволено повністю, внаслідок чого визнано скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.04.2012 року № 0007721542/4145 та №0007731542/4147.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідач вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 195.1.1 п.195.1 ст.195, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4, п.200.16 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2011 р. на суму 88651 грн., за січень 2012р. на суму 26774 грн. та за лютий 2012р. на суму 5000 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування лютого 2012р. на суму 27166 грн.

Позивач, у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2012р., за результатами якої складено акт від 18.04.2012р. № 458/15-013-3/23352629 та прийнято повідомлення-рішення від 27 квітня 2012 року:

- №0007721542/4145 від 27.04.2012р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації № 9012487810 від 19.03.2012р. за лютий 2012 року на суму 27 166 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 13 583 грн.;

- №0007731542/4147 від 27.04.2012, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації № 9012487810 від 19.03.2012 за лютий 2012 року на 27 166 грн.

Підставою для прийняття спірних рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 195.1.1 п.195.1 ст.195, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4, п.200.16 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2011 р. на суму 88651 грн., за січень 2012р. на суму 26774 грн. та за лютий 2012р. на суму 5000 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування лютого 2012р. на суму 27166 грн.

При перевірці встановлено, що позивачем разом з податковими деклараціями за грудень 2011р. та січень 2012 року надано оригінали ВМД, згідно яких експортером виступав ПП «Мартин плюс». Експортуються палива мінеральні: буре вугілля, непиловидне, неагломероване, навалом у залізничних вагонах, виробником яких є ТОВ «Лігніт». Одержувачем товару є ТОВ «SALT TRADE» (Словаччина) згідно контракту №47/5 від 19.05.2011р. З цього приводу податковий орган дійшов висновку про те, що декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором ( контрактом) пов'язані ще і договором комісії, укладеним між позивачем та ТОВ «Лігніт», «та право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку», тобто виробник. У зв'язку з чим позивачем неправомірно віднесено до рядку 2.1 «Експортні операції» Розділу І «Податкові зобов'язання» суми, що оподатковуються за нульовою ставкою у грудні 2011 року на суму 236303 гривні, у січні 2012 року на суму 228652 грн..

Завищення позивачем суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2011р. на суму 88651 грн. та січень 2012р. на суму 26774 грн. описано в акті камеральної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2012 року від 20.03.2012 № 89/15-013-3/23352629, згідно якого завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2011р. на суму 245954 грн., жовтень 2011р. на суму 3208 грн., грудень 2011р. на суму 88651 грн. та січень 2012р. на суму 26774 грн. вчинено позивачем на підставі аналогічних порушень.

Тобто, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало відображення у вантажно-митних деклараціях у якості експортера інших осіб, а не позивача.

В акті також зазначено, що інформація про фактично сплачену суму податку у попередніх періодах постачальникам таких товарів/послуг до Державного бюджету України не надана.

Згідно до пп. 195.1.1. п. 195.1. ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Пунктами 200.1. та 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1. цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пп. «а» п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1. цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

У п.200.16 наведеної норми встановлено, що у разі якщо платник податку експортує товари (супутні послуги) за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування за ставкою, визначеною підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, та не включається до митної вартості товарів, які експортуються.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (продавець) та ТОВ «SALT TRADE» (покупець) було укладено рамковий договір від 19.05.2011р. № 47/05 купівлі-продажу вугілля, орієнтовно 30000 - 50000 т згідно специфікації №1, умова поставки DAP кордон Україна-Польща.

Крім того, позивачем з Повним товариством «Мартин-Плюс» було укладено договір від 01.07.2011р. №07 на транспортно-експедиторське обслуговування.

Згідно наданих до матеріалів справи копій ВМД на виконання рамкового договору купівлі-продажу від 19.05.2011р. № 47/05 на користь ТОВ «SALT TRADE» було поставлено вугілля, в яких у якості відправника/експортера зазначено Повне товариство «Мартин-Плюс» (графа 2), у якості особи відповідальної за фінансове врегулювання зазначено позивача (графа 9), а у доповнені №1 маються посилання на рамковий договір купівлі-продажу від 19.05.2011р. № 47/05.

Крім того, у відповідних рахунках-фактурах, що мають відповідні проставлені митними органами штампи, у якості постачальника (продавця) зазначено ТОВ «Гайдамак», а Повне товариство «Мартин-Плюс» - у якості вантажовідправника.

Порядок заповнення вантажної митної декларації визначено Інструкцією «Про порядок заповнення вантажної митної декларації», затв. наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997р. №307, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997р. за №443/2247, згідно до п.4 розділу «Загальні положення» якої відправник - це особа, яка передала або має передати заявлені у ВМД товари в розпорядження перевізника відповідно до договору перевезення для доставки одержувачу та яка зазначена в транспортному документі, або така, що самостійно доставляє ці товари одержувачу, не користуючись послугами перевізника.

Наведена норма не містить в собі вимог про те, що відправник є власником (продавцем) товару.

З огляду на зміст опису графи 2 «Відправник Експортер» глави 1 розділу 2 «Опис граф вантажної митної декларації» зазначеної Інструкції, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що зазначення у графі 2 «Відправник/Експортер» певної особи не прирівнюється до визначення її у якості продавця за зовнішньоекономічним контрактом.

В той же час, згідно опису графи 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» глави 1 розділу «Опис граф вантажної митної декларації» наведеної Інструкції, якщо описом цієї графи не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

Як вбачається з матеріалів справи, у спірних вантажно-митних деклараціях у графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» зазначено ТОВ «Гайдамак», у додатках до цих вантажно-митних деклараціях мається посилання на рамковий договір купівлі-продажу від 19.05.2011р. №47/05 та контракт від 02.11.2010р. №17. У відповідних рахунках-фактурах, що мають проставлені митними органами штампи, у якості постачальника (продавця) також зазначено ТОВ «Гайдамак», а Повне товариство «Мартин-Плюс» - у якості вантажовідправника.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими документами підтверджено здійснення експортних операцій саме позивачем, а тому відповідачем безпідставно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Доказів на підтвердження тих обставин, що позивач експортує товари (супутні послуги) за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари (супутні послуги) від такого іншого платника податку до експортера, податковим органом не надано. Згідно до пояснень позивача договорів комісії або доручень ним не укладалось.

Посилання позивача на відсутність інформації про фактично сплачену суму податку у попередніх періодах постачальникам таких товарів/послуг до Державного бюджету, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару само по собі не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки ПК України не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26лютого 2013р. по справі № 2а/0570/9816/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013р. по справі №2а/0570/9816/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 квітня 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 05 квітня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

М.Г.Сухарьок